Реферат: Європейський союз

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз 1

1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ІНТЕГРАЦІЙНА ДИЛЕМА УКРАЇНИ 1

1.2. ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ 3

1.3. ЕКОНОМІКА 5

1.4.ЕНЕРГЕТИКА 9

1.5. СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО 9

1.6. ВІЗОВА ПОЛІТИКА ТА РЕГІОНАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 11

1.7. ГУМАНІТАРНА СФЕРА 11

1.8. ІНШІ ПОДІЇ В ЄС 12

УКРАїна - нато 16

^ 2.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПРО – ЧИ ВАРТО ОЧІКУВАТИ ПРОГРЕСУ? 16

2.2. ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ 17

2.3. НАТО У ФОКУСІ ТИЖНЯ 18

^ 3.1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ПІДСУМКИ ВІЗИТУ ПРЕЗИДЕНТА В.ЯНУКОВИЧА ДО КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ 22

3.1.2. ПРЕЗИДЕНТ 23

3.1.3. ВИКОНАВЧА ВЛАДА 30

3.1.4. ПАРЛАМЕНТ 33

3.1.5. ОПОЗИЦІЯ 38

^ 3.1.6. УКРАЇНА ТА ІНШІ МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ 38

3.2.1. РОСІЯ 41

3.2.2. США 43

3.2.3. КРАЇНИ ЄВРОПИ 44

3.2.4. ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ 48



^ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз 1.1. АНАЛІЗ ТЕМИ ТИЖНЯ: ІНТЕГРАЦІЙНА ДИЛЕМА УКРАЇНИ

Напередодні візиту до України прем’єр-міністра Росії В. Путіна активізувались дискусії відносно можливого приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану. З російської сторони лунають дедалі більш наполегливі заклики на цей рахунок, підкріплені висвітленням як гіпотетичних переваг від подібного кроку, так і не менш гіпотетичних втрат України від нехтуванням російським запрошенням. Однак, насправді ключовим об’єктом уваги Москви виступає не стільки вступ України до Митного союзу (увесь минулий рік російські керманичі мирились з тим, що Україна не спішить долучатися до цього об’єднання), скільки євроінтеграційний поступ України і просування переговорів щодо укладання Угоди про асоціацію та створення поглибленої зони вільної торгівлі.

Таким чином, вже на цьому етапі перед Україною постала іманентна для її зовнішньої політики інтеграційна дилема, – вибір між європейським та євразійським векторами інтеграції – якої послідовно уникали представники нової влади, камуфлюючи стратегічну невизначеність власної зовнішньої політики під гаслами «позаблоковості» та «стратегічного балансування» і сподіваючись на утримання існуючого статус-кво принаймні у найближчій перспективі.

Потрібно визнати, що подібна актуалізація інтеграційної дилеми України відбувається в умовах не зовсім сприятливої політичної кон’юнктури. Процес переведення відносин Росія-ЄС у конструктивне русло слідом за «перезавантаженням» російсько-американських відносин знаходиться на проміжній стадії і не є остаточно завершеним. Сторони не досягли того ступеню зближення, який би давав змогу приступити до розв’язання найбільш суперечливих проблем у «спільному сусідстві». Більш того, вони не спромоглись виробити взаємоприйнятних правил поведінки у цьому просторі, внаслідок чого взаємодія між ними продовжує підпорядковуватись логіці «гри з нульовою сумою», а будь-яке посилення присутності однієї з потуг розглядається іншою як послаблення власних позицій. Але існує принаймні декларативна політична воля до подолання такого стану речей.

За таких обставин будь-яке одностороннє порушення існуючого балансу може призвести до відновлення деструктивних конфронтаційних тенденцій, а відсутність певності у відносинах двох найбільш європейських потуг створює додаткові ускладнення для країн Східної Європи в умовах, коли вони потребують зовнішньої підтримки, особливо в економічному плані.

Співвідношення політичного та економічного аспектів сьогоднішньої ситуації дозволяє осягнути усю складність завдання, яке стоїть перед українською дипломатією на даний момент. З економічної точки зору Україні доводиться обирати не між двома варіантами повноцінної інтеграції, а фактично, шукати модель, яка б уможливлювала часткову інтеграцію з ЄС, втілену у проекті зони вільної торгівлі, зі збереженням доступу на ринки країн СНД. Тільки в такій конфігурації ЗВТ з ЄС може мати бажаний модернізацій ефект та забезпечити ресурси для економічного розвитку української держави в середньостроковій перспективі. Входження до Митного союзу, навіть на сприятливих умовах, цих ресурсів забезпечити не може. Втім, й обмеження доступу до ринків цих країн є небажаним для української економіки, яка поки що не може належним чином конкурувати на ринку ЄС.

Інакше кажучи, Україні потрібні європейські інвестиції та ринок СНД. Залучення європейських інвестицій без здійснення регуляторної конвергенції, яка передбачена в рамках створення зони вільної торгівлі, уявляється дуже проблематичним (хоча навіть в цьому випадку негайний приплив інвестицій не є гарантованим). Тому Україна не може відмовитись від цього компоненту Угоди про асоціацію. Але задля залучення інвестицій необхідно також мати й інші конкурентні переваги, зокрема можливості виходу на ті ринки, до яких європейські виробники наразі не мають безпосереднього доступу. Тобто ЗВТ сама по собі не може дати України тих переваг, за яких вона б не залежала від перипетій економічного співробітництва з Росією та країнами СНД.

Проблема поглиблюється ще й відсутністю чіткої перспективи подальшої траєкторії розвитку євразійського простору. Непевність відносно того, коли і на яких умовах Росія вступить у ВТО, анонсування намірів щодо створення зони вільної торгівлі Росія-ЄС поряд із заявами про те, що Росія має захищати свій ринок і не наближувати свої тарифи до узгоджених з країнами ВТО до моменту вступу, і зрештою, невизначеність принципів і конфігурації самого Митного союзу унеможливлює прийняття однозначного рішення щодо формату і засад відносин України з цим об’єднанням.

З іншого боку, фінансовий стан України викликає серйозні побоювання. За словами фахівців, без додаткового зовнішнього ресурсу уряду навряд чи вдасться втримати ситуацію. За тих обставин, коли МВФ відмовляється перераховувати Україні наступний транш, а ціна на газ продовжує зростати вслід за зростанням цін на нафту, Росія може виступити чи не єдиним донором необхідного ресурсу. Але дуже сумнівно, щоб Росія надавала допомогу Україні без відповідних гарантій та контролю за стратегічними об’єктами.

З політичної точки зору проблема виглядає не менш суперечливо. Первинним джерелом цієї суперечливості є політика Євросоюзу, яка, будучи зосередженою на нормативній конвергенції, не враховує ті геополітичні реалії, що склались у Східній Європі. ЄС просуває власний порядок денний у відносинах з Україною, відмовляючись при цьому брати на себе принаймні часткові витрати, які цей порядок денний тягне для України як в економічному, так і в політичному сенсі. Навіть у тій ситуації, яка склалася в результаті заяв, пропозицій і претензій російських лідерів, Євросоюз займає пасивну позицію спостерігача. На напівофіційному рівні представники ЄС наголошують на несумісності процесів створення ЗВТ та входження до Митного союзу, на офіційному вказують на те, що Україна має самостійно приймати рішення щодо вектору інтеграції. І немає жодних ознак того, що ЄС готовий піти на суттєві поступки у переговорному процесі для полегшення скрутного становища України. Внаслідок цього Україні доводиться самотужки вирішувати свої проблеми і шукати рішення, які задовольнять як Євросоюз, так і Росію.

При цьому вона не може нехтувати як досягнутими положеннями у переговорному процесі з ЄС, так і своїми позиціями на просторі СНД та у відносинах з Росією. Адже цілком зрозуміло, що Росія розглядає це питання як поворотне для вибудовування подальших контактів з українським керівництвом, тому Київ не може просто відкинути застереження Москви, а повинен знайти взаємоприйнятний компроміс.

З огляду на ці міркування, очевидно, що Україна не має наразі достатніх можливостей для остаточного вирішення власної інтеграційної дилеми, але зберігати стратегічну невизначеність вона також не може. Найбільш оптимальним, звісно, було б становлення такої конфігурації зв’язків в Європі, яка б дозволяла уникнути бінарності векторів інтеграції, а з нею і самої інтеграційної дилеми України, але поки цього не сталося варто знайти певний проміжний тимчасовий варіант, який би уможливлював доведення до логічного завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію без радикальних криз у відносинах з Росією. Тобто спочатку укласти Угоду про асоціацію, а потім, відштовхуючись від неї, вибудовувати такий механізм співпраці з Росією та Митним союзом, який би не суперечив її положенням. А на той час, допоки Угода про асоціацію не буде підписана розвивати діалог з Росією у конструктивному руслі, демонструючи готовність йти назустріч і розглядати можливі варіанти співробітництва, але не погоджуючись на прийняття митних тарифів, які діють у Митному союзі. Вірогідно, що саме на це спрямована українська пропозиція «пакетної угоди у форматі 3+1», яку згадував президент у щорічному Посланні до Верховної Ради.

Примітними у тексті Послання є також висловлювання стосовно євроінтеграційних прагнень України. По-перше, у ньому напряму не згадується мета членства в Європейському Союзі, натомість фігурує заклик до «повноцінної інтеграції України в європейський економічний, соціальний, культурний та правовий простори». По-друге, націленість на підписання Угоди про асоціацію протягом 2011 року пролунала вже не так однозначно, як раніше. Президент заявив: «Вже в цьому році ми прагнемо шляхом компромісу усунути розбіжності і вийти на остаточне підписання Угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі». По-третє, глава держави підтвердив курс на зближення європейського та євразійського економічних просторів, хоча не уточнив, в якій формі Україна планує його реалізовувати. Коментуючи цю подію, представники ЄС запевнили, що висловлена у Посланні позиція цілком узгоджується з їхніми очікуваннями, оскільки підтверджує намір України укласти Угоду про асоціацію та утворити зону вільної торгівлі з ЄС. Але це не знімає питання того, до якого рівня український уряд готовий залучатися до співробітництва з державами Митного союзу і в якій формі. Ясності у цьому питанні поки що немає, а суперечливі сигнали від окремих урядовців створюють враження про деяку розгубленість українського керівництва та відсутність чіткого бачення подальших інтеграційних перспектив України.

Отже, незважаючи на заяви української сторони про те, що розвиток співпраці на європейському та євразійському напрямках не суперечать один одному, інтеграційна дилема України є доволі нагальною і формулюється на даному етапі у такому вигляді: «Як забезпечити інтеграцію у нове середовище, не порушуючи існуючої інтегрованості з традиційними партнерами?» Зрозуміло, що епізодичним спалахом уваги у світлі візиту Путіна дискусії на цю тему не обмежаться, і що Україна знаходиться лише на початковому етапі процесу вироблення власної «інтеграційної ніші» в Європі. Але цей процес потрібно просувати, маючи цілісне уявлення про те, яку роль Україна мусить відігравати в європейській системі, а не виходячи з кон’юнктурних волюнтаристських міркувань тактичного характеру.

^ 1.2. ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ

УНІАН

05.04.2011 У Парижі створили Європейський єврейський парламент

У Європі створено Європейський єврейський парламент, який складатиметься зі 120 депутатів. Таке рішення, як повідомляє Mignews,  озвучене на найбільшому європейському єврейському форумі, що відбувся в Парижі, в якому брали участь делегати з 28 країн Європи і багатьох інших країн світу.

Делегати форуму доручили спеціальній комісії на чолі з президентом Європейського єврейського союзу (EJU) Ігорем Коломойським (Україна) і лідером євреїв Франції П’єром Беснану погодити умови роботи парламенту і його статус зі штаб-квартирою Європарламенту в Брюсселі.


Європейський простір

^ 06.04.2011 Київ бореться з втомою ЄС від розширення

Україна наполягає на тому, щоб в новій угоді про асоціацію з ЄС була чітко зафіксована європейська перспектива. Про це заявив 5 квітня журналістам в Брюсселі заступник міністра закордонних справ України Павло Клімкін, який брав участь у вісімнадцятому раунді переговорів між Україною та ЄС.

Разом з тим, за словами заступника міністра, Україна готова на певні компроміси щодо того, як саме майбутня європейська перспектива буде відображена в угоді. 

Про необхідність закріплення європейської перспективи для України в майбутній угоді про асоціацію з ЄС не говорив, мабуть, тільки лінивий український політик. Не секрет, що це питання є одним з ключових в політичній частині документу, яке сторони так і не змогли остаточно погодити, хоча переговори тривають вже понад 4 роки.

Українські керманичі постійно кажуть про те, що причина – в небажанні ряду країн так званої старої Європи бачити Україну в своїй родині.Втім, у європейців є свої підстави для такої позиції: це і певна втома від розширення, і проблеми, що спостерігаються в Болгарії та Румунії, які приєдналися до ЄС в 2007 році, однак і досі не змогли подолати поширену корупцію. Крім того, ряд європейських лідерів і досі не впевнені в щирості європейського вибору України. 

За словами заступника міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, Київ готовий до певного компромісу у формулюваннях, але головна мета – закріплення європейської перспективи – залишається незмінною. 

"Яким чином це буде зафіксовано - інше питання. Наприклад є відомий балканський підхід, або, як я його називаю, хорватський еволюційний підхід, де сказано, що імплементація майбутньої угоди має вести до перспективи членства, це один з можливих варіантів для майбутнього угоди, варіант який може обстоюватися в майбутньому. Але звичайно, це наша ключова позиція, що європейська перспектива має якимось чином, як мета, бути закріплена в угоді, і з цього ніхто не збирається так би мовити "з’їзджати", - заявив пан Клімкін.

Зараз Митний союз, потім - зона вільної торгівлі з ЄС

Ще одним важливим пунктом нової угоди з Євросоюзом є створення зони вільної торгівлі. Переговори з цього питання є дуже складними, оскільки йдеться про масу технічних питань, які мають бути узгоджені Києвом та Брюсселем.

Плюс – ряд майже політичних проблем, зокрема, щодо захисту географічних назв товарів, щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією, захисту інтелектуальної власності. Останнім часом в обговоренні теми зони вільної торгівлі між Україною та ЄС активну участь почала брати Москва.

В середині березня прем'єр-міністр Росії Владімір Путін однозначно заявив про те, що в разі підписання документу між Києвом та Брюсселем, Росія буде вимушена розпочати вибудовувати кордон для українських товарів. Вчора ж в інтерв'ю газеті "Комерсант-Україна" уповноважений уряду України зі співпраці з Росією та країнами СНД Валерій Мунтіян заявив, що Київ планує спочатку приєднатися до Митного Союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном, а лише потім – в 2015 році, підписати угоду про зону вільної торгівлі між Митним Союзом та ЄС.

Чільний український дипломат Павло Клімкін спростовує це твердження: "Позиція МЗС є досить чіткою, і це не тільки позиція МЗС, це позиція політичного керівництва України: ми є відданими ідеї успішного просування у переговорному процесі про угоду про асоціацію. Створення ЗВТ є невід’ємною частиною інтегральною частиною майбутньої угоди про асоціацію. З моменту вступу України до СОТ ми досягли досить значного прогресу в рамках переговорів і ми вважаємо, що є всі підстави говорити про можливість завершити переговори в цьому році". 

За словами Павла Клімкіна, створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом аж ніяк не завадить розвиткові економічних відносин з іншими країнами, а навіть навпаки, сприятиме цьому. Представник МЗС також чітко наголосив, що рішення щодо того, якою буде зона вільної торгівля, ухвалюватимуться виключно в Києві та Брюсселі, і місця для інших столиць в цьому процесі не передбачено.

Безвізовий режим 

Ще однією темою сьогоднішнього візиту заступника міністра закордонних справ України до Брюсселя стали переговори щодо безвізового діалогу. Вже до середини червня Київ планує підготувати перший звіт з цього питання. На сьогодні український уряд вже схвалив національний план дій, який найближчим часом має бути затверджений Президентом. Українські чиновники кажуть, що їхні успіхи вже оцінені європейцями. 

"Ми достатньо успішно працюємо у багатьох питаннях, і це не тільки оцінка наша. Це оцінка, до речі, і Єврокомісії, і що дуже важливо, - окремих країн-членів. Оскільки дуже важливо, що з цього приводу думають німці, австрійці або голландці, а не тільки комісія. І ми намагаємося зараз активно працювати з міністерствами внутрішніх справ цих країн з метою отримання відповідної допомоги. Ну, і плюс, це теж дуже важливий аспект, деякі з цих міністерств активно працювали з балканськими країнами, зараз ресурси після успіху на Балканах вивільнені і ми хочемо теж належним чином використати, і з цього плану ведемо переговори і у нас вже є відповідні домовленості з деякими міністерствами внутрішніх справ", - розповідає заступник міністра закордонних справ України Павло Клімкін.

Що ж до можливості тимчасового скасування віз на час проведення в Україні та Польщі фіналу Євро-2012, то тут, за словами Павла Клімкіна, багато чого буде залежати від того, чи зможе Європа запровадити в своєму візовому кодексі положення про здійснення спільного з третіми країнами прикордонного та візового контролю, а також від вирішення ряду двосторонніх питань з Польщею, в першу чергу, в сфері безпеки. На Варшаву в українському МЗС покладають великі надії і у зв’язку з головуванням Польщі в ЄС в другій половині цього року. Кажуть, що Польща була і залишається одним з найкращих адвокатів України в Європі.


Євроатлантична Україна

^ 06.04.2011 МЗС: країни "старої" Європи ставляться до України спектично

Скептицизм ряду країн Європи щодо членства України пов’язаний з бажанням побачити результати реформ.

Про це українським журналістам заявив сьогодні заступник міністра закордонних справ України Павло Клімкін.

Він зазначив, що на сьогодні є ряд країн - членів ЄС, які позитивно ставляться до майбутнього членства України в ЄС, а є країни, які принципово позитивно налаштовані на членство України, однак через внутрішню ситуацію “не готові сказати чітке “так”, а також є країни, налаштовані скептично – це, переважно, країни “старої” Європи.

“Їх не так багато, вони - відомі, це – країни “старої” Європи, і тут у нас є, я вважаю, широкий маневр і можливість для подальшого, так би мовити, їх переконання”, - сказав П.Клімкін.

“Для умовно, в лапках скажемо, “скептичних” країн, велику роль грають реальні успіхи. І ми вважаємо, що просування у ключових реформах, просування в рамках “безвізового” діалогу, просування по шляху підготовки угоди про асоціацію будуть тими аргументами, які переконають ключові країни-скептики”, - додав заступник міністра.

Він зазначив, що у процесі приєднання нових країн до ЄС, країни “старої” Європи мали можливість спостерігати, які відбуваються реформи.

“І, я б сказав, що в багатьох країнах – не хочу, звичайно, називати їх – реформи відбувалися набагато повільніше, ніж в Україні. І от зараз, коли ми розмовляємо з багатьма країнами - членами ЄС, враження і сприйняття реформ в Україні є як достатньо динамічне. Просто ряд країн хоче бачити зараз по ключових реформах конкретні результати”, - сказав П.Клімкін.

За його словами, в Україні очікують, передусім, побачити реформ в економічній сфері, у сфері верховенства права, а також у сфері міграційно-візової політики.

Як повідомляв УНІАН, питання закріплення перспективи членства України в ЄС у новій угоді про асоціацію наразі не вирішено.

Сьогодні П.Клімкін заявив, що Україна готова до певних компромісів у формулюваннях, однак не відмовляється від ключової мети – отримання перспективи членства.


Українська правда

^ 07.04.2011 Європа відмовилась давати Україні перспективу

Європарламент підтримав резолюцію щодо Східного виміру Європейської політики сусідства, відкинувши положення про погіршення ситуації в Україні.

Відповідне голосування відбулося в четвер у Страсбурзі під час пленарного засідання Європейського парламенту.

Зокрема, Європарламент не підтримав поправку, автором якої був депутат Марек Сівець.

Він пропонував визначити, що "перспектива вступу, відповідно до ст.49 угоди про ЄС, може бути обґрунтована для наших країн-партнерiв, i наголосити на важливості надання перспективи членства та європейської інтеграції як рушійної сили для проведення реформ".

Водночас Європарламент не підтримав поправку, запропоновану німецьким депутатом Михаелем Галлером, в якій пропонувалося відзначити розвиток негативних тенденцій у країнах-партнерах, додавши до оригінального тексту, в якому згадувалася лише Білорусь, й Україну.

У дипломатичних колах зазначають, що поправка Сiвця була значущою для української сторони, але говорять i про те, що всі необхідні положення щодо закріплення за Україною перспективи членства Європейський парламент уже ухвалив.

Зокрема, відзначено резолюцію Мiхала Камiнського, в якій таке положення прописано чітко, а також нещодавню резолюцію щодо України, де параграф 49 угоди про ЄС було безпосередньо включено до мотивувальної частини документа.

1.3. ЕКОНОМІКА

Європейський простір

30.03.2011 Рекомендації Світового Банку та ЄС щодо корупційних ризиків тендерного закону № 7532 не повністю враховують особливості українських реалій

Про це йшлося на прес-конференції «Чому експерти України не згодні з позицією Світового Банку та ЄС щодо корупційних ризиків тендерного закону № 7532», яка відбулася 29 березня у приміщенні Міжнародного Центру перспективних досліджень.

Намагання Єврокомісії і Світового банку наблизити тендерне законодавство України до Євродиректив призвело до прийняття 15 березня у першому читанні Верховною Радою законопроекту №7532 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», яким вносяться зміни до діючого законодавство щодо державних закупівель. 

Після актуалізації у пресі дискусії навколо цього законопроекту, делегація Європейського Союзу та Світовий банк надіслали спільну заяву для преси, у якій роз’яснили деякі питання стосовно проекту змін, які обговорюються. 

У своїй заяві представники Єврокомісії і Світового банку висловлюють позицію, що оскільки державні підприємства є учасниками вільного ринку, то оприлюднення комерційної інформації зменшує їхні можливості у вільній конкуренції. 

Однак, на думку українських експертів, ухвалення цього закону у другому читанні призведе лише до того, що близько 80% підприємств будуть керуватися не нормами Закону України “Про здійснення державних закупівель”, а окремими рішеннями Кабінету Міністрів України. Фахівці вважають, що після прийняття Закону державні установи намагатимуться проводити максимальну кількість тендерів через узгодження з Кабінетом Міністрів, а не в рамках тендерного законодавства. Відтак кількість тендерів, на які реально не розповсюджуватиметься Закон, значно зростатиме, а щорічні втрати бюджету досягатимуть до 70 мільярдів гривень на рік (близько 7 мільярдів євро). 

Прийняття законопроекту №7532 у запропонованому вигляді спричинить різке зменшення прозорості в оприлюдненні тендерної документації: В разі ухвалення змін громадяни не матимуть реальної інформації про те, хто та на яких умовах брав участь в закупівлях, а також, що це насправді коштувало українським платникам податків. 

Представники Єврокомісії і Світового банку переконані, що ліквідація нагляду Мінекономіки за закупівлями в одного учасника збільшить відповідальність інших міністерств, а також спростить процедуру такої закупівлі. 

Проте українські аналітики стверджують, що «закупівлі в одного учасника» протягом кількох останніх років залишаються найкорупційнішим видом закупівель в Україні. І якщо у Європі такі закупівлі справді проводяться лише у виняткових випадках, то в нашій державі минулого року майже 40% тендерів відбувалися на безальтернативній основі. Навіть якщо не брати до уваги закупівлі газу, вугілля та ін., то й у такому випадку ця частка сягатиме не менше 20 % всіх тендерів. 

Ліквідація додаткового нагляду за цим видом закупівель разом із значним розширенням переліку випадків, що дозволяють проводити тендери з одним учасником, на думку експертів, призведе до додаткових бюджетних втрат та позбавить громадськість можливості контролю за витрачанням державних коштів. 

Довідка. 24 березня українські неурядові організації, що опікуються питаннями доброчесності державних закупівель, звернулися до Кабінету Міністрів України, Світового банку та ЄС з проханням публічно оприлюднити їхню позицію щодо законопроекту № 7532 та його окремих норм, http://www.toro.org.ua/news/568.html 

Прес-конференцію організували Партнерство «Новий Громадянин» (www.newcitizen.org.ua), Громадська експертна Рада при Українській частині Комітету з питань співробітництва між Україною та (http://eu.prostir.ua/themes/rada.html)та громадське Партнерство «За доброчесні державні закупівлі в Україні» (http://www.toro.org.ua/tender/) за підтримки Міжнародного Центру перспективних досліджень (www.icps.kiev.ua). 


УНІАН

^ 01.04.2011 Бізнес заявляє про свої інтереси в угоді з Євросоюзом

В українському бізнес-середовищі поки що не відчувають налагодженої співпраці влади та бізнесу в контексті переговорів про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. Про це на засіданні робочої групи «Україна-ЄС на шляху до розширеної Зони вільної торгівлі» заявив народний депутат, президент Союзу промисловців та підприємців України Анатолій Кінах.

Водночас у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі запевняють, що інтереси українського бізнесу на переговорах із Євросоюзом мало не на першому місці.

У Союзі промисловців та підприємців України кажуть, що не сумніваються у незворотності інтеграції країни в європейський економічний та політичний простір. Однак, за словами президента союзу, народного депутата від Партії регіонів Анатолія Кінаха, підприємців нині дуже турбує той факт, що «досі не відчуваються чіткі погоджені дії як у контексті діалогу влади з бізнесом, так і дій тих інститутів влади, які відповідають за кінцеві результати».

За словами Кінаха, нині, на завершальному етапі переговорів про зону вільної торгівлі, керівництву держави важливо уникати помилкових кроків. «Те, що відбувається, наприклад, на ринку сільгосппродукції, однозначно знижує наші шанси досягати позитивних результатів як у переговорах, так і в кінцевих результатах. Спроби монополізації, непрозорі процедури квотування, чергові законопроекти по експортних митах плюс масштабні корупційні процеси – це дискредитація України та її намірів і віддалення її від кінцевої мети – підписання угоди про асоційоване членство і зону вільної торгівлі», – наголосив Анатолій Кінах.

У Мінекономіки кажуть, що бізнес – на першому місці

Водночас у Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України заявляють, що ставлять на перше місце не підписання угоди «заради підписання», а саме інтереси українського бізнесу. «Нам потрібна не угода як така, не ті тисячі сторінок, на яких будуть написані юридичні тексти. Головне – це створення конкурентних умов для ведення бізнесу і економічного співробітництва з Європейським Союзом», – зазначає заступник міністра Валерій Пятницький.

Напередодні Прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що Україна і Євросоюз вже давно могли б підписати договір про зону вільної торгівлі, проте українську сторону не влаштовують пропозиції ЄС щодо експорту сільськогосподарської продукції.

«Зараз ми ведемо переговори про створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. У принципі, Європейський Союз готовий хоч завтра підписати. З нашого боку є питання. Поки ми не погоджуємося на ті умови з експорту сільськогосподарської продукції, які пропонує Євросоюз. Як тільки ми знайдемо компроміс, угоду про зону вільної торгівлі буде підписано», – сказав Микола Азаров.

Раніше перший віце-прем'єр-міністра, міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв заявив, що Україна може закінчити переговори щодо підготовки підписання угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом та безвізовий режим вже в першому півріччі цього року.

Митний союз – не альтернатива угоді про зону вільної торгівлі – експерт

16 березня прем’єр-міністр Російської Федерації Володимир Путін заявив, що створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом може негативно вплинути на економічні відносини України з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Натомість Володимир Путін висловив переконання, що вести переговори з Євросоюзом у форматі Єдиного економічного простору або Митного союзу – «це зовсім інша справа».

Водночас голова правління українського Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський каже, що Митний союз із Росією, Білоруссю та Казахстаном не може бути альтернативою Зоні вільної торгівлі з Євросоюзом. «З точки зору середньострокових та довгострокових перспектив Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС є безальтернативним інструментом. Будь-які спроби розміняти його в політичному плані на якісь вигоди, пов’язані, наприклад, з Митним союзом чи отриманням кредитів, які фактично відкладатимуть реформи, – це невиправдана економічна та політична помилка», – додав Ігор Бураковський.


Європейський простір

^ 01.04.2011 31 березня започатковано нову ініціативу ЄС – East Invest

31 березня під час конференції у Брюсселі започатковано програму East Invest – новий регіональний інвестиційний проект, покликаний розвивати економіку регіону Східного партнерства. Коментуючи подію, Штефан Фюле (Європейський Комісар з розширення та європейської політики сусідства) сказав, що програма «підтримуватиме економічні трансформації країн-учасниць Східного партнерства на шляху їх економічної інтеграції з ЄС».

Головна мета ініціативи - підтримка економічного розвитку та поліпшення умов діяльності малих та середніх підприємств країн-учасниць Східного партнерства.

Цілі програми – налагодження зв’язків між державними та приватними організаціями ЄС та регіону Східного партнерства.

Основні механізми співробітництва:

Розвиток діалогу між державними та приватними організаціями, а також консультування приватного сектора у питаннях прийняття рішень;

Обмін досвідом та налагодження партнерських відносин між компаніями ЄС та регіону Східного партнерства;

Розвиток потенціалу організацій регіону Східного партнерства, які підтримують мале та середнє підприємництво.

Бюджет проекту – 8,75 млн. євро. Головними бенефіціантами ініціативи стануть країни-учасниці Східного партнерства: Азербайджан, Білорусь, Грузія, Вірменія, Молдова та Україна. Детальніше тут.


УНІАН

^ 05.04.2011 ЄС контролюватиме легальність імпортованої деревини з України

ЄС жорстко контролюватиме легальність імпортованої деревини, оскільки ухвалено відповідну директиву, що набере чинності весною 2013 року. Про це повідомили в організації ENPI-FLEG, експерти якої провели дослідження «Стислий огляд умов забезпечення легальності походження деревини в Україні».

Жорсткі умови диктує Регуляція ЄС №995/2010. Вона вимагає постачати на ринки ЄС деревину та лісопродукцію лише легального походження. До березня 2013-го торговці мусять не тільки розробити, а й впровадити due diligence – систему заходів для перевірки законності планованої діяльності (у цьому випадку – торгівлі деревопродукцією).

Компанії-експортери, в тому числі й ті, що працюють в Україні, муситимуть надавати необхідні підтвердження легальності походження своєї продукції. Інакше вони можуть втратити свої позиції на європейському ринку. 

Сьогодні в Україні вже зроблено кілька кроків до створення системи легалізації заготівлі та обігу деревини. Це, зокрема, запровадження сертифіката легальності походження деревини і лісоматеріалів (СЛПД). Кожен експортер має отримати СЛПД на кожну партію лісопродукції, оформлену одним транспортним документом. Щоб отримати СЛПД, експортер надає в обласне управління лісового господарства або транспортні документи на купівлю деревини (лісоматеріалів), або лісорубний квиток.

Другий крок – створення єдиної державної системи електронного обліку деревини. Поки що працюють лише окремі її елементи, частіше – на рівні окремих лісгоспів. У цілому система ще на стадії розробки і вимагає чималих коштів для її вдосконалення і впровадження.

І, нарешті, легальність української лісопродукції підтверджує добровільна сертифікація частини українських лісгоспів за різними міжнародними програмами. Зазвичай участь у таких програмах засвідчує не тільки певний рівень ведення лісового господарства, а й, наприклад, збереження біорізноманіття, захист прав місцевих жителів та малого бізнесу тощо. 

Сьогодні кожен з цих елементів ще вимагає суттєвого доопрацювання, вважають експерти. 

Наприклад, згадувана Регуляція ЄС охоплює майже повний перелік категорій товарної групи «Деревина та вироби з неї». Це набагато більше за список тих товарів, на які в Україні видається сертифікат легальності походження деревини. Крім того, на практиці для отримання СЛПД експортер найчастіше надає не лісорубний квиток, а документи на купівлю деревини. Тобто СЛПД фактично є свідченням купівлі лісопродукції, а не її легальності. Тому експерти рекомендують обов’язково вписувати у СЛПД номер лісорубного квитка. Адже саме за лісорубним квитком здійснюється розрахунок лісоматеріалів, встановлюються умови лісокористування і транспортування заготовленої деревини тощо. Лісорубний квиток також використовують для обліку оплати за користування лісовими ресурсами. Перш ніж отримати його, треба підготувати ще низку документів, зокрема, план лісосіки, карту технологічного процесу розробки лісосіки тощо. Тому занесення номера лісорубного квитка до СЛПД у разі потреби дасть змогу простежити легальність деревини аж від лісосіки.

Крім вдосконалення існуючих, необхідно створити нові елементи системи підтвердження легальності. Зокрема, в законодавстві Україні немає прямого визначення незаконних рубок тощо.


Європейський простір

^ 07.04.2011 Євросоюз вважає квоти на експорт зерна з України невиправданими

Європейський Союз вважає невиправданим продовження Україною режиму квотування експорту зернових. Про це у Брюсселі заявив представник Єврокомісії Джон Кленсі. Він зазначив, що Євросоюз дуже уважно стежить за введенням експортних квот на зернові, звернувшись вперше з відповідним питанням до української сторони у жовтні 2010 року.

«Україна надала відповідь, що підтверджує внутрішні причини для вжитих заходів, а також — тимчасовий їх характер», — сказав представник Єврокомісії. 

У результаті аналізу отриманої відповіді ЄС попросив консультацій з Україною в рамках статті 12 Угоди Світової організації торгівлі про сільському господарстві. Такі консультації відбулися в лютому та березні цього року в Женеві. 

«На базі відповідей, наданих українською стороною, ЄС прийшов до висновку, що заходи не були виправдані і застосовувалися дискримінаційним шляхом», — підкреслив Дж.Кленсі. 

«Відповідно, ми вважаємо, що немає виправдання і для продовження режиму квотування після 31 березня», — додав він. 

Як повідомлялося, на початку жовтня 2010 року Кабінет міністрів ввів квотування експорту зерна на термін до 31 грудня 2010 року. У кінці минулого року його було продовжено до 31 березня 2011 року. При цьому сумарний розмір квот було збільшено на 1,5 млн тонн — до 4,2 млн тонн. 

Уряд 30 березня вирішив продовжити квотування експорту зерна до 30 червня 2011 року, одночасно збільшивши квоту на кукурудзу на 2 млн тонн. 

За цей час квоти розподілялися двічі способом, що викликав по