Реферат: Фразеология (Поняття про фразеологізм)

Тема:Поняттяпро фразеологізм

                                                                                      стомат.факільтету

                                                                 зуботехнічного відділення

                                                                 Гаврильченко  Діани

г.Одеса.2003 р.

Фразеологія  як розділ  науки  про мову.

Фразеологією(гр.phrases — зворот, вислів і logos — поняття, вчення)називається  розділ  мовознавства, що  вивчає усталені  мовні  звороти.

Об’єктом  дослідження фразеології як  розділу  мовознавства є  стійкі  вислови ,їх  семантика, структура, походження, роль  у  мові, взаємозв’язок  з іншими  мовними  одиницями, зокрема  словом і  реченням.

Фразеологією   називають також  сукупність усталених  зворотів  певної мови. Фразеологія  кожної  мови — це скарбниця  народу, здобуток  його мудрості  й  культури, що містить  багатий  матеріал про  його  історію, боротьбу  з гнобителями  й  нападниками. про  звичаї, ідеали, мрії  й сподівання.Так, в усталених  зворотах  пропав, як швед під  Полтавою, висипався  хміль із  міха  та й  наробив  ляхам лиха звучить  відгомін  боротьби з чужинцями. У  сталих  словах казав  пан  кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала –ненавистьі  зневага  до гнобителів. а  історія  виникнення усталених  словосполучень  перемивати кісточки, сім  п’ятниць  на тиждень, ні  пуха ні  пера та ін.піднімає  завісу над  звичаями, віруваннями, обрядами  наших  предків. Тому-то фразеологія  привертає увагу  мовознавців, істориків,етнографів, філософів.

Стійке  сполучення, що  являє собою  змістову  цілісність і  відтворюється  в процесі мовлення, називається фразеологізмом.Наприклад: покласти  зуби на полицю; повісити  носа; як  рак свисне; з вогню  та  в полум’я.

Фразеологізми, з  одного  боку, мають ознаки, спільні  з словами,словосполученнями  і  реченнями, а з  другого — відрізняються  від них.

Як і слова, фразеологізми 1) не користуються  щоразу, авідтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням, 2)Відзначаютьсястійкістю  складу і сталістю структури, 3)частопозначають одне поняття і вступають у синонімічні  зв’язки  з словами, 4)виконують  ту ж функцію, що й слова.Наприклад: накиватип’ятами — втекти; пасти задніх-відставати.

На  відміну від слівфразеологізми 1) складаються  ізсамостійних одиниць мови – слів. Які найчастіше функціонують окремо та маютьвідповідні форми, 2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжуєтьсяобразною характеристикою.Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жарзагрібати.

Фразеологізми мають сталуконструкцію, одні й ті  ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Фразеологічне багатствоукраїнської мови.

Основні групи фразеологізмів.

З давніх — давен народ із покоління в покоління передавав усталенізвороти – чудові перлини народної мудрості.Серед фразеологізмів можемо найтитакі, що прийшли в українську мову ще із спільнослав’янської і давньоруської( водитиза носа, іду на ви) і засвоєні зовсім недавно ( з космічноюшвидкістю, потрібний як стоп – сигнал зайцю ).

Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б нехарактеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явищарозумової діяльності( ламати  голову;сушити мозок; перебирати в пам’яті), психічного стану ( бутина сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаєминміж людьми ( посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою ), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає ), даєтьсяоцінка людей явищ, дій (ні  риба,ні  м’ясо; на розум небагатий; як сніг на голову) та ін.

Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власнеукраїнські каламбури ( на городі бузина, а в Києві дядько; трошкигречки, трошки проса. трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будьздорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо;чим багаті, тим і раді), різні примовки ( скільки літ, скільки зим) іт. ін.

Велику цінність  становлятьприслів’я і приказки, які також належать до фразеології.Вони всебічно йбагатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують  духовні цінності, таврують ганебне,висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховуютьлюдей.Наприклад: мир та лад- великий клад; правда кривду переважить;не місце красить людину, а людина місце; скільки вовка не годуй, а він у лісдивиться .

Фразеологічні звороти являють собою смислову і структурну єдність.Ступінь спаяності слів у фразеологізмі. Співвідносність їх із значенням усьогозвороту різні.

За ступенем структурно-семантичної спаяності  можна виділити дві групи фразеологізмів:неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту усталені звороти .

Значення частини  неподільних  фразеологізмів  не мотивується значенням складників-слів( завухом не свербить, на гарячому зловити, дати гарбуза), значенняінших безпосередньо пов’язане із семантикою слів, що входять до їх складу (мозолитиязика, знати пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниціхарактеризуються наявністю застарілих, не вживаних у сучасній літературній мовіслів і граматичних форм  та відсутністюживого синтаксичного зв’язку між їх компонентами: точити ляси, зняти бучу,збити з пантелику; от тобі й на, пиши пропало.

Розкладні  щодо змісту усталені зворотискладаються із компонентів. що зберігають певну самостійність і можутьзамінюватися іншими словами або являють собою семантично подільні усталенізвороти із вільно поєднуваних слів. Сюди належать і приказки, прислів’я, афоризми.Наприклад: зачепити честь(самолюбство, гордість, інтереси ); порушити питання(справу); охопити оком (поглядом, зором); сльозами горю не поможеш.

Фразеологічні одиниці з структуроюсловосполучення і речення .

До кожного фразеологізму входить, як правило, не менше двох складників.Це можуть бути повнозначні слова з службовими і без них (все тече, всеміняється; решетом воду носити; серце з перцем), повнозначне і службовеслово(не промах, з пелюшок, на порі ) і навіть тільки службовіслова (або-або, від і до, за й проти ).

Структурно-граматична організація фразеологічних одиниць надзвичайнорізноманітна. Проте слова в них пов’язані за правиламиукраїнської граматики й усталені звороти мають структурні відповідники середвільних сполучень слів. Наприклад: громада — великий чоловік  і  Надія- передова доярка  або  в серці похололо і в лісі потемніло.

За структурно-граматичним оформленням виділяють дві основні групифразеологічних одиниць: фразеологічні одиниці, співвідносні із  1) словосполученням і 2)реченням.

Фразеологічні звороти, співвідносні з словосполученнями. можуть матиструктуру як підрядного, так і сурядного словосполучення, тобто такого, щоскладається із незалежних одне від одного слів.

Фразеологічні одиниці типу урядних словосполучень – найчастіше поєднанісполучниками сурядності ( переважно єднальними ) повторювані повнозначні слова– іменники, прикметника. дієслова, прислівники. Наприклад: плоть і кров; молодий та зелений; ні живий ні мертвий; і вашим і нашим; ні се ні те;і днює і ночує; ні кує ні меле; рано чи пізно.

Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всізвичайні словосполучення, з головного (стрижневого) слова і одного чи кількохзалежних слів або словосполучень. Наприклад: підносити до неба; змінитигнів на милість; тримати в чорному тілі.

Головним словом найчастіше буває іменник або дієслово. Фразеологічніодиниці, головним словом у яких є іменник, другим складником можуть матиузгоджений з ним прикметник, дієприкметник, порядковий числівник, займенник(морський вовк, дев’ятий вал, на всю губу), а також іменнику непрямому відмінку з прийменником чи без нього (гріш ціна.гра з вогнем,без сорому казка, птиця високого польоту ).

Досить поширені в українській мові фразеологічні одиниці –словосполучення, головним  словом яких єдієслово. Залежним у них найчастіше виступають іменники в різних формах  з пояснювальними словами і без них: недавати спуску; наробити шелесту; підносити до небес; робити з мухислона. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника, займенником, неозначеною формою дієслова, прислівником: загнати наслизьке, давати прикурити, зводити нанівець .

Досить багата українська мова на фразеологізм типу порівняльнихзворотів – різновиду приказок: як сир у маслі, як у містку дірка, яккорова язиком злизала.

Фразеологічні одиниці, що мають форму речення, можуть являти собоюповідомлення, що й виступає реченням, або називати певне явище і входити доскладу речення як його член. Самостійними повідомленнями є прислів’я, приказки,крилаті вислови та ін. Наприклад: згода дім будує, а незгода руйнує;бачили очі, що купували; миру не ждуть – мир завойовують.

Фразеологічні одиниці типу речення, що входять до складу речення,виконуючи функцію певного члена. Наприклад: у нього грошей – к у р и   н е  кл ю ю т ь.

Фразеологізми, спільні для української іросійської мов, та фразеологічні відповідники.

У скарбниці обох близько споріднених мов багато спільних усталенихзворотів. Частина їх прийшла в фразеологію із спільної основи — давньоруськоїмови, інші з’явилися пізніше як наслідок постійних контактів між братнімимовами.

Спільними для обох мов є фразеологізми. створені на праслов’янськомумовному ґрунті  і поширені в усіх абобільшості слов’янських мов (водити за ніс; мати зуб; як на долоні), тафразеологічні одиниці давньоруського походження (перемивати кісточки, підгарячу руку ).Багаті українська та російські мови на спільні фразеологічніодиниці, засвоєні з давньоруських пам’яток, літописів тощо. Наприклад: лисицібрешуть на щити; ламати списи; мертві сраму не імуть .

Спільними для обох братніх мов є фразеологічні одиниці біблійногопоходження, які повністю втратили релігійний зміст: глас вопіющого впустелі; манна небесна; не хлібом єдиним; терновий вінок.

У процесі розвитку української і російської мов фонд спільнихфразеологічних одиниць зростає внаслідок як взаємо обміну, так і в зв’язку з тим, що вони нерідко створюютьсяпаралельно, відбиваючі аналогічні висновки із спостережень над життям. ізараз можна назвати безліч фразеологічних одиниць, що в російській таукраїнській мовах побудовані за однією моделлю на однаковому лексичномуматеріалі. Наприклад: легкий хліб – лёгкий хлеб, бити себе в груди – битьсебя в грудь .

Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів. Наприклад: на всю Іванівську, казанська сирота, діло табак, потьомкінські села.

У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільнихусталених зворотів, що походять з інших мов. Багато спільних для обох мовфразеологізмів античного походження: ахіллесова  п’ята, танталові муки, грошіне пахнуть, золота середина.

Крім спільних, російська й українська мови мають величезні ресурсиспецифічних для цих мов фразеологічних зворотів. особливо великі багатствавласне українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів таприслів’їв і приказок. Кожен із таких усталених зворотів не перекладаєтьсядослівно на іншу мову, а має в ній відповідник.

Стилістичне використання фразеологічниходиниць.

Фразеологічні записи української мови, як і її лексичний склад,стилістично диференційовані. Серед фразеологічних звороті виділяють міжстильові та обмежені вживання у певному стилі.

Міжстильовими  називаютьсяфразеологічні звороти, що використовуються в усіх стилях мовлення.Наприклад:привертати увагу, із року в рік, робити послугу.

Міжстильові  фразеологічнізвороти  являють собою загальновживанінайменування певних предметів і явищ дійсності. Їм не властиві додатковівідтінки значення, експресивність, емоційність . 

Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливостіі є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю .

Офіційно-ділова фразеологія – це усталені звороти, що використовуютьсяв документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити  догану, взяти до уваги, заслухавши іобговоривши.

Вживання фразеологізмів у художній тапубліцистичній літературі .

Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному тахудожньому стилях.Усталені звороти, вживані в публіцистичному стилі. досить неоднорідні за своїм складом іособливостями змісту.

Серед них виділяються фразеологічні одиниці. Які позначають поняттяполітичного змісту й наближаються до термінологічних  зворотів, властивих науковому стилю.Наприклад: соціалістичне змагання, бригада комуністичної праці .

Чимало вживаних у публіцистичному стилі фразеологічних зворотівкнижного походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: мати  вплив, домогтися  успіхів, надавати  допомогу, почесний  обов’язок .

Велика частина фразеологічних зворотів, що вживаються впубліцистичному стилі, характеризується яскраво вираженою образністю,емоційністю: арена боротьби, гонка озброєнь, сім’я єдина.

У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми,характерні для розмовно-бутового і художнього стилів. Вони надаютьпубліцистичним творам особливої емоційності й переконливості. Наприклад: Польща  для мене завжди буде  близька- побратими мої в тій землі лежать,та й з поляками я н е  о д и н  п у д  с о л і  з’ї в  і під час війни, і пізніш, за роки мирноїпраці.

Багатозначність, синонімія та антоніміяфразеологічних зворотів .

Є ряд фразеологічних одиниць, зокрема серед крилатих висловів,прислів’в та приказок, які досить легко змінюють чи розширюють свої компонентиз рядів відповідної синонімії закладених в образі можливих уточнень. Наприклад: валити (звалювати, скидати, змішувати, горнути ) все до купи (намолоти, наплести, набалакати ) сім мішків ( три мішки, сім кіп, чьотирикопи, три копи )гречаної вовни (і всі не повні, та й ті не повні ).

Зустрічається й зворотнє явище: скорочення фразеологізмів. Опущенийкомпонент, правда, здебільшого живе асоціативно в свідомості й  мовця ,  і слухача. Наприклад: моя хата скраю (я нічогоне знаю); скачи, враже ( як пан каже ).

З розвитком мови відбумаються також зміни в значенні окремихфразеологічних зворотів. Вони нерідко набівають додаткових відтінків узначенні. Так з’являються багатозначні фрзеологічні звороти. Наприклад, усталенийзворот брати (близько) до серця означає: 1) переживати через щось і 2)надавати чомусь великого значення; будуть люди ( з кого )-                  1) досягне певного становища, 2)житиме з моральними нормами, 3) володіє професією.

Серед фразеологічних одиниць української мови є й омоніми – однакові злексичними і структурно – граматичними особливостями, але різні за змістомусталені звороти. Скажімо, однозвучні фразеологізми  дати чосу мають значення 1) бити  і 2) тікати; пускати півня- 1)підпалювати і 2) зриватись на високої ноті; закривати очі –1) помирати, 2) бути присутнім при чіїсь смерті і  3) навмисно не помічати чогось.

Досить розвинена в українській мові в конкретній ситуації людьми зарізним життєвим досвідом, світосприйманням т.ін. усвідомлюються і характеризуються неоднаково, що обмовлює різнеоформлення тієї чи іншої думки, Так з’являються синонімічні вислови – звороти, що називають одне і те ж явище з різними симантичними або стилістичнимивідтінками.Наприклад: дати тягу- дати драла- накивати п’ятами – взяти ногина плечі- намастити п’яти (салом); ні се ні те – ні риба ні м’ясо – ні пава нігава – ні риба ні рак – ні швець ні жнець.

Фразеологічні синоніми, як  ілексичні, об’єднуються в синонімічні ряди. Фразеологічні звороті одногосинонімічного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, протевідрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням, а нерідко йструктурно-граматично.

Слід пам’ятати, що фразеологічні одиниці належать до одногосинонімічного ряду  тоді, коли вониспоріднені значенням і в речені можуть виконувать оджнакові синтаксичні функції. Тому-то близькі за змістом фразеологічні звороті типу словосполучень і типуречень не можуть належати до одного синонімічного ряду. Так, фразеологічнізвороти важити головою; ставити на кін; іти ва- банк, з одного боку, і що буде, те й буде; або пан, абопропав; куць виграв – куць програв; або славу здобути – або дома не буду, здругого – не вступають у синонімічні зв’язки, хоч вони близькізначенням (ризикувати).

Досить розвинена синонімія серед прислів’їв і приказок. Деякісинонімічні ряди їх налічують десять і більше зворотів. Наприклад: якібатьки, такі й діти; який батько, такий син; яка хата, такий тин – якийбатько, такий син.

З часом синонімічні ряди фрзеологічних звортів зростають шляхомпоповнення їх новими одиницями. Так, до фразеологізмів з усіх ніг; нечуючи під собою землі; як  куля; якстріла та ін. додаються нові: як метиор; як ракета; з реактивноюшвидкістю; з космічною швидкістю; до приказок потрібний, як собаціп’ята нога, як п’яте колесо до воза, як сліпому телевізор та ін.

Фразеологічні  антоніми –це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку. дають їмпротилежну оцінку. Наприклад: як ракета – як черепаха; розпускати язика –тримати язик за зубами; ударити лихом об землю- повісити носа.

Джерела української фразеології .

Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням єкорінними українськими. Серед них виділяються спільнослов’янські,спільносхіднослов’янські  і власнеукраїнські .

До складу української фразеології входять також усталені звороти,засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу. До складу української фразеології ввійшли висловлювання К.Маркса і Ф.Енгельса, звороти спортивних тадержавних документів. Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічнихзворотів з російської мови – висловлювання Леніна, російських письменників,фразеологізми з народної мови .

Широко використовуються в української мові фразеологізми античногопоходження – старогрецькі, староримські, усталені звороти з західноєвропейських  мов – німецької, французької, англійської,італьянської та ін.

Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій  властиві влучність  , образність. Саме влучні, метафорічнівислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливобагато фразеологічних зворотів виробничо- професійного походження.

Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анегдадів, жартів та іншихжанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші навербі .

У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми,природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задиратиноса.

В української фразеології віддзеркалюються  найрізноманітніші сфери життя народу, йогоісторія. культура, сіспільні відносини, виробнична діяльність, морально –етичні норми, погляди, вірування, прагнення.У ряді фразеологізмів  чується відгук боротьби народу з татарськиминападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваютьсякласова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників,хабарництво.

Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою інезрозумілою.Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї: “Він нацьому ділі собаку з’їв “.А трапиться незугарний працівник, який  не вміє зробити того, за що взявся, якговорять: “ Зробив із лемеша швайку “ .і за кожним висловом стоїть своя,цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасноїлюдської діяльності.

Так, історія фразеологізму  перемивати(перетирати) кістки ( кісточни) – займатись пересудами, обмовлятикого-небудь – зв’язана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у східних слов’ян через кількароків після смерті людини. Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від грехів, зняти з ньогозакляття через очищення останків небіжчика. Перемиваючи кості в прямомузначенні цих слів, пригадували життя покійного, переповідали окремі події.найскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихволяли,возвеличували його. Так поняття “ перемивати кістки”  було пов’язане з аналізом життя,вчинків, рис людини, яку вдруге ховали. Відірвавшись від обряду по йоговідмиранні, вислів ось уже тисячоліття несе в собі як основне значеннясупровід обряду в близькому переосмисленні .

Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку- взятиучасть у чомусь. Історія його походження відкриває завісі над особливосямиорганізації в давнину діловодства. Сьогодні, написавши будь-який діловийпапір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом.Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини.Проте письмом у давні часи  володіло нетак багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку абопалець, попередньо злегка пофарбувавши їх.Відбиток руки або пальця надійнозамінював підпис. У судочинстві царської Росії ще й у 19 ст. Був поширенийнавіть термін  рукоприкладство,яким називали підпис пазовника.

Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сімп ‘ятниць на тиждень  , якийвикористовується  для характеристикинестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, недотримуютьс я своїх слів .

Колись існував кільт “святої п'ятниці “.Пригадайте, як шанував ібоявся “святої п ‘ятниці” старик Кайдаш із твору                 І.Нечуя-Левицького “ Кайдашевасім’я”. На відзначення “ святої п’я тниці “ будувалися церкви, день відкриттяяких  вважався в певній місцевості святом. У цей день приймали й честували гостей, поминали померлих. Біля церквизбиралося багато людей; організовувався ярмарок, велись торги, купували,продавали, міняли, брали в борг і повертали борги.П’ятниця ставаластроковим днем, з яким зв’язували виконання обіцянок, зобов’язань. Траплялося,зрозуміло, й такі люди, які не дотримувались слова і відкладали виконаннясвоїх обіцянок до наступної п’ятниці або й переносили на інший день. У такихлюдей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п’ятниці, а обіцянкитак і залишались не виконаними.Так і з’явився вислів, що ставусталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію.Ознайомлення з нею не тількі дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо. а й збагачує знання про життя. історію, культуру, побут нашого народу  в минулому.

Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українськогопоходження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь,мучуся.., але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь(Т.Шевченко);Всякому городу нрав і права(Г.Сковорода); пропаща сила (П.Мирний); коні невинні(М.Коцюбинський); досвітні вогні (Л.Українка).

Розвиток фразеології після жовтня.

З розвитком мови у фразеології, як і в лексиці, відбуваються зміни,викликані змінами в соціальному, економічному, політичному і культурномужитті народу та необхідністю вдосконалювати висловлювання. Частинафразеологізмів старіє, перестає задовольняти потреби спілкування і виходить зужитку. Натомість зявляються нові усталені звороти .

Після Великої Жовтневої соціалістичної революції архаїзувалисяпередусім фразеологічні звороти, що склалися в класовому суспільстві івідбивають погляди, мораль цього суспільства. Наприклад: Купець береторгом, піп –горлом, а мужик – горбом; Бідняк робить, а багатому родить; З панами не міряйся чубами, бо як довгий, то підстрижуть, як короткий, то витягнуть; Христова наречена; лоби голити; ставити під аршин; без Бога ні до порога; жіноча річ біля припічка.Застаріліфразеологізми, як і слова, використовуються в сучасному мовленні з певноюстелістичною настановою.

У радянську епоху українська фразеологія поповнюється фразеологічними одиницями, що відбувають великі перетворення в житті народу, його патриотизм,відданість партії, зростання науки, техніки, культури, добробуту: Жити-Вітчизні служити; Робота спільна – як пісня весільня; новатор виробництва,космічні брати; як ракета, виходити на орбіту, досягти апогею.

Надбанням української фразеології після Жовтня стали висловлюваннякласиків марксизму – ленінізму: Революції – локомативи історії; Релігія –опіум народу (К.Маркс); Праця створила людину (Ф.Енгельс) .

Поповнилась українська фразеологія крилатими висловами з творіврадянських письменників: Партія веде; життя єдиної родини; Не той теперМиргород; За всіх скажу, за всіх переболію; мости дружби.

Збагатився в радянській час запас українськіх прислів’їв і приказок.Вонивідбивають історію нашої країни, духовне зростання народу.