Реферат: Міністерство охорони навколищнього природного середовища україни державне управління охорони навколишнього природного середовища в одеській області регіональна доповідь

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИЩНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ



ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ


Регіональна доповідь

про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2009 році


Одеса-2010


ЗМІСТ


ВСТУПНЕ СЛОВО 5

1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 6

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області 6

1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області 8

2. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА РУЙНУВАННЯ ОЗОНОВОГО ШАРУ 10

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 10

2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 10

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області 10

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 12

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 13

2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах 13

2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря 14

2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 14

2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 15

2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря 15

3. ЗМІНА КЛІМАТУ 17

3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів 17

3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 17

3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату 17

4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ 18

4.1. Водні ресурси та їх використання 18

4.2. Забруднення поверхневих вод 21

4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод 21

4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) 22

4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 23

4.3. Якість поверхневих вод 24

4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 24

4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 25

4.3.4.Радіаційний стан поверхневих вод 29

4.4. Екологічний стан Чорного моря 29

4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення 30

4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів 31

5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІО- ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, ФОРМУВАННЯ ЕКОМЕРЕЖІ ТА РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ 34

5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі 34

5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових 34

5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення 38

5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів 39

5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 39

5.2.1. Лісові ресурси 39

5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів 44

5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 45

5.2.4. Адвентивні види рослин 48

5.2.5. Стан зелених насаджень України 51

5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 53

5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі 53

5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні 56

5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 60

5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними 62

5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття 62

5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 64

5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України 64

5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 69

5.4.3. Історико-культурна спадщина 70

5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля 73

6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ 76

6.1. Структура та стан земельних ресурсів 76

6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь 76

6.1.2. Деградація земель 77

6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 78

6.3. Якість грунтів 79

6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 79

6.3.2. Забруднення ґрунтів 79

6.4. Охорона земель 80

6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво 81

7. НАДРА 83

7.1. Мінерально-сировинна база 83

7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 85

7.2. Система моніторингу геологічного середовища 89

7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 89

7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 98

7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 106

7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр 109

8. ВІДХОДИ 111

8.1. Структура утворення та накопичення відходів 111

8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) 112

8.3. Використання відходів як вторинної сировини 115

8.4. Транскордонні перевезення відходів 115

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами 116

9.ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 118

9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки 118

9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 121

9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія 122

9.3.1. Радіаційне забруднення територій 123

9.3.2. Радіоактивні відходи 124

10.СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 125

10.1. Ведення сільського господарства в Одеській області 125

Посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2009р. в усіх категоріях господарств склала 1257,1 тис. га, що на 54,2 тис. га менше (на 4,2%), ніж у 2008 році. 125

10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження 126

10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві 126

11. ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИКИ НА ДОВКІЛЛЯ 127

11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави 127

11.2. Ефективність енергоспоживання 128

11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі 129

11.4. Використання альтернативних джерел енергії 129

12. ВПЛИВ ТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 131

12.1. Транспортна система Одеської області 131

12.1.1. Обсяги транспортних перевезень 132

12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів 133

12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля 135

12.3. Використання альтернативних видів палива 135

13. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 136

13.1. Екологічна політика регіону 136

13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 136

13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища 138

13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації 165

13.5. Економічні засади природокористування 167

13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності 170

13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі 170

13.6. Удосконалення системи управління та нормативно –правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 172

13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування 172

13.8. Екологічний аудит 173

13.9. Екологічне страхування 174

13.10.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 180

13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень 184

13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій 192

13.11.2. Громадські рухи 202

13.12.Виконання державних екологічних програм 206

13.13.Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 214

13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом 215

13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги 215

13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво 216

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 219

ДОДАТКИ 221



^ ВСТУПНЕ СЛОВО
Загострення проблем безпеки навколишнього середовища і населення стало визначальною рисою сучасності. Обсяг антропогенного впливу на природне середовище. урбанізація територій, зростання обсягів штучних елементів середовища ( техносфери) – усі ці фактори справляють потужній, переважно негативний зворотній вплив на населення.

Екологічна безпека регіону розглядається як сукупність процесів і заходів щодо створення достатніх умов для збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і природно-територіальних комплексів, як середовища для життєдіяльності населення, що є однією з найважливіших категорій сталого розвитку.

Покращення умов життя та екологічного стану області залежить від своєчасного вирішення таких завдань, як: розвиток та розширення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду; зменшення рівня забруднення водоймищ, модернізація систем водовідведення та проведення ліквідаційного тампонажу безгосподарних свердловин; забезпечення населення якісною питною водою; знешкодження непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин; розвиток та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь; підвищення стану техногенної безпеки та рівня захисту населення від наслідків природних і техногенних аварій та катастроф. Важливим питанням екологічної безпеки Одеської області та чорноморського басейну є проведення невідкладних природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення екологічного стану Чорного моря. Актуальною залишається проблема утилізації твердих побутових відходів.

Вирішення невідкладних екологічних заходів загальнодержавного та регіонального значення здійснюється через удосконалення економічних механізмів охорони природи і природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання; через реалізацію екологічних та природоохоронних програм, спрямованих на поліпшення якості повітря, води, розвиток заповідної справи та створення цілісної екомережі, запровадження і додержання принципів екологічно збалансованого розвитку; реалізацію заходів щодо охорони земель, широкомасштабних водоохоронних заходів у басейнах усіх річок, поліпшення якості водних ресурсів і водозабезпеченості в усіх населених пунктах; будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд, розширення системи водопостачання, споруд каналізації, очистки стічних вод; створення системи моніторингу довкілля та удосконалення механізму управління і контролю з екологічної безпеки тощо.

Робота у напрямку екологічного оздоровлення навколишнього середовища, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру створюватиме сприятливі умови для відтворення природних ресурсів, життя та здоров"я людей, дозволить поліпшити демографічну ситуацію та зберегти історико-культурний потенціал та традиції регіону.
^ 1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області
Одеська область утворена 27 лютого 1932 року. До її складу входять 26 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 33 селища міського типу та 1127 сільських населених пунктів. Населення області становить 2391,0 тис. осіб Адміністративний центр регіону - Одеса - одне з найбільших міст України, важливий транспортний, індустріальний, науковий, культурний і курортний центр з населенням 1010,3 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року).

Одеська область займає територію Північно-західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману (довжина морської берегової лінії в межах області перевищує 300 км) і тягнеться від моря на північ, в глиб суші на 200-250 км. На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході - з Миколаївською областями, на заході - з Молдовою та Придністровською Молдавською Республікою, на південному заході - частина державного кордону України з Румунією. Усього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону. Площа Одеської області складає 5,5 % території України (33,3 тис.кв.км). Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - в степовій зоні. У ґрунтовому покрові переважають звичайні та південні чорноземи. Середньорічна температура коливається від +8,2 0С на півночі до +10,8 0С на півдні. Тривалість вегетаційного періоду від 180 до 210 діб. Середньорічна кількість опадів - від 340 мм на півдні області до 460 мм на півночі.

Чорне море та лікувальні грязі Куяльницького лиману створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення. Природні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику.

Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

Довжина морських і лиманних узбереж від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км. На території області знаходяться прісноводні - Кагул, Ялпуг, Катлабух, солоні озера - Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас, а також Хаджибейський і Куяльницький лимани, відомі своїми лікувальними грязями. Водопостачання Одеської області здійснюється як з поверхневих джерел так і за рахунок підземних джерел. В області експлуатується близько 5400 артезіанських свердловин та 212 шахтних колодязів. Поверхневими джерелами госппитного водопостачання населення області є річки Дністер і Дунай, оз. Ялпуг, 2 канали Ізмаїльського управління водного господарства Дунай-Сасик та Латиш.

У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільш великі Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бургас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 8 Придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни.

В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів.

Область належить до лісодефіцитних територій, загальна лісистість становить 6%, що в 1,5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9%, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги.

На території Одеської області налічується 120 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з яких 16 - загальнодержавного значення і 104 місцевого. Їх загальна площа становить 145 616,522 га або 4,41 % від площі області. Порівняно з минулим роком ми збільшили кількість об’єктів на 2 і завдяки цьому частка заповідного фонду області збільшилась майже на 1%.

В структуру промислового потенціалу області значний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять підприємства, які виробляють електроенергію, газ та воду, підприємства обробної промисловості, транспортні підприємства. Основними шкідливими речовинами, що надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, є сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, пил, викиди яких складають 65 % від усіх викидів по області. В значно менших кількостях в атмосферу викидаються специфічні речовини: бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень і деякі інші.

Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів:
Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорної море, далі - у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Білорусією, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів - з Польщею і країнами Балтії. Волго- Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях - Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС).

^ 1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області
2009 рік став для економіки регіону одним із найскладніших за останні роки. Проте, незважаючи на труднощі, економіка та соціальна сфера регіону витримала виклики та випробування. Спільні зусилля місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування протягом 2009 року сприяли вирішенню конкретних питань розвитку економіки регіону, збереженню рівня добробуту та соціального захисту мешканців області. Вжиття своєчасних заходів дозволило максимально пом’якшити негативний соціальний ефект наслідків кризи, запобігти некерованому спаду виробництва у ключових галузях.

У 2009 році аграріями області у намолочено зернових та зернобобових (без пізніх культур) 2, 84 млн. тонн, середня урожайність склала 24,0 ц/га, область посіла четверте місце серед регіонів України.

У будівельній галузі за 2009 рік введено в експлуатацію 537,2 тис.м2 загальної площі житла – третій результат після м. Київ та Київської області.

Середньомісячна номінальна заробітна плата за 2009 рік зросла на 9,4% (по Україні – на 5,5%). Зафіксовано зниження рівня зареєстрованого безробіття до рівня 1,2%, що в півтора рази нижче від загальнодержавного показника.

Тривав процес створення нових робочих місць. В умовах спаду виробництва та скорочення чисельності працівників підприємств в усіх сферах економічної діяльності створено 31,3 тис. нових робочих місць.

У порівнянні з початком року вдалось зменшити загальну заборгованість із виплати заробітної плати на 4,1% - за цим показником область посіла місце серед регіонів України. Зменшився податковий борг за податковим зобов’язаннями платників по обов’язковим платежам до Зведеного бюджету України на 16,5 %.

Покращується демографічна ситуація. Протягом останніх років в області спостерігається уповільнення природного скорочення населення з – 6,7 до – 2,9 осіб на 1000 населення, а в деяких районах та в містах вперше за останнє десятиріччя відмічено приріст. Утворено 27 прийомних сімей, в які влаштовані 38 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлено 318 дітей, встановлено опіку та піклування над 846 дітьми. З вересня 2009 року розпочались заняття у нових приміщеннях 5 загальноосвітніх шкіл та 1 навчально-виховного комплексу.

За результатами комплексної оцінки соціально-економічного розвитку України за 2009 рік Одеська область посіла загальне 8 місце, водночас, незважаючи на позитивні зрушення другого півріччя 2009 року, за підсумками знизились обсяги промислового та сільськогосподарського виробництва, будівельних робіт, транспортних перевезень.

Залишається складною ситуація у сільському господарстві, особливо у галузі тваринництва. Продовжує скорочуватися виробництво м’яса та молока в усіх категоріях господарств області, хоча поголів’я всіх видів худоби та птиці збільшується.

Зросла заборгованість економічно активних платників зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Неоднозначна ситуація у зовнішньоекономічній сфері – експорт товарів та послуг зменшився на 30,8%. Водночас суттєво скоротилося від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу.

Протягом року продовжувалась реалізація низки антикризових заходів, розроблених обласною державною адміністрацією з метою мінімізації впливу наслідків світової фінансової кризи на соціально-економічні процеси в області,досягнення економічної стабілізації; створення умов для відновлення економічного зростання; забезпечення дотримання державної дисципліни цін, законодавства про працю. Зайнятість та соціальний захист населення.


^ 2. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА РУЙНУВАННЯ ОЗОНОВОГО ШАРУ


2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Одеська область – регіон, що виділяється у господарському комплексі України своїми транспортно-розподільчими функціями, розвиненою промисловістю, інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Загальна кількість підприємств, що у процесі діяльності впливають на стан атмосферного повітря складає понад 2533 суб’єктів господарювання, з них 555 підприємств, справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря.

Протягом 2009 року у повітряний басейн області від стаціонарних джерел надійшло 25,9 тис.тонн шкідливих речовин, що на 8,5 тис.тонн (або на 33%) менш, ніж у 2008 році, та на 9,9 тис. тонн (або на 38%) менш ніж у 2007р. Таке суттєве зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за рахунок зменшення виробництва, а також виконанням підприємствами заходів щодо зменшення викидів забруднюючих речовин.

^ 2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. т.
Таблиця 2.1.1.1

Роки

Викиди в атмосферне повітря, тис.т.

Щільність викидів у розрахунку на 1 кв.км, кг

Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу, кг

Обсяг викидів на одиницю ВРП

Всього

у тому числі

стаціонарними джерелами

пересувними джерелами

2005

141,08

40,455

100,633

5850,0

83,2

-

2006

140,1

41,9

98,17

5840,0

80,2

-

2007

189,3

35,8

34,4

5600,0

79

-

2008

192,2

34,4

157,8

5800,0

80,3

-

2009

175,1

25,9

149,2

5300,0

73,2

-



^ 2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області
Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення у регіоні по окремим населеним пунктам,

Таблиця 2.1.2.1.

тис.т



2005

2006

2007

2008

2009

Всього,

40,455

41,9

35,8

34,4

25,9

Назва населених пунктів :
















м. Одеса

21,129

21,8

17,543

17,625

12,396

м. Ізмаїл

2,103

2,033

1,516

1,510

1,371

м. Іллічівськ

1,437

2,235

1,723

0,522

1,124

м. Южне

2,794

2,904

2,651

2,608

1,986



Динаміка викидів стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, в тому числі по найпоширеніших речовинах(пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю) в цілому по області та в розрізі населених пунктів, тис. тонн

Таблиця 2.1.2.2.

Населені пункти


2005 р.

2006 р.

2007 р.

2008 р.

2009 р.

разом

в т.ч.

разом

в т.ч.

разом

в т.ч.

разом

в т.ч.

разом

в т.ч.

пил

діоксид сірки

діоксид азоту

оксид вуглецю

пил

діоксид сірки

діоксид азоту

оксид вуглецю

пил

діоксид сірки

діоксид азоту

оксид вуглецю

пил

діоксид сірки

діоксид азоту

оксид вуглецю

пил

діоксид сірки

діоксид азоту

оксид вуглецю

Одеська область

40,5

4,29

2,57

3,89

8,59

41,9

3,67

1,92

3,85

8,14

35,8

3,67

1,57

4,42

7,89

34,4

3,88

1,901

4,374

6,651

25,9

2,69

2,17

3,16

4,25

Одеса

21,129

2,04

1,034

1,184

2,155

21,8

1,683

0,437

1,176

2,302

17,543

1,684

0,239

1,105

2,379

17,625

1,6

0,624

1,266

2,345

12,39

0,757

0,9

1,29

1,72

Ізмаїл

2,103

0,327

0,226

0,074

0,206

2,033

0,363

0,227

0,058

0,214

1,516

0,364

0,103

0,066

0,195

1,510

0,304

0,098

0,047

0,2

1,37

0,303

0,33

0,05

0,16

Іллічівськ

1,437

0,2

0,107

0,142

0,779

2,235

0,287

0,135

0,187

1,318

1,723

0,287

0,088

0,149

1,078

0,522

0,062

0,065

0,086

0,077

1,12

0,124

0,07

0,12

0,16

Южне

2,794

0,382

0,0140

1,286

0,4858

2,904

0,415

0,009

1,343

0,498

2,651

0,415

0,053

1,652

0,428

2,608

0,505

0,0048

1,128

0,410

1,98

0,449

0,005

0,02

0,25



Обсяги викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря по районам та містам області у 2009 р. (тонн)

Таблиця 2.1.2.3.





Обсяги викидів, тонн

Збільшення \ зменшення викидів у 2009 р. проти 2008 р.,тонн

Обсяги викидів у
2009 р. до 2008 р., %

Викинуто в середньому одним підприємством, тонн

у 2009 р.

у 2008 р.

Одеська область

25877,3

34435,0

-8557,7

75,1

62,1

м. Одеса

12396,4

17625,2

-5228,8

70,3

77,965

м. Білгород-Дністровський

495,3

431,2

+64,1

114,9

24,767

м. Ізмаїл

1371,7

1510,2

-138,5

90,8

54,87

м. Іллічівськ

1123,7

522,8

+600,9

214,9

62,426

м. Котовськ

920,7

694,5

226,2

132,6

70,820

м. Теплодар

67,1

67,4

-0,3

99,6

33,559

м. Южне

1986,6

2608,1

-621,5

76,2

180,559

райони
















Ананьївський

413,0

1496,9

-1083,9

27,6

68,829

Арцизький

171,1

262,8

-91,7

65,1

15,554

Балтський

238,2

289,3

-51,1

82,3

19,849

Білгород-Дністровський

389,4

667,5

-278,1

58,3

38,939

Біляївський

79,5

89,6

-10,1

88,8

6,115

Березівський

359,1

1334,1

-975,0

26,9

89,785

Болградський

440,0

18,9

+421,1

2324,3

73,331

Великомихайлівський

927,0

8,8

+918,2

10533,9

308,995

Іванівський

22,6

28,3

-5,7

79,9

5,659

Ізмаїльський

42,9

62,1

-19,2

69,1

5,360

Кілійський

283,7

307,7

-24,0

92,2

16,688

Кодимський

462,5

490,6

-28,1

94,3

92,498

Комінтернівський

177,0

173,4

+3,6

102,1

17,697

Котовський

18,1

17,8

+0,3

101,4

6,029

Красноокнянський

23,0

23,0

0

100,0

5,751

Любашівський

148,3

223,7

-75,4

66,3

18,532

Миколаївський

14,8

21,5

-6,7

68,7

4,932

Овідіопольський

240,9

330,6

-89,7

72,9

10,950

Роздільнянський

618,6

1205,8

-587,2

51,3

38,665

Ренійський

1772,9

2677,9

-905,0

66,2

126,634

Савранський

9,8

4,5

+5,3

221,3

4,924

Саратський

72,3

72,2

+0,1

100,1

14,455

Тарутинський

539,3

1101,5

-562,2

49,0

107,856

Татарбунарський

7,1

22,1

-15,1

32,1

1,419

Фрунзівський

17,1

5,9

+11,2

302,8

8,979

Ширяївський

26,8

39,1

-12,3

68,6

13,395



^ 2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря
Таблиця 2.1.3.1.

№

п/п

Підприємство - забруднювач

Відомча приналежність

Валовий викид,т

Зменшення/-

збільшення/+

Причина зменшення/ збільшення

2009 р.

2008 р.




1

2

3

4

5

6

7

1.

ВАТ «Одеський припортовий завод»

Мінпромполітики

1289,3

2096,1

-806,8

Зменшення виробництва

2.

Одеське Лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів філії УМГ Прикарпаттрансгаз

Держнафтогаз

2948,8

5181,9

-2233,1

Зменшення виробництва

3.

ТОВ «Цемент»

Укрцемент

1116,0

1521,3

-405,3

Зменшення виробництва, виконання заходу щодо зменшення викидів забруднюючих речовин

4.

ВАТ «Одесагаз»

Держнафтогаз

7463,9

10213,8

-2749,9

Зменшення виробництва


Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за видами економічної діяльності

Таблиця 2.1.3.2..

№

з/п

Види економічної діяльності

Кількість підприємств, які мали викиди, одиниць

Обсяги викидів по регіону

Викинуто в середньому одним підприємством, т.







тис. т

у % до 2008 р.

1

Усі види економічної діяльності

417

25,877

75,1

62,1




у тому числі:













1.1.

Сільське господарство, мисливство, лісове господарство

47

0,550

86,3

11,7

1.3

Промисловість

180

17.515

73,3

97,3




Переробна промисловість

157

6,835

74,4

43,3




Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюну

70

2,261

95,0

32,3




Хімічне виробництво

7

1,287

60,6

183,9




Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів

21

0,959

35,7

45,7

1.4

Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

21

10,672

72,5

508,2

1.5

Будівництво

47

0,380

62,3

8,1

1.6

Діяльність транспорту та зв"язку

63

6,292

78,2

99,9




Діяльність наземного транспорту

17

3,979

69,9

234,1

1.7

Інші види економічної діяльності

80

1,138

92,2

14,2



^ 2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря


2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах

Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі

Таблиця 2.3.1.

Речовина

Клас небезпеки

^ Кіль-кість міст, охоплю-них спостере-женнями

Середньо-річний вміст, мг/м3

Середньодобові ГДК

Макси-мальний вміст,

мг/м3

Макси-мально разові

ГДК

Частка міст (%), де середньорічний вміст перевищував:

Частка міст (%), де максимальний разовий вміст перевищував:

1

ГДК

5

ГДК

10

ГДК

1

ГДК

5

ГДК

10

ГДК




1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Пил

3

9

0,18

0,15

0,5

1,0

0

0

0

0

0

0

Оксид вуглецю

4

9

3

3

8

1,6

12

0

0

87

0

0

Діоксид азоту

2

9

0,05

0,04

0,26

3,1

0

0

0

100

0

0

Сірководень

2

2

0,003

-

0,007

0,9

0

0

0

0

0

0

Фенол

2

6

0,004

0,003

0,013

1,3

0,1

0

0

50

0

0

Сажа

3

6

0,059

0,05

0,16

1,1

0,03

0

0

16

0

0

Фтористий водень

2

3

0,008

0,005

0,014

0,7

0

0

0

0

0

0

Формальдегід

2

4

0,015

0,003

0,039

1,1

0,2

0

0

50

0

0



Найбільші середні і максимальні концентрації забруднюючих речовин

(в кратності ГДК) в атмосферному повітрі міст

Таблиця 2.3.2.

Забруднююча речовина

Місто

Середньо річна концентрація

Максимально разова середньорічна концентрацій

Пил

Одеса

1,5

1,0

Оксид вуглецю




1,1

1,6

Діоксид азоту




1,5

3,1

Сірководень




-

0,9

Фенол




1,6

1,3

Сажа




1,3

1,1

Фтористий водень




1,8

0,7

Формальдегід




6,0

1,1


Рівень забруднення атмосферного повітря за значенням ІЗА

Таблиця 2.3.3.

Міста, (значення ІЗА)

Забруднюючі речовини, які визначають високий рівень забруднення атмосферного повітря

Одеса

8,10 формальдегід

1,41 фенол

1,84 фторид водню

1,34 діоксид азоту

1,20 пил

-----------------

13,89

Григорівка

0,8 пил

0,38 діоксид сірки

0,30 діоксид азоту

0,47 оксид вуглецю

0,54 аміак

-----------------

2,49



2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
Рівень радіаційного фону на протязі 2009 року відповідав природним фоновим значенням.

2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008р. №1123 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт, яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2009 році» Держуправлінням у 2009 році видано 233 листа - роз’яснення щодо відсутності озоноруйнівних речовин у продукції.

Держуправлінням ведеться постійна робота з підприємствами щодо виконання вимог Монреальського протоколу по речовинам, що руйнують озоновий шар та «Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. №256. Держуправлінням були направлені підприємствам плани-графіки по переходу обладнання на озонобезпечні замінники.

На виконання окремого доручення Мінприроди України від 20.07.2009р. щодо виконання Програми припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030 була підготовлена інформація про використання підприємствами за секторами озоонруйнівних речовин, що регулюються Монреальським протоколом по речовинам, що руйнують озоновий шар, та їх замінники.

2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
За даними лабораторного контролю, проведеного Централізованою лаборато