Реферат: Інноваційна діяльність підприємства
План.
1.Поняттята зміст інноваційних процесів.
2.Науково-технічний прогрес та його вплив натехнічний розвиток
підприємства.
3.Організаційний розвиток, його зміст, формита визначення.
4.Оцінкаефективності інноваційних процесів.
А) Ефективність технічних нововведень.
Б) Особливості оцінки ефективності організаційних нововведень.
Всюсукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузейнародного господарства, можна умовно поділити на дві групи — традиційні і інноваційні.Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народногогосподарства, його галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх наякісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів(застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів — персоналу,виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія сталаекономічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва маютьбазуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки,організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання,прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційнихпроцесів.
В узвичаєномурозумінніінповлцінні процеси, що мають місце в будь-якій складнійвиробничо-господарській системі, характеризуються сукупністюбезперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатомінноваційних процесів єновини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Інноваційніпроцеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сферівиробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни.
Технічні новини і нововведенняпроявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їхвиготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційнихматеріалів).
Організаційнінововведення охоплюють нові методи іформиорганізації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільноговиробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва,форми організації різних типів виробництва і колективної праці .)
економічні— методи господарського управління наукоюі виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування,фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатівдіяльності;соціальні— різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікаціїперсоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх)творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високогорівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природногосередовища; створення комфортних умов життя.);юридичні — нові ізмінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають ірегулюють усі види діяльності підприємств і організацій.
Замасштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланоксуспільного виробництва усі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи— локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).
Якщолокальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційнихперетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливоістотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні,що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинальнопідвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьомузабезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.
Міжокремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівнянотісний взаємозв'язок.
Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводятьдо помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а всезростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їхрозв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень.Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічнийрозвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися навласні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; Усі локальніі особливо глобальні нововведення різної спрямованості
можуть забезпечувати максимальноможливий прогресивний вплив на виробництво за умови, якщо вонивикористовуються підприємствами постійно, комплексно і гармонійно.Найбільший за наслідками безпосередній вплив на результативність(ефективність) діяльності підприємства справляють технічні і організаційнінововведення. Інші нововведення впливають на виробництво опосередковано (черезефективність нових технічних і організаційних рішень). Про ступінь впливуокремих організаційно-технічних та інших нововведень на відповідні економічніпоказники діяльності підприємств свідчать такі приклади.
Досвід експлуатації гнучких автоматизованих виробництв показує істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання:питома вага оплати праці (у розрахунку на одну деталь) зменшується на 25-30%,накладні витрати — більш як на 80%, виробнича площа — на 60%, а тривалістьвиробничого циклу скорочується у 5-6 разів. Серед глобальних технічнихнововведень за ступенем впливу на економіку підприємства відрізняються роторніта роторно-конвейерні лінії, які у порівнянні з традиційними знаряддями працізалежно від складності виготовлюваних деталей забезпечують: підвищенняпродуктивності праці у 4-10 разів; зменшення обсягу необхідної виробничоїплощі- 2-2.5 раза; скорочення тривалості циклу виготовлення — 15-20. а обсягутранспортування виробів — 25-30 разів.
Помітно посилюється вплив нових технічних (технологічних) систем не лише наекономічні явища, але й на соціальні процеси. Це вимагає підвищеної увагиконструкторів нової техніки до показників її надійності, ергономічності іекологічності. Особливо нагальним є завдання екологіаацц виробництва на підприємствах.За результатами соціальних досліджень установлено, що, наприклад, збільшення удва рази забруднення повітря шкідливими викидами скорочує термін експлуатації промислового устаткування до першого капітального ремонту всередньому у півтора раза, а урожайність пшениці у зонах дії підприємствкольорової металургії на 40-60% менша, ніж за межами цих зон. У той же чассучасні прогресивні технології уможливлюють перетворення джерел подібнихекономічних витрат у чинники зростання обсягів продукції і прибутку. Зокремазастосування існуючої технології утилізації викидів сірчаного ангідридутепловими електростанціями шляхом оснащення їх відповідними газоочиснимиустановками може задовольнити половину потреби народного господарства України усірчаній кислоті.
Вартообчислювати такі техніко- економічні показники:
/> /> /> /> /> /> /> /> <td/> />Потенційніможливості розвитку і ефективності виробництва визначаються перш за всенауково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічнимирезультатами.
Чим цілеспрямованішеі ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, що єпершоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються кінцеві іпріоритетні (по відношенню до виробничих) соціальні завдання життєдіяльностісуспільства.
Науково-технічний прогресс (НТП)в буквальному розумінні означає безперервний вваємообумовлений процес розвитку науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному значенні — цепостійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій,засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.
Спираючисьна суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можнавиокремити характерні для більшості галузей народного господарствазагальнінапрямки НТП, а по кожному з них —пріоритети нанайближчу доступну для огляду перспективу (див. схему).
Вумовах сучасних революційних перетворень у технічному базисі виробництваступінь його технічної досконалості та рівень економічного потенціалу в ціломувизначаються прогресивністю використовуваних технологій —способів одержання і перетворювання матеріалів, енергії, інформації,виготовлення продукції. Технологія виступає завершальною ланкою і формоюматеріалізації фундаментальних досліджень, засобом безпосереднього впливунауки на сферу виробництва.
В галузіпредметів праці варто виділити такі тенденції НТП: 1) істотне підвищенняякісних характеристик матеріалів мінерального походження, стабілізація і навітьзменшення питомих обсягівїх споживання;
/>
2)інтенсивнийперехід до застосування у все більшій кількості легких, міцних такорозієстійких кольорових металів і сплавів, що став можливим внаслідок появи принципово нових технологій, які у багато разів зменшили вартість їхвиробництва; 3) істотне розширення номенклатури та форсоване нарощуванняобсягів продукування штучних матеріалів з наперед заданими і унікальнимивластивостями.
До сучасних виробничих процесівставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливоїбезперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, що можуть бути реалізованілише за відповідного рівня їх механізації і автоматизації — інтегрованого тазавертаючого напрямку НТП.Механізація і автоматизація виробництва,яка відображає різний ступінь заміни ручноїпраці машиною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно проходить від нижчої (часткової) довищої (комплексної) форми.
Вся сукупність сучасних напрямків НТП слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства.Технічний розвитоквідображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної базипідприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати йогогосподарської діяльності.
Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплюєрізноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвиткувиробничого потенціалу і забезпечувати відтворення основних фондівпідприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та новогобудівництва певних виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвиткуварто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого, — їїбезпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування.
Організаційний прогресвиступає як узагальнена характеристика процесу використанняорганізаційних факторів розвитку і підвищення ефективності виробництва. Йогосуть полягає в удосконаленні існуючих і застосуванні нових методів і форморганізації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіхланках управління економікою.
. Основні сучасні тенденцйорганізаційного прогресу можна звести до такого:
•прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємозв язків усіхсуспільних форм організації виробництва, щозабезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів на ринку, мультиплікаційну ефективністьдіяльності підприємств різних типів і систем господарювання;
•посилення безперервності та гнучкості виробництвана підприємствах багатьох галузей шляхом більш широкого застосуванняавтоматичних роторних ліній робототехнічних комплексів і гнучких виробничихсистем, що уможливлюють звести до мінімуму втрату часу і ресурсів, багатократнопідвищити продуктивність праці, різко прискорити оновлення виготовлюваноїпродукції;
• розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці,що за умов прискорення НТП, якісного удосконалення і ускладненнятехніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним і економічнодоцільним;
раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва і кінцевої продукції на всіх стадіяхвідтворювального процесу, переміщення певної частиниорганізаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферуматеріально-технічного його забезпечення,що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів іпалива, зменшенню обсягів їх виконання, утилізації відходів виробництва;
• формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементівпроцесу виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживанняу вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічнихкомплексів, інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації іраціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективностінауково-технічного прогресу;
•удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств.Їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами,що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національномуринках, фінансову стійкість і прибутковість;
•активізація людського чинника шляхом здійснення кадрової політики,що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищення їх компетентності, діловитості і відповідальності; подальшого розвитку демократії в управлінні виробництвом; повсюдного забезпеченняналежної організованості і виконавської дисципліни.
Розвитокі поглиблення окреслених тенденцій в галузі організації виробничо-трудовихпроцесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати сучаснимизавданнями прискорення організаційного прогресу. При цьому пріоритетними маютьбути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управління і подальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації виробництва.Лише комплекс заходів такої спрямованості може забезпечити реалізацію наявнихрезервів прискорення і підвищення ефективності організаційного прогресу.
Догруп технічних новин і нововведень, стосовно яких визначаються і оцінюютьсяекономічна та інші види ефективності, відносяться
створення, виробництво та використання нових або модернізація (поліпшенняексплуатаційних характеристик) існуючих засобів праці (машин, устаткування,будівель, споруд, передавальних пристроїв), предметів праці (сировини,матеріалів, палива, енергії) і споживання (продукції для безпосереднього задоволення потреб населення), технологічних процесів, включаючи ті з них, щомістять винаходи і раціоналізаторські пропозиції.
Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічнихнововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютнувеличину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних)результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може іповинна обчислюватись в одній з двох форм: народногосподарській (загальний ефект за умовами використання нововведень) і внутрішньогосподарський(ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новинабо нововведень).
Народногосподарськийекономічнийефект визначаєтьсяшляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень іусіх витрат на розробку, виробництво і споживання; він віддзеркалюєефективність тієї або іншої групи технічних нововведень я позиції їх впливу накінцеві показники розвитку економіки країни.
Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюєтьсяна окремих стадіях відтворювального циклу «наука — виробництво — експлуатація (споживання) , дозволяє оцінювати ефективність певнихтехнічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремихнауково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентіві підприємств-споживачів.
З огляду на особливості оцінки ефективності усю сукупність новихорганізаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першуорганізаційні нововведення, здійснення яких вимагає певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу — ті з них, що непотребують додаткових інвестицій.
Визначення і оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що відносяться до першоїгрупи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованихвиробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, яка спричинюєнеобхідність його розширення, реконструкції або технічного переозброєння)здійснюються так же, як і нових технічних рішень. Разом з цим слід враховуватиодну важливу обставину — до складу поточних витрат повинні включатись додатковотранспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукціїпри їх транспортуванні і зберіганні.
Ефективністьбезвитратних нових організаційних рішень (зокрема запровадження бригадної абоіншої прогресивної форми організації і оплати праці; удосконалення окремихелементів господарського механізму — організаційних структур управління, системпланування і фінансування; створення нових ринкових структур) визначають наоснові обчислення переважно економії поточних витрат, обумовленої здійсненнямтаких нововведень. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точноокреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї або іншої групи безвитратнихорганізаційних рішень.
ЛІТЕРАТУРА:
Грузинов В.П., Грибов В.Д. “Экономика предприятия».
2.Волков О.И. «Экономикапредприятия».
3.Покропивний С.Ф.”Єкономікапідприємств.”
4.Задоя А.О.”Мікроєкономіка”.