Реферат: Міжнародний фондовий ринок

Міністерствоосвіти і науки України

Національнийуніверситет харчових технологій

РОЗРАХУНКОВАРОБОТА

Міжнароднийфондовий ринок

Київ– 2007

Варіант № 7,задача 1.

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Дата звернення до банку 01.05.2008 Розмір кредиту, млн. дол. США 10,5 Контрактний період, місяців 3 ЛІБОР 4-місячна 8,3 % ЛІБОР 1- місячна 8,14 %

Розв’язання:

01.05.2008 – цедата угоди

29.05.2008 – цедата фіксингу

01.06.2008 – цедата платежу

01.09.2008 – цедата погашення кредиту.

1 місяць(01.05.2008 — 01.06.2008) – це форвардний період

3 місяці (01.06.2008- 01.09.2008) – це контрактний період

4 місяці(01.05.2008 — 01.09.2008) – це загальний період.

¼ — ценазва форвардної угоди.

1) 10500000* 120 * 0,083: 360 = 290499,3 ( дол. США) – це сума %, що банк повиненвиплатити своєму кредитору.

2) 10500000* 30 * 0,0814: 360 = 71224,65 ( дол. США) – це сума %, що клієнт повиненвиплатити своєму банку – кредитору.

3) 290499,3– 71224,65 = 219274,65 ( дол. США) – це сума у точці беззбитковості.

4) 219274,65* 360 * 100%: ((10500000 + 71224,65) * 90) = 8,297 % — контрактна % ставка.

5) Нехай надату фіксингу було встановлено ринкову % ставку за кредитом 8,5% на 3 місяці,тоді:

РС = (0,085 –0,08297) * 90 * 10500000: 360 = 5328,75 ( дол. США) – це виграш клієнта зафорвардною угодою на дату погашення кредиту.

СП = 5328,75: (1+ 0,085 * 90: 360) = 5329,7712 ( дол… США) – це виграш клієнта за форвардноюугодою на дату платежу, тобто дисконтована до дня платежу розрахункова сума.

Висновки: Отже, 01.06.2008 клієнт отримає відбанку 10500000 дол… США під ставку 8,5%, але так як контрактна % форварднаставка — 8,297%, то банк виплатить клієнту суму платежу 5329,7712 дол. США.

Варіант № 7,задача 2.

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Дата оплати замовлення 20.05.2007 Розмір депозиту, тис дол. США 850 Контрактний період, місяців 3 ЛІБІД 4-місячна 9,3 % ЛІБІД 1- місячна 8,34%

Розв’язання:

20.04.2007 — цедата угоди

18.04.2007 – цедата фіксингу

20.05.2007 – цедата платежу

20.08.2007 — цедата погашення депозиту.

1 місяць(20.01.2007 — 20.02.2007) – це форвардний період

3 місяці(20.02.2007 — 20.05.2007) – це контрактний період

4 місяці(20.01.2006 — 20.05.2007) – це загальний період.

¼ — ценазва форвардної угоди.

1) 850000 *30 * 0,0834: 360 = 5949,915 ( дол. США) – це сума %, що банк повинен виплатитисвоєму кредитору.

2) 850000 *120 * 0,093: 360 = 26349,915 ( дол. США) – це сума %, що клієнт повиненвиплатити своєму банку – кредитору.

3) 26349,915– 5949,915 = 20400 ( дол. США) – це сума у точці беззбитковості, сума % задепозитом на 3 місяці.

4) 20400: (850000– 5949,915) * 360 * 100%: 90 = 9,66764 % — це форвардна % ставка за депозитомна 3 місяці.

5) Нехай надату фіксингу було встановлено ринкову % ставку за депозитом 8,8% на 3 місяці,тоді:

РС = (0,088 –0,0966764) * 90 * 850000: 360 = -1843,735 ( дол. США) — це виграш клієнта зафорвардною угодою на дату погашення депозиту.

ПС = (-1843,735): (1 + 0,088 * 90: 360) = -1804,0459 ( дол. США) – це виграш клієнта зафорвардною угодою на дату платежу, тобто дисконтована до дня платежу розрахунковасума.

Висновки: Отже, банк виплатить клієнту20.05.2007 суму 1804,0459 дол. США.

Варіант № 7,задача 3.

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Умовна сума опціону, млн. дол. США 170 Максимальна КЕП ставка, % 11,4 Найближча довідкова дата 01.12. Наступна довідкова дата 01.03. ЛІБОР на 1- шу довідкову дату 10,32%

Розв’язання:

РС = (0,1032 –0,114) * 90 * 170000000: 360 = -459000 ( дол. США) – розрахункова сума.

Висновки: Так як на найближчу довідкову датуставка ЛІБОР менша за КЕП ставку, то розрахунки і виплати не проводять.

Варіант № 7,задача 4

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Розмір кредиту, млн. дол. США 1,5 Дата видачі кредиту 01.12.07 ФЛОР, зафіксована в угоді, % 6,4 Ринкова ставка 01.01.08,% 6,3 Ринкова ставка 01.04.08, % 6,1

Розв’язання:

РС 1 = (0,064 –0,063) * 30 * 1450000: 360 = 120,83328 ( дол. США)

РС 2 = (0,064 –0,061) *30 * 1450000: 360 = 362,49985 ( дол. США)

РС = РС 1 + РС 2= 120,83328 + 362,49985 = 483,33313 ( дол. США).

Висновки: 483,33313 ( дол. США) виплатитьпродавець угоди ФЛОР банку, так як ринкова ставка менша за ставку ФЛОР.

Варіант № 7,задача 5

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Розмір депозиту, тис дол. США 35 Контрактний період, місяців 3 Середньорічна ставка за євро дол.аровим депозитом, % 6 Дохід за ОВДП, % 24 Спот-курс на дату інвестування, грн. за 1 дол. 5,35

Розв’язання:

1) 35000 *0,06 *90: 360 = 525 ( дол. США) – ефективність євро доларового депозиту.

2) 35000 *5,35 * 0,24 * 90: 360 = 11235 (грн..) — ефективність ОВДП.

5,35 * (1 + 0,24* 90 / 360): (1 + 0,06 * 90 / 360) = 5,5871917 (грн. / дол.)- форвардний курс,тобто курс, що фіксує банк у форвардному контракті

35000 * 5,35 + 11235= 198485 (грн..) – сукупний дохід від облігацій після їх повернення (6 місяців)

198485: 5,5871917= 35525,002 ( дол.)

35525,002 – 35000= 525,002 ( дол.) – проценти за облігаціями по форвардному курсу

525 ( дол. США) –проценти за євро доларовим депозитом

Висновки: краще вкласти 35000 ( дол.США) у облігації, бо трошки більше наростуть процентів доходу.

Варіант № 7,задача 6

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Розмір дивідендів на акцію 2 Тривалість, років 3 Щорічний приріст дивідендів за простими акціями, % 16 Рівень стабілізованих дивідендних виплат, % 6 Необхідна ставка доходу, % 10

Розв’язання:

Рік Дохід (дивіденди), грошових одиниць Процентний фактор теперішньої вартості Приведена вартість доходу, грошових одиниць 1 2 * (1 + 0,16)= 2,32 1: (1 + 0,10) = 0,9 2,32 * 0,9 = 2,088 2

2* (1 + 0,16)2= 2,6912

1: (1 + 0,10)2 = 0,8264462

2,6912 * 0,8264462 = 2,224132 3

2* (1 + 0,16)3= 3,121792

1: (1 + 0,10)3 = 0,7513147

3,121792 * 0,7513147 = 2,3454482 Ціна акції = 3,3090995: (0,10 — 0,06) = 82,727487, де 3,3090995 = 3,121792 * (1 + 0,06) Ціна акції сьогоднішня (із дисконтуванням) = 2,3454482: (0,10 — 0,06) = 58,636205

Ціна акціїсьогоднішня (із дисконтуванням) = 58,636205.

Варіант № 7,задача 7.

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Ставка доходності облігації, % 12 Термін інвестування коштів, років 3 Номінальна вартість облігації, грн. 1300 Дисконтна ставка для подібних облігацій на ринку, % 7,6

Розв’язання:

Річна дохідністьоблігації = 0,12* 1300 = 156 (грн.)

Рік 1999 2000 2001 2002 Сума доходу по облігації за рік, грн. 156 156 156 + 1300

Теперішнявартість майбутніх грощових надходжень = 156: (1 + 0,076) + 156: (1 + 0,076) 2+ (1300 + 156): (1 + 0,076) 3= 1448,4789 (грн.).

156: (1 + 0,076)= 144,98141

156: (1 + 0,076)2 = 134,74108

(1300 + 156): (1+ 0,076) 3 = 1168,7579

Варіант № 4,задача 1

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Дата звернення до банку 01.10.2008 Розмір кредиту, млн. дол. США 14 Контрактний період, місяців 3 ЛІБОР 4-місячна 8,3 % ЛІБОР 1- місячна 8,14 %

Розв’язання:

01.10.2008 – цедата угоди

29.10.2008 – цедата фіксингу

01.11.2008 – цедата платежу

01.02.2009 – цедата погашення кредиту.

1 місяць(01.10.2008 — 01.11.2008) – це форвардний період

3 місяці(01.11.2008 — 01.06.2008) – це контрактний період

4 місяці(01.02.2008 — 01.06.2008) – це загальний період.

¼ — ценазва форвардної угоди.

6) 14000000* 120 * 0,083: 360 = 387332,4 ( дол. США) – це сума %, що банк повиненвиплатити своєму кредитору.

7) 14000000* 30 * 0,0814: 360 = 94966,2 ( дол. США) – це сума %, що клієнт повиненвиплатити своєму банку – кредитору.

8) 387332,4– 94966,2 = 292366,2 ( дол. США) – це сума у точці беззбитковості.

9) 292366,2* 360 * 100%: ((14000000 + 94966,2) * 90) = 8,0106 % — контрактна % ставка.

10) Нехай надату фіксингу було встановлено ринкову % ставку за кредитом 8,5% на 3 місяці,тоді:

РС = (0,085 –0,080106) * 90 * 14000000: 360 = 17129 ( дол. США) – це виграш клієнта зафорвардною угодою на дату погашення кредиту.

СП = 17129: (1 +0,085 * 90: 360) = 16772,582 ( дол. США) – це виграш клієнта за форвардноюугодою на дату платежу, тобто дисконтована до дня платежу розрахункова сума.

Висновки: Отже, 01.11.2008 клієнт отримає відбанку 14000000 дол. США під ставку 8,5%, але так як контрактна % форвардрнаставка — 8,0106 %, то банк виплатить клієнту суму платежу 16772,582 дол. США.

Варіант № 4,задача 2.

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Дата оплати замовлення 20.02.2007 Розмір депозиту, тис дол. США 700 Контрактний період, місяців 3 ЛІБІД 4-місячна 9,3 % ЛІБІД 1- місячна 8,41%

Розв’язання:

20.01.2007 — цедата угоди

18.01.2007 – цедата фіксингу

20.02.2007 – цедата платежу

20.05.2007 — цедата погашення депозиту.

1 місяць(20.01.2007 — 20.02.2007) – це форвардний період

3 місяці(20.02.2007 — 20.05.2007) – це контрактний період

4 місяці(20.01.2006 — 20.05.2007) – це загальний період.

¼ — ценазва форвардної угоди.

6) 700000 *30 * 0,0841: 360 = 4905,81 ( дол. США) – це сума %, що банк повинен виплатити своємукредитору.

7) 700000 *120 * 0,093: 360 = 21699,93 ( дол. США) – це сума %, що клієнт повиненвиплатити своєму банку – кредитору.

8) 21699,93– 4905,81 = 16794,12 ( дол. США) – це сума у точці беззбитковості, сума % задепозитом на 3 місяці.

9) 16794,12: (700000 – 4905,81) * 360 * 100%: 90 = 9,66436 % — це форвардна % ставка задепозитом на 3 місяці.

10) Нехай надату фіксингу було встановлено ринкову % ставку за депозитом 8,8% на 3 місяці,тоді:

РС = (0,088 –0,0966436) * 90 * 700000: 360 = -1512,63 ( дол. США) — це виграш клієнта зафорвардною угодою на дату погашення депозиту.

ПС = (-1512,63):(1 + 0,088 * 90: 360) = -1480,0684 ( дол. США) – це виграш клієнта зафорвардною угодою на дату платежу, тобто дисконтована до дня платежу розрахунковасума.

Висновки: Отже, банк виплатить клієнту20.02.2007 суму 1480,0684 дол. США.

Варіант № 4,задача 3

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Умовна сума опціону, млн. дол. США 140 Максимальна КЕП ставка, % 11,5 Найближча довідкова дата 01.09. Наступна довідкова дата 01.12. ЛІБОР на 1- шу довідкову дату 10,39%

Розв’язання:

РС = (0,1039 –0,115) * 90 * 140000000: 360 = -388500 ( дол. США) – розрахункова сума.

Висновки: Так як на найближчу довідкову датуставка ЛІБОР менша за КЕП ставку, то розрахунки і виплати не проводять.

Варіант № 4,задача 4.

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Розмір кредиту, млн. дол. США 1,35 Дата видачі кредиту 01.09.08 ФЛОР, зафіксована в угоді, % 6,43 Ринкова ставка 01.10.08,% 6,3 Ринкова ставка 01.01.09, % 6,1

Розв’язання:

РС 1 = (0,0643 –0,063) * 30 * 1350000: 360 = 146,24994 ( дол. США)

РС 2 = (0,0643 –0,061) *30 * 1350000: 360 = 371,24985 ( дол. США)

РС = РС 1 + РС 2= 146,24994 + 371,24985 = 517,49979 ( дол. США).

Висновки: 517,49979 ( дол. США) виплатитьпродавець угоди ФЛОР банку, так як ринкова ставка менша за ставку ФЛОР.

Варіант № 4,задача 5

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Розмір депозиту, тис дол. США 50 Контрактний період, місяців 6 Середньорічна ставка за євро дол.аровим депозитом, % 7 Дохід за ОВДП, % 25 Спот-курс на дату інвестування, грн. за 1 дол. 5,34

Розв’язання:

3) 50000 *0,07 *180: 360 = 1750 ( дол. США) – ефективність євро доларового депозиту.

4) 50000 *5,34 * 0,25 * 180: 360 = 33375 (грн.) — ефективність ОВДП.

5,34 * (1 + 0,25* 180 / 360): (1 + 0,07 * 180 / 360) = 5,8043477 (грн. / дол.)- форварднийкурс, тобто курс, що фіксує банк у форвардному контракті

50000 * 5,34 +33375 = 300375 (грн.) – сукупний дохід від облігацій після їх повернення (6місяців)

300375:5,8043477 = 51750,001 ( дол.)

51750,001 – 50000= 1750,001 ( дол.) – проценти за облігаціями по форвардному курсу

1750 ( дол. США)– проценти за євро доларовим депозитом

Висновки: краще вкласти 50000 ( дол.США) у облігації, бо більше наростуть процентів доходу, але у даному випадкунапрямок вкладення коштів неважливий, бо округлене до одиниць дохідністьоднакова.

Варіант № 4,задача 6.

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Розмір дивідендів на акцію 3,5 Тривалість, років 4 Щорічний приріст дивідендів за простими акціями, % 12 Рівень стабілізованих дивідендних виплат, % 3 Необхідна ставка доходу, % 10

Розв’язання:

Рік Дохід (дивіденди), грошових одиниць Процентний фактор теперішньої вартості Приведена вартість доходу, грошових одиниць 1 3,5 * (1 + 0,12)= 3,92 1: (1 + 0,10) = 0,9 3,92 * 0,9 = 3,528 2

3,5* (1 + 0,12)2 = 4,3904

1: (1 + 0,10)2 = 0,8264462

4,3904 * 0,8264462= 3,6264 3

3,5* (1 + 0,12)3 = 4,917248

1: (1 + 0,10)3 = 0,7513147

4,917248 *0,7513147 = 3,6942923 4

3,5* (1 + 0,12)4 = 5,5073177

1: (1 + 0,10)4 = 0,6830133

5,5073177 * 0,6830133 = 3,7615712 Ціна акції = 5,3469103: (0,10 — 0,03)= 76,384432, де 5,3469103 = 5,5073177 * (1 + 0,03) Ціна акції сьогоднішня (із дисконтуванням) = 3,7615712: (0,10 — 0,03)= 53,736731

Ціна акціїсьогоднішня (із дисконтуванням) = 53,736731.

Варіант № 4,задача 7.

Умова задачі:

Показник Значення варіанту № 6 Ставка доходності облігації, % 13,5 Термін інвестування коштів, років 5 Номінальна вартість облігації, грн. 1450 Дисконтна ставка для подібних облігацій на ринку, % 8,3

Розв’язання:

Річна дохідністьоблігації = 0,135 * 1450 = 195,75 (грн.)

Рік 1999 2000 2001 2002 2003 2004 Сума доходу по облігації за рік, грн. 195,75 195,75 195,75 195,75 195,75 + 1450 = 1645,75

Теперішнявартість майбутніх грощових надходжень = 195,75: (1 + 0,083) + 195,75: (1 +0,083) 2 + 195,75: (1 + 0,083) 3 + 195,75: (1 + 0,083) 4+ (1450 + 195,75): (1 + 0,083) 5 = 1748,7222 (грн.).

(1 + 0,083) =1,083

(1 + 0,083) 2= 1,172889

(1 + 0,083) 3= 1,2702387

(1 + 0,083) 4= 1,3756685

(1 + 0,083) 5= 1,4898489

195,75: (1 +0,083) = 180,74792

195,75: (1 +0,083) 2 = 166,9558

195,75: (1 +0,083) 3 = 154,10489

195,75: (1 +0,083) 4 = 142,29445

(1450 + 195,75):(1 + 0,083) 5 = 1104,6422

Варіант № 7,задача 1

Умова задачі:

Розв’язання:

01.05.2008 – цедата угоди

29.05.2008 – цедата фіксингу

01.06.2008 – цедата платежу

01.09.2008 – цедата погашення кредиту.

1 місяць(01.05.2008 — 01.06.2008) – це форвардний період

3 місяці(01.06.2008 — 01.09.2008) – це контрактний період

4 місяці(01.05.2008 — 01.09.2008) – це загальний період.

¼ — ценазва форвардної угоди.

11) 10500000* 120 * 0,083: 360 = 290499,3 ( дол. США) – це сума %, що банк повиненвиплатити своєму кредитору.

12) 10500000* 30 * 0,0814: 360 = 71224,65 ( дол. США) – це сума %, що клієнт повиненвиплатити своєму банку – кредитору.

13) 290499,3– 71224,65 = 219274,65 ( дол. США) – це сума у точці беззбитковості.

14) 219274,65* 360 * 100%: ((10500000 + 71224,65) * 90) = 8,297 % — контрактна % ставка.

15) Нехай надату фіксингу було встановлено ринкову % ставку за кредитом 8,5% на 3 місяці,тоді:

РС = (0,085 –0,08297) * 90 * 10500000: 360 = 5328,75 ( дол. США) – це виграш клієнта зафорвардною угодою на дату погашення кредиту.

СП = 5328,75: (1+ 0,085 * 90: 360) = 5329,7712 ( дол. США) – це виграш клієнта за форвардноюугодою на дату платежу, тобто дисконтована до дня платежу розрахункова сума.

Висновки: Отже, 01.06.2008 клієнтотримає від банку 10500000 дол. США під ставку 8,5%, але так як контрактна % форварднаставка — 8,297%, то банк виплатить клієнту суму платежу 5329,7712 дол. США.

Варіант № 7,задача 2

Умова задачі:

Розв’язання:

20.04.2007 — цедата угоди

18.04.2007 – цедата фіксингу

20.05.2007 – цедата платежу

20.08.2007 — цедата погашення депозиту.

1 місяць(20.01.2007 — 20.02.2007) – це форвардний період

3 місяці(20.02.2007 — 20.05.2007) – це контрактний період

4 місяці(20.01.2006 — 20.05.2007) – це загальний період.

¼ — це назвафорвардної угоди.

11) 850000 *30 * 0,0834: 360 = 5949,915 ( дол. США) – це сума %, що банк повинен виплатитисвоєму кредитору.

12) 850000 *120 * 0,093: 360 = 26349,915 ( дол. США) – це сума %, що клієнт повиненвиплатити своєму банку – кредитору.

13) 26349,915– 5949,915 = 20400 ( дол. США) – це сума у точці беззбитковості, сума % задепозитом на 3 місяці.

14) 20400:(850000 – 5949,915) * 360 * 100%: 90 = 9,66764 % — це форвардна % ставка задепозитом на 3 місяці.

15) Нехай надату фіксингу було встановлено ринкову % ставку за депозитом 8,8% на 3 місяці,тоді:

Висновки: Отже, банк виплатить клієнту20.05.2007 суму 1804,0459 дол. США.

Варіант № 7,задача 3

Умова задачі:

Розв’язання:

РС = (0,1032 –0,114) * 90 * 170000000: 360 = -459000 ( дол. США) – розрахункова сума.

Варіант № 7,задача 4

Умова задачі:

Розв’язання:

РС 1 = (0,064 –0,063) * 30 * 1450000: 360 = 120,83328 ( дол. США)

РС 2 = (0,064 –0,061) *30 * 1450000: 360 = 362,49985 ( дол. США)

РС = РС 1 + РС 2= 120,83328 + 362,49985 = 483,33313 ( дол. США).

Висновки: 483,33313 ( дол. США) виплатитьпродавець угоди ФЛОР банку, так як ринкова ставка менша за ставку ФЛОР.

Варіант № 7,задача 5

Умова задачі:

Розв’язання:

5) 35000 *0,06 *90: 360 = 525 ( дол. США) – ефективність євро доларового депозиту.

6) 35000 *5,35 * 0,24 * 90: 360 = 11235 (грн.) — ефективність ОВДП.

35000 * 5,35 +11235 = 198485 (грн.) – сукупний дохід від облігацій після їх повернення (6місяців)

198485:5,5871917 = 35525,002 ( дол.)

35525,002 – 35000= 525,002 ( дол.) – проценти за облігаціями по форвардному курсу

525 ( дол. США) –проценти за євро доларовим депозитом

Висновки: краще вкласти 35000 ( дол.США) у облігації, бо трошки більше наростуть процентів доходу.

Варіант № 7,задача 6

Умова задачі:

Розв’язання:

2* (1 + 0,16)2= 2,6912

1: (1 + 0,10)2 = 0,8264462

2,6912 * 0,8264462 = 2,224132 3

2* (1 + 0,16)3= 3,121792

1: (1 + 0,10)3 = 0,7513147

Ціна акціїсьогоднішня (із дисконтуванням) = 58,636205.

Варіант № 7,задача 7

Умова задачі:

Розв’язання:

Річна дохідністьоблігації = 0,12* 1300 = 156 (грн.)

Рік 1999 2000 2001 2002 Сума доходу по облігації за рік, грн. 156 156 156 + 1300

Теперішнявартість майбутніх грошових надходжень = 156: (1 + 0,076) + 156: (1 + 0,076) 2+ (1300 + 156): (1 + 0,076) 3= 1448,4789 (грн.).

156: (1 + 0,076)= 144,98141

156: (1 + 0,076)2 = 134,74108

(1300 + 156): (1+ 0,076) 3 = 1168,7579

ТЕОРІЯ

1) Предметта учасники торгівлі на фондовому ринку

Учасникифондового ринку:

Емітенти цінних паперів

· Рiчнiзвiти акцiонерних товариств

· Власникикрупних пакетiв акцiй емiтента

· Зареєстрованiвипуски цiнних паперiв емiтента

· Публiкацiїемiтентiв в офiцiйних виданнях ДКЦПФР

· Правопорушенняна ринку цiнних паперiв

Торговцi цiннимипаперами

Реєстраторицiнних паперiв

Зберiгачi цiнних паперiв

Депозитарiїцiнних паперiв

Компанії з управління активами

Саморегулiвніорганiзацiї ЄДРПОУ Назва підприємства Територія(область) 14281095 Закрите акцiонернетовариство «Українська фондова бiржа» м. Київ 20064500 Відкритеакціонерне товариство «КИЇВСЬКА МІЖНАРОДНА ФОНДОВА БІРЖА» м. Київ22877057 Закрите акціонерне товариство «Українська міжбанківська валютнабіржа» м. Київ23152037 Українська асоціація інвестиційного бізнесу м. Київ23425110 Закрите акціонерне товариство «Фондова біржа „ІННЕКС“м. Київ 24258921 Асоціація „Перша Фондова Торговельна Система“ м.Київ 24382704 Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв м. Київ25535920 Закрите акціонерне товариство „Придніпровська фондова біржа“Дніпропетровська 30058919 Асоціація учасників фондового ринку України м. Київ30554892 Закрите акціонерне товариство „Українська Мiжнародна ФондоваБiржа“ м. Київ 33338204 Асоціація „Регіональний фондовий союз“Дніпропетровська

2) Міжнародніринки титулів власності

Основні сегментиміжнародного фінансового ринку:

міжнароднийвалютний ринок, де відбуваються операції виключно з валютою;

міжнародний ринокбанківських кредитів;

міжнародний ринокцінних паперів (фондовий ринок), який, у свою чергу, поділяється на:

міжнародний ринокборгових цінних паперів;

міжнародний риноктитулів власності (ринок акцій та депозитарних розписок);

міжнародний ринокпохідних фінансових інструментів (деривативів) — ринок інструментів торгівліфінансовим ризиком, ціни яких прив’язані до іншого фінансового чи реальногоактиву (ціни товарів, ціни акцій, курсу валюти, процентної ставки);

євроринок, якийвключає інструменти названих вище сегментів міжнародного фінансового ринку,виражені в євровалюті.

Механізмдепозитарних розписок, коли розміщуються не самі акції, а права володіння ними,з успіхом використовують багато країн світу.

Депозитарнарозписка (depositary receipt) — це сертифікат, який випускають депозитарнібанки США або Західної Європи. Він засвідчує володіння іноземними ціннимипаперами, які, своєю чергою, емітовані на внутрішньому ринку відповідної країниу вигляді простих акцій, тобто іноземний інвестор дістає можливість стативласником акцій будь-якої країни, отримавши розписки на них.

Перші депозитарнірозписки (DR) з’явилися в 1927 р. внаслідок того, що, відповідно дозаконодавства Великої Британії того часу, англійські цінні папери не моглизалишати меж країни, а попит на ці цінні папери з боку американських інвесторівбув великий. Саме для розв’язання цієї проблеми був створений новий фондовийінструмент — американські депозитарні розписки (ADR).

Уже у 1950-хроках котирування депозитарних розписок у США здійснила низка великихміжнаціональних корпорацій. Починаючи від 1980-х років надзвичайно збільшилисяпропозиції та продаж DR на ринку цінних паперів.

Останніми рокамипочали активно застосовувати глобальні та європейські депозитарні розписки.Перші, крім доступу до ринку США, уможливлюють також вихід на фондові ринкиЄвропи, натомість останні — лише на ринок Європи.

Великі українськікомпанії намагаються вийти на західний фондовий ринок, і, передусім,американський. Процедура допуску акцій іноземних компаній на ринок США доволіскладна. Тому в багатьох випадках у США обертаються не акції іноземнихкомпаній, а так звані американські депозитарні розписки (ADR).

У 1995 р.найбільше залучення капіталу через механізм ADR, яке сягнуло 332 млн. дол.., здійснив Голдман Сакс для італійської компанії «Peпсол Ec», а корпорація«Ейша Палп енд Пейпер» у квітні 1995 р. через розміщення розписок залучила310 млн. дол..

У тому самомуроці почали продаж своїх цінних паперів через механізм АDR російські емітенти.У проектах випуску було задіяно 15 російських компаній, серед яких 12приватизованих підприємств, в тому числі АТ «Мосенерго», НК «Лукойл», РАТ «ЄЕСРосії», АТ «Ростелеком» і 3 комерційні банки — «Інкомбанк», «АвтоВАЗбанк»,банк «Менатеп». Найвдалішим прикладом виходу на західний ринок капіталу єрозміщення ADR на Нью-Йоркській фондовій біржі New York Stock Exchange (NYSE)Московським ВАТ «ВимпелКом» у листопаді 1996 р. Загальний обсяг реалізаціїADR при початковому розміщенні становив 127,4 млн. дол.., у томучислі чисті надходження «ВимпелКому» — 63,3 млн. дол..

Наприкінці червня2000 р. на NYSE пройшли торги цінними паперами російської компанії —стільникового оператора стандарту GSM «Мобільні Телесистеми» (МТС). МТС сталапершою після кризи 1998 р. російською компанією, що вийшла на цю біржу.Довіра біржі до російських компаній невелика, однак під час торгів вдалосяпродати 15,4 % акцій компанії. Виручка після сплати податків становиламайже 305 млн.. дол..

За рахунокотриманих коштів російські підприємства змогли погасити заборгованість передбюджетом, залучити великі інвестиції, поліпшити позиції на внутрішньому ринкуцінних паперів, хоча Росія вже зіткнулася з проблемою міграції своїх акцій закордон. Сьогодні обсяги торгів російськими депозитарними розписками у 2,5 разиперевищують обсяги торгів на російському ринку цінних паперів.

Загалом кількістьпрограм з випуску депозитарних розписок та загальний обсяг їх у світі зростає.На початок 1999 р. у світі було реалізовано близько півтори тисячі програм звипуску DR, а обсяг торгів лише на американському фондовому ринку перевищив500 млн. дол… Крім приватних компаній, програми з випуску DR булиреалізовані Великою Британією для приватизації своїх державних підприємств.

На сучасномуетапі в Україні теж спостерігається зростання інтересу до зарубіжних фінансовихринків, водночас існує інтерес з боку іноземних інвесторів до українськихпідприємств. Наскільки узгодженими будуть інтереси обох сторін, залежить відполітики держави в цьому напрямі.

На підтвердженнязазначеного, 21 липня 1999 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову«Про забезпечення продажу пакетів відкритих акціонерних товариств, створених упроцесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок наміжнародних фондових ринках», що затверджує порядок продажу пакетів акцій.Згідно з Постановою, рішення щодо продажу акцій приймає Фонд державного майнаУкраїни (ФДМУ) за згодою Кабінету Міністрів України, причому пакет акцій не маєперевищувати 10 % статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

За чиннимзаконодавством депозитарна розписка є документом, який випускає іноземнадепозитарна установа згідно із законодавством відповідної держави на акціїтовариства. Постанова затверджує алгоритм продажу пакетів акцій ВАТ за участюзберігача, агента з розміщення, уповноваженої особи (радника) та іноземноїдепозитарної установи. Кожен учасник розміщення розписок виконує певні функції.

Зберігач. Допочатку здійснення продажу акцій товариств у вигляді DR на міжнародних фондовихринках зазначені акції перебувають на обліку у зберігача, який може бутикомерційним банком або торговцем цінними паперами, які мають ліцензіюзберігача. Його визначають на конкурсних засадах у порядку, встановленому ФДМУза умови, що зберігач працює на фінансовому ринку не менше двох років.

Радник. Він єюридичною особою й обирається за конкурсом. Функціональним призначенням радникає побудова схеми реалізації конкретного проекту розміщення DR на замовленняФДМУ. Він також має проводити Road show («дорожні шоу»), метою яких єпрезентація емітента потенційним інвесторам. Міжнародні інвестори, як правило,спочатку «відкривають» для себе певний регіон чи країну загалом, а потімприймають рішення про інвестування коштів. Саме радник визначає, на якомуринку, через який вид DR краще продавати акції, визначає орієнтовнеспіввідношення цін між DR та акцією, витрати на реалізацію проекту. Заукраїнським законодавством, витрати на підготовку розміщення акцій у виглядірозписок покриваються з позабюджетного Державного фонду приватизації. Радниквизначає іноземного депозитарію, українського зберігача й агента з розміщення.

Агент зрозміщення акцій — фінансова установа (група фінансових установ), яка,відповідно до угоди з ФДМУ, бере на себе зобов’язання щодо розміщеннядепозитарних розписок. До його функцій належить знайти покупця. Він, власне, є андерайтером,тобто інвестиційною фірмою або банком, що купує або організовує розміщеннядепозитарних розписок. Агентом з розміщення найчастіше є нерезидент.

Іноземнадепозитарна установа. Це фінансова установа, що здійснює випуск DR на акціїтовариства.

Як ужезазначалося, депозитарні розписки можуть бути глобальними, європейськими таамериканськими. Саме ADR є найпривабливішими для українських емітентів, бостали універсальним інструментом, що полегшує рух капіталу і його доступ доцінних паперів емітентів, під які ці розписки випущено.

Про можливістьрозміщення ADR свідчить той факт, що нині Комісією з цінних паперів і бірж США(SEC) уже затверджено програми випуску DR на акції 14 українських емітентів,якими є «Азовсталь», «Дніпроенерго», «Укрнафта», «Стірол», Нижньодніпровськийтрубний завод, «Центренерго», Полтавський ГЗК, Жидачівський целюлозно-паперовийкомбінат, «Запорожтрансформатор», ММК ім. Ілліча, «Азот» (Черкаси),Сумське НВО ім. Фрунзе, «Запоріжсталь», «Укррічфлот», що має забезпечитипосилення позиції цих товариств на ринках капіталу і диверсифікацію колаінвесторів.

Розглянемо, якимчином може випустити ADR українська компанія.

Спершу визначаютьамериканський банк — депозитарій. Сьогодні з українськими підприємствамипрацює лише The Bank of New York (BNY). BNY надає список призначених нимлокальних зберігачів, зареєстрованих в Україні. На сьогодні це ING Barings,«Приватбанк», ПУМБ. На їхніх рахунках депонуються цінні папери, під які вподальшому випускаються ADR. При цьому відношення однієї ADR до кількостіцінних паперів чітко фіксується.

Далі документидля випуску ADR подають до Комісії з цінних паперів і фондових бірж США (SEC).

Негативним є тойфакт, що процедурно в Україні існує лише реєстраційний порядок. Іншої процедуринаразі не існує. Але така практика поширена у світі, адже допущення на іншіринки, як правило, регулюють комісії, де розписки розміщені. Тобто первинним єринок, а не емітент. Практика показує, що навіть емітенти інколи не знають, щона їхні акції випущено депозитарні розписки, які обертаються.

Залежно від того,хто є ініціатором випуску, розписки поділяють на спонсоровані й неспонсоровані,що є суттєвим у разі вибору процедури емісії ADR.

Спонсорованірозписки випускають за згодою між емітентом і депозитарієм. Банк, який випустивADR, гарантує американському інвестору виплату у доларах США всіх дивідендівкомпанії. Крім того, він надає інвестору одержані ним від компанії звіти. Засвої послуги банк вимагає певну плату, яка покривається за рахунок компанії,якщо ADR є спонсорованими. Наголосимо, що з точки зору американського інвесторадепозитарні розписки повинні мати більшу дохідність порівняно з національнимицінними паперами.

НеспонсорованіАDR випускають з ініціативи інвесторів, і згода емітента цінних паперів, підякі випускають розписки, не потрібна. Як зазначалося вище, у цьому разіпервинним є саме ринок. За послуги банку платить сам інвестор з отриманихдивідендів.

На американськийринок капіталу можна вийти з ADR І рівня, ІІ рівня, ІІІ рівня. Всі ці рівніпотребують реєстрації, але при цьому різними є форма та якість наданої у SЕС(Комісія з цінних паперів і бірж США) інформації.

Програма першогорівня найпростіша й найдешевша. Ці розписки обертаються на позабіржових ринкахСША (NASDAQ). Інформація, що надається SEC, — мінімальна, вона міститьрічний звіт і подібна до тієї, що поширюється на внутрішньому ринку емітента. Зукраїнських компаній саме цю програму реалізує ВАТ «Укрнафта» спільно із BNY.На жаль, ADR інших українських емітентів на американському ринку не купують.

Емісія ADR ІІрівня має відповідати певним положенням SEC щодо реєстрації та звітності.Щорічний звіт складається у цілковитій відповідності до загальноприйнятихпринципів і правил бухгалтерського обліку в США (GAAP). Реєстрація дає змогукомпанії-емітенту котирувати ADR на одній з трьох головних американськихфондових бірж: Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE), Американській фондовійбіржі (АМЕХ), де виникли ADR, або на біржі NASDAQ. Очевидно, емітент у цьомуразі стає відомішим на ринку цінних паперів і, як наслідок, його цінні паперимають більшу привабливість для інвесторів. В Україні програму ADR ІІ рівня покищо ніхто не відкривав, серед російських компаній можна назвати лише«Ростелеком».

ADR І та ІІ рівнямають певні недоліки, адже продаються лише наявні акції без проведеннядодаткової емісії, тобто залучити новий капітал емітент не може. Можна сказати,що ці ADR створюють емітенту позитивний імідж, але реальних грошей неприносять.

Саме ADR ІІІрівня дають можливість залучити капітал шляхом додаткової емісії акційкомпанії. Емісію розміщують за вищою ціною, тож емітент може залучити більшекоштів. Умови випуску таких ADR є найжорсткішими. По-перше, для реєстраціїрозписок у SEC подають детальну інформацію про емітента, включно із фінансовимизвітами за останні три роки, різні форми бухгалтерської звітності у стандартахGAAP. По-друге, вартість публічного розміщення таких ADR приблизно 500 тис. дол… Тому такі програми мають можливість здійснювати лише компанії зі світовимім’ям.

Вигода емітентувід розміщення розписок є очевидною. По-перше, це підвищує імідж підприємства.Про нього дізнаються на західних фінансових ринках. По-друге, продаж депозитарнихрозписок є серйозним сигналом для стратегічного інвестора. Якщо підприємствопродає депозитарні розписки, воно на голову вище тих, хто цим не займається.Саме у нього й потрібно вкладати кошти. По-третє, розписка на західному ринкукоштує більше, ніж акція на внутрішньому. Якщо починають продаватися розписки,це автоматично зумовлює зростання цін на акції. Акціонери у цьому разі маютьпевні вигоди для себе. Звичайно, сьогодні потрібно усвідомити, що не можнапродати на Заході те, що не купується або не користується попитом навнутрішньому ринку.

Взагалі причиназростання інтересу американських інвесторів до іноземних ринків пояснюєтьсявищими показниками дохідності впродовж останніх років порівняно з американськимфондовим ринком. Міжнародні інвестори прагнуть диверсифікувати свої портфелі яку географічному відношенні, так і в галузевому, водночас знижуючи показникиризику.

Переваги дляінвесторів:

депозитарнірозписки є зручною формою здійснення інвестицій в акції іноземних компаній;

депозитарні розпискиспрощують здійснення операцій і розрахунків за акціями іноземних компаній.Процедура проведення операцій і розрахунків за ними нічим не відрізняється відамериканських і європейських цінних паперів;

рівень витрат,пов’язаний з торговими операціями та зберіганням, нижчий, ніж у разі прямоїкупівлі акцій на іноземних ринках;

установчимидокументами багатьох американських банків та пенсійних фондів передбаченазаборона придбання іноземних цінних паперів. Разом з тим ADR визначаютьсянаціональними цінними паперами США;

ADR і, якправило, глобальні та європейські розписки номіновані у доларах США. Виплатидивідендів за базовими акціями конвертуються у долари банком-депозитарієм. Цявластивість депозитарних розписок практично позбавляє інвесторів проблем,пов’язаних з валютним обміном;

інвестиції удепозитарні розписки зазвичай знижують ризик і збільшують дохідність;

власникудепозитарних розписок не потрібна реєстрація в іноземного реєстратора, бо всіоперації з перереєстрації здійснює банк-зберігач, який виступає номінальнимутримувачем акцій, на які було випущено депозитарні розписки;

власникдепозитарних розписок може укладати угоди купівлі-продажу за межами країниемітента, що звільняє їх від сплати місцевих податків;

необхідністьреєстрації деяких видів ADR у SEC і, як наслідок, зростання цін на нихзабезпечує інвестиційну привабливість емітента;

депозитарійдопомагає інвесторові підготувати й надіслати в податкові органи країникомпанії-емітента необхідну документацію для запобігання подвійному оподаткуваннювідповідно до двосторонніх міжнародних угод;

у випадках, колиінвестор володіє правом голосу, він приймає участь у зборах акціонерів,перебуваючи у своїй країні.

Фактичновсі сучасні інструменти фондової торгівлі походять зі США. Та це й не дивно,адже саме американський ринок виступає традиційним лідером фондової торгівлі тамісцем найвищої концентрації фінансових ресурсів.

Історично,поява депозитратних розписок пов’язана із законодавчою забороною у 30-х рокахамериканським кредитним організаціям розміщувати свої активи в акції зарубіжнихкомпаній. У відповідь на цю заборону було створено альтернативний похіднийфінансовий інструмент — Американські депозитарні розписки (ADR) — цінні папериу формі сертифікатів, випущених американським банком, що засвідчують правопокупця депозитарних розписок на відповідну кількість акцій компанії, якарозмістила частину своїх акцій на зберігання в депозитарій американськогобанку. ADR перебувають в обігу лише на біржовому та позабіржовому ринку США.

Згодом,у зв’язку з обмеженнями інших країн на вивіз акцій національних корпорацій закордон, з’явились інші види розписок: Глобальні депозитарні розписки (GDR) —депозитарні розписки, що можуть продаватись як на фондовому ринку США, так іЄвропи та Європейські депозитарні розписки (ЄDR) — депозитарні розписки, щоперебувають в обігу на фондових ринках Західної Європи (випущені у 1999 роціCitibank та Паризькою фондовою біржею, деноміновані у євро).

Напрактиці американські депозитарні розписки часто називають глобальними,оскільки до цього часу не склалось єдиної думки про чіткий розподіл їхособливостей та випадків використання. Хоча навіть по визначенню ринок GDR єширшим, ніж ринок ADR, однак за обсягом обороту вони значно поступаються,оскільки вперше почали активно використовуватись на фондовому ринку лише у 90-хроках.

Однієюіз запорук успішної реалізації програми випуску депозитарних розписок є обґрунтованийвибір банку-депозитарію. Традиційним лідером серед банків-депозитаріїв є TheBank of New York. Саме він одним із перших почав обслуговувати випуски ADRкомпаній із країн Східної Європи (зокрема, колишнього Радянського Союзу). Крімнього, успішно реалізують програми випуску депозитарних розписок Citibank, JPMorgan Chase, Deutsche Bank та інші банки, що мають сьогодні міжнародне ім’я.

Заоцінками фінансистів, сьогодні депозитарні розписки різних видіввикористовуються компаніями-емітентами у більш ніж 45 країнах світу. Ринкидепозитарних розписок цих компаній умовно поділяють на три групи: традиційні;ті, що розвиваються; перспективні.

Доосновних традиційних ринків депозитарних розписок відносять Австралію, Гонконг,Ізраїль, Австрію, Бельгію, Данію, Великобританію, Німеччину, Францію, Італію,Люксембург, Нідерланди, Норвегію, Португалію, Японію, Мексику. Загалом натрадиційні ринки припадає більше 60% програм депозитарних розписок. Рештавипусків депозитарних розписок припадає на ринки, що розвиваються, основними зяких є: Аргентина, Бразилія, Чилі, Венесуела, Колумбія, Китай, Турція, Індія,Малайзія, Греція, Угорщина, Чехія та Росія. До перспективних ринківдепозитарних розписок відносять Польщу, Румунію, Україну, Марокко, В’єтнам таінші країни.

Слідзазначити, що найбільш відомими є випуски депозитарних розписок (ADR і GDR)самена розвинених ринках. Менш відомим є досвід випуску та обігу депозитарнихрозписок на ринках, що розвиваються. В літературі такі депозитарні розпискиотримали назву місцеві депозитарні розписки. Так, якщо ADR і GDR дозволяютьемітентам із країн, що розвиваються, виходити на розвинені фондові ринки США таЄвропи, то місцеві депозитарні розписки розширюють можливості інвесторів ізкраїн, що розвиваються, дозволяючи їм вкладати кошти в цінні папери іноземнихемітентів. При цьому, на ринках, що розвиваються, виникає конкуренція за капіталвнутрішніх інвесторів, яка стимулює підвищення якості корпоративного управліннята покращання інформаційної прозорості компаній-емітентів.

3) Характерніриси біржової торгівлі

Типи і види бірж.Залежно від масштабів державного втручання у біржову торгівлю можна визначититри основні типи бірж:

1. Приватнібіржі, їх членами є вільні акціонерні товариства та приватні компанії, якімають право зі свого середовища обрати адміністративні та виконавчі органи.Прикладом може бути Амстердамська біржа. Такого типу біржі діють і в Україні.Зокрема, з 10 діючих у Києві товарних і фондових бірж до типу приватних можнацілковито віднести Києво-Печерську товарну біржу, яка заснована 1992 р. зініціативи Спілки незалежних бірж і діє на засадах приватного капіталу. Вонарозпочала регулярне співробітництво більш як із 20 біржами країн СНД. Наперспективу ця біржа передбачає проведення об'єднаних регіональних торгів заєдиним лотом, вдосконалення структури брокерської мережі та ін. Право участі вторгах Києво-Печерської біржі може отримати кожен підприємець, який зробиввідповідний місячний внесок і взяв участь у створенні страхового фонду біржі. Державане втручається в діяльність таких бірж. Сьогодні значна частина бірж єприватними. Вони краще задовольняють потреби у веденні торгових операцій іобмежують спекуляцію.

2. Публічнітоварні біржі — це державні організації оптової торгівлі. Управління нимиздійснюється особливими бюро, які обираються маклерами й затверджуються урядом.Відвідувачі тут являють собою лише публіку, яка не бере ніякої участі вуправлінні. Такою, приміром, є Паризька біржа. Управляє нею синдикативнакамера, яка складається з синдика та його помічника.

3. Переважає нинітакий тип біржі, коли держава здійснює лише обмежене втручання, розробкузаконодавства, яким регламентується біржова торгівля, прийняття іншихзаконодавчих актів. Через них, прямо не втручаючись у внутрішні справи тафункції бірж, Держава підтримує їхню діяльність, гарантує виконання умовбіржових угод, а також забезпечує уніфікацію правил торгівлі.

Становленняорганізованого ринку товарів і капіталів в Україні гальмується, зокрема, тим,що більшість угод на прямий товарообмін і договорів поставок укладаєтьсябезпосередньо агентами підприємств з постачання та збуту на регіональних ярмарках.Хоч оборот ярмаркової торгівлі зростає, і ця форма товарообміну має великезначення, проте тут укладаються переважно угоди про закупівлю партій товарів іна довгострокові періоди. Водночас у товаровиробників виникає досить частопотреба у продажу чи закупівлі малих партій товарів, причому оперативно.

Для задоволеннятаких потреб функціонує розгалужена мережа підприємств, що спеціалізується надрібнотоварній торгівлі. Однак пропоновані в них товари, як правило, не єдефіцитними, а часто й застарілими. З середини 1990 р. єдино можливим місцемдля вільного придбання дефіцитних товарів стали аукціони. Аукціон — публічнийпродаж товарів, де речі купуються тією особою, яка запропонувала за неїнайбільшу суму грошей. До участі в діяльності аукціону допускаються всі ті, хтосвоєчасно подали заявку на участь та інші необхідні документи і внесли вустановленому порядку суму застави у 10% від початкової ціни об'єкта продажу.Особам, допущеним до участі в аукціоні, видається квиток учасника, який включаєномер лота і основні умови аукціону. Для осіб, які не є учасниками аукціону,продаються вхідні квитки, ціна яких встановлюється продавцем. Аукціоннаторгівля дещо поліпшила можливості підприємств задовольнити свої поточніпотреби, але вона проводилася безсистемне, часто за відсутності достовірноїінформації про асортимент, стандарти та технічні характеристики товарів. Простан аукціонної торгівлі свідчить і те, що її загальний обсяг досяг лише 0,1%загальної безлімітної торгівлі. В умовах масового переходу підприємств довільної господарської діяльності й розвитку бартерних відносин гостро посталопитання про негайне відкриття бірж як демократичних швидкодіючихторгово-посередницьких інститутів ринкової економіки. Щоб стати членом біржі,слід лише подати заяву до біржового комітету, дотримуватися вимог статуту,сплатити вступний внесок та щорічні членські внески. У разі виходу з біржівступний внесок повертається повністю. Проте чи вигідно виходити з біржі? Аджеїї члени одержують повноцінну безкоштовну інформацію, офіс у приміщенні біржі,а також мають своїх постійних представників та брокерів. При розгляді заяв наторги переваги надаються також членам біржі та тим, хто виробляє продукцію абоможе поставити товари і сприяє діяльності біржі. На торги допускаються лише покупці:члени біржі — безплатно, а всі інші мають сплатити за вхід певну суму грошей.Зібрані кошти витрачаються на відшкодування витрат біржі на організацію торгів.При цьому реальна можливість придбати потрібний товар, інформацію, яку можнаефективно використати для розвитку виробництва, набагато цінніші, ніж вартістьсплаченого. Вже нині біржі поряд з бартерними операціями розпочинають лізинг,продаж технологій тощо, що посилює їхню заінтересованість у біржових торгах.Багатопрофільність біржових операцій зумовила функціонування трьох основнихвидів бірж: товарних, фондових і валютних. Товарна біржа Товарна біржа — особливий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля масовими одноріднимитоварами і зароджується попит та пропонування цих товарів у масштабах регіону,республіки, співдружності країн й світового ринку. Відмітною особливістюторгівлі на біржі є те, що товари безпосередньо не переходять з рук у руки.Угоди укладаються на основі пред'явлення та огляду встановлених формдокументів, що регламентують номенклатуру, обсяг, терміни, форму доставки, атакож ціну товару і деякі інші умови. Так діють вже 63 товарних біржі України. Головноюметою їхньої діяльності стало наповнення товаропровідної мережі тимиматеріальними ресурсами, які можна реалізувати за вільними цінами. Товарнабіржа особливо важлива для малих і середніх фірм та інших підприємницькихструктур, Що зароджуються. Водночас це не суперечить тому, що біржа яксамостійне підприємство ринкової економіки дбає про піднесення прибутковостісвоєї діяльності. Про це недвозначно заявило понад 45% товарних бірж. Щобзабезпечити стабільність своєї діяльності, вони шукають оптимального поєднанняторгового процесу з отриманням нормального прибутку. Інакше втрачаєтьсябудь-який сенс біржових торгів, які стали найзручнішим видом оптової торгівлі.Саме це і є головною об'єктивною причиною швидкого розвитку системи товарнихбірж. За своїм статутом товарні біржі виступають як торговельно-господарськіорганізації з правом юридичної особи, які створюється союзами підприємців іторговців, щоб формувати оптовий РИНОК шляхом організованої й регульованоїбіржової торгівлі, здійснюваної у формі гласних публічних торгів. Товарні біржіможуть створювати союзи, об'єднання, асоціації, мати філіали та іншівідособлені підрозділи. Безпосередньо сферою діяльності товарної біржі єорганізація та регулювання біржової торгівлі. Правилами, які виробляє кожнабіржа, передбачено ряд умов, які, зокрема, зобов'язують учасників торгівбезумовно виконувати взяті зобов'язання, гарантується рівноправність і свободавибору та дій для всіх учасників, вимагається обов'язкова підзвітністьзаконодавчим і податковим структурам, наявність системи та уніфікованих формдокументів, регламент ведення торгів, порядок фінансових розрахунків і ряд інших.При цьому біржа не має права займатися іншою діяльністю, в тому числіздійснювати вклади в банки, купувати акції тих підприємств, які не берутьучасті в біржових операціях. Водночас біржі покликані координувати своюдіяльність, захищати інтереси своїх членів і здійснювати спільні програми зіншими товарними біржами, але не можуть створювати монопольні об'єднання. Основнимихарактеристиками товарної біржі є такі:

1) створення наних сприятливих умов для здійснення купівлі-продажу не самих товарів, а контрактівна їхні поставки;

2) укладанняконтрактів щодо стандартизованих товарів, тобто таких, які можна продавативеликими партіями за зразками або технічними умовами, описаними в контрактах;

3) регулярністьторгів, що допомагає зосередити на біржі велику кількість покупців та продавцівй визначити базисні ринкові ціни;

4) вільнакупівля-продаж контрактів, коли покупець вільно вибирає продавця, а продавець — покупця;

5) дія вільнихринкових цін, які складаються під впливом реального співвідношення попиту тапропонування;

6) здійсненняторгів за єдиними біржовими правилами;

7) активна йбезпосередня участь у торгах біржових посередників (брокерів);

8) наявністьтипізації контрактів і мінімальних партій поставок, що значно спрощує веденняторгів;

9) збір, обробкай поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Залежно від того,яку участь у біржових торгах беруть відвідувачі, товарні біржі поділяються навідкриті й закриті. В торгах на закритих біржах беруть участь лише біржовіброкери, а на відкритих, крім них, торгові угоди укладають також відвідувачі.Сучасні біржі на Заході в основному закриті. За характером операцій розрізняютьтоварні біржі реального товару й ф’ючерсі. Продаж контрактів на біржахреального товару супроводжується, як правило, наступною поставкою товарів. Набіржу з реальним товаром він доставляється у строго визначених розмірах іпродається у вигляді біржових одиниць, що відповідають або вмісту транспортногозасобу (вагон), або ж місця за обсягом і вагою (кіпа бавовни). Фактичні величинипродажу називаються лотами, тобто партіями. Кожна партія має бути числом, що єкратним біржовій одиниці. Це означає, що самі партії не можуть встановлюватисяпродавцем і покупцем довільно і мати індивідуалізовані обома сторонамипараметри. Головним наслідком стандартизації кількісної сторони біржовоїторгівлі є демонополізація попиту і пропозиції, недоцільність виробництва іспоживання некратних біржових одиниць і партій у виробництві, постачанні ізамовленнях, а отже, і неможливість висунення якихось особливих вимог щодокількості й ціни. Щоб біржовий механізм працював нормально, визначено такіголовні ознаки біржового товару:

а) стандартність.Без неї не можна досягти демонополізації умов виявлення попиту й пропозиціїтоварів і забезпечити вільну конкуренцію. Якщо товар неповторний і не може бутивідтворений, то його місце не на біржі, а на аукціоні, де й встановиться ціназагальновизнаним способом;

б) первиннаобробка. За американськими правилами цілком готові товари, кінцеві продуктипромислового виробництва також не повинні допускатися до продажу на біржі, томущо збільшення чи зменшення їх виробництва значною мірою може маніпулюватицінами на них. Ідеальним біржовим товаром має бути той продукт, що пройшовпервинну переробку, тобто сировина і напівфабрикати;

в) серійність імасовість виробництва. Щоб стати біржовим товаром, продукт має бути масовим іне монополізованим. Товаровиробник за цих умов не повинен бути монополістом,тобто одним продавцем чи покупцем.

На ф’ючерснихбіржах здійснюються переважно спекулятивні угоди та страхування віднесприятливих змін цін. Ф’ючерсі угоди не супроводжуються поставками товарів,їх результатом є ліквідація контрактів і розрахунки між брокерами на базірізниці цін. Переважна більшість бірж у світі є ф’ючерсними, а 95-97% оборотубірж становить торгівля ф’ючерсними контрактами.

Економічниймеханізм діяльності ф’ючерсної біржі спирається на передбаченні цін на певнийтовар. Добре знання процесу ціноутворення і взаємодії чинників, що йоговизначають, дає можливість прогнозувати рух цін у майбутньому. Тому діяльність ф’ючерснихбірж стабілізує товарний ринок і господарські зв'язки, забезпечує швидкедосягнення збалансованості попиту і пропозиції на ринку. І навпаки, перебої уфункціонуванні даного механізму здатні привести до порушення збалансованостітоварного ринку. Тому діяльність ф’ючерсних бірж чітко регламентуєтьсязаконодавством і правилами їхньої діяльності.

Перші успішніспроби запровадити ф’ючерсу торгівлю вже зроблено в Росії, Казахстані йАзербайджані. Україна відстає у запровадженні цієї ефективної форми торгівлі,без якої біржі не здатні відігравати відчутну роль в національній економіці.Адже ф’ючерсі ринки дають первинну інформацію про ціни. Вони також страхуютьвід ризику коливання цін, що вносить в оптову торгівлю елементи надійності,плановості й гарантованості щодо отримання закуплених товарів у визначенийстрок.

Біржі реальноготовару нині збереглися лише в країнах з недостатнім рівнем розвитку ринковоїекономіки. В Україні вони також переважають. Це свідчить про те, що складнийпроцес еволюції економіки України до ринку лише започатковано. Після того, якугоди з реальним товаром будуть цілком стандартизовані й уніфіковані, вонипоступово переростуть у форвардні, а потім і в ф’ючерсі контракти. Щоб ф’ючерсібіржі посіли в біржовій торгівлі належне місце, необхідно виробити відповіднузаконодавчу та нормативно-технічну базу, погодити форми документації,організувати систему сертифікації біржових контрактів, розбудувати системубіржового складування та варантообігу, вирішити інші організаційні проблеми. Найважливішимипередумовами формування ринку ф’ючерсних контрактів в Україні є:

а) наявність удостатній кількості трьох класичних біржових товарів зерна, металу, цукру,попит на які не спадає ні на внутрішньому, ні на світовому ринках, їхня якістьмає цілком відповідати світовим стандартам;

б) створеннявисокопрофесійних центрів сертифікації. Наприклад, у Донецькому інститутікольорових металів, в науково-дослідних інститутах зернових культур та цукровихбуряків вже склався достатньо кваліфікований організаційний та інтелектуальнийпотенціал для авторитетних експертиз. Центрами визнаних у світі експертизздатні стати академічні й дослідні інститути;

в) наявністьрозгалуженої взаємозв'язаної транспортно-складської інфраструктури. Навіть їїнинішній рівень можна легко пристосувати до впровадження загальної схеми ф’ючерс.Для того, щоб здійснити перехід до ф’ючерсних контрактів, потрібно розробити іприйняти Закон України про біржову торгівлю ними, положення про державнукомісію, яка здійснюватиме нагляд за їх укладанням, положення про арбітражневрегулювання спорів, а також залучити в сферу торгівлі дилерів Заходу. На міжбіржовому рівні необхідно скласти типовий примірник ф’ючерсного контракту,затвердити правила торгівлі ним, порядок скасування угод, що застрахувало бторговців від ризику.

На товарнихбіржах здійснюється також опціонна торгівля. Опціон — привілей, який купують,сплативши додатково певну суму грошей для отримання товару за заздалегідьвстановленою ціною протягом певного строку. Опціонна торгівля на товарній біржіозначає можливість через сплату певної суми грошей — премії — одержатипривілейовані гарантії отримання товару за наперед визначеною ціною і протягомобумовленого строку. Здебільшого це — торгівля коштовностями, валютою,іпотекою, індексами акцій, відсотковими ставками, індексами цін тощо. Загаломже діяльність товарних бірж в Україні ще мало помітна. Загальними рисамитоварних бірж є невисока ділова активність, незначна кількість укладених угод,низький рівень ліквідності тощо. Тому товарні біржі ще не стали центрамиціноутворення, оптової торгівлі та формування переважної більшостігосподарських зв'язків. А серед найбільших бірж світу передусім слід назвати»Чикаго Борд оф Трейд". Тут визначаються ціни та укладаютьсяконтракти на пшеницю, кукурудзу, овес, соєві, боби, срібло, золото. Значнийобсяг торгівлі припадає на державні цінні папери, банківські депозити, іпотеку,індекси курсів акцій та муніципальних облігацій. Друга за величиною біржа всвіті — «Чикаго Меркентайл еке-чейндж». Продаж товарів тут — тількиневелика частина її обороту. Так, у 1989 р. товарних угод було укладено лишеблизько 8 млн… із загальної кількості 87 млн… Решта 79 млн… угод припадає наконтракти, що стосуються торгівлі валютою, євро доларами, депозитами,державними цінними паперами та індексами цін. Крім цього, було укладено понад17 млн… опціонних угод. Наступними за обсягом біржової торгівлі йдуть:«Нью-Йорк Меретайл екечейндж», Паризька біржа «Матіф», Лондонськаміжнародна фінансова біржа, Нью-Йоркська товарна біржа, Сіднейська ф’ючерсабіржа, Лондонська біржа металів. Для провідних бірж світу характернаспеціалізація. Наприклад, у США нині діють 8 бірж, які спеціалізуються напродажу рослинницької продукції, продуктів тваринництва, коштовностей,металевих руд, енергоносіїв, сирої нафти, газу, продуктів нафтопереробки. Єспеціальна біржа, яка регулює всю фінансову інфраструктуру, тобто підтримуєконвертованість валют. Звичайно, надто малий строк минув з часу відновленнябіржової торгівлі в Україні, щоб можна було досягти такого рівня спеціалізації.Проте цей процес швидко зростає. Тому незабаром поряд з біржовим синдикатом«Метал України», «Нікополю» (м. Нікополь), «ПівденнаПальміра» (м. Одеса) з'являться нові спеціалізовані центри, яківивчатимуть попит та пропонування, формуватимуть ціни, здійснюватимутьінформаційне обслуговування клієнтів. Товарні біржі посядуть також належне їммісце у системі оптової торгівлі. Але для цього належить ще багато зробити. Втім числі й держава має взяти активну участь у формуванні вільних відмонополізму цін, у стимулюванні насичення й збалансування ринку товарів. Вумовах лібералізації цін і свободи вибору партнерів можливі банкрутства деякихбірж, особливо тих, що торгують не біржовим товаром. І навпаки, біржіхлібопродуктів, металів, лісу, нафтопродуктів та інші, що торгують класичнимтоваром, успішно розвиватимуться. Фондова біржа Фондова біржа — установа, якастворена для забезпечення сприятливих умов вільної купівлі-продажу ціннихпаперів за ринковими цінами на регулярній та упорядкованій основі. Фондовабіржа може формувати сукупність брокерських місць, власники яких беруть участьу біржових зборах, використовують технічні засоби та обладнання, мають право наотримання відповідних послуг тощо. У даній операції власник, сплативши вартістьброкерського місця, вступає у взаємовідносини з фондовою біржею як ізкомерційною організацією. Більшість авторів схиляється до думки, що фондовубіржу слід організовувати у вигляді акціонерного товариства закритого типу із поривнимподілом акцій між акціонерами та із спрощеною процедурою розширення статутногофонду і прийняття нових членів-акціонерів. На цій основі доцільно такожформувати систему органів управління: раду директорів, яка обирається із складувсіх акціонерів — членів біржі, і біржову раду. До їх складу доцільно вводитиспостерігачів від державних органів, представників емітентів цінних паперів таасоціацій робочого персоналу, що забезпечує процес торгів (маклерів, брокерів).У широкому розумінні категорія фондова біржа — це організація, асоціація чигрупа осіб, яка встановлює, підтримує й забезпечує на постійній основі торговемісце та відповідні організаційно-правові й технічні умови для покупців іпродавців цінних паперів. За своїм економічним змістом і функціями вонапокликана максимально концентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприятиформуванню їх біржового курсу. В основі її діяльності лежить відповідністьоперацій, що здійснюються, реєструються й виконуються, вимогам чинногозаконодавства України, положенням статуту, Установчого договору і правил біржі.Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками. Ними можуть бутилише ті торговці цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної ікомісійної діяльності за Цінними паперами і за умови внесення ними достатутного фонду не менше 500 грн… Учасники фондової біржі зацікавлені в тому,щоб на ній була присутня якомога більша кількість учасників торгів, більшвільною була процедура прийняття у членство нових організацій фізичних осіб,які здатні збільшити оборот. Однак допуск нових учасників залежить від правовоїформи біржі. Якщо, приміром це публічна біржа (особливості її правових засад мирозглянули вище), то процедура вимагає перевірки відповідним органом біржі тихположень, що пред'являються до кожного з її членів, а також рекомендацією іншихчленів біржі і затвердження наглядовим державним органом. Коли ж фондова біржає асоціацією, громадським об'єднанням, то вступ до її членства вирішуєтьсявиборними органами управління. Суттєво спрощується процедура прийняття учленство на приватній біржі. В акціонерних біржах прийняття нових членівнасамперед передбачає внесення новим членом коштів до статутного фондутовариства, а не вступного внеску. Як основний структурний елементнаціонального ринку цінних паперів фондова біржа виконує функції організатораторгів цінними паперами і надає місце для їх проведення, створює необхіднуінфраструктуру, здійснює позитивний вплив на економіку країни в цілому.Наприклад, Українська фондова біржа має вже достатню кількістьвисококваліфікованих фахівців, відкрила 26 брокерських контор і 22 філії майжев усіх областях, встановила сучасне електронне обладнання і вже розпочалаелектронні торги цінними паперами. Комп'ютерні записи на рахунках клієнтів нетільки прискорюють оборот цінних паперів і гарантують захист від фальшування, ай значно здешевлюють емісію цінних паперів. Лише формування справжніх бланківакцій із застосуванням складної системи захисту на Заході обходиться від 25центів до 1 і більше американських доларів. Неважко підрахувати, в які коштиобійшлось би друкування бланків 7 млн… акцій акціонерному товариству«Укррічфлот». І, навпаки, у Франції створено загальнонаціональнийдепозитарій електронних рахунків акцій з потужними ЕОМ, до яких введеноінформацію про всі зареєстровані в обігу акції. А фізичних, паперових акційпросто не існує в природі. Таку ж систему «електронних» акційзастосувала і Українська фондова біржа. Вона має 10 систем захисту. Її ЕОМрозміщені в спеціальному бункері, а підтримання належного стабільногосередовища гарантує й стабільні параметри експлуатації ЕОМ та надійністьелектронних рахунків клієнтів. Фондова біржа як ключовий елемент фондовогоринку забезпечує розміщення довгострокових капітальних ресурсів, визначаєнайважливіші функції ефективного використання фінансових ресурсів, інформуєвсіх учасників економічної діяльності про стан кон'юнктури. Основнимихарактерними рисами її діяльності стали: ліквідність, неперервність іпублічність ринку й ринкової інформації, довір'я широкої публіки. Статут іправила фондової біржі затверджуються загальними зборами акціонерів. У статутівизначаються: розмір статутного фонду, організаційна структура, компетенція іпорядок створення керівних органів, порядок і умови відвідування фондової біржіта інші положення. Правила передбачають і визначають: види угод, що укладаютьсяна фондовій біржі, порядок торгівлі, умови допуску цінних паперів на фондовубіржу; умови й порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовійбіржі; порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; перелік ціннихпаперів, що котируються на фондовій біржі; обов'язки членів біржі щодо веденняобліку та інформації; внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі,порядок їх діяльності; систему інформаційного забезпечення і види послуг, щонадаються фондовою біржею, і розмір плати за них; правила ведення розрахунківна фондовій біржі та інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі. Предметомторгівлі на фондових біржах є акції та облігації акціонерних товариств,компаній, а також облігації державних позик. Купівля-продаж тут здійснюєтьсяшляхом обміну усними інструкціями між продавцями та покупцями. Ціни формуютьсяза законом співвідношення попиту й пропонування. Як ринок цінних паперівфондова біржа виникла ще у XVШ ст., але відігравати помітну роль стала лише змасовим розвитком акціонерних товариств та зростанням обігу цінних паперів.Нині в світі функціонує близько 200 фондових бірж, які слугують центрамимобілізації розпорошених вільних капіталів, вкладання їх на тривалий строк воблігації та акції, фондова біржа тісно взаємодіє усією системоюкороткострокового кредиту. Власники цінних паперів у будь-який час можутьреалізувати їх на біржі, незважаючи на те, що реальний капітал закріплено нафабриках і заводах. У переважній більшості фондові біржі діють як установизакритого типу. Члени біржі обирають біржовий комітет, утворюють спеціальнукомісію, яка здійснює експертизу і приймає рішення про допуск цінних паперів доторгів. Організовують фондові біржі акціонери: банки, підприємства, організаціїта приватні особи. Самостійною торгівлею цінними паперами на них мають правозайматися лише їхні члени — засновники. Ціни, за якими продаються цінні папери,тобто їхні курси, регулярно друкуються в щоденних біржових бюлетенях длязагального ознайомлення. Біржова котировка при цьому включає мінімальну ймаксимальну ціну. Як ринок цінних паперів фондові біржі стали надзвичайноважливим елементом ринкової економіки та ринку капіталів. Вони створюютьстимули для мобілізації фінансових ресурсів і спрямування їх у довгостроковіінвестиції; здійснюють фінансування державних програм і боргів; організовуютьвторинний ринок цінних паперів, який дає змогу перепродавати вже випущені тациркулюючі в обороті цінні папери; визначають реальні ринкові ціни акцій таоблігацій тих або інших компаній; об'єктивно визначають споживну вартістьзасобів виробництва, забезпечують ефективний розпродаж майна як широкого загалупідприємств, так і окремих громадян; стимулюють найефективніший обіг тавикористання вільних капіталів.
Проте економічні негаразди і надто повільне реформування економічних відносинштучно гальмують процес становлення фондових бірж. Лише в процесі роздержавленняй приватизації можна створити належний ринок капіталу. А вторинного ринкувзагалі ще не створено, тому що визнання вільного обертання акцій принечисленності емітентів і за відсутності казначейських зобов'язань сертифікатіві векселів не створювало належної ринкової інфраструктури. Більше того, навітьсамі акції ще не стали належними цінними паперами у повному розумінні цьогослова. Адже вони переважно визначають фіксований доход, мають обмеженуможливість купівлі-продажу, тому більше подібні до паїв, що розподіляються міжспівробітниками підприємств-емітентів акцій за тими чи іншими критеріями ідають право на отримання розрахованої частини прибутку. Вкрай негативнимфактором, що гальмував процес розвитку фондових бірж, стала розбурханагіперінфляція. Вона створювала таку ризикову ситуацію, коли навіть прибудь-якому дивіденді стає невигідним вкладання грошей у цінні папери. Принепередбачених гігантських стрибках цін підприємцям вигідніше мати наявнівільні кошти. Тобто не купувати акції, а надавати кошти у короткостроковийкредит, плата за який сягала суми 9 і більше процентів за тиждень. Доситьвигідною орієнтацією за умов інфляції є також закупівля товарів, а післямісячної притримки продаж їх за цінами, що приносять надприбутки. Серйозноюперешкодою на шляху становлення повноцінного фондового ринку стала відсутністьдостатньої кількості індивідуальних інвесторів. Внаслідок гігантськогознецінення доходів населення від інфляції останнє не має ні вільних грошовихкоштів, ні внутрішньої психологічної готовності вкладати кошти в акції.Скажімо, протягом 1992 р. кожний працюючий в Україні на придбання ціннихпаперів інвестував лише по 5 крб., тоді як на фондовому ринку Заходуобертається від 60 до 80% акцій і облігацій, що є власністю приватних осіб. Звичайно,цьому не сприяє політика штучного стримування доходів населення. Навпаки, вонапосилює застій і деградацію економіки. Якби діяв ринковий механізм формуваннядоходів, це дало б змогу через обіг цінних паперів акумулювати кошти длябудь-яких інвестицій, у тому числі і для житлового будівництва, розвиткустрахової медицини, розширення виробництва й піднесення якості товарівнародного споживання.

У централізованійсистемі розподілу в колишньому СРСР для отримання фінансових коштів на будь-якіцілі (реконструкцію, модернізацію, розширення виробництва перспективноїпродукції тощо) необхідно було звертатися із заявами-проханнями спочатку вміністерства, потім у Мінфін СРСР, далі в Держплан і лише потім — у Держбанк. Усередньому це забирало 1,5 року дорогоцінного часу і нерідко відбивало будь-якебажання дбати про науково-технічний прогрес та й взагалі проявляти ініціативу.Зовсім іншу ситуацію створює фондова біржа, тому що, випустивши на ринок акції,підприємство може вигідно їх продати і лише за 1,5 місяця одержати потрібнійому кошти. Природно, що потім воно з прибутку розрахується з акціонерамидивідендами. Сплата дивідендів дисциплінує весь процес позики й оптимізує їївикористання.

Нормальний процесфункціонування фондових бірж допоможе швидко залучити в господарський оборотчисленні неліквіди та наднормативні запаси матеріально-сировинних ресурсів,стратегічні запаси продукції та різноманітного майна Міністерства оборони,гігантські обсяги невстановленого обладнання, готової продукції, що були виробленіпонад план і не знайшли свого споживача. Мобілізуючи вільні кошти, фондовабіржа здатна до 2000 р. ліквідувати численні довгобуди й прискорити сам процескапітального будівництва. Не менш важливо й те, що лише біржа зможе сприятивиходу вітчизняних товарів на міжнародний ринок, а іноземних — на наш. Вонавстановлює ділові відносини між партнерами, захищає покупців через системукотировки цін та здійснює багато іншого корисного, що в цілому нормалізує йстабілізує ринок. Важливою функцією фондової біржі є акумуляція діловоїінформації й надання її тим підприємствам, що стали на шлях акціонуваннявиробництва або здійснюють інші форми роздержавлення. При цьому слід ширшевикористовувати світовий досвід, забезпечувати високий рівень професіоналізмута етики біржових працівників шляхом жорсткого відбору тих, хто допускається додіяльності на фондовій біржі. Доцільно також використати порядок і методикуперевірки фірм, що застосовуються на Заході. Там незалежні експерти та аудиторифірми детально перевіряють стан справ кожного претендента на торгівлю ціннимипаперами, обґрунтованість проекту, під який будуть продаватися цінні папери, таінші ділові якості фірми-емітента, тобто фірми, яка випускає в обіг цінніпапери. Наслідки цих перевірок та експертиз відображаються у проспекті, якийдодатково перевіряється в комітетах біржі, реєструється урядом країни і лишепотім, коли біржа одержить ще й значний грошовий внесок з фірми-емітента, вонадопускається до торгів. При цьому проспект надається будь-кому, хто захоче пересвідчитисяв надійності й стабільності справ фірми. Така система відбору й гласностізахищає інвесторів від втрат і ризику і не потребує будь-якого державноговтручання. Для широкої розбудови фондових бірж в Україні є всі необхідніпередумови. Передусім це — значний надлишок вільних грошей у одних громадян тапідприємств і водночас гостра нестача їх в інших, нагальна потреба ефективногопереливу капіталу для здійснення структурних зрушень у суспільному відтворенні,необхідність швидкого по долання науково-технічного відставання, пошуки власноїспеціалізації на світовому ринку тощо. Біржа є універсальним надбанням розвиткутоварного виробництва, і її діяльність не може замінити жоден адміністративнийорган. Тому потрібно прискорити процес роздержавлення й приватизації, щоб порядз іншими секторами з'явився потужний сектор кооперативного й акціонерноговиробництва, виникли ринкові інститути, які сприятимуть вільному переливукапіталів та формуванню нового способу фінансування капіталовкладень задопомогою випуску в обіг цінних паперів. Для цього вже формуються законодавча інормативна основи, готуються в країні та за кордоном кадри, розгортаєтьсякомп'ютерна матеріально-технічна база й системи зв'язку тощо. Валютна біржа — ринок, на якому здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют, зливківта виробів з благородних металів. Головним завданням валютних бірж України є:організація і проведення операцій купівлі й продажу іноземної валюти, сприянняформуванню регулюванню ринкового курсу гривні. Валютна біржа Питання розбудовиринку та входження економіки України у світове господарство, становленняконвертованості національної грошової одиниці сьогодні не можуть вирішуватисябез валютної біржі. Лише валютна біржа здатна забезпечити вільне плаваннякурсів валют; без неї не можна по долати монополію Національного банку таЗовнішекономбанку. Функції валютної біржі могли б виконувати й незалежнікомерційні банки, якби вони одержали право вільного ведення операцій з усімавалютами. Валютна біржа — не лише місце торгівлі валютами, а й важливийорганізуючий чинник банківської політики. Вона організовує валютні торги йпроводить розрахунки в іноземній валюті та грошових одиницях України відповіднодо домовленостей, визначає поточний ринковий курс іноземних валют по відношеннюдо національної грошової одиниці, організовує операції Національного банку зметою регулювання (підтримки) поточного валютного курсу національної грошовоїодиниці. Право на участь у торгах валютної біржі (і право стати її членами)мають лише зареєстровані банки та фінансові підприємства, що одержали офіційнийдозвіл (ліцензію) Національного банку. Для цього вони направляють пакетдокументів на ім'я Голови біржової ради: заяву, копію статуту, копію свідоцтвапро реєстрацію, річний баланс та баланс фінансово-господарського стану заостанній квартал, реєстраційну картку, список кореспондентських рахунків,показники обсягу банківського обслуговування клієнтів, список дилерів,уповноважених проводити операції, і вносять вступний членський внесок, який неповертається. Члени валютної біржі мають право брати участь у біржовихопераціях за свій рахунок і від власного імені, а також за дорученням клієнтів.Для купівлі (продажу) іноземної валюти клієнт подає на біржу заяву, вказує метувикористання валюти (наприклад, на купівлю товарів і послуг, реалізацію правана інтелектуальну діяльність, для переведення за кордон дивідендів тощо).Придбана валюта відноситься на спеціальний рахунок клієнта в уповноваженомубанку з правом її використання протягом 60 днів на цілі, вказані в заяві. Якщож вона за цей строк не буде реалізована, то уповноважений банк зобов'язанийпродати її на наступних біржових торгах. При цьому, коли поточний курс доларавиявиться вищим, ніж був на день придбання валюти, курсова різниця перераховуєтьсяна користь Національного банку України, якщо ж нижчий, то збитки відносяться нарахунок клієнта. Відсотки на спеціальному рахунку не нараховуються. Длявстановлення ринкового курсу за початкову ставку приймається курс, зафіксованийна попередніх торгах. Залежно від співвідношення попиту й пропонування маклернадалі підвищує його або ж понижує. Коли зниження (підвищення) курсу перевищує10% від початкового, то маклер має право оголосити перерву в біржових торгахдля проведення нарад з Національним банком України, а за необхідності — і зчленами біржі для прийняття стабілізаційних заходів. Якщо з'ясується, щоподібні коливання мають спекулятивний характер, то біржові торги можутьприпинятися. Мінімальна величина купівлі (продажу) валюти становить 10 тис. дол…У травні 1994 р. на Придніпровській товарній біржі вперше в Україні відбулисяпробні торги валютними ф’ючерсами, а починаючи з червня їх проводять регулярно,тричі на тиждень — понеділок, середу, п'ятницю. Створено тут також розрахунковупалату, яка виступає гарантом виконання зобов'язань за контрактами. Вонаобслуговує учасників торгів як біржовий міні кліринговий банк. Членамирозрахункової палати можуть бути лише члени Придніпровської товарної біржі.Розрахункова палата складається з 20 членів, серед яких банки:«Новий», «Дніпро-сервіс» та фірми: "Інфотех",«Вісімдесят», «Дал-інвест», «Ельф» та ін. Членирозрахункової палати можуть виступати на торгах і як продавці, і як покупці. Заїх посередництвом у торгах можуть брати участь державні підприємства,комерційні структури, приватні особи, які заплатили певний процент комісійних. Напочатку торгів контракти укладалися лише з рублями. Проте торгівля фінансовими ф’ючерсами- справа перспективна, тому біржа швидко розширює діапазон торгів з іноземнимивалютами. Покупців і продавців приваблює можливість не тільки застрахуватисявід збитків і стабілізувати свої доходи, тобто зафіксувати наперед курсмайбутньої купівлі-продажу, а й перспектива отримати доход, доповнений зарахунок гри на курсах валют. Торгівлю валютними опціонами розпочала йУкраїнська фондова біржа. Щоб отримати права на продаж відповідних іноземнихвалют, усі бажаючі мають внести заставу в українській грошовій одиниці.

Оформленняукладених угод і безпосередні розрахунки здійснюються за допомогою біржовихпосвідчень і операційних листів як невід'ємних частин біржових посвідчень удвох примірниках. У них вказано банківські заклади, в яких відкритокореспондентські рахунки учасників торгів, строки й способи проведеннярозрахунків, відповідальність за порушення умов і строків розрахунків. Тихучасників, які не мають на своїх рахунках достатньої кількості для продажу(купівлі) іноземної валюти, до торгів не допускають. На основі заповненихбіржових посвідчень і операційних листів на другий день після дня торгівздійснюються розрахунки у тих банківських закладах, у яких відкритікореспондентські рахунки контрагентів. Біржа праці

Біржа праці — установа ринкової економіки, яка здійснює посередницьку місію між найманимипрацівниками та роботодавцями в процесі купівлі-продажу товару робоча сила. Увсіх країнах світу вони є державними організаціями. Біржі праці виконують такіфункції: працевлаштування безробітних, сприяння всім бажаючим змінити характері місце роботи, вивчення кон'юнктури ринку робочої сили та надання інформаціїпро неї, професійна орієнтація молоді, облік безробітних та виплата їмдопомоги. В Україні біржу праці було закрито в 1930 р. як непотрібну і таку, щомає існувати лише за капіталізму, проте її функції не зміг ефективно виконуватижоден адміністративний орган. Нині, виходячи з необхідності розбудови ринку таздійснення структурних зрушень у виробництві, долаються ідеологічні догми щодотовару робоча сила та біржі праці. Згідно із Законом України про зайнятістьнаселення вже реалізується програма формування ринку праці: створено близько700 регіональних центрів зайнятості, розпочата реєстрація безробітних,здійснюється працевлаштування переважної більшості тих, хто звертається доцентрів зайнятості.

Ще не використаногромадські роботи, які фактично є дійовим і універсальним засобом активноїполітики на ринку праці. Хоч і схвалено національну програму громадських робітяк частини Державної програми зайнятості населення, проте вона не реалізується.Водночас громадські роботи дають змогу найраціональніше використати кошти, щовиділяються на соціальні потреби безробітних. У процесі їх проведеннябезробітні просто відпрацьовують свої суми коштів, а їхня праця приноситьсуспільству значну користь. Особливо значний ефект вони дають у тих галузях ірегіонах, у яких на даний час невигідні відособлені вкладення підприємців. Інвесторомтаких коштів на національному рівні виступає держава. Вона цілеспрямованоперерозподіляє кошти державного бюджету, використовує відповідні цільові фонди,випускає державні позики. Всі вони концентруються у відповідних програмах длязаміщення робочих місць у сфері природоохоронних і соціальних робіт, ремонтішляхів, землевпорядкуванні, будівництві на селі тощо.

Має сенс ідіяльність закладів регіональної соціальної служби молоді. Молодіжна біржапраці, створена цією службою, призначена для вивчення попиту на робочу силу,забезпечення населення, що не працює, робочими місцями. Особлива допомоганадаватиметься студентській молоді для пошуку роботи за сумісництвом таінвалідам. Молодіжна біржа відкриває курси, створює додаткові робочі місця,планує за пайовою участю з підприємствами міста Харкова інші заходи. Надоговірній основі з навчальними закладами формується система професійноїперепідготовки безробітних, в якій щороку перенавчатимуться 350-400 тис.чоловік. Проте ще не всі питання функціонування ринку праці вирішені. Зокрема,незадовільно формується матеріально-технічна база центрів зайнятості. Вони незабезпечені достатньою мірою комп'ютерною технікою, не створена елементарнаінформаційна мережа, без якої не може бути ринку. Повільно формується і фондзайнятості, з якого потрібно черпати кошти компенсації незайнятим. Актуальною єпроблема демонополізації ринку праці. Потужні державні й галузеві незалежні профспілкипостійно зловживають своєю силою, шантажують бізнес і уряд, вдаються додиктату, що призводить до економічних збитків. В умовах гіперінфляції, колипотрібна висока соціальна відповідальність і тих, хто піднімає ціни, і тих, хтодомагається підвищення заробітної плати, втрати від несанкціонована страйків тавсіляких зупинок виробництва зростають багаторазово.

4) Сутьта характеристика облігацій

Облігація (лат. obligatio — забов`язання; англ. bond — довгострокова, note — короткострокова) — емісійний ціннийпапір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджуєзобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу впередбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше непередбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються середпідприємств і громадян на добровільних засадах.

Облігаціяє одним з головних джерел фінансування дефіциту державного бюджету, длябільшості розвинених країн. Облігація для корпорацій є важливим джереломкоштів, що запозичуються. (відповідно до вільної енциклопедії)

Відповіднодо закону України «Про цінні папери та фондову біржу».

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

/>Частину другу статті 10 виключено на підставі Закону N 719-XIV ( 719-14 ) від 03.06.99 )

/>Випускаються облігації таких видів:

/>а) облігації внутрішніх і місцевих позик;

/>б) облігації підприємств.

/>Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV ( 719-14 ) від 03.06.99 )

/>Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

/>Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств визначаються цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом емітента.

/>Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

/>Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника. (Частина сьома статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV (719-14 ) від 03.06.99 )

/>Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.

/>Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу — «облігація», фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

/>Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів.

/>Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.

/>Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

/>Стаття 11. Рішення про випуск облігацій

/>Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами. (Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV ( 719-14 ) від 03.06.99 )

/>У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.

/>Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом.

/>Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов'язково містити: фірмове найменування емітента облігацій та його місцезнаходження; відомості про статутний фонд, господарську діяльність і службових осіб емітента; найменування контролюючого органу (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи на пред'явника); загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігацій; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; строки повернення коштів при відмові від випуску облігацій; строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій.

/>Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодо випуску облігацій.

/>Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

/>Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю, не допускається.

/>Стаття 12. Придбання облігацій

/>Облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів.

/>Підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

/>Облігації усіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску, — в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях.

/>(Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV ( 719-14 від 03.06.99 )

/>Стаття 13. Виплата доходу по облігаціях

/>Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

/>Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях) не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.

/>Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

/>По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

/>У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, надання права придбання відповідних товарів або послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми у визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом. ( Частина п'ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

/>Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

/>Стаття 14. Використання коштів, одержаних від реалізації облігацій

/>Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик, направляються відповідно до республіканського і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад. ( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 719-XIV ( 719-14 ) від 03.06.99 )

/>Кошти від розміщення облігацій підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску.

/>Глава 3-1 Облігації зовнішніх державних позик України

/>Стаття 14-1. Основні характеристики облігацій зовнішніх державних позик України

/>Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

/>Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті.

/>Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу.

/>Облігації зовнішніх державних позик України оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.

/>Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. На Міністерство фінансів України не поширюються вимоги, встановлені статтями 24 і 25 цього Закону.

/>Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державних позик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

/>Стаття 14-2. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України

/>Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску.

/>Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.

/>Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження.

/>Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою Міністерство фінансів України може залучати банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і такими організаціями регулюються відповідними угодами згідно із законодавством України.

/>Стаття 14-3. Витрати на підготовку випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх державних позик України та виплата доходу

/>Витрати на підготовку випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх державних позик України, виплата доходу та інші необхідні витрати здійснюються відповідно до умов випуску облігацій за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ці цілі.

/>Виплата доходів і погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюються виключно за кошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін.

5) Класифікаціяоблігацій

Класифікація видів облігацій

Видиоблігацій за ступенем забезпеченості

· Забезпеченіоблігації

Облігаціящо забезпечена залогою будь-якого рухомого чи нерухомого майна підприємства.При цьому використовуються різні види забезпечення, а саме:

· закладніпід нерухомість

Фінансуванняіз використанням облігацій, забезпечених закладними під нерухомість, малоширокий вжиток на початку ХХ сторіччя. В той час відбувалося інтенсивненарощування основних виробничих фондів, та компанії використовували їх в якостізабезпечення. Це було характерно для залізниць, в тому числі для Росії та України.Проте в подальшому виявилося, що залог нерухомості не страхує інвестора відвтрати своїх капіталів в разі банкрутства емітенту. Реалізація такоїнерухомості виявилася доволі складним завданням. В подальшому більшістькорпорацій відмовилася від такого виду забезпечення. В США використовуються венергетичній та транспортній промисловості.

· забезпеченняустаткуванням

Папериемітуються з метою купівлі устаткування чи машин. Часто використовуютьсятранспортними компаніями (авіаційними та залізничними). При цьому титулвласності за майном, що купується, передається довіреній особі, емітент стаєвласником лише після погашення емісії. У разі припинення поточних платежів пооблігаціях, довірена особа продає майно, та ліквідує заборгованість, невдаючись до банкрутства емітенту. При цьому розмір займу, що погашається перевищуєрозмір амортизації по забезпеченню, таким чином довше облігації в обігу, тимменший за ними ризик.

· забезпеченняцінними паперами

Вцьому випадку забезпеченням стають цінні папери, що є в наявності у емітента.При цьому вартість цінних паперів має перевищувати об`єм заборгованостіприблизно на 30%. Такі облігації емітуються доволі рідко. Зазвичай об’єктамизастави виступають паперами дочірніх підприємств.

· забезпеченняпулом іпотечних кредитів

Данийвид облігацій випускається під забезпечення вже виданих іпотечних кредитів.Проходить це наступним чином: фінансова організація видає кредити під нерухомість,після чого емітує облігації, забезпеченням яких виступають платежі за цимикредитами. Фактично це варіант сек`юрітизації заборгованості.

· забезпеченняіншими активами

Цейтип облігацій також є прикладом сек`юрітизації заборгованості. Забезпеченням затакими облігаціями стають очікувані фінансові потоки, частіше за все це платежіза виданими кредитами. Типовий приклад: банк або інша фінансова компанія видаєкредит. Після чого такі кредити з`єднують у пул, та вкладають в спеціальностворений трастовий фонд. Цей фонд емітує облігації, забезпеченням якихвиступають майбутні платежі в фонд за виданими кредитами.

Цейтип облігацій часто використовується в країнах Латинської Америки.

· Незабезпеченіоблігації

Незабезпечені облігації — облігації із загальнимправом вимоги, які, проте, не мають спеціального забезпечення. В разі відмовивиконувати виплати за облігаціями жодне конкретне майно не може бутизаарештовано, тобто кредитори не мають жодного додаткового захисту. Випускнезабезпечених облігацій можуть дозволити собі найбільші корпорації (в США —IBM, AT&T, General Motors), фінансова спроможність яких не викликаєсумнівів. Окрім того, в деяких галузях (наприклад банківський) практично неіснує активів, що могли б забезпечити погашення облігацій, відповіднопідприємства даних галузей також практикують випуск незабезпечених облігацій.

· Гарантованіоблігації

Гарантованіоблігації —боргові цінні папери, виконання зобов'язань за якими, крім емітента,гарантується одним або декількома особами, у разі неможливості їх виконання збоку емітента.

Наявністьгарантій, природно, підвищує надійність облігацій. Даний варіант випускуоблігацій часто застосовується при випуску облігацій дочірніми компаніями,гарантом по яких виступає материнська компанія. Крім того, як гарант можутьвиступати банки, держава, місцеві органи влади.

Вокремих випадках випуск облігацій може бути гарантований декількома гарантами.Варіантом гарантованих облігацій можна вважати так звані застрахованіоблігації, виконання зобов'язань по яких гарантується страховою компанією.Зустрічаються також і так звані сумісні облігації, виконання зобов'язань заякими забезпечується відразу декількома емітентами.

Видиоблігацій за розміром купону

· Дисконтніоблігації

Дисконтнаоблігація (облігаціяз нульовим купоном) — облігація що розміщуються за ціною нижче номіналу, але погашаєтьсясаме номінал паперу. Інших виплат (купонів) подібна облігація не передбачає. Убезкупонній формі випускаються зазвичай кратко- і середньострокові облігації,проте на початку 80-х років в США з'явилися і довгострокові облігації, що непередбачають купонних виплат.

Різницяміж номіналом облігації та ціною розміщення називається дисконтом./>

· Облігаціїз глибоким дисконтом

Облігації зглибоким дисконтом — облігація, що передбачає купонні виплати, проте ставка купонавстановлюється значно нижче за ринкові процентні ставки. Тому ці облігаціїтакож продаються за ціною, значно нижче за номінал. Фактично це проміжна формаміж дисконтними і купонними облігаціями.

· Купонніоблігації

Купоннаоблігація — тип облігації,за якою власнику облігації виплачується не тільки номінальна вартість у моментпогашення, але і періодичний відсоток. Купонні облігації є найбільш поширенимвидом облігацій, при цьому найбільш часто вживаний термін купонного періодускладає 6 місяців. (В Україні — 3 місяці).

Усвою чергу, купонні облігації поділяються на наступні види:

· Облігаціїз постійним купоном

· Облігаціїзі змінним купоном

· Облігаціїщо індексуються

Видиоблігацій за строком обігу

· Комерційніпапери

· Короткострокові

· Середньострокові

· Довгострокові

· Облігації,що відкликаються (Облігації з call-опціоном)

· Облігаціїз правом дострокового погашення (Облігації з put- опціоном)

· Облігаціїщо пролонгують ся

· Безстроковіоблігації

Спеціальнівиди облігацій

· Облігаціїщо надають право голосу

· Дівалютніоблігації (двовалютні)

· Серійніоблігації

 Серійні облігації —облігації, термін погашення яких настає періодично, або які гасяться по серіяхвипуску.

· Облігаціїіз варантом

Облігації зваррантом — комбінація двох паперів — звичайної облігації і варранта на покупку акцій.Облігації з варрантом мають багато загального конвертованими облігаціями, алеосновна різниця полягає в тому, що реалізація варранта не означає припиненнядії облігації. При цьому облігації з варрантом можуть припускати як можливістьвідділення варранта від облігації, так і неможливість цього.

· Капітальніцінні папери із фіксованим доходом

· Товарніоблігації

· Структурованіоблігації

6) Методикаоцінки приведеної вартості фінансового інструменту

Дляприйняття рішень про довгострокові інвестиції виникає потреба в прогнозуванніїх ефективності. Для цього потрібний аналіз витрат за тривалий період.

Основнимиметодами оцінки є:

а)розрахунок строку окупності інвестицій (t);

б)розрахунок індексу рентабельності інвестицій (IR);

в)визначення чистого приведеного ефекту (NPV);

г)визначення внутрішньої норми дохідності (IRR);

д)розрахунок середньозваженого стоку життєвого циклу інвестиційного проекту,тобто дюрації (Д).

Воснову цих методів покладено порівняння обсягу планових інвестицій і майбутніхгрошових надходжень. Перші два можуть базуватись як на облікованій величинігрошових надходжень, так і на дисконтованих доходах з урахуванням часовоїскладової грошових потоків.

Першийметод оцінки ефективності інвестиційних проектів є найбільш простим і найбільшпоширеним, і полягає у визначенні строку, необхідного для того, щоб інвестиціїокупили себе.

Стрококупності інвестицій визначатиметься залежно від рівномірності розподілудоходів від проекту за роками. Якщо доходи від проекту розподіляютьсярівномірно за роками, то строк окупності інвестицій визначається діленням сумиінвестиційних витрат на величину річного доходу.

Тому,оцінюючи ефективність інвестицій, потрібно брати до уваги не тільки строки їхокупності, а й дохід на вкладний капітал, для чого розраховується індексрентабельності (IR) і рівень рентабельності інвестицій (R):

Очікуванасума інвестицій

Однакнедоліком показника, розрахованого на основі очікуваної величини доходів є те,що він не враховує розподілу припливу і відпливу грошових коштів по роках ічасову вартість грошей, що дуже важливо.

Сутністьметоду дисконтування полягає у визначенні суми грошей, яку матиме інвестор укінці операції. У разі застосування такого методу дослідження грошового потокуведеться від теперішнього до майбутнього. При цьому заданими величинами євихідна сума інвестицій, строк і процента ставка дохідності, а шуканоювеличиною – сума коштів, яка буде отримана після закінчення операції.

Томудля визначення вартості, яку матимуть інвестиції через кілька років, згідно зметодом складних процентів застосовують таку формулу:

FV =PV (1 + r)n,

де: FV– майбутня вартість інвестицій через n років;

PV – початкова сума інвестицій;

r – ставка процентів у виглядідесяткового дробу;

n – число років урозрахунковому періоді.

Якщовиникає необхідність порівняти умови фінансових операцій, що передбачають різніперіоди нарахування процентів, то в цьому разі відповідні процентні ставкиприводяться до їх річного еквівалента за такою формулою:

EFR =(1 + ---) m — 1,

де: EFR– ефективна ставка процента (ставка порівняння);

m – число періодівнарахування;

r – ставка процента.

Методдисконтування грошових надходжень (ДГН) – дослідження грошового потоку – відмайбутнього до поточного моменту. Він дає змогу привести майбутні грошовінадходження до нинішніх умов. Для цього використовується така формула:

FV 1

PV =--------- = FV — = FV. Kd,

(1 +r)n (1 + r)n

де: Kd– коефіцієнт дисконтування.

Якщонарахування процентів здійснюється m раз у році, то для розрахунку поточноївартості майбутніх доходів PV використовується така формула:

FV 1

PV =--------------- = FV — .

(1 +r/ m)mn (1 + r/ m)mn

інакшекажучи, дисконтування грошових надходжень використовується для визначення сумиінвестицій, які необхідно вкласти нині, щоб довести їх вартість до необхідноївеличини за заданої ставки процента.

Дисконтуваннягрошових надходжень покладено в основу методів визначення чистої приведеної(поточної) вартості проектів і рівня їх рентабельності.

Упроцесі фінансового аналізу використовують насамперед два основні показникиоцінки ефективності інвестиційних проектів, що ґрунтуються на методідисконтування грошових потоків у часі – ”чиста приведена вартість” (net presentvalue, NPV) та ”внутрішня норма доходності” (internal rate of return, IRR).Вони мають певні особливості застосування для оцінювання ефективностіінвестиційних проектів, що полягають в такому.

Показникчистої приведеної вартості дає змогу порівняти теперішню вартість майбутніхдоходів від реалізації інвестиційного проекту (у фазі його експлуатації) зінвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді. Чистаприведена вартість являє собою різницю між теперішньою вартістю (сумою) чистогогрошового потоку та сумою інвестиційних витрат за проектом. При цьому сумачистого грошового потоку має дисконтуватися до того інтервалу часу, в якомупередбачається початок реалізації інвестиційного проекту, а відповідно іздійснення інвестиційних витрат за ним (таке дисконтування має провадитись запостійною ставкою процента, обраною для проведення розрахунків, окремо закожним інтервалом часу, що передбачається).

Розрахункиза методом чистої приведеної (поточної) вартості (NPV) здійснюються у такійпослідовності.

1.Визначається поточна вартість витрат (Io), тобто обсяг інвестицій,який потрібно зарезервувати для проекту.

2.Розраховується поточна вартість майбутніх грошових потоків від проекту, длячого доходи за кожний рік CF (кеш-флоу) приводяться до поточної дати:

СF

PV = ∑--------- ,

n-1 (1 + r)n

де r– ставка процента.

3.Поточна вартість витрат (Io) порівнюється з поточною вартістюдоходів (PV). Різниця між ними складає чисту приведену (поточну) вартістьдоходів (NPV):

СF

NPV =PV – Io = ∑ — — Io.

n-1 (1 + r)n

Найбільшскладним у розрахунках чистої приведеної вартості є визначення ставки дисконту(процента), що індивідуально обирається для кожного інвестиційного проекту,який розглядається, бо ця ставка суттєво впливає на кількісний показниквідносної вартості чистого грошового потоку в кожному інтервалі часу.Відповідно до рекомендацій UNIDO ”норма дисконту прирівнюється до фактичноїставки процента за довгостроковими позиками на ринку капіталу або до ставкипроцента (вартості капіталу), який сплачується отримувачем позики”.

Увипадку, коли гроші в проект інвестуються не разове, а частинами протягомдекількох років, для розрахунку NPV застосовують наступну формулу:

СFnIj

NPV =PV – Id = ∑ — — ∑ ---------

n-1 (1 + r)n j=1 (1 + r)n

де: Id– дисконтована сума інвестиційних витрат;

n – число періодів отриманнядоходів;

j – число періодівінвестування коштів в проект.

Прогнозуванняекономічної ефективності окремих фінансових інструментів здійснюють задопомогою як абсолютних, так і відносних показників. У першому випадкувизначається поточна ринкова ціна фінансового інструмента, у другому – розраховуютьвідносну його доходність.

Поточнавартість будь-якого цінного паперу може бути розрахована за формулою:

СFn

PVф.н= ∑ (---------),

n-1 1 + dn

де РVф.н<sub/>– реальна поточна вартість фінансового інструмента;

СFn–очікуваний грошовий потік, що повернеться в n-му періоді;

d – очікувана або необхіднанорма дохідності по фінансовому інструменту;

n – число періодів отриманнядоходів.

Підставляючив дану формулу значення очікуваних грошових надходжень, дохідності і тривалостіперіоду прогнозування, можна розрахувати поточну вартість будь-якогофінансового інструмента.

Необхіднанорма прибутку, що закладається інвестором в алгоритм розрахунку як дисконт,відображає, зазвичай, дохідність альтернативних даному інвестору варіантіввкладення капіталу. Це може бути розмір процентної ставки за банківськимидепозитами, рівень процента за державними облігаціями і т.п.

Особливостіформування грошового потоку, що повертається за окремими видами цінних паперів,обумовлюють різноманітність моделей визначення їх поточної вартості.

7) Характеристиката особливості хеджування ризику відсоткових ставок за допомогою угоди САР

Угоди САР

СAP — цедвостороння угода, яка надає право покупцеві опціону на одержання компенсації вразі перевищення ринкової ставки над попередньо зафіксованим рівнем відсотковоїставки в розрахунку на умовну суму протягом певного періоду в майбутньому. CAPможе розглядатися як серія опціонів PUT європейського типу.

Відсотковий CAPвикористовується для захисту позичальника, який бере кредит під плаваючуставку, від підвищення рівня ринкових ставок за кредитом. Як компенсацію запопередньо виплачену опціонну премію позичальники дістають гарантію, що в разіпідвищення ринкової ставки понад зазначений в опціоні рівень, який називаєтьсяCAP-ставкою, вони отримають різницю між цими ставками в розрахунку на умовнусуму, і таким чином їх ефективна ставка не перевищить зафіксованої в опціоніставки.

ВстановленняCAP-ставки як верхньої межі, або стелі підвищення ефективної ставки запозиченняне заважає скористатися перевагами від зниження ставки. Якщо ринкові ставкинижчі за CAP-ставку, то проценти за кредитом виплачуються за діючими ринковимиставками. Отже, відсотковий CAP страхує власника від підвищення ринковихставок, дозволяючи скористатися перевагами від зниження рівня ставок.

Опціонна преміяCAP залежить від співвідношення ринкової ставки та CAP-ставки. Чим ближча CAP-ставкадо поточних ринкових ставок, тим вища вартість захисту від зміни ставок. Іншимисловами, чим ближче одна до одної перебувають ринкова і CAP-ставка, тим вищаймовірність того, що з часом ринкові ставки перевищать рівень CAP. А цеозначає, що продавець опціону втратить кошти на різниці ставок. Бажаючизахиститись від майбутніх втрат, продавець опціону призначає вищу премію.Навпаки, опціон може коштувати набагато дешевше, якщо CAP-ставку встановлено нарівні, ймовірність досягнення якого досить незначна.

Угода CAP можесупроводжувати реальну кредитну операцію у випадку, коли покупець опціонуодночасно є позичальником, але така умова не розглядається як обов’язкова,оскільки сума опціону — здебільшого умовна величина, на базі якої проводятьсярозрахунки для виплати різниці у відсоткових ставках.

У будь-якому разіоперація надання кредиту та угода CAP розглядаються як дві окремі операції. Цеозначає, що за виданим під плаваючу ставку кредитом нараховуються відсотки узвичайному порядку згідно з ринковими ставками, навіть якщо вони перевищуютьрівень CAP. Друга операція — захист CAP — компенсує будь-які додаткові витратиз виплати процентів за наданим кредитом, котрі перевищують CAP-ставку. Такийпідхід дозволяє купувати CAP не лише у свого кредитора, а й у третьої сторони,що розширює можливості хеджування за допомогою опціонів.

Механізм угодиCAP передбачає, що весь строк дії опціону поділяється на періоди черезвизначення довідкових дат, коли зафіксована ринкова ставка порівнюється зіставкою САР. Якщо на довідкову дату ринкове значення обумовленої в контрактібазової ставки (як правило, це тримісячна LІBOR) перевищує ставку CAP, топродавець виплачує покупцю CAP різницю між вищою поточною ставкою таCAP-ставкою. Сума виплат (ССАР) обчислюється за формулою:

/>, (8.7)

де r — поточнаринкова ставка; q — CAP-ставка; t — тривалість періоду в днях між довідковоюдатою на момент розрахунків та наступною довідковою датою; BS — база розрахунку(дні); NC — умовна сума опціону.

Важливо, щобдовідкові дати збігалися з датами перегляду плаваючої ставки за кредитом іоднаковими були базові ставки, на основі яких розраховується виплата процентівза кредитом і розрахункова сума за CAP.

Як правило,розрахункова сума виплачується клієнтові в кінці періоду, на який вона буларозрахована, оскільки саме в цей час виплачуються проценти за кредитом запопередній період. Іноді за домовленістю сторін розрахункова сума можевиплачуватися на початку періоду, але в такому разі її необхідно дисконтувати.Якщо на довідкову дату ринкова ставка виявилася нижчою за рівень CAP-ставки, торозрахунки і виплати не проводяться.

Отже, укладаючиугоду CAP, продавець бере на себе відсотковий ризик покупця і як компенсаціюодержує опціонну премію. Дилери з торгівлі опціонами можуть знизити рівеньузятого на себе ризику, укладаючи подібні угоди у великих кількостях тавикористовуючи власні широкі фінансові можливості для хеджування ризику задопомогою інших похідних інструментів, наприклад, свопу відсоткових ставок.

Розглянемоприклад розрахунку платежів за угодою САР.

Приклад 8.4

Клієнт придбав убанку опціон CAP на умовну суму 100 млн. дол… терміном на один рік, якийбазується на тримісячній ставці LІBOR. В угоді зафіксовано CAP-ставку на рівні10,0 %. Кожні три місяці рівень ставок переглядається й проводятьсявідповідні розрахунки. Найближча довідкова дата — 31 травня, наступна така дата— 31 серпня. Ці дати збігаються з датами перегляду ставок за кредитом, який бувнаданий клієнтові іншою стороною.

Розрахувати сумуплатежу, що її банк виплатить клієнтові, якщо на 31 травня тримісячну ставкуLІBOR було зафіксовано на рівні 10,37 %.

Розв’язання

Розрахункова сумаобчислюється за формулою (8.7), дол..:

/>.

Суму 94 555,6 дол…банк за угодою CAP виплатить клієнтові 31 серпня. Якщо клієнт має реальнийкредит на суму 100 млн. дол… під плаваючу ставку, яка базується натримісячній LІBOR, то його зобов’язання з виплати відсотків у період з 31.05 до31.08 обчислюватимуться з огляду на рівень 10,37 %. Але угода CAPдозволила позичальникові компенсувати додаткові витрати з виплати процентів,які перевищують рівень CAP — 10,0 %. Сума 94 555,6 дол.., отриманавід банку клієнтом, дорівнює сумі перевищення виплати процентів за кредитом надрівнем 10,0 %.

Списоквикористаної літератури

1) ПримосткаЛ.О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків: Навчальний посібник/ Л.О. Примостка. – К.: КНЕУ, 1998, — 108 с.

2) ПримосткаЛ.О. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібн. / Л.О. Примостка. – К.: КНЕУ,1999, — 280 с.

3) ПримосткаЛ.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти: монографія. / Л.О.Примостка. – К.: КНЕУ, 2001, — 263 с.

4) Ценообразованиена финансовом рынке / Под ред засл деят науки РФ, д-ра әкон наук, профВ.Е. Есипова: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во СпбГУӘФ, 1998. – 240 с.

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Міжнародні кредитні розрахунки та валютні операції

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Мікродіагностика підприємства