Реферат: Історія економічних учень
Найбільш вагомий внесок у розробку ідеймаржналістів зробила австрійська школа політекономії, яка сформувалась у 70-тіроки XIX ст. Її репрезентувалипрофесори Віденського університету Карл Менгер (1840-1921), Фрідріх фон Візер(1851-1926) та Ейген Бем-Баверк (1851-1919).
Її теоретичними принципами були суб’єктивний ідеалізм та теорія граничноїкорисності. Внесок у науку і впливовість їхніх теорій ставлять цих економістівна чільне місце після класичної школи. Жодна інша група не внесла стількинового в теорію економіки, як австрійська школа. Не випадково її ідеї набуливеликого поширення також в Англії, Німеччині, США, Росії та інших країнах.
Найвідоміший представник австрійської школи Бем-Беварк у працях “Основні теоріїцінностей господарських благ” (1886), “ Капітал і прибуток” (1889), а такожінших своїх дослідженнях дав широкий варіант нової теорії, доповнивши її,зокрема, суб’єктивною концепцією процента.
Як ужезазначалось, австрійські економісти, аналізуючи властивості маржинальногоблага, на перший план висували корисність речі, підкреслюючи водночас, що невсі корисності здатні обмінюватися. Таку здатність мають тільки ті блага абокорисності, якими суспільство володіє в обмеженій кількості і котрі завдякицьому стають цінностями.
Бем-Баверк сформулював цю ідею так: “Для створення цінності необхідно, щоб з корисністю поєдналася рідкість неабсолютна, а тільки відносна, тобто як порівняти з розмірами існуючої потреби вречах такого роду. Висловлюючись точніше, ми скажемо: цінності набираютьматеріальні блага тоді, коли реальний запас матеріальних благ цього родунастільки незначний, що для задоволення відповідних потреб їх або не вистачаєзовсім, або їх так мало, що певна сума потреб має залишитись незадоволеною. І навпаки,не мають цінності ті матеріальні блага, які є в нашому розпорядженні в такійкількості, що з їхньою допомогою можуть бути не тільки повністю задоволенівідповідні потреби, а й залишається ще зверх того певний надлишок, який незнаходить собі застосування”. У Бем-Баверка поняття цінності є вираженнямзв’язку між суспільним явищем ціни та індивідуально-психологічним явищемодиничної оцінки.
Основою цінності у Бем-Баверка є корисність блага. Вінрозрізняв два види корисності: просту (абстрактну) і кваліфіковану(конкретну).Абстрактна розглядалась ним як корисність взагалі, що притаманна матеріальнимблагам, які є в достатній кількості. Корисність одиниці блага в даному випадкудо уваги не бралась.
Кваліфікованою корисністю наділялися блага, запасяких обмежений і зменшення хоча б на одиницю позначається на добробутііндивіда. Таке розмежування корисності пов’язувалось з формуванням цінностіматеріальних благ. Цінність, як вважали економісти австрійської школи, властиване всім благам, лише тим, кількість яких обмежена і вони внаслідок цього можутьобмінюватися.
Процес утворення цінності Бем-Баверк поділяв надва етапи. Перший він пов’язував з утворенням суб’єктивної цінності, під якоюмалась на увазі індивідуальна оцінка блага суб’єктом. Вона залежала від того,яку роль благо відігравало в задоволенні його потреб. Якщо корисністьабстрактна, то благо не отримує оцінки і його суб’єктивна цінність дорівнюваланулю. Бем-Баверк ілюстрував це на прикладі склянки води. Коли людиназнаходиться біля джерела з водою, то склянка води не має за таких обставинцінності. Інша справа, коли людина попадає в пустелю, тоді цей стакан водинабуває високої конкретної корисності. В такому випадку стакан води набуваєвисокої суб’єктивної цінності. Як стверджував Бем-Баверк, величина корисності,що приносить людині дане благо, є одночасно і мірою його цінності.
Новим елементом, який австрійська школа внесла втеорію корисності, як уже зазначалось, було те, що за основу цінності товаруними береться не просто корисність, а гранична корисність, що задовольняєнайменшу потребу людини. ЗА визначенням Бем-Баверка, цінність речі вимірюєтьсявеличиною граничної корисності, під якою розуміється мінімальна корисність, якуотримує від даного виду матеріального блага людина.
Дію закону Бем-Баверка демонструє на прикладіодноосібного господарства, в якому його господар забрав п’ять мішків урожаюзерна. За своєю вагою і якістю зерна всі мішки рівноцінні. Але суб”активнацінність одного мішка зерна, згідно теорією Бем-Баверка, повинна визначатися запринципом спадаючої корисності. Оскільки перший мішок зерна задовольняєнайпершу життєву потребу людини, то він має максимальну корисність. Корисністьнаступного мішка буде йти по спадаючій. “Граничною корисністю” буде наділенийостанній мішок, зерно якого використовується для харчування папуги. Воновизначає, на думку Бем-Баверка, цінність матеріального блага.
Другий етап в утворенні цінності блага Бем-Баверкпов’язував з “об’єктивною” цінністю, яка, за його твердженням, формується наринку в ході стихійного співвідношення попиту та пропозиції. В результатівирівнювання суб’єктивних оцінок виявляється нова, середня цінність, яка іпредставляє собою об’єктивну цінність. Отже, об’єктивна цінність формується підвпливом попиту та пропозиції, відповідність яких забезпечується автоматичнимспособом через вільну конкуренцію.
Теорію розподілу австрійської школи відома підназвою ”теорія прописування”. Вона спирається на теорію трьох факторів Сея,хоча фактори виробництва австрійці назвали виробничими благами. Кожномувиробничому благу – землі, праці і капіталу, за словами Бем-Баверка, повиннабути виміняна відповідно частина “споживаних благ”, вироблених цими факторами.Прописування повинно здійснюватись з урахуванням граничної корисності“виробничих благ”, визначених граничною корисністю вироблених за їх допомогоюблаг. Гранична корисність ткацького верстату, наприклад, буде визначатисьграничною корисністю витканої на ньому тканини.
Щодо заробітної плати, то вона повинна бутименшою, ніж створювана цим робітником вартість. Бем-Баверк пояснював це тим, щоробітник, отримуючи заробітну плату, може відразу придбати собі “матеріальніблага”, а те, що він повинен створювати в процесі праці, є “благом майбутнього”і потребує від підприємця “стримання”. Підприємець повинен отримати винагородуза те, що він утримується від витрачання капіталу на особисті потреби. Бем-Баверк, порівнюючи поточне споживання робітника і відкладений попитпідприємця, заявляв, що благ, яким людина користується сьогодні, нерівноціннетому благу, яким вона буде користуватися завтра, що цінність нинішніх благ заоднакових умов завжди більша від цінності таких самих благ у майбутньому.Людина теперішнє цінить дорожче майбутнього, часто невизначеного, і тому готоваплатити за благо сьогодні більшу суму.
За Бем-Баверком, праця – це благо майбутнього,бо вона створює продукт тільки через певний час, а внаслідок цього робітникстає власником майбутнього часу. Підприємець, наймаючи робітника, дає теперішнєблаго, видаючи заробітну плату. Таким чином вони обмінюються цими благами.Праця з часом створює якісь певні блага, і ці блага через більш низькі оцінкимайбутніх благ, у порівнянні з теперішніми, будуть за вартістю перевищуватизаробітну плату. Це перевищення і становитиме процент, а вірніше, прибутокпідприємця.
З цього робився висновок, що процент виникає урезультаті впливу фактору часу на вартість благ. Процент у Бем-Баверка виступаєяк результат очікування підприємця, а його джерело вбачається у різниці оцінокмайбутніх і теперішніх господарських благ, а сам процент вважався вічною іприродною категорією.
Бем-Баверк розвинув теорію, згідно якої капіталабо засоби виробництва є результатом обхідних методів у виробництві які неминучєстають причиною того, що споживання переноситься на майбутнє.
Прямі методи виробництва передбачаютьзадоволення потреб прямо і одразу. Засоби виробництва не передбачають негайногозадоволення потреб і тому вони є товаром майбутнього. Звідси, писав Бем-Баверк,товари, які можут бути використані за асортиментом і кількістю негайно, якправило, більш цінні, ніж ті, які будуть використані у майбутньому. Цеприпущення і лягло в основу його теорії про доход від капіталу.
Наприклад, він стверджував, що борошно єпредметом, якого не можна вживати для особистих потреб, бо це предметмайбутнього. А от хліб можна безпосередньо використовувати як продуктхарчування і внаслідок цього він має більш високу цінність. На думкуБем-Баверка, суть проблеми полягає в розходженні оцінок, що стосуютьсятеперішніх благ і майбутніх благ.
На основі цього закону ним обґрунтувалась і сутьпроцента. Він доводив, що коли хто-небудь позичає гроші, то в майбутньому вониповинні повернутися до нього з процентом, який є різницею між вартістютеперішнього і майбутнього блага.
Таким чином, можна відзначити три найбільшхарактерні методологічні особливості австрійської школи: по-перше, ідеалістичневідображення економічних процесів і явищ, по-друге, головним об’єктом дослідженняє не суспільне виробництво, а індивідуальне господарство, по-третє, визнанняпримату споживання над виробництвом.
Список використаної літератури
1. Л.Я. Корнійчук. “ Історія економічних учень”. Київ – 1999р.
2. Экономическая энциклопедия. Политическая экономия т.2.Главный редакторРумянцев. Москва – 1975.
3. Экономическая энциклопедия. Политическая экономият.3.Главный редактор Румянцев. Москва – 1975.
4. “Основи економічної теорії”. За ред. С.В. Мочерного. Київ – 1998р.
5. “Основи економічної теорії. Політекономічний аспект.”За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка.Київ – 1999р.