Реферат: Моделі олігополістичного ціноутворення
Моделіолігополістичного ціноутворення
Олігополістичне ціноутворення виявляє дві взаємопов’язані тенденції:з одного боку, ціни олігополістичного ринку негнучкі, вони змінюються рідше,ніж в умовах досконалої конкуренції і навіть чистої монополії; з іншого боку, – найбільш імовірно, що коли ціни змінюються, то одночасно у всіх фірм, – цевідображає схильність олігополістів до таємної змови. Розроблені моделіолігополістичного ціноутворення призначені для пояснення йогостабільності.
Модель „ламаної кривої попиту” ілюструє негнучкістьолігополістичних цін. Модель описує імовірну поведінку фірм-конкурентів уситуації, коли одна з них почне змінювати ціну. Інші фірми можуть або слідуватизміні ціни, або її ігнорувати.
/>Коли фірми слідують зміні ціни, топри її зниженні ціни однією з фірм обсяг їїпродажу збільшиться незначно, тому що інші фірми також почнуть знижувати ціни. Якщо ж одна з фірм підвищить ціну, тоне буде витіснена з галузі, її обсяг продажу значно не скоротиться. Такого типуреакція характерна для нееластичного попиту, якому відповідає крива /> (рис.10.6).
Коли фірми ігноруватимуть зміну ціни, то при зниженні ціниоднією з них обсяг її продажу суттєво зросте, а якщо одна фірма підвищить ціну,то сама втратить покупців, обсяг її продажу значновпаде. У цьому випадку попит є більш еластичним і відповідає кривій попиту /> на рис.10.6.
Логіку реакції фірм відображає зламана у точці рівноважноїціни крива попиту. Ситуацію зниження цінивідображає відрізок кривоїпопиту />,а ситуацію підвищення ціни – відрізок />. Ліворуч від точки переважаючої ціни /> кривапопиту полога, а попит більш еластичний, праворуч– крива попиту стрімка і відповідає нееластичному попиту. На рис.10.6нанесені також кривіграничного виторгу /> і />, яківідповідають відрізкам кривої попиту /> і />. Оскількикрива попиту в точці /> зламана, то крива граничного виторгу на обсязі /> має розрив.
Ламана крива попиту пояснює, чому зміни ціни волігополістичних галузях, де немає таємної змови, відбуваються дуже рідко.Кожна фірма може передбачити, що будь-яка зміна ціни погіршить її становище.Якщо вона підніме ціну, то втратить значну частину своїх покупців, оскількипопит еластичний, а якщо вона знизить ціну, то за нееластичного попиту обсягипродажу зростуть незначно. До того ж зниження ціни може викликати цінову війну.Коли фірма виробляє оптимальний обсяг, визначений за правилом />, то зміна рівня граничнихвитрат в межах розриву кривої /> ніяк невплине на обсяг виробництва чи ціну, що є додатковим свідченням негнучкостіолігополістичного ціноутворення.
„Дилема олігополістів” – цемодель олігополістичного ціноутворення, в якій кожна фірма, вирішуючи проблемурівня цін, діє в умовах, що виключають співробітництво, самостійно реалізуєсвій потенціал, але зважає на своїх конкурентів (рис. 10.7). На ринку лише двапродавця (фірма 1 і фірма 2), кожен з яких може встановити або низьку, абовисоку ціну. Якщо обидві фірми встановлюють високу ціну, то кожна одержитьприбуток в розмірі 20 тис. грн., а якщо обидвівстановлять низьку ціну, то прибутки кожної становитимуть лише 15 тис. грн. Таким чином, тут є стимул як до змови, так і дообману суперника.
Якщо одна фірма встановитьвисоку ціну, а інша низьку, то фірма, що має низькуціну, одержить 30 тис. грн. прибутку, а та, що маєвисоку – лише 10 тис. грн.Коли б фірми могли б діяти спільно, вони призначили б високу ціну, але якщовони діють незалежно, тоді їм краще триматись низької ціни. Наприклад, якщоперша фірма призначає ви/>соку ціну, то друга фірма максимізує прибуток, знижуючи свою ціну. Якщо фірма 1призначить низьку ціну, то фірма 2 одержитьбільше, якщо також знизить ціну, уникаючи зменшення прибутку. Таким чином,фірма 2 максимізує свій прибуток, встановлюючи низьку цінупри будь-якому рішенні суперника. Розрахунки першоїфірми аналогічні, тому фірма 1 також завжди призначаєнизьку ціну. Станобох фірм утім є гіршим, ніж у випадку змови іпризначення обома високих цін.
Для учасників таємних і явних змов характерна тенденція домаксимізації сукупних прибутків всіх учасників. Їхповедінка схожа на поведінку монополіста.Найбільш поширеною формою явноїзмови є картель.
/>Модель картелю відповідає ситуації, колифірми офіційно укладають угоду, узгоджують ціну, галузевий обсяг випуску іквоту кожного учасника. Картель діє як фірма – монополіст. Рис. 10.8 пояснюємеханізм картельної угоди та її наслідки. Якби галузь з невеликою кількістю однаковихфірм діяла як конкурентна (рис. 10.8 а), то довгострокова рівновага досягаласяби в точці />, а кожна фірма зарівноважною ціною не одержувала б економічного прибутку (рис. 10.8 б),перебуваючи у стані беззбитковості.
Для розрахунку ціни та обсягувипуску картелю використовується модель ціноутворення монополії. Рівноважнийобсяг для картелю знаходиться за правилом />,рівновага досягається на обсязі /> заціною />. За цією ціноюузгоджується квота кожного учасника так, щоб сума всіх квот була рівна сукупномуобсягу картелю. Як видно з рис. 10.8 б), одержавши квоту />, типова фірма –учасник картелю починає отримувати економічний прибуток в розмірі площіпрямокутника />. Але за високою картельноюціною /> фірма могла б розширитивипуск до />, досягнувши рівноваги вточці />, де />,і одержати бзначно більший прибуток, рівний площі фігури />.Спокуса розширити виробництво вступає в суперечність з картельною угодою ізагрожує її існуванню. Якщо всі учасники картелю підуть на таке порушення, тогалузевий випуск зросте до />, атакий обсяг можливо реалізувати лише за дуже низькою ціною />, нижчою, ніж конкурентна /> (рис. 10.8 а). Цимпояснюється нестійкість картелювання.
Дотримання картельної угоди суперечить ефективностівиробництва і зменшує суспільний добробут, подібно до монополії. Томукартелювання забороняється антимонопольним законодавством у багатьох країнах.
Таємні угоди не оформляються офіційно, їх важко виявити. Протевони дозволяють досягти згоди відносно цін на продукцію чи ринкової часткикожного учасника. В результаті змови олігополія стає подібною до монополії зарівнями виробництва і цін.
Модель „лідерства в цінах” є поширеним засобом координаціїповедінки олігополістів за відсутності змови. З мовчазної згоди учасників ринкунайбільшій або найефективнішій фірмі галузі відводиться роль цінового лідера,решта встановлюють ціни слідом за ним і не змінюють їх доти, доки лідер непроголосить про нову зміну своєї ціни. Поступово підвищуючи ціни, галузь можедосягти такого високого рівня цін, як картель. Ціновий лідер вдається до зміницін не часто. Він не реагує на незначні зміни у витратах або у попиті на йогопродукцію. Перегляд цін відбувається лише тоді, коли зміни стосуються всієїгалузі і є досить значними.
Модель ціноутворення „витрати плюс” – це практичний метод, заяким фірма оцінює свої витрати на деякому плановому рівні і встановлюєпроцентні накидки на витрати з таким розрахунком, щоб забезпечити середнійприбуток у довгостроковому періоді – приблизно 15% на весь вкладений капітал.Так визначають стандартну ціну, яка слугує базою для подальшого коригування їїрівня.
Оскільки олігополія є структурою, близькою до монополії, вонамає подібніекономічні наслідки для суспільства: у більшостівипадків високі бар’єри вступу в галузь призводять до обмеження випуску івстановлення вищих цін, виникають безповоротні суспільні втрати, незабезпечується ні виробнича ефективність, ні ефективність розподілу ресурсів.