Реферат: Правила виписування рецептів. Зміст наказу моз україни №117 від 30. 06. 94 р. Форми рецептурних бланків та їх призначення. Аптека. Дати виникнення перших та найбільш стародавніх аптек у світі, у Росії, в Україні

Матеріали для підготовки

до практичних занять


І. Перелік питань


Модуль № 1. «Лікарська рецептура. загальна фармакологія. фармакологія лікарських засобів, що впливають на нервову систему».


Заняття № 1. Закон України „Про лікарські засоби". Введення в лікарську рецептуру. Рецепт. Тверді лікарські форми. Порошки, капсули, таблетки, драже.


Основні питання

Рецептура як розділ фармакології. Задачі та зміст лікарської та фармацевтичної рецептури.

Поняття про лікарську речовину, лікарський засіб, лікарський препарат: галеновий, новогаленовий, офіцинальний, магістральний. Лікарська сировина. Лікарська форма.

Рецепт та його структура. Латинська назва, зміст, складові частини рецепту: надпис, звернення, перелік речовин, припис, визначення.

Правила виписування рецептів. Зміст наказу МОЗ України №117 від 30.06.94 р.

Форми рецептурних бланків та їх призначення.

Аптека. Дати виникнення перших та найбільш стародавніх аптек у світі, у Росії, в Україні.

Правила зберігання, приготування та відпуску ліків у аптеках.

Дози лікарських речовин. Міра ваги та об’єму. Способи розрахунку дитячих доз. Дозування в геронтології.

Фармакопея. Історія виникнення та сучасний стан.

Лікарські форми та їх вплив на дію лікарської речовини. Сучасна класифікація лікарських форм.

Загальна характеристика твердих лікарських форм.

Порошки як лікарська форма, їх перевага та недоліки. Класифікація порошків.

Неподілені порошки для зовнішнього використання (присипки) та внутрішнього вживання. Правила виписування порошків. Офіцинальний неподілений порошок для вживання всередину: складний порошок солодового кореня (Pulvis Glycyrrhizae compositus).

Поділені порошки для внутрішнього вживання, особливості їх виписування.

Поняття про капсули. Види капсул. Призначення та виписування лікарських речовин у капсулах. Глютоїдні капсули.

Збори. Особливості виписування та призначення.

Характеристика, види та призначення таблеток. Їхні переваги та недоліки в порівнянні з іншими твердими лікарськими формами. Правила виписування таблеток.

Таблетки з комерційною назвою. Особливості складу та правил виписування.

Драже та їхні різновиди (мікродраже). Характеристика, особливості виготовлення, правила виписування.

Сучасні закордонні тверді лікарські форми: кахети, глосети, сольвели, консперзії.


Заняття № 2. М`які (мазі, пасти, пластирі, лініменти) та полум’які (супозиторії) лікарські форми.


Основні питання


Загальна характеристика м’яких лікарських форм.

Мазі. Мазеві основи та вимоги до них. Прості й складні основи для мазей. Мазі прості, складні та офіцінальні. Правила виписування. Характеристика та особливості приготування та виписування очних мазей.

Відмінні особливості паст. Порошки, що додаються до паст як наповнювачі. Офіцинальні пасти. Особливості стоматологічних паст, їх формоутворюючі речовини. Правила виписування.

Характеристика лініментів, їх види, призначення та правила виписування. Офіцінальні лініменти.

Пластирі як офіцінальна лікарська форма, їхнє призначення.

Сучасні закордонні м’які лікарські форми: аплікації, катаплазми, колодії, гелі, лосьйони, окуленти та ін.

Характеристика, види та призначення супозиторіїв. Речовини, що вживають як основи для їхнього виготовлення.

Магістральні, офіцінальні моно- та полікомпонентні супозиторії з комерційною назвою. Правила виписування.


Заняття № 3. Рідкі лікарські форми. розчини для зовнішнього застосування. аерозолі. розчини для ін’єкцій. Ампули.


Основні питання


Загальна характеристика розчинів як лікарської форми, їхні переваги та недоліки. Шляхи введення, мета використання рідких лікарських форм.

Розчини, їх класифікація за способом застосування. Розчинники. Поняття про офіцінальні розчини та рідини (Liquores).

Способи вираження концентрації розчинів та способи їх розрахунку.

Правила виписування розчинів для зовнішнього використання та способи їх призначення.

Лікарські форми для інгаляцій. Поняття про аерозолі. Будова аерозольних балонів. Правила виписування аерозолів у рецептах та методи застосування.

Закордонні рідкі лікарські форми для зовнішнього використання: ауристіллє, окулогутте, колірії, наристіллє, небуле, пігменти та ін.

Лікарські форми для ін'єкцій. Розчини, що служать розчинниками для приготування ін'єкційних розчинів.

Вимоги до лікарських ін'єкційних форм. Засоби стерилізації та випробування на апірогенність.

Правила виписування розчинів для ін'єкцій. Розрахунок концентрації розчину для ін'єкцій на основі разової дози лікарської речовини та об’єму (мл) розчину на одне введення.

Методи виписування розчинів в ампулах. Розрахунок концентрації розчинів в ампулах, виходячи з разової дози препарату та об’єму ампули (мл).

Виписування олійних, спиртових розчинів, суспензій, стерильних порошків та таблеток, призначених для приготування розчинів для ін’єкцій.

Закордонні лікарські форми для ін’єкцій: ампули, пенфіли.



Заняття № 4. Рідкі лікарські форми, що дозуються краплями. розчини для зовнішнього та внутрішнього застосування краплями. настойки, рідкі екстракт, новогаленові препарати. Рідкі лікарські форми, що застосувються внутрішньо ложками. мікстури, настої, відвари, емільсії. Рідкі лікарські форми для введення у пряму кишку. клізми.


^ Основні питання

Розчини, дозовані краплями. Розчинники в краплях для зовнішнього та внутрішнього вживання. Кількість крапель в 1мл розчинників, що використовуються найчастіше (вода, спирт, олія).

Правила виписування розчинів у краплях для зовнішнього вживання. Очні краплі, краплі в ніс, в ухо.

Правила виписування розчинів для внутрішнього вживання у краплях.

Офіцінальні розчини та рідини, дозовані краплями. Особливості виписування.

Настойки, їх характеристика як офіцінальних лікарських форм.

Правила виписування простих та складних настойок.

Загальна характеристика екстрактів. Види екстрактів. Правила виписування рідких екстрактів.

Закордонні лікарські форми, дозовані краплями: краплі, бальзами, рідини (liquores).

Мікстури, їх характеристика та склад. Розчинники. Сиропи, слизи як додаткові інгредієнти мікстур.

Правила виписування мікстур, правила розрахунку лікарської речовини і розчинника, виходячи з дози та об’єму ложки (мл).

Загальна характеристика настоїв та відварів. Відмінність у приготуванні. Настої та відвари для зовнішнього та внутрішнього застосування. Правила виписування. Настої з сильнодіючих лікарських рослин.

Правила виписування складних мікстур, виготовлених із настоїв та відварів.

Офіцінальні мікстури.

Клізми як різновид розчинів, що застосовуються ректально. Лікарські клізми, мікроклізми, крапельні клізми. Об’єми. Правила виписування.

Закордонні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування: ковтки, лимонади, магми, напої та ін.



Заняття № 5. Введення в фармакологію. Розвиток лікознавства та історія фармакології. Загальна фармакологія. Фармакодинаміка та фармакокінетика.


Основні питання


1. Види дії лікарських засобів. Місцева (пререзорбтинва), загальна (резорбтивна) і рефлекторна дії. Спектр фармакологічної дії: основна (лікувальна), вибіркова (селективна), невибіркова, оборотна, необоротна, побічна (небажана), токсична. Несприятлива дія лікарських засобів на плод (ембріотоксична, тератогенна, фетотоксична).

2. Фактори, що впливають на силу та швидкість фармакологічного ефекту,

1) Обумовлені властивостями лікарських засобів:

- Джерела отримання, хімічні і фізико-хімічні властивості;

- Лікарська форма;

- Доза, концентрація;

- Механізм дії;

- Широта терапевтичної і токсичної дії лікарських засобів;

2) Пов’язані з особливостями фармакокінетики лікарських засобів:

- Всмоктування й шляхи введення;

- Транспорт, розподіл, депонування;

- Біотрансформація лікарських засобів;

- Виведення лікарських засобів;

3) Обумовлені властивостями організму хворого:

- Видові та індивідуальні особливості;

- Вік, вага, стать;

- Спадковість, гіперчутливість;

- Стан организму (вагітність, патологія, старість);

- Характер та режим харчування;

4) Обумовлені властивостями мікроорганізму (враховуються для противомікробних засобів)

- Первинний (генетичний) і вторинний (придбаний) спектр чутливості мікроорганізмів долікарських засобів;

- Особливості біологічного розвитку;

- Стадії і форми розвитку;

- Кількість і локалізація збудника;

- Резистентність, види, шляхи розвитку і подолання;

5) Фактори зовнішнього середовища:

- Температура, вологість, рН, атмосферний тиск;

- Гіпоксія, іонізуюче опромінення, магнітне поле;

- Біоритми;

6) Цілі застосування лікарських засобів: фармакотерапія (лікування), фармакопрофілактика (запобігання) і фармакодіагностика (виявлення патології).

7) Види фармакотерапії: етіотропна, патогенетична, замісна, симптоматична, функціональна. Структура комплексної терапії. Поліпрагмазія.


^ Заняття № 6. Загальна фармакологія. Явища при сумісному і повторному застосуванні лікарських засобів


Основні питання

Необхідність та можливість сполученого використання ліків. Визначення понять “комбіноване” та “комплексне” лікування.

Лікарський синергізм. Сумація, або аддиція, як прояв прямого лікарського синергізму. Практичне значення. Приклади.

Потенціювання, або супрааддитивна реакція, як результат непрямого лікарського синергізму. Суть практичного використання. Приклади.

Лікарський антагонізм та його види. Приклади фізико-хімічного антагонізму. Пряма та непряма, одно- та двобічна взаємодія ліків. Практичне використання при отруєннях лікарськими засобами.

Синерго-антагонізм. Приклади та практичне використання.

Фармакокінетична та фармацевтична взаємодія між ліками як основа лікарських ускладнень або лікарської несумісності. Роль індукторів та інгібіторів мікросомальних ферментів печінки. Приклади.

Клінічні умови, що визначають необхідність повторюваного застосування лікарських засобів. Можливі кількісні та якісні зміни ефекту ліків при їх повторюваному використанні.

Кумуляція як причина посилення специфічної дії лікарських засобів при їх повторюваному застосуванні. Види кумуляції, механізми та умови виникнення. Приклади. Практична оцінка та можливості її терапевтичного застосування. Небезпека хронічного отруєння ліками, міри допомоги та профілактики.

Сенсибілізація. Механізм, неспецифічний характер прояву. Лікарська алергія. Приклади препаратів, які найчастіше викликають алергічні ускладнення.

Звикання та тахіфілаксія. Відмінність у механізмах, перебігу та наслідків. Приклади засобів, що здатні викликати ці явища при повторюваному застосуванні. Лікарська залежність, її психічний та фізичний характер. Ейфорія, абстинентний синдром, типові прояви наркоманії. Лікарські засоби, що відносяться до наркотиків, контроль за їх використанням.


^ Заняття № 7. Місцеві анестетики, в`яжучі, обволікаючі, адсорбуючі, подразнюючі лікарські засоби.


Основні питання

Роль аферентної іннервації в сприйнятті стану внутрішніх органів та факторів зовнішнього середовища.

Поняття про місцевоанастезуючу дію. Види місцевої анестезії. Значення робіт А.В. Вишневського в розвитку анестезіології.

Сучасне уявлення про механізм дії анастетиків.

Хімічна класифікація місцевих анастетиків.

Кокаїн. Відкриття (роботи В.К. Анрепа). Джерела отримання. Особливості місцевої анастезуючої дії. Показання до застосування. Гостре та хронічне (кокаїнізм) отруєння, міри профілактики та засоби допомоги.

Порівняльна оцінка місцевоанестезуючої дії анестезину та дикаїну. Показання до застосування.

Фармакодинаміка та фармакокінетика новокаїну. Особливості резорбтивної дії. Показання до застосування. Ускладнення, міри допомоги.

Особливості дії похідних ацетаніліду (тримекаїн, лідокаїн, піромекаїн), їхні переваги та недоліки в порівнянні з новокаїном.

Дози та концентрації засобів для різних видів анестезії.

Класифікація засобів, діючих переважно в області закінчень аферентних нервів: засоби, що захищають рецептори від подразнень; засоби, що збуджують та подразнюють рецептори.

Поняття про в’яжучу та припікальну дію. Механізм. Зворотність в’яжучої та незворотність припікаючої дії. Класифікація в’яжучих засобів.

В’яжучі засоби рослинного походження (танін, кора дуба, та ін.). Показання до застосування. Умови, що визначають характер місцевої та резорбтивної дії цих препаратів.

В’яжуча дія солей важких металів. (Препарати вісмуту, срібла, алюмінію).

Обволікаючі засоби. Механізм їх дії та показання до застосування. Слизи та камеді.

Адсорбуючі засоби для зовнішнього та внутрішнього застосування. Принцип дії та показання до застосування. Активоване вугілля, ентеросорбенти, гемосорбенти.

Подразнюючі засоби з рефлекторним механізмом дії. Поняття про “відволікальний” ефект, кутано-вісцеральний, трофічний та аксон-рефлекси.

Характер дії подразнюючих засобів на шкіру та слизові оболонки. Показання до застосування. Препарати ментолу, скипідар, гірчичники, камфорна олія.

Пом’якшувальні засоби в медичній та фармацевтичній практиці.



Заняття № 8. Лікарські засоби, що діють на передачу збудження в холінергічних сінапсах. м- і Н-холіноміметики. Антихолінестеразні лікарські засоби.


Основні питання


Анатомо-фізіологічні особливості еферентної частини вегетативної та соматичної нервової системи.

Структура та функція холінергічного синапсу. Медіатор ацетилохолін та його взаємодія з холінестеразою.

М1 -;М2 -; М3 -холінорецептори,їх локалізація, механізм передавання імпульсу за їх участю та ефекти їхньої стимуляції.

Локалізація Н-холінорецепторів, механізм та ефекти їхньої стимуляції.

Класифікація холінотропних засобів.

М-холіноміметики. Ефекти,показання та протипоказання до застосування.

Отруєння мускарином та іншими М-холіноміметиками, допомога при цьому.

Н-холіноміметики. Ефекти, застосування їх у медицині.

М, Н-холіноміметики прямої дії. Ефекти, застосування.

М, Н-холіноміметики непрямої дії (антихолінестеразні). Механізм дії. Ефекти. Антихолінестеразні засоби зворотньої та незворотньої дії,показання та протипоказання до застосування.

Симптоми отруєння антихолінестеразними засобами та міри допомоги. Реактиватори холінестерази: дипіроксим, алоксим, ізонітрозин.



Заняття № 9. Лікарські засоби, що діють на передачу збудження в холінергічних сінапсах. м- і Н-холіноблокатори.


Основні питання


Класифікація М-холіноблокаторів. Рослинні, синтетичні та комбіновані

Механізм дії та ефекти М-холіноблокаторів.

Порівняльна характеристика М-холіноблокуючих засобів за їх ефектами та особливостями фармакокінетики (атропін, гоматропін, платифілін, скополамін, іпратропіум, метацин, піренцепін).

Показання до застосування М-холіноблокаторів та комбінованих препаратів (“АЕРОН”, “БЕЛЛАЛГІН” , “^ БЕЛЛАТАМІНАЛ”, “БЕЛЛОЇД”).

Побічна дія та протипоказання до застосування М-холіноблокаторів.

Симптоми отруєння блекотою, дурманом, атропіном та іншими М-холіноблокаторами. Міри допомоги.


Заняття № 10. Лікарські засоби, що впливають на передачу збудження в адренергічних синапсах. Адреноміметики, симпатоміметики.

^ Основні питання


Адренергічний синапс, його будова та функції. Біосинтез, виділення та метаболізм катехоламінових медіаторів, роль МАО та КОМТ.

Види адренорецепторів (α1, α2, β1, β2), їх локалізація та ефекти їх активації.

Класифікація адреноміметиків.

α, β -адреноміметики прямої дії. Адреналін та норадреналін, ефекти, особливості дії, показання, побічні явища, протипоказання.

Адреноміметики з переважним прямим впливом на α-адренорецептори (мезатон, фетанол, нафтизин), основні фармакологічні ефекти, показання до застосування та побічні ефекти, протипоказання.

Адреноміметики, що діють на β -адренорецептори (ізадрин, орципреналін), та селективні β2-адреноміметики (сальбутамол, фенатерол, тербуталін). Механізм дії, показання, побічна дія, протипоказання. Β1-адреноміметики (добутамін).

Ефедрин. Особливості механізму дії, фармакологічних ефектів та клінічного застосування. Небезпека тахіфілаксії та її профілактика.

Дофаміноміметики (дофамін). Фармакологічна дія. Застосування.



Заняття № 11. Антиадренергічні лікарські засоби. Симпатолітики


Основні питання


Класифікація антиадренергічних засобів.

Неселективні α-адреноблокатори: дигідроерготамін, фентоламін. Застосування, побічні ефекти, протипоказання.

Селективні α1-адреноблокатори (празозин, доксазозин). Особливості дії, показання до застосування; “ефект першої дози”, його попередження.

Фармакодинаміка неселективних β-адреноблокаторів. β-адреноблокатори без внутрішньої симпатоміметичної активності: анаприлін, надолол, тимолол; з внутрішньою симпатоміметичною активністю: піндолол, окспренолол.

Фармакодинаміка кардіоселективних β-адреноблокаторів (атенолол, метопролол). Показання до застосування. Побічні ефекти.

Симпатолітики (резерпін, октадин). Механізм дії, показання до застосування, побічна дія, протипоказання.


Заняття № 12. Дофамінотропні, гістамінотропні і ГАМК-ергічні засоби


Основні питання

1. Дофамінергічна система організму та її функціональне значення.

2. Дофамінотропні препарати. Дофаміноміметики (прямої і непрямої дії), їх фармакологічні ефекти, показання до застосування.

3. Блокатори дофамінових рецепторів, їх фармакокінетика та фармакодинаміка.

4. Гістамінергічна система. Типи гістамінових рецепторів. Центральні та периферічні ефекти гістаміна.

5. Класифікація гістамінотропних засобів. Показання до застосування антигістамінових засобів, побічні ефекти і противопоказання.

6. ГАМК-ергічна система і її значення в функції ЦНС.

7. ГАМК-міметики прямої і непрямої дії, їх фармакокінетика і фармакодинаміка.

Заняття № 13. Засоби для наркозу. Фармакологія і токсикологія спирту етилового


Основні питання

Історія відкриття та застосування засобів для наркозу.(В.Мортон, Д.Сімпсон, Уеллс, Н.І. Пирогов, С.К. Клікович, Н.П. Кравков).

Поняття про наркоз з позицій вчення І.П. Павлова.

Загальна характеристика наркотичного стану. Періоди наркозу та механізм їх виникнення.

Види наркозу: мононаркоз (інгаляційний, неінгаляційний) та полінаркоз (змішаний, комбінований, базіс-наркоз, потенційований). Поняття про премедикацію, нейролептанальгезію, атаральгезію.

Класифікація засобів для наркозу, їх фізико-хімічна характеристика та особливості дії.

Засоби для інгаляційного наркозу – фторотан, ефір для наркозу, закис азоту, циклопропан, метоксифлуран, хлоретил – їх порівняльна характеристика за ступенем активності, швидкістю розвитку та тривалістю дії, керованістю наркозу, післядією, побічними ефектами та вогненебезпекою. Використання хлороформу в сучасній медицині.

Засоби для неінгаляційного наркозу - гексенал, тіопентал-натрій, пропанідид, предіон, кетамін, натрію оксибутират; особливості їх фармакокінетики: всмоктування, розподілення, виведення, залежність цих процесів від функціонального стану печінки та нирок.

Вплив засобів для наркозу на серцево-судинну систему, органи дихання, печінку, нирки.

Показання до застосування засобів для наркозу.

Спирти, як біологічно активні речовини. Залежність дії від хімічної будови.

Спирт етиловий, місцева та резорбтивна дія. Застосування в медицині.

Гостре отруєння етиловим спиртом. Клініка та міри допомоги.

Хронічне отруєння етиловим спиртом (алкоголізм), його соціальні аспекти. Медична пропаганда здорового способу життя.

Фармокодинаміка та механізм дії протиалкогольних засобів (тетурам, відвар баранцю та ін.). Препарати пролонгованої дії (радотер).

Препарати блювотної дії в лікуванні алкоголізму. Механізм дії. Умови застосування.

Токсикологія метилового спирту та інших спиртів (пропілового, бутилового, амілового). Поняття про “сивушні олії”.


Заняття № 14. Снодійні, протиепілептичні, протипаркін-сонічні засоби


Основні питання


Загальна характеристика снодійного ефекту та його механізмів в межах вчення І.П. Павлова про сон та сучасні уявлення про роль гіпногенних структур головного мозку. Види фізіологічного сну та його структура.

Види безсоння та його фармакологічна корекція.

Класифікація снодійних засобів за хімічною структурою: похідні бензодіазепіну (нітразепам, нозепам, феназепам); небензодіазепінові (золпідем, зопіклон); похідні барбітурової кислоти (фенобарбітал та ін.); аліфатичні сполуки (хлоралгідрат).

Наркотичний тип дії та фармакокінетика похідних барбітурової кислоти, залежність дії від дози. Гостре та хронічне отруєння барбітуратами, розвиток лікарської залежності. Міри профілактики та засоби допомоги.

Порівняльна характеристика дії та механізмів снодійних з інших хімічних груп в порівнянні з барбітуратами. Похідні бензодіазепіну, небензодіазепінові, та похідні аліфатичного ряду і ГАМК (натрія оксибутират).

Види судомних станів, що виникають в результаті порушення функцій ЦНС.

Класифікація протисудомних засобів. Специфічні протиепілептичні та протипаркінсонічні засоби. Препарати загальної дії (неспецифічні), що застосовуються для позбавлення від судом іншого генезу.

Характеристика протиепілептичних засобів, які застосовуються для лікування хворих на епілепсію (великі судомні напади), малих судомних нападів, психомоторних еквівалентів. Механізми дії, побічні ефекти та раціональні принципи застосування.

Заходи допомоги при епілептичному статусі.

Антипаркінсонічні засоби й патогенетичні механізми їхньої дії: активація дофамінергічної системи (леводопа, бромкриптин) пригнічення глютаматергічних впливів (мідантан, глудантан); пригнічення холінергічної медіації (циклодол). Особливості їхньої фармакодинаміки та застосування.

Інгібітори периферичної ДОФА-декарбоксилази (карбідопа) та МАОБ (селігелін). Комбіновані препарати (наком, мадопар).


Заняття № 15. Фармакологія наркотичних анальгетиків


Основні питання


Значення больового синдрому в патології людини. Основні механізми формування та сприйняття болю.

Класифікація анальгетиків. Загальна характеристика наркотичних анальгетиків.

Джерела отримання наркотичних анальгетиків. Опій, склад, розподіл алкалоїдів за хімічною будовою, особливості фармакологічної дії алкалоїдів, похідних фенантрену (морфін, кодеїн) та ізохіноліну (папаверин).

Фармакодинаміка та фармакокінетика морфіну. Механізм центральної анальгезуючої дії морфіну, пов’язаний із збудженням опіатних рецепторів. Класифікація опіатних, μ- і κ-рецепторів у механізмі анальгезуючої дії, периферичні ефекти морфіну. Особливості впливу на сфінктери та різні відділи ШКТ. Роль μ-рецепторів у зниженні перистальтики кишок та сечового міхура.

Показання та протипоказання до застосування морфіну. Деонтологічні та соціальні аспекти лікарської діяльності у зв’язку із застосуванням наркотичних анальгетиків у клінічній практиці.

Гостре отруєння морфіном та допомога. Специфічні антагоністи морфіну - налоксон, налтрексон. Хронічне отруєння морфіном. Механізм розвитку лікарської залежності до морфіну. Принципи лікування морфінізму.

Замінювачі морфіну - природні (омнопон); синтетичні: агоністи опіатних рецепторів – промедол, фентаніл, естоцин; агоністи–антагоністи: пентазоцин, трамадол, нальбуфін, налорфін. Їх порівняльна фармакологічна характеристика. Особливості застосування.


Заняття № 16. Фармакологія ненаркотичних анальгетиків


Основні питання


Загальна характеристика ненаркотичних анальгетиків та їх відмінність від наркотичних.

Характеристика та механізм позбавлення від болю ненаркотичними анальгетиками. Їх вплив на синтез простагландинів. Роль циклооксигеназ (ЦОГ) в реалізації анальгезуючої дії цих препаратів.

Інші корисні види фармакологічної дії ненаркотичних анальгетиків - жарознижуючий та протизапальний. Особливості режиму призначення ненаркотичних анальгетиків за цими показаннями.

Класифікація ненаркотичних анальгетиків за хімічною будовою. Препарати.

Фармакодинаміка та фармакокінетика похідних саліцилової кислоти (натрію саліцилат, кислота ацетилсаліцилова, саліциламід, метилсаліцилат). Розчинні та “шипучі” (УПСА) таблетки аспірину. Особливості дії, антиагрегантний ефект. Показання до застосування. Побічні ефекти. Протипоказання.

Особливості фармакодинаміки та –кінетики похідних піразолона (анальгін, антипірин, амідопірин).Комбіновані препарати з анальгіном (пенталгін, баралгін) та бутадіоном (реопірин). Показання до застосування. Ускладнення. Протипоказання.

Особливості фармакодинаміки та фармакокінетики похідних параамінофенола (фенацетин, парацетамол, синонім–панадол). Комбіновані препарати з парацетамолом (Колдрекс, Солпадеїн). Застосування. Побічна дія.



^ Заняття № 17. Нейролептики. Транквілізатори, седативні лікарські засоби


Основні питання


Загальна характеристика антипсихотичних засобів та їх роль у розвитку психофармакології. Поняття нейролептичної дії.

Класифікація нейролептиків за хімічного будовою.

Антипсихотична, антиагресивна та анксіолітична дія. Роль дофамінергічних структур в їх реалізації. Застосування в психіатрії.

Інші види дії антипсихотичних засобів та використання їх в різних галузях медицини.

Особливості фармакодинаміки та фармакокінетики похідних фенотіазину (аліфатичного, піперазинового та піперидинового рядів). Порівняння їх дії, можливі ускладнення та шляхи їх корекції, показання та протипоказання. Препарати пролонгованої дії (фторфеназин-деканоат).

Фармакодинаміка та практичне застосування похідних бутирофенона (галоперидол, дроперидол), тіоксантена (хлорпротіксен), дибензодіазепіну (клозепін, азалептин), індолу (карбідин), заміщені бензаміди (сульпірид), поняття про нейролептанальгезію.

Особливості фармакодинаміки “атипових” засобів (клозепін, сульпірид).

Поняття про транквілізуючу та седативну дію. Їх порівняльна оцінка.

Класифікація транквілізаторів. Препарати.

Основні ефекти транквілізаторів. Роль бензодіазепінових рецепторів та ГАМК-системи в механізмі дії транквілізаторів.Особливості дії похідних бензодіазепіну (хлозепід, сібазон), пропандіолу (мепротан), дифенілметану (амізил) та іших хімічних груп (оксалідин, тріоксазин).

Поняття про “денні” транквілізатори (тріоксазин, мезапам).

Вказівки до застосування транквілізаторів. Побічна дія. Можливий розвиток лікарської залежності. Правила призначення.

Загальна характеристика седативних засобів. Класифікація. Праці І.П.Павлова про механізм дії бромідів на ЦНС та обґрунтованість їх раціонального застосування. Бромізм, заходи профілактики та допомоги.

Седативні засоби рослинного походження. Вказівки до застосування валеріани та собачої кропиви. Комбіновані препарати (корвалол, валокордин), їх застосування.

Сульфат магнію як седативний засіб. Механізм дії. Залежність ефекту від шляху введення. Вказівки до застосування, можливі ускладнення та заходи допомоги.



Заняття № 18. Антидепресанти, препарати літію. адаптогени. Психотропні препарати збуджувальної дії. Психомоторні стимулятори. Аналептики

Основні питання


Класифікація психоаналептиків. Поняття тонізуючого ЦНС, стимулюючого ЦНС, ноотропного та антидепресивного впливу. Їх загальна та порівняльна характеристика з позицій фармакодинаміки та терапевтичного застосування.

Тонізувальні засоби рослинного походження. Склад, основні фармакологічні ефекти, їх механізми та умови прояву дії. Поняття про адаптогенну дію тонізувальних засобів. Галенові (настойка женьшеню, екстракт елеутерококу) та новогаленові (екдистен, сапарал, пантокрин) препарати. Показання та пртипоказання до їх застосування.

Стимулятори ЦНС – похідні ксантину (група кофеїну), похідні фенілалкіламінів (фенамін, меридил) та сиднонімінів (сиднокарб), похідні бензімідазолу (бемітил). Основні фармакологічні ефекти та сучасні уявлення про механізм стимулюючої дії: центральний – синаптичний, медіаторний та метаболічний, – шляхи її реалізації. Пуринові (аденозинові) рецептори та фосфодіестеразний механізм дії кофеїну. Порівняльна оцінка препаратів, можливість виникнення ускладнень, вказівки до застосування, небезпека розвитку лікарської залежності до кофеїну та фенаміну, шляхи її попередження.

Антидепресанти. Загальна характеристика. Класифікація: інгібітори МАО незворотньої (ніаламід) та зворотньої (піразидол, інказан) дії, інгібітори нейронального захвату КА невибіркової (імізин, амітриптилін) та вибіркової (тразодон) дії. Антидепресанти типової та атипової дії. Особливості дії та умови безпечного застосування (дотримання дієти). Нормотонічні ефекти препаратів літію. Вказівки до застосування в терапевтичній та психіатричній практиці.

Психодислептики (психотоміметики, галюциногени) та їх небезпека в зв’язку з виникненням наркоманії. Державна заборона на застосування в клінічній практиці.

Визначення поняття та загальний механізм аналептичної дії. Кофеїн в роботах І.П. Павлова. Класифікація аналептиків.

Похідні ксантину. Кофеїн як аналептик. Історія відкриття (Рунге, 1816), рослини, що його містять, хімічна структура, аналіз центральної дії та впливу на серцево-судинну систему. Аденозинові (пуринові) рецептори та фосфодіестеразний шлях стимуляції кофеїном клітин ЦНС. Фармакокінетика кофеїну. Можливість гострого отруєння кофеїном. Допомога. Небезпека тератогенної дії. Вказівки та протипоказання до застосування препаратів кофеїну.

Препарати камфори. Джерела отримання. Пріоритет російських учених в отриманні та вивченні вітчизняної напівсинтетичної L-камфори з піхтової олії (М.В. Вершинін). Фізико-хімічні властивості та види дії камфори: пререзорбтивна (місцевоподразнююча, антисептична) та резорбтивна (аналептична, кардіотонічна); їх практичне використання. Камфора в судомній терапії психічних захворювань. Сульфокамфокаїн – водорозчинний препарат камфори (сульфокамфорної кислоти та новокаїну).

Хімічна структура та особливості фармакодинаміки синтетичних аналептиків. Порівняльна характеристика коразолу, кордіаміну, бемегриду, етимізолу. Показання, протипоказання та умови застосування.

Фармакодинаміка, механізм дії та токсикологія стрихніну та інших судомних отрут. Вітчизняні замінники стрихніну (секуринін). Вказівки до застосування. Гостре отруєння стрихніном, характер судом, засоби допомоги.



^ Заняття № 19. Препарати для лікування порушень мозкового кровообігу. Ноотропи. Препарати для лікування мігрені.


Основні питання

Ноотропні та ГАМК-ергічні засоби. Визначення поняття.

Сучасні уявлення про механізм дії та ефекти ноотропів.

Основні представники групи. Показання та протипоказання до застосування.

Засоби, що поліпшують кровообіг мозку. Основні фармакологічні ефекти і механізми дії.

Використання антиагрегантів і антикоагулянтів для лікування порушень мозкового кровообігу.

Блокатори кальцієвих каналів (цинарізін), алкалоїди (вінпоцетін, ницерголин), похідні нікотинової кислоти (ксантинола нікотинат), пуринів (пентоксіфілін).

Показання, побічна дія та протипоказання до застосування засобів, що поліпшують кровообіг мозку.

Мігрень. Основні прояви, шляхи фармакологічної корекції. Роль серотонінергічної системи.

Засоби купіювання гострого приступу мігрені. Алкалоїди спорин’ї, похідні індола, нестероїдні протизапальні засоби. Механізми дії, ефекти.

Засоби для профілактики мігрені. Похідні лизергіна, β-блокатори, антидепрессанти, протиепілептичні засоби. Механізми дії, ефекти.

Побічна дія, протипоказання до застосування засобів для лікування мігрені.



Модуль № 2 «Фармакологія засобів, що впливають на функцію органов та систем. Вітамінні, гормональні, протизапальні, протиалергічні, имунотропні та ферментні лікарські засоби».


^ Заняття № 20. Кардіотонічні лікарські засоби. Серцеві глікозиди. протиаритмічні лікарські засоби.


Основні питання


Поняття про кардіотонічні засоби глікозидної та неглікозидної природи.

Історія одержання серцевих глікозидів. Глікозидовмісткі рослини. Роль українських вчених у вивченні глікозидних кардіотоників (О.І. Черкес, І.С. Чекман, Я.І. Хаджай, М.С. Харченко).

Хімічна структура серцевих глікозидів, роль глікону та аглікону у здійсненні кардіотонічного ефекту.

Фармакодинаміка серцевих глікозидів: вплив на силу та частоту серцевих скорочень, ритм, провідність та збудливість.

Механізм систолічної та діастолічної дії серцевих глікозидів.

Екстракардіальні гемодинамічні ефекти серцевих глікозидів.

Фармакокінетика серцевих глікозидів. Порівняльна характеристика засобів за швидкістю прояву кардіотонічного ефекту та тривалістю дії. Класифікація СГ.

Показання та протипоказання до призначення серцевих глікозидів.

Основні ознаки інтоксикації серцевими глікозидами, лікування та профілактика (калія хлорид, панангін, унітіол, ЕДТО).

Неглікозидні кардіотоніки. Класифікація, механізм дії, порівняльна характеристика засобів (добутамін, амрінон та ін.).

Кардіогенний шок та його лікування.

Основні види аритмій (пароксизмальна тахікардія, екстрасистолія, миготлива аритмія, брадіаритмія, блокади провідної системи серця).

Шляхи фармакологічного впливу на фізіологічні властивості міокарду: збудливість, автоматизм, провідність, скоротливість.

Класифікація антиаритмічних засобів для лікування тахіаритмій.

I: Засоби, які блокують натрієві канали (мембраностабілізатори):

I А – блокуючі швидкі та повільні натрієві канали – хінідина сульфат, новокаінамід, дизопірамід, аймалін.

I В – блокуючі повільні натрієві канали – лідокаїн, тримекаїн, мексилетин, дифенін.

I С – блокуючі переважно швидкі натрієві канали – етмозин, етацизин, пропафенон.

II: Бета-адреноблокатори.

ІII: Блокатори калієвих каналів (інгібітори реполярізації) – аміодарон, орнід.

IV: Блокатори кальцієвих каналів L-типу – верапаміл, фенігідин, дилтіазем.

Механізм та особливості фармакодинаміки засобів кожної групи. Вплив на силу серцевих скорочень. Показання для застосування. Побічні ефекти.

Засоби, які застосовуються для лікування брадіаритмій – холіноблокатори та адреноміметики. Механізм дії. Показання до застосування.

Засоби метаболічної дії для лікування аритмій з інших фармакологічних груп (кокарбоксилаза, рибоксин, фосфаден, препарати калію).


Заняття № 21. Лікарські засоби, що використовуються для лікування хворих на ішемічну хворобу серця

(антиангінальні лікарські засоби)


Основні питання


Шляхи фармакологічного впливу на коронарний кровообіг та кровопостачання міокарду.

Класифікація антиангінальних засобів.

Засоби, що знижують споживання міокардом кисню і поліпшують його кровопостачання:

а) нітрати, фармакологія нітрогліцерину, особливості фармакокінетики, про