Реферат: Мікроекономіка
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТЕКОНОМІКИ ТА ПРАВАКРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ІНСТИТУТКафедра «Міжнародної економіки таекономічної теорії»
КОНТРОЛЬНАРАБОТАВаріант № 5
З дисципліни
«Мікроекономіка»
Виконав:студент групи МеЗ-21
СухомлинРоман
Станіславович
27.01.2008року_____
Перевірив:викладач
ТретякОксана
Михайлівна
Результатперевірки:__________________
Кременчук, 2008 рік
ЗМІСТ
Модуль1
1. Рівновага споживача: сутність таобґрунтування з кардиналістських та ординалістських позицій 3
1.1. Поняття корисності 3
1.2. Кількісний (кардиналістський) підхід доаналізу корисності і попиту 4
1.3. Якісна (ординалістська) теоріякорисності 8
1.4. Стан рівноваги споживача 8
2. «Економічний» та «бухгалтерський»підходи до визначення витрат і прибутку підприємства 12
3. Задача 15
Модуль 2
1. Поняття, ознаки і види монополій 16
2. Зміни у попиті на ресурс. Еластичністьпопиту на ресурс та її фактори 23
3. Задача 25
Використана література 26
МОДУЛЬ 1
1. РІВНОВАГА СПОЖИВАЧА: СУТНІСТЬ ТАОБҐРУНТУВАННЯ З КАРДИНАЛІСТСЬКИХ ТА ОРДИНАЛІСТСЬКИХ ПОЗИЦІЙ
1.1. ПОНЯТТЯ КОРИСНОСТІ
Коженз нас щодня приймає рішення: що придбати, у яку школу віддати дитину, на якуроботу влаштуватися, як розподілити сімейний бюджет, від чого відмовитись, дочого прагнути.
Воснові формування ринкового попиту лежать рішення окремих споживачів конкретнихблаг. Благо в теорії споживання – це будь-який об‘єкт споживання, якийприносить визначене (стійке, передбачене) задоволення споживачу, тобто підвищуєрівень його добробуту.
Економічнірішення при виборі благ для придбання диктуються бажанням покупця досягнутинайбільшої користі, або віддачі, при можливостях, які вони мають. Та користь,яка при споживанні представляє собою рівень добробуту або ступінь задоволенняпотреб даного економічного суб‘єкту, називається корисністю.
Для точногоаналізу поведінки споживача необхідно формально описати його цільові установки,тобто залежність рівня корисності від набору споживаних благ. Така залежністьпредставляє собою функцію корисності. Функція корисності — це співвідношенняміж обсягами споживаних благ і рівнем корисності, який досягається при цьомуспоживачем:
U=f(X1;X2; …, Xn), (1.1)
деU – рівень корисності(від англ. Utility);
X1;X2; …, Xn– кількості споживаних благ.
Корисністьвисвітлює принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає той чи іншийнабір благ: вона служить критерієм відбору, показує, наскільки необхідним є тойчи інший об‘єкт вибору даному економічному суб‘єкту за певних умов, визначає,до чого прагне споживач в даній ситуації.
Скількилюдей, стільки і систем цінностей. Проте є загальні типові закономірності длябільшості, яких цілком достатньо для того, щоб зрозуміти їх вибір.
Існуютьрізні рівні формалізації переваг різних груп споживачів, з яких витікають різнірівні кількісного співвідношення корисності благ. Це виражається порядковою(ординалістською) і кількісною (кардиналістською) функціями корисності.
Корисність –суб‘єктивна цінність певного товару для споживача у певний момент часу.
1.2. КІЛЬКІСНИЙ (КАРДИНАЛІСТСЬКИЙ) ПІДХІД ДОАНАЛІЗУ КОРИСНОСТІ І ПОПИТУ
Кількісна(кардиналістська) функція корисності має місце в тому випадку, коли ми нетільки можемо визначити розташування і послідовність класів байдужості, а івказуємо, як ми оцінюємо різницю в рівнях добробуту, що відповідають кожному зтаких класів.
Гіпотезикількісної теорії корисності:
1. Споживач витрачає свій бюджет такимчином, щоб одержати максимальне задоволення від сукупного споживання благ.
2. Споживач може висловити своє бажанняпридбати деяку кількість блага за допомогою кількісної оцінки корисності цьогоблага. Одиниця, яка є масштабом виміру корисності – ютіль.
Прицьому кожний вид блага має для споживача загальну корисність і граничну.
Загальнакорисність – це сума корисностей всіх наявних у споживача одиниць цього блага:
/>, (1.2)
де/> –корисність і-тої одиниці блага в ютілях;
n–Кількість одиниць блага.
Граничнакорисність – це зміна загальної корисності набору благ при зміні кількостіданого блага на одиницю.
/>. (1.3)
Придиференційованості функції споживання гранична корисність блага даного і-говиду є першою частковою похідною функції корисності U,яка виражає загальний рівень добробуту даного споживача в даній ситуації (позмінній Хі, що відповідає величині споживаного блага даного і-го виду) іпозначається MU(Xi)або MUi:
/>. (1.4)
3. Перший закон Госсена: із збільшеннямобсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає, агранична – зменшується внаслідок насичення благом (рис. 1.1).
/>
Рисунок 1.1.Загальна і гранична корисність
4. Другий закон Госсена: споживач призаданих цінах та бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо виконуєтьсянаступна умова рівноваги:
/> (1.5)
або
/>. (1.6)
Згідноз цією умовою, споживач, який максимізує корисність, купує товари в такихобсягах, щоб їхні граничні корисності у розрахунку на одну грошову одиницю булирівними.
Бажанняспоживача безмежні, але доступні споживачеві ринкові кошики – це ті, яківідповідають його бюджетним обмеженням.
Бюджетналінія – геометричне місце точок, що характеризують усі такі набори товарів Х таY, на придбання яких зацінами PX та PYспоживач повністю витрачає свій доход.
Лінія бюджетногообмеження (бюджетна лінія) – це в самому простому випадку пряма:
/>, (1.7)
деІ – доход споживача;
PX,PY – цінивідповідних товарів.
Точкицієї прямої показують набори благ, при купівлі яких виділений доходвитрачається повністю (рис. 1.2).
Припозитивній граничній корисності благ споживач завжди вибирає набір, якийзображується однією з точок цієї лінії, інакше залишалась б невитраченоючастина виділених коштів, на які можна було б купити додаткові товари,підвищивши свій добробут.
Бюджетна лініяперетинає осі координат в точках /> і=/>,які показують максимально можливі кількості благ Х та Y,що можна купити на даний доход при даних цінах. Нахил бюджетної лінії дорівнюєвідношенню цін відповідних товарів /> (відноснійціні першого блага). З формальної точки зору це – взята з протилежним знакомпохідна функції бюджетного обмеження. Дана величина (на рисунку це />)показує кількість товару Y,від якої споживач повинен відмовитись для придбання додаткової одиниці товаруХ.
/>
Рисунок 1.2.Бюджетна лінія
Чимкрутіша бюджетна лінія, тим більше відношення ціни товару Х до ціни товару Y,і тим більшою кількістю Yнеобхідно пожертвувати для одержання додаткової одиниці товару Х.
Бюджетналінія має від’ємній нахил до горизонтальної осі />,тому що збільшення купівлі одного блага можливо тільки за рахунок зменшеннякупівлі іншого.
Призміні цини одного товару змінюється нахил бюджетної лінії. При зміні доходу іпостійних цінах бюджетна лінія зсувається паралельно вгору або вниз.
Розглянемоваріанти поведінки бюджетної лінії. Якщо доход знижується, бюджетна лініязсунеться вниз і при незмінних цінах буде паралельною поперед-
7
ній лінії АВ(рис. 1.3 (а)). Споживач зможе купити менше товарів. Якщо доход збільшиться,при постійності цін бюджетна лінія підніметься вище за попередню бюджетну лініюАВ. Купівельна спроможність виросте (рис. 1.3 (б)). У випадку, коли доходи іціни змінюються однаково (пропорційно), то бюджетна лінія залишаєтьсянезмінною.
/>
Рисунок1.3. Зсув бюджетної лінії внаслідок падіння (а)
і зростання (б)доходу споживача
За умовизменшення ціни на благо Х або благо Yпри тому ж доході відповідного блага можна купити більше, тому бюджетна лініязсувається вправо вгору, змінюючи кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін(рис. 1.4).
/>
Рисунок1.4. Зсув бюджетної лінії внаслідок зниження ціни
блага Х (а) таблага Y (б)
Впротилежному випадку, коли ціна на благо Х або благо Yзростає, відповідних благ при незмінному доході можна купити менше, і бюджетналінія зсувається вліво вниз, змінюючи кут нахилу.
Такимчином, зміна доходів і цін змінює положення бюджетної лінії.
1.3. ЯКІСНА (ОРДИНАЛІСТСЬКА) ТЕОРІЯКОРИСНОСТІ
Якісна(ординалістська) функція корисності виражає тільки визначену послідовність,порядок, в якому розташовуються класи байдужості або групи рівноцінних дляданого споживача наборів благ (благ, які мають однакову корисність), наприклад,від тих, які мають меншу перевагу, до тих, які мають більшу перевагу.
Якісна(ординалістська) теорія корисності базується на наступних гіпотезах:
1. Не насичуваності: за інших однаковихумов споживач надає перевагу тому набору благ, який містить більшу кількістьблаг.
2. Повної упорядкованості: за наявностідвох різноманітних наборів, споживач завжди віддає перевагу одному з них по відношеннюдо іншого або приймає їх рівноцінними.
3. Транзитивності: якщо споживач віддаєперевагу набору А по відношенню до В і В віддається перевага по відношенню доС, то набору А віддається перевага по відношенню до С.
4. Рефлективності: за наявності двоходнакових наборів споживача вважає, що будь-який з них не гірше іншого.
1.4. СТАН РІВНОВАГИ СПОЖИВАЧА
Длярозгляду даного питання нам потрібно дати визначення поняттю «кривабайдужості», отже:
Кривабайдужості – це лінія однакової корисності, усі точки якої характеризуютьнабори товарів, що забезпечують один і той же рівень корисності U=U0(рис. 1.5).
Крива байдужостіпоказує тільки переваги споживача, бюджет і ціну не показує. Причому кожнаточка на кривій байдужості відображає однаковий рівень корисності.
/>
Рисунок 1.5.Крива байдужості
Існують4 правила побудови кривих байдужості:
1. Криві байдужості не перетинаються, тобточерез одну точку простору двох благ можна провести тільки одну кривубайдужості. В протилежному випадку один і той самий набір благ одночасновідповідав би декільком рівням матеріального добробуту.
2. Паралельно розташовані криві байдужості утворюютькарту кривих байдужості, яка дає уяву про уподобання конкретного покупця забудь-якого рівня споживання благ. На карті кривих байдужості взаємопов’язанікількості двох благ та їх корисність. Кожна крива поєднує точки з однаковоюкорисністю. Розташовані вище криві байдужості відповідають більш високому рівнюкорисності. Тому процес максимізації корисності можна інтерпретувати якзнаходження допустимої точки, що належить кривій байдужості, максимально віддаленийвід початку координат.
3. Криві байдужості мають від’ємний нахил,тому що для збільшення споживання одного блага необхідно скоротити споживанняіншого блага, щоб корисність не змінилась.
4. Криві байдужості випуклі до початкукоординат і по мірі руху зліва направо крива байдужості стає більш пологоювнаслідок насичення благом Х.
Кривабайдужості стає більш пологою, тому що по мірі насичення благом Х граничнанорма заміщення зменшується. Чим менше одиниць, наприклад, блага Yмає споживач, тим важче йому відмовитись від ще однієї одиниці цього блага ітим більше буде потрібно блага Х, щоб компенсувати втрату блага Y.
Гранична нормазаміщення благом Х благом Y(MRSXY) показуєкількість блага Y,що повинна бути скорочена в обмін на збільшення блага Х на одиницю, за умови,що рівень корисності залишається незмінним.
/> (1.8)
або/> (1.9)
Графічно MRSXYє тангенсом кута нахилу дотичної, проведеної до кривої байдужості в данійточці. Дотичні до точок кривої байдужості свідчать про те, що якщо заміщуєтьсяблагом Y благо Х, то рухвздовж кривої байдужості відбувається зверху вниз і супроводжується зменшеннямграничної норми заміщення, яка розраховується за формулою (1.8) або (1.9). крімтого, можна показати, що одночасно:
/> (1.10)
Нехай споживачзбільшує споживання блага Х на незначну величину />.тоді загальна корисність набору виростає на />. Одночасноспоживач повинен відмовитись від споживання блага Yна якусь величину />,щоб загальна корисність набору благ залишилась незмінною. Для цього необхідно /> поділитина />.Тоді: />.Загальна корисність не змінилась, а отже:
/>. (1.11)
Аналогічноможна довести, що />.
Якщона карту кривих байдужості нанести бюджетну лінію, то вона перетне криві вточках А, Е, В (рис. 1.6). Споживач може придбати комбінації благ, щовідповідають будь-якій з цих точок. Однак, необхідно вибрати комбінацію, щовідповідає т. Е, в якій за даного рівня доходу споживач максимально задовольняєсвої потреби (рівень корисності U2більшеза рівень U1).
Отже,максимальна корисність досягається у точці Е, де лінія бюджетного обмеженнядотична до кривої байдужості, тобто де нахил кривої байдужості (MRSXY)дорівнюєнахилубюджетного обмеження />.Таким чином, у точці оптимуму споживача виконується рівність:
/>,або />. (1.12)
/>
Рисунок 1.6.Рівновага споживача
Тобто,/> –співвідношення, в якому споживач за даних цін здатен заміщати один товар іншим,дорівнює співвідношенню MRSXY,в якому споживач
згодензаміщати один товар іншим без зміни рівня свого задоволення.
Підставимо(1.11) у (1.12), тоді:
/> або/>. (1.13)
Останнярівність співпадає з рівністю (1.5).
Графічностан рівноваги зображено на рисунку 1.6.
Уточці Е споживач досягає найбільшого рівня корисності при даному доході і цінахтоварів Х і Y. Така рівноваганазивається внутрішньою, тобто такою, при якій споживач купує обидва блага (Хта Y).
2. «ЕКОНОМІЧНИЙ» ТА «БУХГАЛТЕРСЬКИЙ»ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТ І ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Фірмав результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку. Розглянемопоказники виручки, які використовуються в економічному аналізі.
Загальна виручка(TR) – сума грошей, якуотримає фірма після продажу своєї продукції на ринку, вона дорівнює добуткуобсягу проданого товару Qі ціни Р, за якою реалізовано товар:
TR=TR(Q) =P/>Q. (2.1)
Цінав цьому разі є сталою, отже TRє лінійною функцією відносно обсягу Q.
Середня виручка(AR)–це виручка від реалізації одиниці продукції:
/>. (2.2)
Гранична виручка(MR)– це зміна загальної виручки /> внаслідокпродажу додаткової одиниці продукції />:
/>. (2.3)
MRможна обчислити і як похідну функції TR(Q):
/>. (2.4)
Бачимо, що AR=MR=P,тобто лінія попиту на рис. 2.1 є одночасно лінією ринкової ціни, середньоїграничної виручки.
/>
Рисунок 2.1.Ринок досконалої конкуренції: попит на продукцію окремої фірми
Прибуток (П)будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від продажу продукції та їївартістю для виробника:
/>. (2.5)
Зазначимо, щоцей прибуток відрізняється від бухгалтерського прибутку, який отримає фірма.Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між виручкою і бухгалтерськоювартістю. Якщо ж врахуємо, що ТС – це економічна вартість, то отримаємоекономічний прибуток, або просто прибуток. Цей прибуток відрізняється відбухгалтерського на величину нормального прибутку (табл.2.1).
Таблиця2.1.
Взаємозв’язокекономічних і бухгалтерських витрат та прибутку
Показники Бухгалтерський підхід Економічний підхід Виручка від реалізаціїОбсяг продажу /> ціну одиниці продукції
Явні витрати (зовнішні)- сировина;
- матеріали;
- куповані напівфабрикати;
- електроенергія;
- заробітна плата;
- витрати на утримання устаткування;
- орендна плата;
- інші зовнішні витрати
Неявні витрати (внутрішні) –- процент на власний капітал;
- заробітна плата підприємця;
- нормальний прибуток підприємця
Бухгалтерський прибуток Виручка – явні витрати – Економічний прибуток – Виручка – (явні + неявні витрати)Наприклад,результати діяльності фірми характеризуються даними, наведеними у табл. 2.2.
Таблиця2.2.
Результатидіяльності фірми (грн.)
Показники Бухгалтерський підхід Економічний підхід Виручка від реалізації 1000 1000 Явні витрати (зовнішні) 700 700 Неявні витрати (внутрішні) – 350 Бухгалтерський прибуток (виручка – – явні витрати) 300 – Економічний прибуток (виручка – (явні+ + неявні витрати)) – - 50Економічнийприбуток у розмірі – 50 грн. свідчить про те, що підприємцю буде більш вигідновийти з даного бізнесу і знайти інший, який буде приносити йому ті ж самі 50грн., а також вилучити капітал і вкласти його в цінні папери.
Нормальнийприбуток – це альтернативна вартість використання у виробництві власнихфакторів виробництва підприємця. Можна вважати, що нормальний прибуток повиненвідшкодувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема йогопраці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін цих ресурсів.
Нормальнийприбуток є ще однією інтерпретацією різниці між бухгалтерською та економічноювартістю.
3. ЗАДАЧА
За вересень 2006року обсяг продажу автомобілів «Шкода» у Кременчуці склав 10 шт. Коефіцієнт еластичностіпопиту за доходом для автомобілів дорівнює 2. Які зміни відбулися у продажіавтомобілів «Шкода» у жовтні, якщо відомо, що доходи збільшилися на 8відсотків? Побудувати схематичний графік.
РІШЕННЯ
Еластичністьпопиту за доходом — це відношення відсотка зміни величини попиту на товар довідсотка зміни величини доходу споживача: />.
EI=2.
Обсягипродажу у вересні і жовтні позначимо Q1іQ2;
Q1=10.
Змінидоходів громадян дорівнюють
/>=0,08.
Підставимоці значення у рівняння:
/>
звідкизнаходимо обсяг продажу у жовтні:
Q2= 2/>8/10+10=11,6.
/>
Зарахунок збільшення доходів громадян обсяг продажу автомобілів «Шкода»у Кременчуці збільшиться до значення 11,6.
МОДУЛЬ2
1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ І ВИДИ МОНОПОЛІЙ
Вільнаконкуренція, як одна з динамічних сил розвитку економіки, діяла у XVIII—XIX ст.На той час монополії були винятком, існували переважно у сфері обігу і невпливали суттєво на процес суспільного відтворення. Однак на межі XIX—XX ст.почався бурхливий процес становлення і розвитку монополій, які зайняли панівнестановище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Водночасвідбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій.
Учому полягають причини виникнення і розвитку монополій?
Ціпричини пов'язані з дією об'єктивних економічних законів, розвиткомпродуктивних сил і суттєвими змінами в технологічному способі виробництва.Конкретно цими причинами є:
По-перше,дія закону конкуренції. Закон конкуренції такожна його функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва — максимізаціїприбутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощуватиобсяги виробництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкурентів.Врешті-решт виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збутутоварів, перетворюється на монополіста. Це свідчить, що конкуренція породжуєсвій антипод — монополію. Конкуренція і монополія завжди існують в реальнійринковій економіці як дві протилежні і взаємообумовлюючі її характеристики.
Монопольнестановище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілоїнизки проблем і ризиків, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейованупозицію на ринку. Концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вонимають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язуватиїм свої умови і досягати найбільшої вигоди.
По-друге,причиноювиникнення монополії є дія закону концентрації капіталу і виробництва.
Концентраціякапіталу — це процес збільшення розмірівіндивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використанняпевної його частини на розширення виробництва.
Томунаслідком концентрації капіталу є концентрація виробництва. Рушійною силоюцього процесу є конкурентна боротьба. В результаті конкуренції з маси дрібних ісередніх підприємств виокремлюються кілька найбільших, які стають монополіями.Таким чином, створюється ланцюжок: конкуренція породжує концентраціювиробництва, а ця концентрація, на певному ступені свого розвитку, призводитьдо монополії.
По-третє,причиноюстворення монополії є процес централізації капіталу.
Централізаціякапіталу — це збільшення розмірів капіталувнаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальнихкапіталів в один, більший.
Однієюз основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.
Отже,концентрація і централізація капіталу й виробництва створили об'єктивнунеобхідність і можливість виникнення монополій, стали їх економічною основою.
По-четверте,причиноювиникнення монополій є трансформація індивідуальної приватної власності.
Востанній третині XIX ст. організаційно-економічна структура виробництва булапредставлена переважно малими і середніми підприємствами індивідуальноїприватної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил. У цей часзначні досягнення науково-технічного прогресу створили можливість будівництвазалізниць, морських портів, каналів, великих заводів, інших великих об'єктів.Однак жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати такіпроекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв'язати ціпроблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об'єднала капіталидекількох підприємств.
По-п'яте,економічні кризи, які у другій половині XIX ст. сталифактором прискорення концентрації і централізації виробництва і створення націй основі монополій.
Наслідкомекономічних криз є масове розорення і банкрутство дрібних і середніхпідприємств. Деякі з них насильно поглинаються великим капіталом, а іншізмушені погоджуватись на об'єднання, щоб уникнути розорення. Взаємопов'язаністьцих двох явищ-криз та монополій показує одну з причин прискореної монополізаціїекономіки.
УпродовжXX ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утвореннястали основою господарського життя у більш розвинених країнах світу.
Монополізація—це процес досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого)становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Підмонополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані нареалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктамигосподарювання.
Конкретноюформою монополізму є монополія.
Монополіяуширокому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особина володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.
Підекономічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання(спілку), яке посідає панівне місце на ринку іконцентру є значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метоюодержання монопольного прибутку.
Завдякицьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набуваютьможливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе ціні, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільшвизначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку.
Уреальному житті монополізм відбувається і проявляється в численних видах іформах, що викликає необхідність певної їх класифікації.
Заумовами функціонування монополізм поділяють на два типи — підприємницький та інституційний.
Підприємницькийтип монополізму пов'язаний із розвитком підприємств(фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва.
Інституційнийтип монополізму пов'язаний з нерівністю умовконкуренції, які надає держава для різних її учасників.
Йдетьсяпро неоднаковий режим оподаткування, субсидії або привілеї з боку держави,пільговий доступ до виробничих і фінансових ресурсів тощо. Отже, державастворює неоднакові правила «ринкової гри» для різних учасників. Такийтип монополізму існував ще на ранніх етапах розвитку капіталізму. Так,голландській та англійській Ост-Індським компаніям на початку XVII ст. держава
надалавиняткове (монопольне) право на торгівлю з Індією. Ці дві компанії існували уформі акціонерних товариств.
Захарактером і причинами виникнення монополії поділяють на три типи:
— монополія окремого підприємства;
— монополія як угода;
— монополія, що ґрунтується надиференціації продукту.
Досягтимонополії першого типу нелегко. Це абсолютна монополія й існує вона рідко.
Поширенимшляхом створення монопольного становища є угода декількох могутніх фірм. Віндає можливість швидко створити ситуацію, коли продавці (виробники) виступаютьна ринку "єдиним фронтом", зводять нанівець конкурентну боротьбу,насамперед цінову, а покупець перебуває в безальтернативних умовах.
Монополія,що базується на диференціації продукту, створює ринок монополістичноїконкуренції.
Засферою функціонування і причиною виникнення розрізняють природну,адміністративну та економічну монополію.
Природнамонополія виникає внаслідок об'єктивних причин.Вона відбиває ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкращезадовольняється однією або кількома фірмами. В її основі — особливостітехнологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція не можливаабо не бажана, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовленняпродукції зростуть. Причиною є «економія від масштабу» — чим більшевироблено продукції, тим менша її вартість. Це має місце в таких сферах якелектро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв'язку і транспорту,послугах зв'язку. Ліквідація чи розукрупнення таких монополій економічнонедоцільні.
Зприродними монополіями тісно пов'язані монополії, які базуються на володінніунікальними природними ресурсами. Класичним прикладом такого виду монополійвиступає алмазний синдикат «Де Бірс».
Діяльністьприродних монополій, особливо їх цінова політика, регулюється державою.
Адміністративнамонополія виникає внаслідок дій державних органів.З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певногороду діяльності.
Зіншого — це організаційні структури для державних підприємств, коли вониоб'єднуються і підпорядковуються державним органам. Вони діють на ринку як єдинийсуб'єкт господарювання і між ними відсутня конкуренція. Економіка колишньогоРадянського Союзу належала до найбільш монополізованих структур. Більше того,існувала абсолютна монополія самої держави на організацію й управлінняекономікою, яка базувалась на пануючій державній власності на засобивиробництва. Державний монополізм є найбільш небезпечним і руйнівним дляекономічних систем.
Економічнамонополія. Її поява зумовлена економічнимипричинами, вона формується на базі закономірностей господарського розвитку.Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. Донього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в успішному розвиткупідприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу.Другий — набагато швидкий — базується на процесах централізації капіталу.
Основнимиорганізаційними формами економічних монополій є.
Картель—це об'єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якогозберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу такомерційну самостійність і домовляються про частку кожного в загальному обсязівиробництва, цінах, ринках збуту.
Синдикат—це об'єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якогозберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність навироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але втрачають комерційнусамостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовоюконторою.
Трест—це об'єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості,учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і виробленийпродукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво,збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремихпідприємств одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництвіта привласнювати відповідну частину прибутку тресту.
Внаші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значення й у чистому виглядімайже не зустрічаються.
Всучасних умовах на основі диверсифікації капіталів створюються нові формимонополій: багатогалузевий концерн, конгломерат, консорціум.
Багатогалузевийконцерн — це об'єднання десятків і навіть сотеньпідприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасникиякого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, аголовна фірма здійснює над іншими учасниками об'єднання фінансовий контроль.
Конгломерат—це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролемзосереджені компанії, що діють у різних, технологічно не пов'язаних між собоюгалузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на однійабо більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують насегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широкуавтономію економічної діяльності; управління ними централізоване.
Консорціумстворюєтьсяна основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями дляпроведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничихпроектів (розміщення великих займів, будівництва морських каналів, портів,трубопроводів тощо). Після закінчення спільних робіт, консорціум розпадається.
Банківськімонополії — об'єднання крупних банків або окремі банки-гіганти, які відіграютьвирішальну роль у банківській справі й привласнюють монопольно високі прибутки.
Вонирозвиваються у таких формах:
1) банківськікартелі — угоди між крупними банками з метою проведення єдиноїдивідендноїполітики, встановлення однакових відсоткових ставок тощо;
2) банківськісиндикати, або консорціуми, — угоди між декількома великими банкамидляспільного здійснення крупних прибуткових фінансових операцій, передусім длявипуску цінних паперів;
3) банківськітрести — угоди між декількома крупними банками з метою об'єднання їх капіталіві спільного управління ними;
4) банківськіконцерни — угоди між формально незалежними банками під фінансовимконтролемнаймогутнішого з них, що встановлюється за допомогою скуповуванняконтрольногопакета акцій, їх різновидом є банківські групи, тобто сукупність банків, якуконтролюєодне акціонерне товариство, спеціально створене для скуповування контрольнихпакетівбанківських акцій. Вони отримали назву банківських холдингів.
Однієюз особливостей монополізації банківського капіталу є зростання кількості філійбанків. Важлива риса цього процесу — тісне переплетіння банківських монополій зіншими фінансовими інститутами — інституційними інвесторами, пенсійнимифондами, страховими компаніями тощо та посилення їх могутності. Так, активиінституційних інвесторів (організацій, які акумулюють вільні кошти фізичних таюридичних осіб і розміщують їх на фондових ринках) у 2001 р. становили 35 трлн.дол. Загальна сума світових пенсійних фондів у цьому році досягла 13,5 трлн.дол. При цьому посилюється універсалізаціявиконуваних банками функцій.
У80-х і 90-х роках зросла централізація, в тому числі міжнародна, банківськогокапіталу внаслідок поглинань у банківській сфері. Так, в Європі у 90-х рокахвідбулося 49 великих об'єднань банків, а вартість угод перевищила 1 млрд.дол. Особливістю розвитку банківських монополій є такожїх транснаціоналізація, тобто розширення діяльності за межами країни. Так, 100наймогутніших банків США маютьфіліали більше як у 100 країнах світу.
Навищій стадії капіталізму відбувається зрощування промислового монополістичногоі банківського монополістичного капіталів і виникнення фінансового капіталу,організаційною формою існування якого є фінансово-промислові групи. Появафінансового капіталу посилює процес диференціації всередині класу капіталістів,верхівкою якого стає фінансова олігархія.
Характерноюособливістю сучасного ринку є поєднання, переплетення, взаємопроникненнярізноманітних організаційних форм монополій, що свідчить про подальшийрозвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.
2. ЗМІНИ УПОПИТІ НА РЕСУРС. ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ НА РЕСУРС ТА ЇЇ ФАКТОРИ
Кривапопиту на ресурс може пересуватися на графіку вправо, що буде означатизростання попиту, чи вліво, що відповідатиме його зменшенню. Розглянемодетальніше фактори, які можуть спричинити такі зміни.
1.Зміни у попиті на продукт. За інших рівних умов зміни у попиті на продуктфірми, який вона виробляє за допомогою певних ресурсів, приведуть до зміщеннякривої попиту на ці ресурси у тому самому напрямку. Так, фінансова криза вУкраїні, Росії та в інших країнах призвела до банкрутства банків, зниженняпопиту на їхні послуги. Це, у свою чергу,спричинило зростання безробіття серед банківських працівників.
2. Зміни, продуктивності ресурсу.Підвищення продуктивності ресурсу пересуваєкривупопиту на нього вправо, зменшення продуктивності — вліво. Факторами змінпродуктивностіресурсу можуть бути насамперед зміни його власних якісниххарактеристик(кваліфікація працівників, надійність машин тощо). Крім того, незмінні ресурсиможуть забезпечувати більшу продуктивність за рахунок зміни якості іншихресурсів, у поєднанні з якими вони використовуються. Так, підвищення рівнякваліфікації працівника веде до зростання продуктивності і праці і незмінногокапіталу.
3. Зміни цін на інші ресурси. Як відомо,ресурсам властиві субституційність та комплементарність.Зміни цін на ресурси-субститути та ресурси-комплементи по-різномувпливаютьна попит.
Так,при зміні цін на ресурси-замінники одночасно спрацьовують два протилежніефекти: ефект заміщення та ефект обсягу. Якщо, наприклад, знизилась заробітнаплата, то праця стала дешевшою відносно капіталу, для виробника доцільніше будезбільшувати обсяги залучення праці та зменшувати капітал (ефект заміщення). Отже,попит на капітал зменшиться. З іншого боку, здешевлення праці призведе дозменшення витрат виробника взагалі та зростання обсягів виробництва, що маєсупроводжуватися зростанням попиту на ресурси в цілому (ефект обсягу). Фактичназміна попиту на ресурс залежатиме від співвідношення сил, з якими діють ціефекти. Якщо ефект заміщення перевищує ефект обсягу продукції, то зміни цін тапопиту матимуть однакову спрямованість; якщо з більшою силою діє ефект обсягу,то — протилежну.
Якщозмінюються ціни на комплементарні ресурси, то спрацьовує лише ефект обсягупродукції. При цьому зміни цін на одні ресурси та попит на інші мають різнуспрямованість.
Отже,можна зробити висновок, що крива попиту на ресурс переміститься вправо(збільшення попиту) під впливом таких факторів:
а) збільшенняпопиту на продукт, що виробляється за допомогою цього ресурсу;
б) збільшенняпродуктивності ресурсу;
в) зниженняціни на ресурси-субститути, коли ефект обсягу продукції діє сильніше,ніжефект заміщення;
г) збільшенняцін на ресурси-субститути, коли ефект заміщення діє сильніше, ніжефектобсягів продукції;
д) зниженняцін на ресурси-комплементи.
Чутливістьпопиту на ресурси на зміну його цінових та нецінових факторів визначаєтьсяпоказниками еластичності. Цінова еластичність попиту на ресурси залежить,зокрема, від таких факторів:
1. Темпи спадання граничного продукту. Якщограничний продукт праці знижується помалупри збільшенні кількості праці, що додається до незмінного капіталу, то і кривапопитуна ресурс матиме менший нахил та тенденцію до більшої еластичності. Навпаки,пришвидкому падінні граничного продукту крива попиту буде слабоеластичною.
2. Легкість ресурсозаміщення. Тутзалежність пряма: чим більше існує близькихресурсів-субститутів,тим вища еластичність попиту на певний продукт.
3. Еластичність попиту на продуктвиробника. Оскільки крива граничного продуктуугрошовому вираженні залежить від ціни на продукт, еластичність попиту наресурси буде прямозалежати від еластичності попиту на продукт.
Часткавитрат на ресурс у загальних витратах. Чим більше загальних витратприпадаєна ресурс, тим вища еластичність попиту на нього.
3. ЗАДАЧА
Залежністьсукупних витрат фірми від обсягів випуску наведено в таблиці:
Q 10 20 30 40 50 TC 75 95 140 200 280Якийобсяг виробництва обере підприємець, якщо ціна одиниці товару дорівнює 6 грн.?
РІШЕННЯ
Підприємецьмаксимізує свій прибуток, якщо граничні витрати дорівнюють граничному прибутку(а в нашому випадку граничний прибуток дорівнює ціні 6 грн.).
Обчислимограничні витрати за формулою:
/>.
Наприклад,для i=1одержимо:
/>.
і 1 2 3 4 5 Q 10 20 30 40 50 TC 75 95 140 200 280 MTC – 7,5 2 4,5 6 8Граничнівитрати МТС дорівнюють 6 грн. при Q=40. Підприємець обере обсяг виробництва Q=40.
Перевіримо,чи отримає підприємець максимум прибутку при Q=40.
Прибуток= Q×6 грн.–ТС
ПриQ =10 Прибуток = 10×6-75 = -15 грн.
ПриQ =20 Прибуток = 20x6-95 = 25 грн.
ПриQ =ЗО Прибуток = 30x6-140 = 40 грн.
ПриQ =40 Прибуток = 40x6-200 = 40 грн.
ПриQ =50 Прибуток = 50x6-280 = 40 грн.
Єдекілька варіантів отримати максимальний прибуток 40 грн. Один з них — це обсягвиробництва Q=40.
ЛІТЕРАТУРА
1. БазілінськаО.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: навчальний посібник /За ред.О.Я.Базілінської.- Київ: Центр видавничої літератури, 2004. — 351 с.
2. ВатаманюкO.З. Мікроекономіка: Навч. посіб. — Львів: Інтелект-Захід, 2004. — 176с.
3. Економічнатеорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – 6-те вид., перероб.і доп. – К.: Знання-Прес, 2007. – 719 с.
4. ЗадояА.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006.-211 с.
5. ЛісовийА.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури,2003. – 208 с.
6. РибалкінВ.О. та ін. Основи економічної теорії / Посібник длястудентіввищих навчальних закладів. — К.: Академія, 2003. — 352 с.
7. СтаростенкоГ.Г. Мікроекономіка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. –152 с.