Реферат: Музейна педагогіка досить новий, але вже популярний напрям навчально-виховної діяльності





Вступ


Актуальність теми.


Музейна педагогіка – досить новий, але вже популярний напрям навчально-виховної діяльності. Використання засобів музейної педагогіки в дошкільних закладах дає змогу пробудити в дітях відчуття приналежності до свого роду, до рідної землі, прагнення долучитися до культури українського народу, його історії, традицій.

Сьогодні чи не найважливішими і найактуальнішими напрямами роботи у сфері музейної педагогіки є духовно-моральне та громадсько-патріотичне виховання. Адже від того, яке зерно ми посіємо в душі дітей у дошкільному віці, таким паростком проросте воно в майбутньому, впливаючи на формування характеру та самосвідомості особистості.


Мета творчого проекту.


Мета творчого проекту – акцентувати увагу педагогів щодо створення музейного освітнього середовища в дошкільних закладах як джерела формування національної свідомості, духовного розвитку дошкільників.


Основні завдання творчого проекту.


1. Визначити сутність поняття „музейна педагогіка”.

2. Розкрити основні напрями діяльності музею на сучасному етапі.

3. Показати специфіку розвитку міні-музеїв в дитячому садку.

4. Представити досвід роботи КЗ „ДНЗ я/с №118 м. Луганська” щодо організації освітньо-виховної роботи в міні-музеях народознавчого напрямку.


Методи, використані при написанні творчого проекту.


1. Метод вивчення теоретичних джерел.

2. Метод семантичного аналізу (визначення сутності поняття „музейна педагогіка”).

3. Метод аналізу, порівняння, синтезу інформації з різних джерел.

4. Метод узагальнення досвіду роботи щодо організації освітньо-виховної роботи в міні-музеях в групах КЗ „ДНЗ я/с №118 м. Луганська”


Якщо добрі почуття в дитині не виховані

в дитинстві, їх ніколи не виховаєш, тому що

це по-справжньому людське, формується в

душі одночасно з пізнанням перших і

найважливіших істин...

Василь Сухомлинський

1. ^ Музейна педагогіка – це наукова дисципліна на перетині музеєзнавства, педагогіки й психології, яка розглядає музей як освітню систему.

В Україні та близькому зарубіжжі відбувається процес становлення музейної педагогіки. (Термін уперше ввів у науковий обіг у 1934 році К. Фрізен, Німеччина. Це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музею).


Завдання музейної педагогіки:

формувати у дітей ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини;

розвивати інтерес до експонатів музею;

формувати образ музею як зберігача предметів культурно-історичного значення.

Основними напрямами діяльності музею на сучасному етапі є:

1) Робота з музейною аудиторією, яка спрямована на виховання ціннісного ставлення до культурної спадщини і прищеплення смаку до музейних цінностей.

2) Розвиток здібностей сприймати музейну інформацію через мову музейних експонатів.

3) Виховання емоцій, розвиток фантазії і уявлення, активності.

4) Створення в музеї умов, за яких би він працював найбільш ефективно.

5) Використання і популяризація нових освітніх технологій у формі окремих проектів.


Зміст напрямів культурно-освітньої діяльності розкривається через різноманітні форми роботи, серед яких варто виділити такі:

лекція,

екскурсія,

консультація,

наукові читання,

літературні вечори,

кіносеанси,

зустрічі з цікавими людьми,

свята,

концерти,

конкурси і вікторини,

персональні виставки дітей і дорослих,

клуби,

гуртки тощо.

Музей як скарбниця освітніх і педагогічних надбань є провідним пошуковим, методичним, науково-дослідним та пропагандистським центром серед закладів освіти.


В опануванні музейної педагогіки можна визначити такі напрямки:

1. Інформування – це перша сходинка музейної науки (початкові відомості про музей, музейні предмети, експонати надаються за допомогою традиційних форм, таких, як консультація)

2. Навчання – це якісно новий рівень, який включає в себе передачу і засвоєння набутих умінь і навичок.

3. Розвиток творчих здібностей – музей створює особливі умови для розвитку творчих здібностей.

4. Спілкування – встановлення взаємних ділових або дружніх стосунків на основі спільних інтересів, пов’язаних з тематикою музею.

5. Відпочинок – організація вільного часу в музейній кімнаті.


2. Педагоги нашого дошкільного закладу (КЗ „ДНЗ я/с №118 м. Луганська” „Райдуга”) часто замислювалися над тим, як ознайомити дошкільника з абеткою загальнолюдської культури, як домогтися, щоб у дитини виникла потреба бути доброю, чуйною, як розкрити її особистісний потенціал. Творчий пошук привів нас до музейної педагогіки, засобами якої можна ефективно розв’язувати ці завдання.


Головною метою роботи нашого педагогічного колективу в межах музейної педагогіки є виховання культурної творчої особистості, яка сприймає, цінить, втілює в життя принципи добра і краси.


Задля успішної реалізації цієї мети ми прагнемо максимально розширити розвивальне естетичне, художнє середовище, в якому виховуються наші діти, за такими напрямами:

залучення дітей та їхніх батьків до відвідування музеїв;

зустрічі дітей з цікавими людьми (поетами, літераторами, музикантами, художниками);

залучення колективу КЗ „ДНЗ я/с №118 м. Луганська” до відвідування музеїв м. Луганська та Луганської області;

створення міні-музеїв у дошкільному закладі народознавчого напрямку


Музейна педагогіка в нашому дошкільному закладі – це синергія творчої діяльності усіх педагогічних працівників. Цей напрям освітньо-виховної роботи успішно стартував в 2010-2011 й розвивається в нашому дитячому садку протягом 2011 – 2012 навчальному році.

Приємно відзначити, що така діяльність захоплює педагогів, духовно збагачує та розвиває дітей, подобається батькам, вносить радість у повсякденне життя.


На сьогодні в нашому дошкільному закладі створено цілісну систему роботи на засадах музейної педагогіки. Накопичено чимало практичних матеріалів для роботи з педагогами (див. розділ «Робота з кадрами»), з дітьми: конспекти інтегрованих занять, сценарії свят, розваг, презентацій (матеріал додається), з батьками (див. розділ «Робота з батьками»). Вихователі, музичні керівники планують роботу в межах музейної педагогіки (матеріал додається).


Заняття та інші форми організації дітей обов’язково передбачають практичну діяльність дітей, яка знаходить своє вираження в дитячих малюнках, таночках, власних казках тощо.


Такі заняття пробуджують у дітей творчу активність, вдосконалюють образне мислення, зв’язне мовлення дітей. Завдяки заняттям у музеї наші вихованці стали більш активними та ініціативними, емоційними та впевненими в собі. У них зріс інтерес до театралізованих ігор, мовлення стало виразнішим, значно збагатився активний словниковий запас.

Ми вчимо дітей дбайливо ставитися до музейних експонатів, а відтак і до предметного світу в цілому: до особистих речей, книг, іграшок, що дуже актуально в наш час. Культура бережливості щодо творінь людських рук – реальна протидія споживацькому ставленню до життя.


2.1. Створення міні-музеїв у дитсадку – важлива складова реалізації принципів музейної педагогіки, що забезпечує умови для особистісного розвитку дошкільнят, безпосереднього залучення їх до світу мистецтва. Міні-музеї – це куточки, що оформлені відповідно до певної теми і містять, окрім „музейних експонатів”, дитячі роботи, створені малюками до і після відвідування класичних музеїв.


Важлива особливість міні-музеїв – це участь малюків у їх створенні. Діти разом з дорослими обговорюють тематику, приносять з дому різноманітні експонати, роблять деякі своїми руками.

Дошкільнята знову і знову поринають у світ мистецтва, переглядаючи музейні експонати, повторно отримують позитивні враження.

Вихованці старших груп проводять екскурсії для молодших.


^ У класичних музеях не можна торкатися експонатів руками, а в міні-музеях не просто можна, а навіть потрібно!


Дитина має можливість брати вироби у руки, розглядати їх, обстежувати тактильно, а також переставляти на інше місце, створювати власну експозицію. У звичайному музеї дитина – лише пасивний спостерігач, а тут вона – співавтор.

Зміст, оформлення і призначення міні-музеїв мають відповідати віку дітей.


2.2. Кожен міні-музей – результат спільної роботи вихователів, дітей і їхніх родин, результат довгострокового проекту „Створення міні-музеїв в групах”.


Основні вимоги щодо використання методу проектів в дитячому садку:

на підставі будь-якого проекту лежить проблема, для рішення якої потрібен дослідницький пошук;

проект – це „гра по-справжньому”, результати її багато важать для дітей та дорослих;

обов’язкові складові проекту: дитяча самостійність (при підтримці педагога), співтворчість дітей та дорослих; розвиток комунікативних здібностей дітей, пізнавальних та творчих навичок, застосування дошкільниками отриманих знань на практиці.


Етапи розробки та проведення проекту (послідовність роботи вихователя)

Ставлю перед собою мету, ураховуючи інтереси і потреби дітей.

Втягаю дошкільників в рішення проблеми (визначення „дитячої” мети).

Розробляю план руху до мети (підтримую інтерес дітей та батьків).

Обговорюю план з сім’ями.

Звертаюсь за рекомендаціями до спеціалістів дитячого садка (творчий пошук).

Разом з дітьми та батьками малюємо план-схему проведення проекту та розміщуємо на видному місці.

Збираємо інформацію, матеріал (вивчаємо з дітьми план-схему).

Провожу заняття, ігри, спостереження – всі заходи основної частини проекту.

Пропоную домашні завдання батькам та дітям.

Організовую самостійну творчу роботу (пошук матеріалу, інформація, малюнки, альбоми, пропозиції) батьків та дітей.

Організуємо презентацію проекту (свято, відкрите заняття, акція, КВН тощо), створення книги, альбому, відеофільму та інше.

Підводимо підсумки: виступ на педагогічній раді, „круглому столі”, проводимо узагальнення досвіду.



В дитячому садку №118 „Райдуга” створені міні-музеї народознавчого напрямку:

„Свищиковий дивограй” (І молодша група № 2 „Сонечко”)

„Обереги України” (середня група № 6 „Соняшник”)

„Яворинка” (середня група № 11 „Гномики”)

„Чарівний світ Опішні” (старша група № 10 „Горобинка”)

„Косівський візерунок” (старша група № 5 „Бджілки”)

„Моє місто” (старша група № 12 „Мандрівники”)

„Лялька-мотанка” (ІІ молодша група № 7 „Капітошка”)

„Українська вишиванка” (ІІ молодша група № 9 „Веселка”)

„Петриківське розмаїття” (ІІ молодша група № 1 „АБВГДейка”)



Міні-музеї у дитячому садку – це особливий розвивальний простір, створений з метою долучення дитини до світу мистецтва, розширення її культурного й національного світогляду, формування життєвої компетентності у сферах „Люди”, „Культура”, „Природа”. Досвідом їх організації і роботи діляться Колосова С.В. (вихователь-методист КЗ „ДНЗ я/с №118 м. Луганська”), Дрожжина Н.М. (вихователь середньої групи „Соняшник”), Пономарьова С.М. (середньої групи „Гномики”), Кирилюк Н.І. (вихователь старшої групи „Горобинка”), Негрич О.В. (вихователь старшої групи „Бджілки”).


Висновки


Уже в наймолодшому віці діти починають цікавитися різними предметами. Адже дитина пізнає навколишній світ, накопичуючи чуттєві враження від предметів, що її оточують. Художні вироби, створені народними майстрами, цікаві й зрозумілі дитині. Тому ми вирішили спочатку створити міні-музеї з народознавства.




Пізнаючи нове, незвичайне, діти, як правило, залучають у сферу своїх інтересів і батьків. Нам дуже приємно, що батьки активно підтримують усі починання педагогів щодо музейної справи.




У дошкільному віці починається фактичне становлення особистості. Тому ми прагнемо не лише дати дитині уявлення про навколишній світ, але й виділити при цьому такі змістовні опорні моменти, які слугуватимуть їй у майбутньому ціннісними орієнтирами. І саме музей дає змогу збагатити дітей враженнями від предметів, яких вони ніколи не бачили та й не могли бачити в повсякденні, розширити їхній кругозір, сформувати системне уявлення про світ.




Завдяки музейній педагогіці ми маємо змогу ефективно формувати в кожного вихованця здатність до творчості, розвивати уяву дітей, їхню фантазію, навички продуктивної діяльності (малювання, ліплення, аплікації) та самостійності.




Наші міні-музеї залюбки відвідують не лише вихованці дошкільного закладу та їхні батьки, але й учні початкових класів загальноосвітньої школи № 49, що розміщена поряд.




Полюбивши й засвоївши цінності музейного простору, надалі діти стануть вдячними відвідувачами музейних залів і культурних заходів, а отже – інтелігентними, добре вихованими й досвідченими людьми


Література


1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку „Я у Світі”, Видавництво „Світич”, Київ – 2008.


2. Главацька Ю. Малюк у світі музею. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2009. - №4. – с.33


3. Данюкова А. Вы любите проекты? // Обруч. – 2001. - №4. – с.11


4. Канюк І. Міні-музеї у дитячому садку. // Палітра педагога. – 2009. - №5. – с.6


5. Ковальчук К. Музейна педагогіка. // Дошкільне виховання. – 2006. - №12. – с.8


6. Кононенко О. Музейне освітнє середовище як джерело духовного розвитку дошкільників. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2009. - №4. – с.27


7. Музей у дошкільному навчальному закладі: з досвіду роботи школи – дитячого садка імені Софії Русової / упор. Т.Вороніна. – К.: Шк.. Світ, 2011. – 128с.: іл..- (Бібліотека „Шкільного світу”)


8. Українське народознавство в дошкільному закладі / За ред.. А.М.Богуш. – Запоріжжя: ЛІПС. ЛТД. 2001. – 84с.:


9. Чумакова Т. „Живой” музей в дошкольном учреждении. // Дошкольное воспитание. – 2010. - №7. – с.32


10. Шаповал Л. Формування національної свідомості дошкільників засобами музейної педагогіки. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2009. - №4. –с.11


11. Шевченко Т. Музей у дошкільному навчальному закладі. // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2009. -№4. – с.17
еще рефераты
Еще работы по разное