Реферат: Тема: Аналіз твору А. Камю «Чума» Мета

Тема: Аналіз твору А. Камю «Чума»

Мета: розглянути шукання письменником життєвих істин, прослідкувати вплив екзистенціалістських ідей на творчість А. Камю, розглянути систему образів героїв роману, символіку чуми, ідейно-художні особливості роману; активізувати пізнавальну діяльність; виховувати активну життєву позицію, людяність.

Тип уроку: комбінований урок (урок – пересторога).

Обладнання: опорний конспект-схема (презентація), ілюстрації до твору (слайди з картин Ієроніма Босха), портрет письменника, збірка творів А.Камю, підручники.

Епіграф: «Єдине, що мені важливо, - це бути людиною»

«Жизнь абсурдна, и человек становится человеком только в пограничной ситуации.»


^ Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань:

У кожного на парті є опорний конспект-схема, ми на протязі всього уроку будемо працювати і до кінця уроку закінчимо заповнювати схему. (У схему вписуємо автора і назву роману).

Кожний твір письменника – це частка його життя, душі, поглядів і неможливо зрозуміти зміст твору та ідеї вираження думок без знання біографії і світогляду автора.

Тому згадаймо основні моменти життя А. Камю. (Учні називають основні віхи життя автора. Камю захоплювався філософією і течія екзистенціалізму йому близька).

Що з себе представляє екзистенціалізм? (Витік філософії); (основні положення екзистенціалізму).

Основні положення екзистенціалізму (презентація):

світ абсурдний і народжується задля смерті;

головний скарб людини – її внутрішній світ;

людина у вирішальні моменти свого життя стає перед вибором і в залежності від вибору – вона стає людиною, або ні;

людина у світі самотня, її існування в єдності з іншими необхідне, щоб перебороти страх, відчай, тривогу, самотність;

відображення життя у творі митцем завжди суб’єктивне;

існування людини, біологічне і психологічне, передує сутності та є важливішим.

Чому А. Камю захопився поглядами екзистенціалістів? (Проблематика того часу, епоха ВВВ, рух опору, настрій, який тоді панував).

Чому твір Камю вважають романом – притчею?

(Роман побудований як притча, що в інакомовній формі порушує одвічні проблеми людського буття й насичена найширшими філософсько-моральними узагальненнями та складною символікою.

Роман «Чума» з його філософсько-інтелектуальним змістом можна розглядати як своєрідний авторський монолог, розбитий на окремі партії, вручені різним персонажам, котрі виступають носіями різних сторін авторського Світогляду, різних її аспектів і тенденцій).


ІV. Робота над новим матеріалом: (аналіз роману). (Запис у конспект – схему).

Довідковий матеріал на дошці:

Притча – алегоричний літературний жанр, що містить в собі моральне або релігійне повчання.

^ Чума – гостре інфекційне захворювання людини і тварини, належить до карантинних хвороб.

Фашизм – відкрита терористична диктатура найбільш реакційних і словіністичних елементів. Встановлення фашизму виражає неспроможність влади утримати контроль демократичними засобами.

Примиренці – невиразні образи, вони стоять осторонь і дотримуються думки «…моя хата з краю, нічого не знаю».


З чим у вас асоціюється зазначена в назві твору «Чума»? (Фашизм).

(Люди доброї волі можуть перемогти конкретне зло, але їм ніколи не досягнути перемоги над злом у світобудові. «Що таке чума?» – питає Тарру у доктора Ріє, і той, додумавши, відповідає: «Нескінченна поразка».)

Що несе фашизм людям? (Розлуку, попелище, спустошення, смерть, самотність).

Що є символом фашизму у романі? (Чума).

Як автор відображає наслідки чуми у творі? (Навести приклади з твору).

Чому для передачі суті фашизму Камю вибрав саме чуму? (Чума – це не просто хвороба, яка, якщо її не вилікувати, заражає велику кількість людей і зачумлює світ. Так само і фашизм, нищить все на своєму шляху).

Хто з героїв роману справив на вас враження?

- Робота над образами роману:

Роман «Чума» складений у вигляді хроніки. Автором цих подій є лікар Ріє. Він визнає лише факти, тому в його викладі події втрачають будь яких художніх забарвлень. Взагалі-то боротьба з чумою – справа практично безнадійна. Тверезо розуміючи це, доктор Ріє ні на секунду не припиняє своєї роботи, ризикуючи власним життям. Завдяки логіці і серйозності лікаря, ми бачимо реальну картину епідемії. Ріє день у день стикався з «межовими ситуаціями», день у день ішов він у бій проти смерті, що загрожувала його пацієнтам. Лікарська практика навчила його покладатися лише на власні сили, рішуче діяти й брати на себе відповідальність за життя інших людей. Саме так герой поводиться під час пошесті. І не лише тому, що самовіддано боротися з хворобою його зобов’язує клятва Гіппократа. У допомозі тим хто страждає, він вбачає свій моральний обов’язок, котрий виконує без слів, як буденну роботу.

Не випадково вести «хроніку» доручено саме цьому персонажу. Як людина, що перебуває в епіцентрі подій, Ріє має про пошесть найповніше уявлення. А як лікар, він задає «літопису» потрібний тон, що за своєю точністю та підкреслено сухим викладом наближається до медичного опису історії хвороби.

Найближчий сподвижник лікаря Ріє – Жан Тарру. Він оселився в Орані незадовго до трагедії. Життєлюбний і мужній, наділений почуттям внутрішньої свободи, він справляє враження неординарної особистості. Незвичайним був і його попередній життєвий шлях, якому, на відміну від біографій інших героїв твору , письменник приділяє помітну увагу. Син поважного прокурора, Тарру полишив рідний дім після того, як пережив стрес на судовому процесі, під час котрого його батько добився для обвинуваченого смертного вироку. Бунт проти законів буржуазного світу, на сторожі яких стояв батько-прокурор, привів юнака до «лівого» політичного руху. Однак і в середовищі революціонерів герой стикнувся з жорстокістю, якою наприкінці супроводжувалися спроби встановити справедливий порядок речей. Цей життєвий досвід назавжди прищепив Тарру відразу до політики. Переконання, що у будь-яких випадках потрібно «ставати на бік жертв, аби хоч якось обмежити розмах лиха», спонукає героя організувати у зачумленому Орані добровільні санітарні дружини. Він самовіддано допомагає лікареві Ріє, щодня виявляючи справжній моральний стоїцизм, співчуття до таврованих чумою людей, безмежну відвагу. Героїчна вдача Тарру сповна розкривається у сцені його смерті від чуми.

Непростими шляхами до загону борців з чумою приходить паризький журналіст Раймон Рамбер. Відряджений до занедбаного алжирського міста, спочатку він почувається в Орані «стороннім», а відтак запевняє себе та інших, ніби оранська трагедія його не обходить. До того ж у Парижі він залишив кохану, і думка про тривалу розлуку з нею здається йому нестерпною. Все це спонукає героя вперто шукати засобів втечі з блокадного міста. Однак згодом Рамбер переглядає своє ставлення до подій, свідком яких він випадково став. Цінність індивідуального щастя тьмяніє на тлі оранської трагедії. Негідно й соромно, говорить герой, насолоджуватися особистим щастям у той час, коли від чуми гинуть тисячі людей. Тому він відмовляється від можливості покинути Оран і приєднується до соратників лікаря Ріє.

Чума зумовлює зрушення і у світогляді священика Панлю. Звістку про чуму він, згідно з християнською системою уявлень, тлумачить як Божу кару, наслану на оранців за їхні гріхи. У першій своїй проповіді він закликає паству покаятися, очиститися, покірно прийняти лихо, зрештою, не покладати надій на медицину, а цілком довіритися господній волі. Однак поволі ідея покарання у свідомості Панлю поступається місцем ідеї милосердя, що вимагає усіма можливими засобами допомагати жертвам лиха. Ці переконання надихають його на участь у роботі санітарної дружини.

Протест проти пошесті абсурду й зла виникає і в душі непомітного службовця міської мерії Жозефа Грана. Образ цієї «маленької людини» є проводирем двох значущих для Камю тем – кохання та творчості. Щоправда, обидві вони набувають абсурдного характеру. Адже кохання Грана – це сумні рештки колишнього щастя, яке затонуло у плині буденності. Стомившись від нудьги подружнього життя, дружина покинула Грана. У цьому, вважає Гран, є і його провина: адже він не знайшов влучних слів – любові, які змогли б зупинити його Жанну. Відтоді Гран вперто шукає ці влучні слова, аби хоч із запізненням висловити свої почуття до колишньої дружини. Так само він шукає їх і у своїй літературній «творчості», що зводиться до постійного перероблення однієї-єдиної фрази якою буцімто має починатися ненаписаний роман.

Фраза, яку з несамовитим завзяттям шліфує герой, змальовує чепурну амазонку, що погожим травневим ранком скакала верхи квіту алеями Булонського Лісу. Такий «зачин» засвідчує, що твір має обертатися навколо теми кохання. «Цей ненаписаний роман, - зазначає С. Фокін, - задуманий Граном як спізніле освідчення, як спроба останнього пояснення; не випадково у мить відчаю замість численних «амазонок» він просто пише листа коханій: «Люба моя Жанно, сьогодні Різдво…»

Отже, любов і творчість утворюють духовну нішу, в якій цей герой знаходить спасіння від задушливої атмосфери мирного оранського життя. Однак реалії чуми унеможливлюють втечу у світ «чистого мистецтва» та журби, оповитої мріями про втрачене кохання. Це, зокрема, підкреслюється кричущим контрастом між наївно-ідилічним звучанням фрази про амазонку й страшною реальністю «міста-мученика». Та й сам Гран, який щоденно жертвує бажанням усамітнитися у «вежі із слонової кості» заради небезпечної і виснажливої роботи у санітарній дружині, втілює думку автора про те, що під час тяжких»хвороб» історії пристрасть митця о його мистецтва має поступитися місцем моральному обов’язкові взяти участь у битві зі злом.

Усіх цих героїв, різних за своїм світоглядом та життєвим досвідом, поєднує переконання у тому, що пошесть є «справою кожного». Адже за її умов, як зазначає у романі отець Панлю, «всіляка байдужість злочинна». (Правоту цього твердження письменник доводить на прикладі долі Котара, якого байдужість до страждань співвітчизників і зосередженість на егоїстичних корисних інтересах перетворюють на невільного «спільника» чуми.)

Важливо, що герої-борці обирають шлях активної протидії злу внаслідок вільного морального вибору, а не через нав’язаний ззовні (професією, релігією, ідеологією та іншими чинниками) обов’язок.


а) борці з чумою; (Ріє – обов’язок служби, Тарру, Рамбер – совість – вони інакше не можуть);

б) примиренці; (Грін, Панлю – помічники – добровольці);

в) герої, для яких чума благо; (Заповнюємо конспект – схему).


- Які події впливали на формування поглядів?

(Ідея морального вибору є, власне стрижнем кожного з персонажів «Чуми». Тому вони змальовані дещо схематично, як своєрідні ілюстрації різних «відповідей» на духовні питання, що постають перед людиною у «межовій ситуації». Автора цікавить насамперед не так психологія чи біографія його героїв, як їхнє екзистенцій не кредо.

- Після аналізу позитивних героїв важливо зазначити:

«… Смертельная опасность выявляет лучшие черты характера, рискуя жизнью, добровольцы помогают врачам бороться со страшой болезнью. Эпидемия не утихает, но люди… привыкают к ней и апокалиптические картины уже не способны повергнуть их ы ужас». (Есть больше оснований восхищиться людьми, чем презирать их).

- Опустили руки і зживаються зі станом чуми.

V. Узагальнення набутих знань:

Чи погоджуєтеся ви з думкою, що для об’єднання людей потрібна чума?

(Ні, адже у світі відбувається стільки насильства, війн, обману, що люди просто не задумовуючись над своїми вчинками, знищать самі себе, тим паче, якщо між людьми пануватиме ворожнеча).

Чому автор говорить про світ як такий, у якому «Бог помер»?

(«Бог помер», так проголошує Ніцше, хоч насправді, за словами німецького філософа, ніхто «не вбивав Бога», а «знайшли його мертвим у душі своєї епохи». Світ перетворився на жах, події лякають людей. Складається думка, що, дійсно, Бог забув про людство, або втомився від чвар та образ).


VІ.Висновок:

«Трагічний гуманізм» бунту героїв Камю полягає у тому, що, навіть усвідомлюючи обмеженість своїх можливостей у боротьбі зі злом, вони не складають зброї. Як зазначив С, Величковський, «Чума» - це насамперед книжка про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався, книжка про сенс існування, який знаходиться серед безладу життя».

«Людина мусить залишатися вірною людському в собі; повинна протистояти злу навіть у тому випадку, коли немає ніякої перспективи і ніякої надії».

(…Микроб чумы не умирает, никогда не исчезает, он может десятилетиями спать и терпеливо ждать своего часа… И, возможно, прийдет день, когда чума разбудет крыс и пошлет их околевать на улицы счастливого города).


VІІ. Домашнє завдання.

Сказати про місце роману «Чума» у світовій літературі, його ідейну спорідненість з іншими творами, його спорідненість з іншими видами мистецтва.

Які паралелі можна провести між світом описаним у творі «Чума» і сучасністю.






^ Розуміння зла


Співчуття до людей Рамбер


Розуміння обов’язку Гран

Боротьба


Людина


Ріє, Тарру, Рам бер – люди з великої літери, розуміють життя, як «боротьбу».

^ Панлю – не бореться, не розуміє, що це обов’язок кожного.

Гран – одного кроку не вистачає, немає наснаги боротися.


Не всі розуміють, що таке зло, треба пройти всі круги, щоб стати людиною з великої літери.


ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ-СХЕМА:


Автор:




Назва роману:




Жанр:


4.Історичні події:

5.Філософські погляди:


6. Тема:


7. Система образів:


а) борці:


б) примиренці:


в) герої, для яких чума благо:


8. Висновок: