Реферат: Ціна і вартість робочої сили
Тема «Ціна і вартість робочої сили. „
Зміст
Вступ
Робоча сила — якособливий товар ринка праці
Вартість робочої сили
Ціна робочої сили
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вибір мною даної теми пояснюється її актуальністю,як у наш час, так і в різні історичні етапи розвитку політичної економії.
Тема була актуальною протягом всього розвитку економіки.Кожен економіст намагався торкатися цієї проблеми — вартості та ціни робочої сили,висвітлюючи той чи інший бік питання. Та всі вони (чи то вітчизняні, чи то іноземніекономісти) прийшли до єдиного висновку: робоча сила є вирішальним фактором в господарстві,в економіці, в суспільстві, так як всі речові фактори без праці мертві. Як сказавД. Рікардо: “праця — це батько всього людського багатства, а його мати — це земля”.
Тема вартості та ціни робочої сили є актуальноюнині і в нашій країні. Більш того, вона є досить проблемною, а вирішення цієї проблеми- проблеми трудових ресурсів, заробітної плати, ринку праці та ін. є надзвичайнонеобхідним на сучасному етапі розвитку України. Робоча сила є важливим товаром впроцесі виробництва, а робітник — цінним ресурсом для господарства країни. Та нажальїх показники в різних регіонах України є неоднаковими — більше того, залишають бажатикращого, що викликає ряд проблем, котрі необхідно розв’язати.
Слід також наголосити на тому, що ступінь розробкипроблеми вартості робочої сили в науковій літературі є досить високим. Багато економістів-сучасниківторкаються цієї теми, звертаються до неї в своїх наукових працях. Серед них можнаназвати таких: Гуць М., Чернівецька Л., Теліщук Л., Костишина Т., Соколик М., ГальчинськийА. та ін.
Мета даної роботи полягає в зверненні особливоїуваги на одну з основних властивостей товару “робоча сила” — на її вартість, висвітлитиголовні аспекти вартості та ціни робочої сили, зазначивши роль факторів, які нанеї впливають; показати роль пропозиції робочої сили на ринку праці та її впливна вартість та ціну товару “робоча сила”.
В роботі також розкривається сутність заробітноїплати. Пояснюється яким саме чином вона пов’язана з вартістю робочої сили і чи можнаговорити про тотожність цих понять. Висвітлюються чинники, що впливають на рівеньзаробітної плати, та основні її функції.
Робоча сила — як особливий товар ринка праці
Для початку своєї контрольної роботи, я розкроюповне значення поняття “робоча сила». Робоча сила — це сукупність фізичнихта розумових здібностей, якими володіє людина і використовує щоразу, коли виробляєбудь-які економічні блага.
Робоча сила перетворюється на товар лише в умовахкапіталістичної власності. Для перетворення робочої сили на товар власник робочоїсили повинен бути вільною особою. По-перше, необхідно, щоб людина була особистовільна і могла розпоряджатися своєю робочою силою. Ця умова виникає внаслідок ліквідаціїособистої кріпосної залежності. По-друге, необхідно, щоб така особисто вільна людинабула «вільною» від засобів виробництва, тобто позбавленою останніх, атому змушена продавати свою робочу силу. Ці умови виникають як наслідок обезземелюванняколишніх кріпосних селян.
Проте для перетворення робочої сили на товар лишецих умов недостатньо: у суспільстві необхідна ще і наявність осіб, які володіютьзасобами виробництва і грошима, мають змогу купувати робочу силу та на основі їївикористання здійснювати виробництво.
Товар «робоча сила» — сукупність розумовихі фізичних здібностей людини до праці як об'єкт відносин купівлі-продажу між найманимпрацівником і власником засобів виробництва. Особливістю капіталістичного виробництває те, що воно ведеться на основі найманої праці, тобто на основі продажу і купівліробочої сили. Наймана праця — праця, що включається у процес виробництва через продажробочої" сили найманим працівником власнику засобів виробництва. Купівля-продажробочої сили, що перетворює її на товар, є економічним відношенням між власникомробочої сили — найманим працівником та власником грошей — капіталістом. Отже, перетворенняробочої сили на товар є першим ступенем переходу капіталістичної власності зі свогоюридичного змісту (належності найманому робітнику робочої сили, а капіталісту — грошей та засобів виробництва) в економічний зміст, тобто в реальні економічні відносини.
Робоча сила завжди продається в кредит, тобто оплачуєтьсяпісля використання її капіталістом. Робочий авансує капіталістові споживчу вартістьсвоєї робочої сили, вартість якої оплачується через певний строк з моменту її купівлі,тобто після того, як капіталіст протягом якогось часу вже використав робочу силу.
Особливістю товару робоча сила полягає також утому, що її не можна так би мовити „ покласти до складу на зберігання”, як це можназробити з іншими товарами. Якщо робітник не продав свою здатність до праці, то йомуяк власнику робочої сили нема жодної користі з цього. Більш того, він не буде матиприбутку, отже і всіх необхідних для свого існування життєвих засобів.
Є ще одна особливість робочої сили, як товару.Це — корисність цього товару після його купівлі, коли він вже починає використовуватись.Робоча сила не знижується при використанні, а навпаки всі блага людства і бере участьу збагаченні всіх верств населення.
Характер товару робоча сила зумовлює взаємозв'язокекономічних, соціальних, політичних, природно-демографічних, морально-етичних, психологічнихфакторів і процесів, що впливають на динаміку ринку робочої сили.
Серед особливостей функціонування товару робочасила як біосоціальної сутності слід виділити:
▪ гнучкість, мінливість, адаптивність (черезсвідомість і аналіз) до природного навколишнього середовища, здатність на дію тапротидію;
▪ робоча сила — активна сила, суб'єкт і об'єктвідтворювального процесу, елемент продуктивних сил і носій економічних відносин,реалізатор економічних інтересів і потреб;
▪ здатність самореалізовуватись, самопродаватись;
▪ здатність створення додаткових вартостей,а не просто перенос частини своєї вартості;
▪ носій робочої сили є одночасно і споживачемблаг;
▪ товар робоча сила не можна навантажитиі свавільно перемістити з одного географічного пункту, регіону в інший;
▪ з часом в процесі споживання товару робочасила до певної межі відбувається нарощування його якостей як споживчої вартості;
▪ суспільство не може повністю контролюватипроцес відтворення робочої сили.
Виробником своїх якостей є насамперед сам носійробочої сили, а також держава, колектив та інші соціуми навколишнього середовища;
▪ процес ціноутворення, показники еластичностіпопиту і пропозиції товару робоча сила мають суттєві відмінності;
▪ продаж робочої сили не можна відкласти,очікуючи на сприятливішу економічну кон'юнктуру, бо саме це для більшості населенняє єдиним джерелом забезпечення свого існування;
▪ такі явища, як запас, резерв, що є об'єктивнонеобхідними для забезпечення безперервності процесу виробництва, щодо робочої силизавжди означають втрати. Збережені та невикористані трудові ресурси є загубленимидля суспільства, оскільки їх уже неможливо повернути у виробництво.
Механізм функціонування ринку праці відображаєвзаємодію попиту і пропозиції на робочу силу, які врівноважуються її ціною. Процесформування попиту на робочу силу безпосередньо визначається речовим факторам виробництвата опосередковано відображає вплив інших чинників:
▪ чисельності покупців робочої сили та їхніхгрошових доходів, що реально можуть бути інвестовані в трудові ресурси;
▪ можливості певної взаємозамінності живоїпраці та знарядь праці залежно від рівня цін на них;
▪ продуктивності праці й ринкової вартості(ціни) створюваного нею товару.
Вартість робочої силиВ процесі виробничої діяльності робоча сила постійновдосконалюється — набирається досвіду, знань, отримує освіту тощо. Вступаючи в сферувиробництва для забезпечення себе засобами існування власник робочої сили може використатиодин з двох варіантів:
1. Створити власне приватне підприємство і виробляючитовари або послуги пропонувати їх на ринку.
2. Пропонувати свою здатність до праці уже функціонуючимпідприємствам, тобто продавати свою робочу силу.
В такому разі робоча сила перетворюється в товар.Стаючи товаром, робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартістьі споживчу вартість.
Споживча вартість робочої сили — здатність людинисвоєю працею створювати новий продукт і нову вартість величина якої більша, ніжвартість самої робочої сили.
Вартість робочої сили — затрати суспільно необхідногоробочого часу, потрібні для відтворення робочої сили. Визначається вартістю товарівта послуг, необхідних для забезпечення нормального існування людини в певних соціально-економічнихумовах. На ринку вартість робочої сили проявляється в вигляді заробітної плати.
Якісне визначення вартості товару «робочасила» утворюють відносини < купівлі-продажу > робочої сили між найманимробітником і капіталістом. Кількісне визначення вартості товару робоча сила зводитьсядо величини її вартості, яка визначається кількістю суспільно необхідної абстрактноїпраці, потрібної для виробництва життєвих засобів", що забезпечують відтворенняробочої сили, і зводиться до вартості цих життєвих засобів — до вартості так званого«споживчого кошика». До його складу входять товари, споживання яких сталотиповим, характерним для певної країни в певний час і забезпечує відтворення робочоїсили певної якості (кваліфікації).
В економічній теорії існує концепція, яка ототожнюєробочу силу з працею (А. Сміт, Д. Рікардо та їх послідовники). Відповідно до цієїконцепції найманий працівник продає, а капіталіст купує та оплачує не здатністьпрацівника до праці, а саму працю.
Проте продати працю неможливо, оскільки праця- це доцільне використання розумових і фізичних сил людини в процесі виробництваматеріальних благ і послуг. Складовими частинами процесу виробництва є сама праця,знаряддя праці й предмет праці. Тому праця є процесом, що здійснюється за наявностізасобів виробництва — знарядь і предметів праці. Але найманий працівник позбавленийзасобів виробництва, вони є власністю капіталіста. Тому найманий працівник не можездійснити процес праці, а поки процесу праці немає, не існує і живої праці. Продатиж те, чого не існує, неможливо, тому концепція про продаж найманим працівником своєїпраці ірраціональна. Свою працю, і лише в уречевленій формі, може продати лише той,хто є власником засобів виробництва, хто з їх допомогою здійснює процес виробництваі в ньому уречевлює працю у виробленому товарі, який пропонується для продажу. Такоїможливості найманий працівник не має, він може продати свою здатність до праці,а не саму працю.
Вартість робочої сили являє собою сукупність витратпідприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпечення необхідних длязабезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності,професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовногорозвитку тощо. На вартість робочої сили також впливають результати праці власникаробочої сили.
Вартість робочої сили формується на ринку шляхомпорівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочоїсили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобтоцінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні ля відтворенняробочої сили.
На величину вартості робочої сили впливають певнічинники. Одні збільшують її, інші — зменшують. До чинників, що збільшують вартістьробочої сили належать:
розширення потреб у нових товарах та послугах залежновід економічного розвитку суспільства;
збільшення втрат на житло, транспортних витрат;
підвищення інтенсивності праці найманих працівників,зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобівдля відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.
Зниження вартості життєвих засобів, потрібних длявідтворення робочої сили, зумовлюється підвищенням продуктивності праці і впливаєна зниження вартості робочої сили. Досвід країн з розвинутою ринковою економікоюсвідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання. Це пояснюєтьсятим, що темпи зростання вартості робочої сили через включення в неї маси вартостейнових товарів та послуг значно більші, ніж темпи зниження їх внаслідок зменшеннявартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці. До складувартості робочої сили входить:
безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток,посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);
натуральні виплати (харчування, витрати на житлотощо), які надаються працівникам підприємцями;
витрати роботодавців на соціальне страхування.Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю,хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейноїдопомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системісоціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникаму зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартістьмедичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченнямстроку трудового договору);
витрати на професійну підготовку та підвищеннякваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;
витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальніта інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічніпослуги);
податки, які розглядаються як витрати на робочусилу (на фонд заробітної плати, дохід).
Вартість робочої сили, як і будь-якого іншого товару,визначається робочим часом, необхідним для виробництва і відтворення цього специфічноготовару. Це означає, що робоча сила, являючи собою здатність до праці, невіддільнавід самої людини, збереження її нормальної життєдіяльності, що можливо лише шляхомзадоволення її потреб, для чого живий організм потребує певної суми життєвих засобів.
Таким чином робочий час, необхідний для відтворенняробочої сили, є часом необхідним для створення засобів існування, необхідних дляпідтримання життя її власника. Тож сума життєвих засобів повинна бути достатньоюдля підтримання працівника у стані нормальної життєдіяльності.
Споживча вартість робочої сили виявляється в процесіспоживання робочої сили (тобто праці, а не здатності до праці), який є процесомвиробництва товарів, вартості і додаткової вартості. З погляду споживної вартостіспецифіка цього товару виявляється в тому, що у процесі його споживання він не зникає,а створює нову вартість, більшу від вартості самого товару робоча сила. Отже, воснову визначення споживної вартості товару покладено абстрактну працю (певну їїкількість). Конкретна праця не є для капіталіста специфічною вартістю, оскількивона не впливає на процес самозростання вартості. Тому специфічність вартості товаруробоча сила полягає у здатності до такої кількості абстрактної праці, яка перевищуєнеобхідні витрати праці на відтворення самої робочої сили.
Заробітна плата — це ціна (грошовий вираз вартості)товару робоча сила. Вона буде опускатися нижче вартості в тому випадку коли існуєнадмірна пропозиція робочої сили (безробіття) і отримує тенденцію до зростання,в випадку дефіциту робочої сили.
Сутність заробітної плати розкривається у її функціях:
І. Відтворювальна функція. Заробітна плата повиннабути достатньою для розширеного відтворення робочої сили відповідної професії.
ІІ. Стимулююча функція. Заробітна плата має набутитаких форм і систем, які сприяють найбільш повне використання здібностей, знань,досвіду власника робочої сили.
ІІІ. Регулююча функція. Заробітна плата повиннастимулювати розподіл праці між галузями і сферами виробництва, відповідно до інтересівнайбільш ефективного розвитку національної економіки.
В плані купівельної спроможності отримуваної заробітноїплати розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата- сума грошових знаків, які отримує власник робочої сили за виконану роботу. Реальназаробітна плата — кількість товарів та послуг, які можна придбати на номінальнузаробітну плату.
Ми бачимо, що сукупністьжиттєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначаєціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятисявід її вартості. Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці,попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідніколивання в ціні.
У сучасних умовах попитна робочу силу в країнах з ринковою економікою завжди менший її пропозиції, тобтопостійно існує безробіття. У зв'язку цим навіть у періоди активної ділової кон'юнктуринаявність безробітних стримує вимоги зайнятих працівників щодо поліпшення умов продажуїхніх послуг. В умовах, коли безробіття в розвинутих країнах стало хронічним, законпопиту і пропозиції фактично діє за наявності постійного перевищення пропозиціїнад попитом робочої сили. Це перевищення також коливається залежно від циклу діловоїкон'юнктури.
Концепція, згідно з якоюнайманий працівник продає не робочу силу, а свою працю, не дає раціональної відповідій на питання — чим визначається вартість праці? Адже відомо, що праця є джереломвартості товарів, проте сама вартості не має. А. Сміт і Д. Рікардо стверджували(у цьому їх історична заслуга перед економічною наукою), що вартість товару визначаєтьсяпрацею. Разом з цим вони вважали, що вартість праці визначається вартістю товару.Але обидва ці твердження створювали логічно хибне коло, раціональний вихід з якогоможливий на основі бачення відмінності між здатністю до праці (робочою силою) ісамою живою працею.
Ціна робочої силиОбґрунтував відмінність(про яку було сказано в попередньому розділі) К. Маркс. Як і будь-який інший товар,робоча сила має ціну. Ціною робочої сили є вартість товару «робоча сила»,що виражена в грошовій формі, тобто в грошах. У реальних відносинах між найманимпрацівником і капіталістом ціна робочої сили виступає у формі заробітної плати.Тому заробітна плата, з одного боку, є ціною, тобто перетвореною формою вартостітовару робоча сила, а з іншого — економічним відношенням між найманим працівникомі капіталістом у сфері обігу (купівлі-продажу) товару «робоча сила». Згідноз концепцією, що ототожнює робочу силу з живою працею, заробітна плата є платоюза працю. Саме таке трактування заробітної плати викладається в підручниках«Економікс» різних авторів.
Ціна робочої сили регулюєтьсяі контролюється державою і профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні)угоди профспілок і роботодавців тощо. У генеральній угоді зазначається мінімальнаціна робочої сили, що дає змогу нормально існувати. У зв'язку зі змінами умов життя,праці, в виробництві угоди через певні періоди мають оновлюватися.
На ціну робочої сили впливаєїї якість. чим вищий освітній рівень працівника, тим вища якість праці, а отже,й ціна.
Для роботодавця (покупцяробочої сили) інтерес в цьому акті (купівлі-продажу робочої сили) зовсім протилежний.Для нього робоча сила — джерело додаткової вартості, а отже, і майбутніх прибутків.Чим дешевше він купує (наймає) робочу силу, тим на більший прибуток може розраховувати.Отже, якщо ми говоримо про певну спільність інтересів між найманим працівником,який продав свою робочу силу, і роботодавцем, який її купив, то очевидно, що припускаємосяпомилки, оскільки для одного (продавця) в цьому акті йдеться про виживання, а дляіншого (покупця) — про можливість отримати більший або менший прибуток. Таким чиномможна зробити висновок: чим вища заробітна плата (плата за робочу силу), тим меншимє прибуток підприємця, і, навпаки.
Купівля-продаж робочоїсили об’єктивно на поверхні виступає у формі купівлі-продажу праці, тому вартість(а отже, й ціна) робочої сили перетворюється на заробітну плату, тобто набуває перетвореноїформи. Перетворена форма, оскільки заробітна плата враховує купівлю-продаж робочоїсили і стирає межі між необхідною і додатковою працею, приховує наявність експлуатації.Вартість робочої сили, виражена в грошах, набуває форми ціни робочої сили. Отже,заробітна плата — це грошовий вираз вартості і ціни товару “робоча сила” та результативностіфункціонування робочої сили.
Відповідно до Закону України«Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило,у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним органвиплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить відскладності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатівйого праці та господарської діяльності підприємства.
Під час визначення заробітноїплати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критеріємякої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітнаформується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.
Ціна робочої сили залежитьвід кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура можеколиватися, викликаючи відповідні коливання в ціні.
Які ж фактори впливаютьна формування ціни робочої сили? Можна виділити п'ять основних груп факторів, щовідображені на рис.1:
/>
1. Природно-кліматичний фактор. Вартість товару«робоча сила», що лежить в основі ціни робочої сили (зарплати), включаєв себе вартість необхідних засобів існування робітника та його сім'ї, в першу чергутаких, як їжа, одяг, житло. Цілком зрозуміла така ситуація, що в різних кліматичнихпоясах люди потребують різну кількість матеріальних благ для свого існування. Томуй ціна робочої сили, за всіх інших рівних умов, не буде однаковою в країнах, розташованихв теплому й холодному кліматах.
2. Цивілізаційний фактор (ступінь розвитку). Залежновід цього фактору в різних країнах маємо різні потреби в духовних і соціальних благах(вартість яких теж входить до вартості товару робоча сила). Тому й ціна робочоїсили (заробітна плата) вища в таких країнах, що знаходяться на вищих щаблях науково-технічногота соціально-духовного прогресу, порівняно з країнами відсталими.
3. Економічний фактор. Під ним розуміється ступіньзбалансованості трудових ресурсів і робочих місць, від чого залежить рівень зайнятостінаселення. Це — вирішальний фактор який впливає на попит і пропозицію робочої сили.Якщо наявність трудових ресурсів перевищує наявні робочі місця, пропозиція робочихресурсів обганяє попит на них, що неминуче веде до падіння ціни робочої сили, інавпаки.
4. Соціальний фактор. Під ним розуміється рівеньорганізованості найманих робітників у їх боротьбі проти спроб роботодавців знижуватизаробітну плату. В першу чергу, це об'єднання робітників у профспілки, союзи, партії,що захищають інтереси трудящих, робітничі спілки тощо. Чим вищий рівень організаціїтрудових верств населення, тим вища заробітна плата. Зокрема, низький рівень заробітноїплати в Україні в сучасних умовах, затримки в її виплаті значною мірою зумовленівідсутністю відповідної організації, яка могла б протистояти організованому наступуновітньої буржуазії на життєвий рівень трудящих.
5. Інституціональний фактор. Мається на увазі рівеньзахищеності найманих працівників від роботодавців з боку держави: встановлення мінімальногорівня заробітної плати, законодавчі обмеження щодо тривалості робочого дня, встановленнясоціальних гарантій тощо.
Також слід звернути увагу і на відмінності заробітноїплати в різних країнах. Національний рівень заробітної плати залежить від ряду чинників(рис.2):
/>
Чинники, що визначають національний рівень заробітноїплати.
Рівень суспільної продуктивності праці в країні,узагальнюючим показником якого є обсяг є обсяг ВНП на душу населення. Важливе значеннямають темпи розвитку виробництва.
Величина вартості робочої сили, що передусім залежитьвід попереднього чинника. Водночас необхідно враховувати ціну та обсяг природнихта традиційних потреб, що склалися історично. Важливе значення мають витрати напідготовку працівника.
Інтенсивність праці, що має свій рівень в кожнійкраїні. Праця, яка не досягає середньої інтенсивності, потребує на виробництво певноготовару більше часу, ніж це є суспільно необхідним в цій країні, і тому не є працеюнормальної якості. Відповідно заробітна плата вища в країнах, в яких висока інтенсивністьпраці. Конкуренція на ринку праці є співвідношенням попиту і пропозиції на робочусилу.
Організація заробітної плати в країні, оцінки мірипраці та результатів виробництва, визначення частки, форми і системи заробітноїплати. Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіцімає виконувати такі функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну.
Реалізація відтворювальної функції передбачає встановленнянорм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочоїсили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обґрунтовані нормипраці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності.Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукатикожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місті.
Реалізуюча функція заробітної плати реалізує загальновживанийпринцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категоріїперсоналу, важливістю та складністю трудових завдань.
Соціальну функцію спрямовано на забезпечення однаковоїоплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне, договірне регулювання,а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власногодоходу.
Заробітна плата існує у двох основних формах: почасовійі відрядній. Почасова заробітна плата це оплата вартості та ціни робочої сили заїї функціонування протягом певного робочого часу. Для визначення рівня оплати робочоїсили з’ясовують погодинну ставку заробітної плати, яку називають ціною праці.
Ціна робочоїсили = денна вартість робочої сили середня тривалість робочого дня. Погодинна оплатапраці як різновид почасової використовується для подовження тривалості робочогодня. Під час економічної кризи підприємці скорочують робочий час з одночасним зниженнямпогодинної заробітної плати, що призводить до зниження заробітної плати нижче відвартості робочої сили. Відрядна або поштучна заробітна плата це оплата вартостій ціни товару робоча сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Вона єперетвореною формою погодинної заробітної плати. Витрати робочої сили за цієї формизаробітної плати вимірюється кількістю і якістю виробленої продукції. Відрядна заробітнаплата використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат нанагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників.
В сучасній економічнійсистемі застосовують такі системи заробітної плати: тарифні, преміальні, колективніформи оплати. Їх вибір залежить від трьох основних факторів: а) ступені контролюробітником кількості і якості виробленої продукції; б) ретельності, з якою продукціяможе бути врахована; в) рівня витрат, пов’язаних із впровадженням тієї чи іншоїсистеми оплати праці. Тарифна система є основою організації оплати праці, яка включаєтарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно — кваліфікаційніхарактеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілуробіт залежно від їх складності, а працівники залежно від їх кваліфікації за розрядамитарифної сітки. Застосування преміальних форм оплати праці ґрунтується на прийомахвідрядної і погодинної заробітної плати. Відрядно-преміальна система передбачаєсплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За норматив береться найменшможливий обсяг виробітку, завдяки чому він поширюється на більшість робітників.Ця система передбачає інтенсифікацію праці, поліпшення морального і соціальногоклімату на підприємствах. В умовах стимулювання, що ґрунтується на погодинних формахзаробітної плати, за норму береться обсяг роботи, що її виконує, як правило, робітниксередньої кваліфікації за одну годину. За перевиконання цієї роботи на 1% заробітнаплата зростає також на 1%, але загальний розмір надбавок не перевищує 15-20% загальногозаробітку. Така система стимулює переважно кількість праці, а перевірку якості покладенона контролерів і майстрів. Колективні системи заробітної плати передбачають виплатучастини заробітної плати з преміального фонду, створюваного шляхом відрахувань відзагальної вартості продукції при досягненні попередньо узгоджених між адміністрацієюі профспілками показників діяльності підприємств.
Висновки
Ринок робочої сили існує не одне століття. Сутьйого залишилась та сама, однак форми, інституціональні межі, механізми, за допомогоюяких він функціонує, зазнали серйозних змін, зумовлених науково-технічним розвитком,новими можливостями конкретної держави, підприємців і самих працівників у формуваннілюдської особистості.
Особливість розвитку ринку робочої сили в сучаснихумовах полягає у суперечливій взаємодії процесів його регулювання та перегулювання.Суб'єктами регулювання є профспілки, об'єднання підприємців, держава. Умовою ефективногорегулювання ринку робочої сили є організація оперативного вивчення й аналізу кон'юнктурипопиту на робочу силу та пропозиції робочих місць з боку роботодавця, а також орієнтаціясукупного робітника при виборі сфери зайнятості та місця роботи. Важливим інструментомтут є колективна тарифна угода, що визначає розмір заробітної плати, тривалістьробочого часу, відпустки, порядок найму та звільнення, форми компенсування ризику,систему соціальних виплат тощо.
При оцінці вартості робочої сили враховують вартістьвиконаної роботи, витрати на оплачуваний (але не відпрацьований) робочий час, преміїі разові виплати, розмір заробітної плати в натуральній формі, пільги, допомогиу натуральній та грошовій формах, витрати підприємців на оплату житла працюючих,їх соціальне забезпечення та ін.
За оцінками спеціалістів, в Україні за базовийрівень вартості робочої сили приймається безпосередньо вартість праці, в основіякої лежить рівень заробітної плати, що є недостатнім для оцінки робочої сили.
Заробітна плата — це грошовий вираз вартості іціни товару “робоча сила” та результативності функціонування робочої сили.
Правильна організація заробітної плати є необхідноюумовою ефективного стимулювання праці. В умовах ринкової економіки заробітна платаодночасно є перетвореною формою вартості робочої сили (або ціною товару “робочасила”), формою розподілу за результатами праці та об’єктом конкуренції на ринкупраці.
Подальше реформування заробітної плати має здійснюватисяшляхом підвищення ціни робочої сили, встановлення єдиних регуляторів і рівноціннихумов відтворення робочої сили незалежно від форм власності; збільшення тарифноїчастини у заробітній платі; підвищення частки мінімальної заробітної плати у середнійзаробітній платі; удосконалення механізму державно-договірного регулювання заробітноїплати.
Удосконалення організації заробітної плати маєздійснюватися разом із проведенням загальної соціально-економічної (структурної,податкової, цінової) політики. Дійовість оплати праці визначається тим, наскількиповно вона виконує свої основні функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу тасоціальну.
Загалом сучасному ринок праці в Україні притаманнеперевищення пропозиції робочої сили над попитом (виникнення безробіття), низькаціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості (зубожіння населення), зниженнязайнятості у сфері суспільного виробництва і зростання чисельності незайнятого населеннята ін.
Всі ці явища є негативними чинниками в існуваннітовару робочої сили, а також небажаними явищами для розвитку країни в цілому; дляподолання цих явищ необхідно негайно вжити заходів з боку держави і законодавства.У сучасній Україні в перехідний період, коли здійснюються докорінні соціальні, економічніта політичні перетворення, відбувається зростання проблем зайнятості, відсутністьвирішення яких веде до росту напруження на ринку праці, посилення труднощів з працевлаштуваннямнаселення, особливо молоді та жінок, зниження ефективності використання робочоїсили, зростання повного, часткового і прихованого безробіття тощо. Як наслідок зростаєчисельність малозабезпеченого населення, посилюються процеси соціального розшаруваннята маргіналізації, втрачають упевненість у майбутньому поліпшенні власного добробутууразливі групи людей, багатьом з них стають недоступними навіть середні доходи,освіта і достойний людини спосіб життя. За таких умов найбільш радикальним напрямкомвирішення існуючих проблем є прийняття конкретних заходів щодо поліпшення ситуаціїіз зайнятістю населення і скорішого повернення безробітних у сферу суспільно-корисноїдіяльності.
Список використаної літератури
1. Базилевич В.Д. Економічна теорія, політекономія: Підручник- К.: “Знання-Прес”, 2004.
2. Башнянин Г.І. Загальна економічна теорія. Ч 1. — К.:“Ніла-Центр Ельга”, 2000
3. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформуванняекономіки. // Україна: аспекти праці — 2005 — № 2.
4. Економіка підприємства: Підручник/За ред. Покропивного.- Вид.2-ге, перероблене і доповнене — К.: КНЕУ, 2005. — 528с.
5. Історія економічних вчень: Підручник. /За ред. Л.Я.Корнійчук, Н.О. Татаренко — К.: 2001.
6. Історія економічної теорії: Підручник / С.М. Злубко- К.: Знання, 2005 — 719с
7. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підручник- К.: Вид. центр “Академія”, 2000 — 304с.
8. Чернівецька Л. Ринок праці та заробітної плати. //Економіка. Фінанси. Право — 2001 — № 10.
9. Ядгаров Я.С. История экономических учений: Учебник.- 4-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2005 — 480с.
10. www.bookz.com. uа
11. Борисов Е. Экономическая теория, Москва: Юрист, 1997.
12. Долішній М.І., Злупко С.М., Злупко Т.С., ТокарськийТ.Б. Труд, потенціал, зайнятість і ринок праці, Львів, 1997.
13. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І., Основиекономічних знань: навчальний посібник, Київ: Вища школа, 1998.
14. Куликов Г.Т. Оплата труда в Украине: проблемы и путиих решения в переходной период, Киев: Знание, 1996.
15. Міністерство праці та соціальної політики України,науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин: Рекомендації щодо визначеннязаробітної плати в залежності від особистого внеску працівника в кінцевий результатроботи підприємства, Київ: 1999.
16. Науковий економічний та суспільно-політичний журналУкраїна: Аспекти праці
17. Нечай Т., Іларіонов В. Заробітна плата в період трансформаціїекономіки. №8 — 1997 р.
18. Костишина Т. Еволюція форм заробітної плати в Україніу перехідний період. №8 — 1997 р.
19. Уманський О., Першукова Т. Вартість, ціна робочоїсили та заробітна плата. №3 — 1999 р.