Реферат: Навчально-методичний посібник [Данілович Н. В., Левчук С. С., Несторук Н. О., Хронюк І є., Ярова Т. В.] / За загальною редакцією Левчук С. С

Відділ освіти Сквирської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет


Технологія організації та проведення тренінгу


Навчально – методичний посібник


Технологія організації та проведення тренінгу: навчально-методичний посібник [Данілович Н.В., Левчук С.С., Несторук Н.О., Хронюк І Є., Ярова Т.В.] / За загальною редакцією Левчук С.С. – Сквира Джерело, 2010. – 64 с.


Рекомендовано науково-методичною радою районного методичного кабінету відділу освіти Сквирської державної адміністрації (протокол №4 від 18.01.2010р.)


У навчально-методичному посібнику представлено розробки навчальних занять «Тренінгу тренерів» для практичних психологів та соціальних педагогів та розробки тренінгових занять для педагогів, учнів, батьків.

Посібник є результатом діяльності творчої групи практичних психологів та соціальних педагогів Сквирського району.

Посібник адресовано методистам районних (міських) методичних кабінетів, які відповідають за психологічну службу, практичним психологам та соціальним педагогам навчальних закладів.


Відділ освіти Сквирської РДА

Київської області, 2010




ЗМІСТ

Пояснювальна записка……………………………………………………….4

«Тренінг тренерів» /Левчук С.С./

Заняття І………………………………………………………………5

Заняття ІІ……………………………………………………………...13

Додатки………………………………………………………………18

Розробки занять учасників «Тренінга тренерів»

Тренінг для батьків

«Емоційний комфорт дитини» /Хронюк І.Є./………………………27

Тренінг для вихователів дошкільних навчальних закладів

«Профілактика та подолання

емоційного вигорання у педагогів» /Ярова Т.В./ …………………35

Дитячо-батьківські збори із застосуванням елементів тренінгу

«Порушення поведінки дітьми: причини виникнення та шляхи подолання» /Несторук Н.О./…………………………………………50

Тренінгове заняття для дітей підліткового віку

«Пізнай себе» /Данілович Н.Л./……………………………………57

Список літератури………………………………………………………….63

«Тренінг тренерів»

Левчук Світлана Станіславівна

методист Сквирського районного методичного кабінету

Пояснювальна записка

У сучасній школі діяльність працівника психологічної служби просто неможлива без використання тренінгових методів для підвищення ефективності просвітницької, профілактичної, навчальної роботи.

У зв’язку з тим, що до недавнього часу у вищих навчальних закладах практично не готували майбутніх психологів і соціальних педагогів до проведення тренінгової роботи, багатьом спеціалістам психологічної служби закладів освіти необхідне додаткове навчання з цього напрямку.

Основною метою тренінгу є теоретична та практична підготовка працівників психологічної служби, педагогів до проведення тренінгової роботи в закладах освіти. Під час навчання педагогічні працівники отримують практичний досвід участі в тренінговому занятті і можуть випробувати себе в якості ведучого групи. У структурі даного тренінгу виділяється три основних етапи.


^ На першому етапі (заняття І) в зміст тренінгу введено значні інформаційні блоки, в яких ведучий знайомить учасників із сутністю тренінгової роботи, структурою та технологіями роботи у тренінзі. Також учасники аналізують діяльність ведучого. Закінчується цей етап складанням учасниками плану тренінгового заняття.


^ Другий етап (заняття ІІ) характеризується передачею ведучим своїх функцій учасникам групи, які відпрацьовують власні навички тренінгової роботи. Проведені вправи і особливості поведінки ведучого детально аналізуються та виробляються спільні рекомендації щодо підвищення ефективності роботи тренера. На цьому етапі також вводяться інформаційні блоки, в яких учасників знайомлять із процесом формування та розвитку групи, з основними завданнями і функціями ведучого групи.


^ На третьому етапі (заняття ІІІ) учасники вчаться планувати і проводити власні авторські тренінги у своїх навчальних закладах.


Підсумком всього тренінгу є презентація власних проектів тренінгів та обговорення проблем, які виникли під час проведення тренінгу.

У результаті вдосконалення професійної майстерності за допомогою «Тренінгу тренерів» працівники психологічної служби Сквирського району широко використовують тренінгові технології в роботі з дітьми та дорослими.

Кращі розробки тренінгових занять практичних психологів та соціальних педагогів району презентовані на методичному фестивалі та представлені в посібнику.

Заняття І


Завдання:


отримання учасниками практичного досвіду участі в тренінговому занятті;

формування позитивної мотивації щодо застосування тренінгу в просвітницькій, профілактичній роботі;

ознайомлення з структурою тренінгу та технологіями його проведення;

формування практичних навичок у складанні плану тренінгових занять.
^ Час проведення – 2 години. Структура заняття
№

п/п

Види роботи

Обладнання

Орієнтовна тривалість



Вступ постановка проблеми.




5 хвилин



Вправа «Це чудово!».




5 хвилин



Вправа «Незакінчені речення».

Роздатковий матеріал (Додаток1)

10 хвилин



Вправа «Правила».

Ватман, маркери

5 хвилин



Вправа «Калейдоскоп».




20 хвилин



Групове обговорення.




10 хвилин



Робота в групах взаємонавчання.

Роздатковий матеріал (Додаток 2)

15 хвилин



Рухова вправа «Перебудова».




5 хвилин



Презентація «Типова структура тренінгу».




5 хвилин



Робота в групах «Складання плану тренінгу»

Ватман, маркери

20 хвилин



Аналіз заняття, побудова перспектив спільної роботи на майбутнє «Мережа знань»

Клубок ниток

10 хвилин



Домашнє завдання

Роздатковий матеріал (Додаток 3)

10 хвилин



Історія для натхнення.




5 хвилин

^ Хід заняття

Вступ

Для підвищення ефективності просвітницької, профілактичної та навчальної діяльності в закладах освіти широко використовується тренінг як ефективна форма засвоєння знань, як інструмент формування умінь і навичок, а також пізнання себе і навколишнього світу.

Метою нашого заняття є теоретична та практична підготовка працівників психологічної служби, педагогів до проведення тренінгової роботи в закладах освіти.

Наше навчання буде побудовано таким чином: на першому занятті ми ознайомимося з такими теоретичними аспектами тренінгової роботи, як структура тренінгу, тренінгові техніки і сформуємо навички складання плану тренінгового заняття. Для проведення другого і третього заняття учасники отримають домашнє завдання, яке продемонструють групі на наступних заняттях, після чого буде проведена групова супервізія. Підсумком навчання буде методичний фестиваль, на якому учасники презентуватимуть власні проекти.

Вправа «Це чудово!»

Мета: познайомити учасників, створити позитивну атмосферу у групі.

^ Хід вправи

Тренер пропонує кожному з учасників вийти у центр півкола і розповісти про свою якість, уміння чи талант (наприклад, «я люблю танцювати», «я вмію стрибати через калюжі» тощо). У відповідь на кожне таке висловлювання всі, хто стоїть у півколі, повинні хором відповісти: «Це чудово!» і водночас підняти вгору великий палець.

Обговорення:

Чи сподобалась вам вправа?

Що нового один про одного ви дізналися?

Вправа «Незакінчені речення»

Мета: надати можливість учасникам визначити свої очікування.

Хід вправи

Тренер роздає кожному учаснику аркуш паперу, на якому написані такі незакінчені речення:

Від тренера я очікую...;

Від інших учасників я очікую...;

Від себе я очікую...;

Мета, яку я маю намір досягнути .

Тренер пропонує учасникам продовжити речення і зачитати їх вголос. Потім збирає заповнені аркуші і зазначає, що в кінці заняття ці аркуші будуть роздані учасникам, щоб вони могли проаналізувати, наскільки здійснились їхні очікування.

Обговорення:

Чому на початку тренінгового заняття важливим етапом є визначення очікувань?

Про що свідчать ваші очікування?

^ Вправа «Правила»

Мета: визначити та прийняти правила, які сприятимуть ефективній роботі групи.

Хід вправи

Тренер пропонує учасникам назвати правила, які потрібні для ефективної роботи групи. Пропозиції, з якими погоджується уся група, записуються на ватмані.

Обговорення:

Для чого ми приймаємо правила?

Вправа «Калейдоскоп»

Мета: визначити рівень обізнаності учасників щодо теми заняття.

^ Хід вправи

Тренер об’єднує учасників у 4 групи, які отримують аркуш паперу формату А3 та маркери (кожна група отримає маркер різного кольору). Завдання учасникам: дати відповідь на наступні запитання:

Що таке тренінг?

Яка мета і завдання тренінгу?

Які ви знаєте тренінгові техніки?

Які атрибути тренінгу?

Відповівши на запитання групи по колу обмінюються аркушами і доповнюють відповіді один одного, дописуючи їх маркером свого кольору. Після того, як кожна група отримає назад своє завдання, презентує свою роботу з аналізом доповнень. Тренер доповнює і узагальнює відповіді груп.

На допомогу тренеру (Додаток 1)

Мозковий штурм «Переваги тренінгу»

Мета: сприяти усвідомленню учасниками значення та ефективності тренінгової роботи.

Хід вправи

Тренер виносить на обговорення такі запитання:

Які переваги у тренінгового навчання?

Для чого вам потрібно вміти проводити тренінг?

Що дасть особисто вам отримання професійних знань та навиків тренера?

Думки учасників тренер записує на ватмані.


На допомогу тренеру

На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної, інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії тощо. Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку і вирішення проблеми, заради якої зібралася дана група. Як правило, учасникам подобаються всі тренінгові вправи, тому що вони роблять процес навчання цікавим і необтяжливим.

Робота в групах «Взаємонавчання»

Мета: ознайомити учасників із техніками тренінгової роботи, навчити визначати, в яких випадках і з якою метою доцільно їх використовувати.

^ Хід вправи

Тренер об’єднує учасників у 4 групи, кожна з яких отримує завдання використовуючи теоретичний матеріал, обговорити одну з тренінгових технік, її зміст, можливі плюси й мінуси та представити результати, заповнивши таблицю:

Техніка

Опис

Плюси

Мінуси














Для опрацювання пропонується опис таких тренінгових технік:

групове обговорення;

ситуаційна вправа;

рольова гра;

презентація інформації;

На допомогу тренеру: «Тренінгові техніки» та «Тренінгові техніки резюме» (Додаток 2,3)

Рухова вправа «Перебудова».

Мета: дати можливість учасникам змінити вид діяльності та відпочити.

^ Хід вправи

Тренер пропонує учасникам безперервно хаотично рухатися і попереджає, що кожні 10-15 секунд за сигналом потрібно негайно утворити пару з тим, хто опиниться найближче, зупинитися й виконати одну й з наступних інструкцій:

взятися за руки;

стати ногою впритул до ноги партнера;

стати спиною до спиною партнера;

стати вухом до вуха до партнера.

Після того, як учасники добре засвоїли вправу, ускладнити її дуже веселим компонентом: запропонувати рухатися певним чином парі протягом 5-10 секунд.


Інформаційне повідомлення «Структура тренінгу».

Мета: – поінформувати учасників про етапи проведення соціально-просвітницького тренінгу.

Робота в тренінговій групі розпочинається зі вступу – організаційного повідомлення ведучого. Крім інформування про мету, завдання тренінгу, регламент роботи, вступне слово виконує важливу психологічну функцію. Учасники звикають працювати у групі, налаштовуються на роботу. Необхідно відразу задати темп роботи, який буде підтримуватися тренером протягом тренінгу. Цей темп повинен бути обраний з урахуванням особливостей групи, але дуже важливо, щоб він був зручний і природний і для самого ведучого.

Наступним етапом у роботі буде знайомство учасників. Цей етап присутній у роботі тренінгових груп завжди, але він має різні форми і тривалість. Виділяють три типові ситуації:

учасники незнайомі один з одним;

учасники знайомі один з одним, але тренер для них – нова людина;

учасники і тренер знайомі один з одним.

Після знайомства визначаються очікування учасників груп («Дерево очікувань», «Пісочний годинник», «Серце» і т.д.).

Наступний етап – прийняття правил роботи групи.

^ Актуалізація знань учасників. На цьому етапі завдяки спеціальним вправам тренер звертається до досвіду і знань учасників стосовно теми тренінгу, оцінює рівень інформованості учасників.

Завдання етапу актуалізації проблеми – зробити проблему, яка розглядається на даному тренінгу, актуальною для кожного учасника, представити її важливість і значущість, змотивувати учасників на подальшу активну групову діяльність.

^ На інформаційному етапі тренінгу тренер знайомить учасників із новими знаннями і від того, наскільки якісно і зрозуміло буде подана нова інформація, залежить подальше її засвоєння та практичне відпрацювання.

^ Етап набуття практичних навичок включає в себе вправи, спрямовані на практичне застосування знань, отриманих на попередньому етапі.

Етап завершення роботи полягає у отриманні зворотного зв’язку від учасників тренінгу, їхньої рефлексії (висловлення почуттів, аналіз того, що відбулось, «зняття» очікувань).

Робота в групах «Складання плану тренінгу»

Мета: сформувати навички учасників щодо складання плану тренінгу.

^ Хід вправи

Ведучий робить вступ: письмові нотатки щодо вашого бачення процесу проведення тренінгу і є навчальним планом. Він охоплює зміст тренінгу, який ви окреслили як мету навчання, а також техніку проведення тренінгу та навчальні посібники, за допомогою яких ви передаватиме цей зміст.

План заняття виконує різні функції у різний період часу:

Під час організації заняття: допомагає вам спланувати деталі заняття;

Перед проведенням заняття: є основою підготовки до заняття та репетиції його проведення;

Під час заняття: є схемою, якою ви керуєтесь при проведенні;

Після заняття: є документом, який ви (або хто-небудь інший) можете переглянути або використати при проведенні ще одного заняття.

Ведучий об’єднує учасників у три групи, кожна з яких отримує завдання: за допомогою таблиці скласти план тренінгу (Додаток 4):

для батьків;

для педагогів;

для дітей.

Обмежень у виборі теми, тривалості тренінгу немає. Робота закінчується презентацією і обговоренням планів.

Обговорення:

Які труднощі у вас виникли під час виконання завдання?

Що необхідно враховувати, складаючи план тренінгу?

Вправа «Мережа знань»

Мета: проаналізувати основні моменти проведеного заняття, продемонструвати їх взаємозв’язок та визначити рівень задоволення учасників даним заняттям.

^ Хід вправи

1-й етап. Тренер пропонує учасникам сісти в коло та починає вправу, описуючи один з основних моментів заняття, тримаючи в руках клубок з нитками. Після висловлення свого враження тренер, утримуючи один кінець клубка в руках, перекидає клубок до іншого учасника, який фіксує у руці нитку і по закінченні свого виступу, кидає клубок комусь іншому (бажано передавати клубок не за колом, а навскоси, з одного краю групи до іншого). Вправа закінчується, коли розглянуті всі основні моменти заняття, що підлягають закріпленню.

2-й етап. Тренер роздає учасникам аркуші з їхніми очікуваннями і просить проаналізувати та сказати, які з цих очікувань здійснились, а які – ні. Обговорення проводиться по колу.

Домашнє завдання

Мета – надати можливість учасникам застосувати отриману інформацію на практиці, відпрацювати навички застосування тренінгових технік.

Тренер пропонує учасникам підготувати одну із запропонованих вправ: знайомство, прийняття правил групи, активізацію уваги, рухову вправу, визначення рівня поінформованості учасників, підведення підсумків, та описати за такою схемою:

назва вправи;

мета;

обладнання;

час;

хід виконання;

питання для обговорення, висновок.

Підготовлені вправи учасники проводитимуть самостійно на наступному занятті.

Історія для натхнення.

Мета: активізація процесу самопізнання та самоактуалізації учасників.

^ Закриті двері

Якось один мудрець вирішив знайти собі учня для того, щоб передати йому перед смертю свої знання. Учень мав бути талановитим і здібним, а також він має володіти певними знаннями і вміннями. Мудрець вирішив вчинити так: зібрати всіх учнів і спробувати обрати з них гідного.

Зібрались сотні учнів. І мудрець сказав:

–Дорогі мої учні, я зібрав вас усіх тут для того, щоб дізнатися, хто допоможе мені вирішити одну проблему. Позаду мене ви побачите стіну, в якій розташовані найбільші й найважчі двері з тих, що є в нашому місті. Чи знайдеться серед вас, мої учні, той, хто відкриє ці двері без сторонньої допомоги?

Практично одразу ж деякі учні відмовилися від участі у випробуванні, пояснюючи це тим, що це завдання не для них. Інші ж вирішили визначити, з чого ж складаються двері, як працює їх механізм і прийшли до висновку, що не зможуть впоратися з це завданням.

І лише один учень попрямував до дверей і ретельно оглянув їх: простукав дверну поверхню, за допомогою чого він зміг визначити приблизну товщину дверей, а також наскільки щільний матеріал, з якого вони виготовлені, не забув він відзначити, наскільки надійно змащені дверні петлі. Практично всі ділянки, сантиметр за сантиметром були вивчені ним з особливою ретельністю і увагою.

Двері виявилися злегка причинені, а найдивніше те, що всі думали зовсім протилежне – їм здавалося, що вони дуже щільно закриті. Учень зібрався з думками, глибоко вдихнув і легенько штовхнув двері. На великий подив оточуючих вони дуже плавно і легко відкрилися. Завдяки бездоганній конструкції ці двері відкривалися навіть від найслабшого поштовху. Мудрець знайшов свого послідовника. Він обернувся до інших учнів і сказав їм: Сьогодні ми могли спостерігати з вами, що успіх у роботі і в житті залежить відразу від декількох чинників і показників. По-перше, довіртеся своїм відчуттям і спробуйте досліджувати реальність тих речей, які з вами відбуваються, або оточують вас. По-друге, женіть геть поспіх у будь-якій справі – він не помічник. По-третє, знайте, що для прийняття рішень вам знадобитися сміливість. По-четверте, після прийняття рішення потрібно залишити сумніви і діяти впевнено. По-п'яте, в дію потрібно вкладати всю наявну енергію і силу, перш ніж діяти потрібно зосередитися. І на завершення, не бійтеся зробити щось невірно.

Бажаю вам на шляху до майстерності бути розважливими, сміливими, упевненими, а також пам’ятайте, на відміну від сапера тренер помиляється не один раз, а на кожному тренінгу.

Заняття ІІ


Завдання:

надати можливість учасникам відпрацювати навички застосування тренінгових технік;

ознайомити з процесом формування та розвитку групи;

навчити використовувати проблемні ситуації на користь групі.


Обладнання: бейджики для кожного учасника, роздаткові матеріали, аркуші паперу А-4, А-3, маркери, авторучки, стікери, мультимедійне обладнання, фліп-чарт.
^ Час проведення – 2 години. Структура заняття


№

п/п

Види роботи

Обладнання

Орієнтовна тривалість



Вступ постановка проблеми.




10 хвилин



Вправа «Знайомство».




10 хвилин



Вправа «Правила».




10 хвилин



Вправа на визначення рівня поінформованості учасників.




20 хвилин



Презентація «Етапи розвитку групи та керівництво груповими процесами під час тренінгу».




10 хвилин



Робота в групах взаємонавчання.




15 хвилин



Рухова вправа.




10 хвилин



Вправа на підведення підсумків




15 хвилин



Домашнє завдання.




10 хвилин
^ Хід заняття
Тренер пропонує учасникам самостійно провести підготовлені ними вправи відповідно до структури тренінгу. Після виконання кожної вправи потрібно обов’язково провести обговорення за такими питаннями:

Чи сподобалась вправа?

Чи досягнута мета цієї вправи?

Які помилки допущено?

Що можна порекомендувати і побажати?

Тренер записує на фліпт-чарті допущені помилки і рекомендації щодо них.

Презентацію і вправу «Взаємонавчання» проводить тренер.

^ Презентація. «Етапи розвитку групи та керівництво груповими процесами під час тренінгу»
Ведучий демонструє презентацію і коментує: кожна група одночасно розвивається у 2-х площинах, а саме: в площині роботи над груповим завданням і в області розвитку соціальної структури.

Більшість авторів виділяють чотири основні фази, які проходить група в процесі розвитку.

Початкова фаза - орієнтації та залежності.

Учасники придивляються один до одного і до ведучого.

Проявляється зацікавленість.

У якості захисту можливим є прояв скептичного ставлення до того, що відбувається.

Група орієнтована на ведучого, від нього чекають керівництва та інструкцій.

Перехідна фаза – «притирання» і конфлікту.

Відбувається активний розподіл ролей.

Проявляється прагнення до суперництва.

Підвищується агресивність.

Іноді група обирає в якості об'єкта нападу одного з учасників.

Можлива відкрита конфронтація з ведучим.

Фаза супроводжується підвищеною ворожістю і напругою в групі.

Робоча фаза - співробітництва і цілеспрямованої діяльності.

Виникло почуття приналежності до групи.

Виробилися загальні цінності.

З’явилася довіра, щирість у вираженні почуттів і усвідомлення спільного «Ми».

Учасники можуть відкрито розповідати про свої проблеми.

Завершальна фаза - інтеграція особистих інтересів і вимог групи.

Активність спрямовується на досягнення групових цілей.

Встановлюються поведінкові стандарти.

Ефективно вирішуються групові проблеми, але на більш глибшому рівні.

Після того, як завдання виконані, питання, що цікавлять групу, вияснені, вона завершує своє існування як соціальна структура.


Для створення розвиваючих ситуацій у тренінгу можна виділити немало способів керування груповими процесами. Ось лише декілька з них.
1. Підтримка невизначеності будується на тому, що учасникам детально не розкривається весь передбачуваний сценарій. Таким чином, все що відбувається, навіть якщо воно йде врозріз із вашим уявленням, виглядає як нормальне і ретельно сплановане. У цьому випадку поняття «помилка» не використовується, в групі може відбуватися все, що завгодно. Головне тут — уміння «утилізувати», тобто використовувати матеріал навіть нештатної ситуації.
Принцип невизначеності виявляється навіть у дрібницях — таких, як проведення окремої тренінгової вправи. Не треба пояснювати її зміст від початку до кінця. Якщо розказати весь зміст: «спочатку ми встанемо в коло, потім один падатиме спиною, а інші учасники будуть його ловити», то це надмірно активізує захисні механізми. Краще розкривати його поетапно. Наприклад, спочатку просто запропонувати всім встати, відсунути стільці, після цього — встати в коло. «А зараз хай один бажаючий встане в центр кола. Інші хай зроблять руки ось так (показати). А людина в центрі вільно падатиме в будь-яку сторону на ваші руки. Зрозуміло? Питання є? Почали».
^ 2. Зміна просторового розташування учасників
Цей спосіб ґрунтується на припущенні, що кожній формі спілкування відповідає певний простір, так само як поза тіла людини відображає його емоційний стан. Невідповідність форми спілкування наявній ситуації — досить поширене явище, яке істотно гальмує нашу взаємодію.

Всім, напевно, знайомий такий приклад. Йде лекція. Лектор, стоїть на трибуні, розкриває зміст своєї теми слухачам, які сидять у залі. В кінці він звичайно питає: «Які будуть питання?» Як правило, питань немає. Чому? Лектор може вважати, що він не справився з лекцією. Але серед інших причин тут можна виділити наступні. Спочатку лектор виступав у ситуації ділового спілкування, йшов процес передачі інформації. Цьому сприяло розташування слухачів рядами, а також висока трибуна, що забезпечувала лектору «верхню позицію», з якої дуже зручно вести монолог. Раптом, не змінюючи простору, він змінює форму спілкування. Він пропонує почати обговорення, закликає «пригнічених слухачів» до активності.

Невідповідність форми і ситуації, звичайно, веде або до психологічного затиску-мовчанню, або до того, що всі починають говорити самі по собі. Для процесу обговорення більше підійшов би такий простір, де всі сидять в колі, де всі бачать один одного, де у всіх «рівні позиції».

У практиці тренінгу достатньо озділити групу на дві частини і посадити учасників лицем один до одного, щоб між ними почала виникати напруга і конфронтація. Колове розташування, особливо стоячи і в численній групі, спонукає до загальногрупового об’єднання. Розподіл групи на мікрогрупи по 8–10 чоловік знижує негативні групові тенденції і рівень агресивності.
^ 3. Зміна форми спілкування
Постійна зміна різноманітних форм спілкування (групова дискусія, лекція, рольова гра, танцювальна розминка, психогімнастика, спільне малювання, медитація) дає можливість істотно підвищити рівень групової динаміки. Особливо можна звернути увагу на ефект об’єднання або чергування двох і більше форм спілкування. В кіно є такий прийом — зі «страшною сценою», щоб вона була ще драматичнішою, вмонтовують ліричну і утихомирену музику. Тобто якщо ви хочете провести сеанс розслаблення, влаштуйте перед цим диско-розминку з «доганялками».
^ 4. Зміна кількості учасників, що спілкуються
Періодична зміна партнерів може дати учасникам відчуття оновлення і свіжості контактів. Ви можете запропонувати спілкування в парах, трійках, вісімках, самоспілкування і т.д.. Крім внутрішньогрупового спілкування, тренер може використовувати інші форми контакту — спілкування мікрогруп (по 5–10 чоловік) між собою, спілкування двох «половинок» групи — скажімо, чоловічої і жіночої та ін. У такому разі кожна спільнота може розглядатися як самостійний і цілісний «суб’єкт».

Цей спосіб має дуже високий об’єднуючий потенціал. Перегруповування акцентує увагу на різних учасниках, не дає «застигнути» і звузитися якимось певним стосункам. Таким чином, стосунки учасників виходять за рамки діади або підгрупи, у результаті утворюється згуртована група.
^ 5. Протидія груповій тенденції
Під час тренінгу в групі можуть виникати самі різні настрої — від підйому, що надихнув, до спаду настрою. Ці настрої схожі до закону маятника: чим сильніше один, тим буде сильнішим протилежний. Продовження ведучим роботи в руслі групової тенденції (при емоційному підйомі в групі намагатися учасників ще більше «підняти») веде до загасання динаміки групи, тоді як зустрічний рух сприяє подальшій активізації групи. Іншими словами, не чекаючи, поки черговий настрій піде на спад (у момент його максимального підйому), психолог може запропонувати ситуацію з полярним настроєм: емоційну взаємодію змінити на раціональну, жваву розмову перевести в мовчання, фізичну активність замінити малорухливою діяльністю, перейти від зовнішнього спілкування, до спілкування з самим собою.

Наприклад, якщо в групі виник веселий настрій, то рано чи пізно він зміниться, наприклад, серйозністю. Якщо тренер, йдучи в руслі групової тенденції, продовжуватиме посилювати веселощі, йому доведеться долати наростаючу приховану серйозність. Виникатиме гальмування групової динаміки. Але якщо він, вловивши початок зміни, сам перейде до полярної дії, то ефект буде набагато сильнішим. Таке «хвилеподібне чергування» настроїв дозволяє збільшувати діапазон групової динаміки.

Окрім послідовного, можливе і одночасне використання цих способів. Наприклад, задаючи форму спілкування, ви розбиваєте групу на підгрупи і пропонуєте відповідне розташування в просторі. Таким чином, значно посилюється можливість тренера впливати на процеси в тренінговій групі.

Можливо, самий вищий клас впливу полягає у відсутності технологій, впливає тільки особистість тренера – при певному масштабі цієї особи.

Але на початковому етапі тренерської роботи неминуче застосування технологій дії, про які необхідно знати і якими треба грамотно користуватися.


Робота в групах «Взаємонавчання»

Мета: ознайомити учасників із рекомендаціями для тренера щодо керівництва груповим процесом, навчити визначати, на яких стадіях динаміки групи доцільно їх використовувати.

^ Хід вправи

Тренер об’єднує учасників у групи, кожна з яких отримує завдання, використовуючи роздатковий матеріал з порадами для тренера щодо керівництва груповим процесом, які виписані в хаотичному порядку, обговорити і розподілити поради в хронологічному порядку стосовно стадій динаміки груп та представити результати, заповнивши таблицю (Додаток 5)


Після того, як всі учасники спробують себе в ролі ведучого (для цього, можливо, потрібно провести ще одне заняття залежно від кількості учасників), тренер робить аналіз допущених помилок, проблем, з якими вони стикнулися, і спільно з учасниками виробляються рекомендації для тренера.

У кінці другої частини навчання учасники заповнюють анкету для учасників тренінгу (Додаток 6)

Домашнє завдання

Мета : надати можливість учасникам застосувати отриману інформацію на практиці.

Тренер пропонує учасникам розробити і провести в своїх закладах освіти авторські тренінги.


^ Заняття ІІІ

Підсумкове заняття можна провести у формі фестивалю, на якому учасники презентуватимуть власні проекти тренінгів і ділитимуться враженнями від проробленої роботи. Авторів найкращих розробок тренінгів нагородити заохочувальними призами.

Додаток 1

^ На допомогу тренеру

Термін «тренінг» походить від англійського «too train» – навчати, тренувати. Тренінг – дуже захоплюючий процес! Людина, що хоча б раз у житті брала участь у тренінгу, запам’ятовує цю подію надовго. Тренінг – це, перш за все, навчання, яке спирається на досвід людини, а також передбачає, що присутні на тренінгу люди, крім отримання нової інформації, мають можливість одразу ж використовувати її на практиці, виробляючи нові навички. Тренінгова форма навчання розвиває здатність людини до пошуку нових знань, до творчості.

Тренінг – це одночасно:

цікавий процес пізнання себе та інших;

спілкування;

уфективна форма опанування знань;

інструмент для формування умінь та навичок;

форма розширення досвіду.

Мета тренінгу

інформування та набуття учасниками тренінгу нових навичок та умінь;

опанування нових технологій;

зменшення чогось небажаного;

зміна погляду на проблему;

зміна погляду на процес навчання як такий, що може приносити наснагу та задоволення;

підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя;

пошук ефективних шляхів вирішення проблем.


Тренінгові техніки, які забезпечують активну участь і взаємодію учасників:

ситуаційна вправа;

групове обговорення;

рольова гра;

презентація інформації;

структуроване практичне заняття;

індивідуальна робота.

Атрибути тренінгу

тренінгова група;

тренінгове коло;

спеціальне прилаштоване приміщення та приладдя;

тренер;

правила групи;

атмосфера взаємодії та спілкування;

інтерактивні методи навчання;

структура тренінгового заняття;

оцінювання ефективності тренінгу.

Додаток 2

Тренінгові техніки

Презентації

На відміну від лекцій, які надають знання з багатьох аспектів певної теми, їх взаємозв'язку з метою створення цілісного, теоретично обґрунтованого погляду на певне явище, презентації спрямовані на надання нових результатів, нової інформації з конкретного, досить вузького, практичного аспекту теми, яка є предметом навчання. Успішна презентація вимагає від того, хто її проводить:

заздалегідь потренуватися у проведенні презентації, аби виглядати і почувати себе впевнено;

заздалегідь організувати всі необхідні умови для проведення презентації (підготувати робоче місце, засоби наочності - плакати, слайди, демонстраційну апаратуру тощо);

в ході роботи періодично запитувати аудиторію щодо зрозумілості нової інформації, підтримувати постійний зворотний зв'язок;

виявляти гнучкість, бути готовим до непередбачуваних обставин, адже презентована нова інформація для когось може виявитися такою, що заперечує його усталеним поглядам.

Колективні презентації

Це така форма представлення матеріалу, коли кілька (троє або більше) осіб разом (по черзі) повідомляють інформацію аудиторії. Згідно з вказівками ведучого, який регулює черговість виступів, кожний, хто презентує, робить доповідь певної тривалості. Як правило, кожне повідомлення присвячене якомусь одному з кількох аспектів (вимірів, поглядів) однієї теми. Наприкінці колективних презентацій передбачаються запитання аудиторії кожному доповідачу.


Успішні презентації

Базовий план підготовки

Визначте Вашу мету (для себе);

Визначте Вашу тему (для учасників);

Поясніть учасникам, про що Ви збираєтесь говорити;

Говоріть про це;

Поясніть учасникам, про що Ви говорили.

Структура презентації

Вступ

Визначте Вашу ціль та тему;

Покажіть, яке значення вона має для учасників.

Основна частина

Окресліть та поясніть головні питання;

Зробіть своє повідомлення зрозумілим, коротким та простим;

Використовуйте приклади, які мають відношення до слухачів;

Впевніться, що всі обговорювані питання стосуються головної теми.

Висновок

Підведіть підсумок та підкресліть основні питання;

Зробіть акцент на важливих аспектах;

Наведіть конкретні приклади реагування;

Мотивуйте учасників на дії;

Подякуйте.


Групове обговорення

Групове обговорення в тренінгу — це спільне обговорення якогось суперечливого питання, що дає змогу прояснити (можливо, змінити) думку, позиції та установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. У тренінгу групова дискусія може бути використана як із метою надання можливості учасникам побачити проблему з різних сторін (це уточнює взаємні позиції, зменшуючи опір новій інформації від ведучого та інших членів групи), так і в ролі засобу групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань (збільшуючи згуртованість групи й одночасно полегшуючи саморозкриття учасників). Між цими завданнями є низка інших, проміжних.

Обговорення в тому чи іншому вигляді використовується майже на всіх етапах тренінгу. Воно виникає тоді, коли кожен учасник висловлює свою думку з тієї чи іншої т