Реферат: Чому я вважаю модель управління Швейцарії ефективною

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТАСОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Контрольнаробота

«Чому я вважаю модель управління Швейцарії ефективною»

Студенткигрупи УПБ1 – 08з

факультету економікита управління

за спеціальністю “Управлінняперсоналом

і економікапраці”

Тищенко АнтоніниМиколаївни

Перевірив:

професор Кривобороденко Г.П. _____________

Київ — 2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Чому я вважаю модельуправління Швейцарії ефективною

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Становленнябудь-якої держави, як і особистості людини, відбувається під впливом цілоїсистеми факторів та умов

Аналізуючичинники, що впливають на формування моделі управління (державного зокрема),доведено, що цілі, стиль і характер управлінської діяльності цілкомвизначаються ціннісними орієнтаціями та «ментальною картою», щоформують особистість людини, її світогляд та ідеали. Ці орієнтації зумовлені якособистим життєвим досвідом людини, так і впливом соціального середовища,особливо морально-етичними нормами, які панують у суспільстві

Погоджуюсь з думкоюГ. Вижлєцова, автора книги «Аксіологія культури», що культура зберігає єдність нації,держави і суспільства, оскільки вона визначається ступенем здійснення цінностейта їхню реалізацією в усіх сферах людських відносин. Через це культура кожногонароду є первинною до її економіки, політики, права та моралі.

Кожнійнаціональній культурі відповідає певна, тільки їй притаманна система цінностей.Кожне нове покоління, переймаючи цінності та переконання попереднього,відтворює культурну спадщину своєї країни. При цьому «транслюються»не тільки поведінкові стереотипи, а й способи і моделі управління, щовідрізняють одну країну від іншої

У другій половиніXX ст. дехто із зарубіжних науковців звернули увагу на роль національнихкультурних особливостей, що визначають ту чи іншу модель ділової активності.Так, за теорією Р. Льюїса, відповідно до цінностей, традицій та ідеалів, усікультури світу можуть бути поділені на три групи: моноактивні, поліактивні тареактивні.

Моноактивнікультури орієнтовані на роботу. Вони характеризуються тим, що в них прийнятоорганізовувати своє життя, планувати діяльність у певній послідовності,поділяти проекти на етапи, суворо дотримуватись фактів і встановлених процедур,а також виконувати тільки одну справу в один період часу. До цих культур Р.Льюїс відносить Німеччину, Швейцарію та США.

Чому я вважаюмодель управління Швейцарії ефективною

Швейцарія – цефедеративна парламентська республіка, яка складається із 26 кантонів, зістолицею у місті Берн. Кожний кантон має власну конституцію, парламент та уряд,систему народної освіти й охорони здоров’я, поліцію тощо. Фінансовоюстолицею країни вважається місто Цюріх. Країна має чотири державні мови(німецька, французька, італійська та ретороманська), є членом Шенгенськоїугоди, але не входить до ЄС і відповідно – до зони євро. У Швейцарії – понад 3тис. громад різного розміру, проживає до 25% іноземців.

Політичний устрійШвейцарії передбачає обрання двопалатного Парламенту (Федеральних зборів), щоскладається із Національної ради, яка всенародно обирається в кількості 200осіб за пропорційною системою, і Ради земель (кантонів), що налічує 46представників, які обираються за мажоритарною системою від кожного із кантонівза квотою, яка відповідає чисельності їх мешканців. Парламент обирає Урядкраїни та Федеральний (Верховний) суд. Рада земель є найвпливовішою у країні, бомає право відкликання прем’єр-міністра і ветування законів.

У Швейцарії дієдворівнева система місцевого самоврядування з високим ступенем автономностігромад. Усі муніципалітети незалежно від їх розміру (а він може становити і 200осіб) мають рівні права.

Женева – кантонміжнародних організацій, але найнижчий рівень оподаткування, який може дещорізнитися в різних регіонах, діє у кантонах Цуг та Швіц. Саме від назви кантонуШвіц походить найменування усієї Швейцарії.

Кантон Цюріх –один із найбільших у країні (на його території проживають 1,2 млн. людей у 171громаді). Серцем цього кантону є місто Цюріх із чисельністю населення у 380тис.

Всю міську владуобирає народ. Парламент міста депутатів, обирає усією громадою за відкритимипартійними списками. Членів Уряду міста – гілки виконавчої влади – такожобирають усенародно. Кожен із дев’яти членів Уряду міста несе відповідальністьза роботу певного напряму діяльності муніципалітету (управліннямуніципалітету). Міський голова – Президент міста – обирається громадою начотири роки і виконує головним чином представницькі функції. Посади в міськійвладі суміщати не можна.

Рівень місцевоїдемократії у Швейцарії надзвичайно високий. Жителі швейцарських міст берутьбезпосередню участь у їх управлінні та розвитку. Кожні декілька місяціввідбуваються голосування населення (місцеві референдуми) щодо важливих дляміста проблем, наприклад, чи варто будувати новий стадіон або басейн,запроваджувати новий маршрут громадського транспорту, споруджувати пам’ятник,закуповувати нове комунальне обладнання і т. ін. Будь-який громадянин має правозібрати 30 тис. підписів на підтримку своєї ініціативи та винести її нарозгляд міського парламенту, який поставить це питання на голосування громади.У більшості випадків, однак, цими справами займаються політичні партії. Всяінформація щодо проблематики голосування та бюлетені розсилаються громадянампоштою, і ті можуть або відіслати в муніципалітет свої заповнені бюлетені або жприйти та віддати свій голос на дільниці у призначений день голосування.

Жителі міста – цечлени одного підприємства під умовною назвою „місто”, які спільно працюють танесуть відповідальність за його добробут.

Сфери повноваженьміської влади у Швейцарії:

охорона здоров’я;будівництво (капітальне, підземне, благоустрій); безпека і поліція; навчальні йспортивні заклади; громадський транспорт; виробництво теплової та електричноїенергії; переробка сміття.

Надходженняміського бюджету формуються за рахунок податків і зборів, основні з яких –прибутковий податок з фізичних та юридичних осіб, податок зі спадщини, зприбутку від продажу нерухомості. Прибутковий податок для юридичних осібстановить 18–22% і розщеплюється на три частини: одна одразу надходить у бюджетміста, друга – кантону, і третя – у державний бюджет. Половину надходженьскладають саме місцеві збори, а не загальнонаціональні податки. Людина сплачуєподатки за місцем своєї реєстрації, а не роботи. 40 відсотків надходжень доміського бюджету становлять податки великих транснаціональних банків, наприкладтаких як UBS та Credit Swiss, лише у зв’язку зі світовою кризою обсяги цихвиплат істотно скоротилися, тому для подолання дефіциту міського бюджетумуніципалітет змушений витрачати накопичені раніше власні резерви. Місто жухвалює бюджет кожні три роки.

Якщо узяти,наприклад, Цюріх, то якість і стандарти життя є надзвичайно високими. Він займає перше місце за якістю життяу світі, випереджаючи Женеву та Люксембург. У місті вся вода є питною, у томучислі в кожному із 1200 фонтанів, які розташовані на його вулицях. Земля вмісті є дорогою, наприклад, 1 м квадратний на центральній діловій вулиці коштує100 тис. франків.

НаселенняШвейцарії зростає, щорічно приїжджають 40 тис. емігрантів, із якихзазвичай половина залишається, тут мешкають люди 165 національностей.

УніверситетиЦюріха є одними із найкращих у Європі. Тут здобули освіту 24 нобелівськілауреати, а нині також розташовані представництва найбільших інноваційнихкомпаній світу – ІВМ, Googlе таін. Великого значення приділяють вивченню іноземних мов, у деяких кантонахприйнятий закон про те, що, окрім знання чотирьох державних мов, школярі мусятьобов’язково вивчати англійську мову. Політик у Швейцарії повинен розмовлятивсіма державними мовами, бо інакше він не зможе досягти порозуміння зі своїмивиборцями, а отже, не матиме політичного майбутнього.

Дуже великуважливість приділяють розвитку громадського транспорту, адже ним користуються80% мешканців, і лише 20% надають перевагу автомобілям. До речи Швейцарськіполітики також їздять на трамваях.

У містах активновикористовують теплову та електроенергію, одержану в результаті спаленнясміття, впроваджує енергозберігаючі технології та моделі безвідходноговиробництва. Чисті вода і повітря – запорука здоров’я швейцарців.

У Швейцарії немаєпринців або президентів – саме народ творить демократію. Цікавими є такіісторичні факти. Наприклад, у 1946 році, одразу після закінчення Другоїсвітової війни, саме в Цюріху виголосив свою промову Уїнстон Черчілль. Щераніше важливу роль для становлення швейцарської демократії відіграв Наполеон,який дав країні першу Конституцію. Окрім того, ще 80 років тому Швейцарія булабідною європейською країною, яка лише протягом ХХ-го століття змінила своєстановище.

Середня місячназаробітна плата у Швейцарії – 5 тис. франків, тоді як 1/3 населення світузаробляє менше $1 на день. Найменше заробляють у сфері послуг, найбільше – усфері науки і розвитку. Заробітна плата жінок на 30% нижча від чоловіків, щозаймають аналогічну позицію. Депутат міського парламенту Цюріха заробляє 8–10тис. франків на місяць, проте це часто не єдина робота, яку мають депутати,адже в Цюріху засідання парламенту відбуваються лише раз на тиждень.

Президент містамає переважно представницькі та культурні повноваження, і обирається на чотирироки. Процедура усунення мера з посади відсутня. Усі судді, окрім членівВерховного суду, обираються всенародним голосуванням на шість років. Такийорган, як прокуратура, у Швейцарії відсутній. Діє лише комісія з питань юстиціїу Парламенті.

Найважливішістандарти, якими користуються Швейцарці, – це вільне пересування, добраекологія, безпечне використання водопровідної води, а також води з фонтанів дляпиття.

Швейцарія є однимзі світових лідерів за рівнем наукової та освітньої інфраструктури. За цимпоказником, за результатами 2009року, вона займає третє місце у світі після Сінгапуру й Ірландії. У Швейцарії є15 університетів, 20 інститутів, 50 науково-дослідних центрів та 24 міжнароднівищі школи.

Зазвичай головноюмовою викладання в університеті є одна із чотирьох державних мов, яка переважаєв кантоні. При цьому магістерські програми можна, як правило, проходитианглійською мовою. Університети – переважно державні вищі навчальні заклади,тому викладачі одержують заробітну платню відповідно до державного табелю проранги (яких 15). Мінімальна зарплата аспіранта, який починає викладати,становить 2,5 тис. франків.

Прожитковиймінімум у країні дорівнює приблизно 3 тис. франків.

Усі офіційнідокументи країни (їх можна знайти в Інтернеті перекладаються п’ятьма мовами –чотирма державними та англійською. 
Більшість населення має доступ до широкосмуговий Інтернету і вміє добрекористуватися комп’ютером, практично всі громадські місця обладнані бездротовимдоступом до Інтернету – Wi Fi.

Кожні 20 років зметою гарантії високого рівня захисту грошової одиниці у Швейцарії відбуваєтьсязміна банкнот національної валюти, і цей процес триває 6–8 років. Нині в обігузнаходиться восьма серія банкнот.

Швейцаріяприєдналася до Шенгенської угоди лише 12 грудня 2008 року – після восьмирічногообговорення цього кроку всередині країни. Але можливість членства в ЄС поки щоне викликає ентузіазму у швейцарців.

Протягом останніх30 років відбуваються зміни економічної структури національного господарстваШвейцарії. Значно зменшився аграрний сектор. Нині Швейцарія позиціонує себе яккраїна послуг із високим рівнем життя. Популярні галузі економічної діяльностіу Швейцарії – фінанси, страхування, фармацевтика, інформаційні технології,будівництво, консалтинг, „лайф-саєнс” (науки про гармонійне і здорове життя).

У країнітрадиційно низький рівень безробіття. Він складав 2,8% у 2008 р., проте узв’язку з економічною кризою зріс до 4% у 2009 р. Водночас слід враховувати, щодомогосподарки, приміром, не вважаються безробітними, доки вони незареєструвалися у відповідних службах із працевлаштування. Люди з неповною,скажімо, 30%-ю зайнятістю також не включаються до числа безробітних.

Приватне медичнестрахування у країні є обов’язковим. Мінімальна страхова сума становить близько1,5 тис. франків на місяць. Один візит до лікаря коштує 200–300 франків,стільки ж – одна доба перебування в лікарні.

Понад 20% жителівкраїни – іноземці, яких приваблює швейцарська стабільність і надійність.Наприклад, жителі Ізраїлю говорять: „У нас жити дешевше, але неспокійно, а увас дорого, проте спокійно”. Саме за спокій і безпеку люди готові платитигроші.

Водночас, україні діють різні типи дозволів на проживання та громадянство. Подати заявкуна одержання швейцарського громадянства можна лише після 12 років проживання україні. Процедура розгляду триває півтора-три роки, і відмова не виключена.Діти віком 10–20 років можуть одержати громадянство за спрощеною схемою, якщопротягом шести років вони відвідували муніципальну школу.

Швейцарія – одназ країн – лідерів світу. За даними 2008 року, вона займає 4-е місце у світі заіндексом глобалізації (після Бельгії, Австрії та Швеції) і рівнем економічноїконкурентоспроможності (поступаючись США, Сінгапуру та Гонконгу), а також першемісце в європейському рейтингу інноваційності (випереджаючи Швецію, Фінляндію іНімеччину).

Із 1950 р. уШвейцарії склалася система безпроцентного кредитування будівництва соціальногожитла, яка діє і до сьогодні. Одержавши такий кредит,забудовник зобов’язується дешевше здавати житло винаймачам. Частка соціальногожита у житловому фонді міста дуже незначна – лише 3%. Воно призначене переважнодля молоді. Якщо в родині, що орендує 4-кімнатну соціальну квартиру (а цеприблизно на 500 франків дешевше, ніж оренда аналогічного звичайного житла),три людини або більше, то за четверту кімнату вона не платить. Емігрант такожможе претендувати на соціальне житло. Для цього потрібно не менше двох роківлегально проживати у Швейцарії. Родина має право на одержання соціальногожитла, якщо її сукупні річні доходи становлять менш як 58,8 тис. франків.Орендна плата за 4-кімнатну соціальну квартиру дорівнює 1,5 тис. франків намісяць, і ще 150 франків – оплата комунальних послуг.

Головне кредошвейцарців – „Ви маєте заплатити за утилізацію сміття, яке створили”. І вонисплачують як за вивіз сміття, так і за спеціальні пакети, у які його збирають.„Сміттєвий збір” з домогосподарства дорівнює 86 франків на рік, ще 50 франків –річна плата за кожного працівника на підприємстві. Швейцарець продукує всередньому 140 кг сміття на рік, однак навіть за наявних високих технологійлише 45% відходів повністю утилізується. Якщо людина не сортирує сміття або некладе його в контейнер, з неї стягується штраф у розмірі 200 франків.

Модельбезвідходного функціонування почали запроваджувати у 1980-х роках, вирішившиутилізувати величезні екологічно небезпечні сміттєзвалища, які утворилися в1960–70-х роках і забруднювали питну воду. На державному рівні цьому посприявЗакон про охорону навколишнього середовища (1983 р.), де було роз’яснено якповодитися з небезпечними відходами, сортувати сміття та ін. Було встановлено іперелік товарів, до ціни яких одразу включено вартість їх утилізації(наприклад, батарейки).

Статутом держави є конституція, тому в ній також має бутичітко прописана мета держави. Прикладом може бути конституція Швейцарської Конфедерації,прийнята на референдумі 18 квітня 1999 року:

«Преамбула

Вім'я Всемогутнього Бога!

Ми,Швейцарський народ та кантони, усвідомлюючисвою відповідальність за світ, бажаючи відновити наш союз для зміцнення свободита демократії, незалежності та миру в єднанні та відкритості до світу, 
бажаючи жити всім своїм розмаїттям в єдності, поважаючи один одного, 
усвідомлюючи наші спільні досягнення та нашу відповідальність за наступніпокоління, та визнаючи, що лише ті залишаються вільними, хто використовує своювільність, та що сила народу вимірюється добробутом найслабших його членів, зараз,по цьому, ми приймаємо наступну Конституцію:

Титул1. Загальні положення

Стаття1. Швейцарська Конфедерація

Швейцарськийнарод та кантони Цюрих, Берн, Люцерн, Урі, Швиц, Унтервандельн (Верхній таНижній), Гларус, Цуг, Фрейзебург, Базель (Міський та Сільський), Шаффгаузен,Аппенцель (обох Рон), Сен-Гален, Граунбюрден, Ааргау, Тургау, Тичино, Во,Валісс, Невмешатель, Женева та Жюра утворюють Швейцарську Конфедерацію.

Стаття 2. Мета.

1. Швейцарська Конфедерація захищає волю й права народу,охороняє незалежність і безпеку країни.

2. Вона сприяє спільному добробуту, стійкому розвитку,внутрішній згуртованості й культурному різноманіттю країни.

3. Вона піклується про якомога більшу рівність шансів длягромадянок і громадян.

4. Вона виступає за тривале збереження природних основ життята замирний і справедливий міжнародний порядок».

Висновок

На мою думкумодель управління Швейцарії є ефективною, але на жаль як свідчить практика діяльності органів державноївлади, не кожна (нехай і краща) модель може бути запроваджена в Україні, аджечастина доведених науковцями та задекларованих у законодавчих актах принципів іметодів державного управління не відповідає українській ментальності, культурів цілому. Більш за те, у світовій науці існують певні теоретичні обґрунтуваннязалежності характеру і стилю управління (як у приватному, так і у державномусекторах) від національної культури країни. На думку деяких учених, в різнихсуспільствах культурні умови сприяють формуванню своєрідних відносно стійкихмоделей мислення і поведінки, які, в свою чергу, вливають на моделіуправлінської діяльності. Або іншими словами, особливості національної культуривизначають характерні риси моделі управління.

Список використаних джерел

1.Конституція Швейцарської Конфедерації, прийнята на референдумі 18 квітня 1999року

2. ВыжлецовГ.П. Аксиология культуры / Г.П. Выжлецов. — СПб. :

Изд-воС.-Петербургского университета, 1996. — 152 с

3. Інтернет-ресурс: Огляд навчальноговізиту українських міських голів до Швейцарії, 23–27 листопада 2009 року

4. Інтернет-ресурс: В.В. Корженко,Ж.А. Писаренко Вплив національної культури на формування моделей управління:методики крос-культурного менеджменту.