Реферат: Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. В умовах становлення та розвитку економіки України важливе значення має підтримка вітчизняних підприємств з боку держави. Ринкові умови господарювання суттєво посилюють вимоги до підвищення ефективності діяльності підприємств усіх галузей економіки, зокрема текстильної. Функціонування підприємств текстильної промисловості супроводжується кругообігом ресурсів, значне місце в яких займають запаси. Стан, формування й використання запасів є визначальним чинником забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Успішне вирішення стратегічних завдань розвитку підприємств текстильної галузі в умовах жорсткої конкуренції, перенасичення ринків товарами іноземного походження, складного технологічного процесу виготовлення продукції потребує орієнтації обліку, аудиту і аналізу запасів на отримання оперативної інформації про їх витрачання, що дасть змогу керівникам різних рівнів приймати ефективні управлінські рішення. В зв’язку з цим нагальними стають дослідження та удосконалення теоретичних, методичних і організаційних аспектів обліку, аудиту та аналізу ефективності використання запасів на текстильних підприємствах.

Вивченню проблем організації та методики обліку запасів присвячені праці вітчизняних і зарубіжних учених та фахівців – Ф. Ф. Бутинця, Н. Н. Грабової,
В. М. Добровського, В. П. Завгороднього, В. Ф. Максімової, Д. Р. Міддлтона,
В. О. Озерана, В. В. Сопка, Н. М. Ткаченко та ін. Значний внесок у дослідження організації та методики аудиту запасів зробили такі вчені, як Є. А. Аренс,
Дж. Лоббек, М. П. Баришніков, А. В. Бодюк, Я. А. Гончарук, Г. М. Давидов,
Л. П. Кулаковська, Ю. В. Піча, О. А. Петрик, Дж. Робертсон, В. С. Рудницький,
В. Я. Савченко, Б. Ф. Усач. Теоретичною основою дослідження аналізу ефективності використання запасів є наукові праці таких учених, як
С. А. Бороненкова, Ж. Ришар, М. Г. Чумаченко. Питання організації управлінського обліку висвітлювали у своїх роботах П. Й. Атамас,
Ф. Ф. Бутинець, С. Ф. Голов, Т. П. Карпова, О. В. Лишиленко, Л. В. Нападовська та ін.

Аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних учених свідчить, що теоретичні й практичні розробки з обліку, аудиту та аналізу запасів відображують ґрунтовне розуміння проблем, пов’язаних із трансформацією вітчизняної системи обліку. Проте низка питань щодо обліку, аудиту та аналізу запасів на підприємствах текстильної промисловості недостатньо досліджені й залишаються невирішеними. Недостатньо опрацьованим є питання класифікації запасів підприємств текстильної промисловості для цілей обліку та ефективного управління ними, методики й організації фінансового і управлінського обліку запасів, документального оформлення операцій із запасами, автоматизації їх обліку й аудиту, обґрунтування нових напрямів аналізу запасів сировинних ресурсів з огляду на особливості виробництва та потреби управління.

Отже, актуальність наведених вище питань, недостатній рівень опрацювання методичних і практичних аспектів обліку, аудиту та аналізу ефективності використання запасів на підприємствах текстильної промисловості зумовили вибір теми та основні напрями дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт кафедри аудиту ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за темою «Проблеми та перспективи розвитку аудиту, державного фінансового контролю та інформаційних технологій в сучасних умовах господарювання» (державний реєстраційний номер 0107V001337). У межах наукової програми автором виконано дослідження теоретичних, методичних і прикладних питань щодо обліку, аудиту та аналізу запасів на підприємствах текстильної промисловості.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних основ і розробка науково-практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення методики й організації обліку і аудиту запасів та аналізу їх використання як важливої передумови підвищення ефективності процесу управління на підприємствах текстильної промисловості.

Для досягнення визначеної мети в дисертації було поставлено й вирішено такі завдання:

– дати оцінку економічного стану розвитку підприємств текстильної галузі України та визначити вплив особливостей їх діяльності на побудову обліку, аудиту й аналізу запасів;

– уточнити класифікацію запасів для потреб обліку, контролю та управління ними;

– удосконалити форми первинних документів і облікових регістрів та процес документообороту щодо операцій із запасами для текстильних підприємств;

– проаналізувати чинну методику фінансового обліку запасів і визначити можливі шляхи її вдосконалення;

– розробити пропозиції, спрямовані на розвиток підсистеми управлінського обліку запасів на підприємствах текстильної галузі, визначити оптимальний метод обліку матеріальних витрат та вдосконалити звітні форми управлінського обліку;

– дослідити теоретичні, методичні й організаційні основи зовнішнього та внутрішнього аудиту запасів і обґрунтувати напрями їх розвитку та вдосконалення;

– визначити підходи до організації обліку й аудиту запасів підприємств текстильної промисловості в умовах автоматизації;

– критично оцінити існуючу методику економічного аналізу та сформувати сукупність показників, що характеризують ефективність використання запасів текстильних підприємств.

^ Об’єктом дослідження є господарська діяльність підприємств текстильної галузі промисловості в частині наявності та використання запасів.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні, організаційні та практичні аспекти обліку, аудиту й аналізу запасів текстильних підприємств.

^ Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження було використано наукові методи, що ґрунтуються на системному аналізі економічних явищ. На основі діалектичного методу наукового пізнання й поєднання історичного та логічного в еволюції існуючих методик обліку запасів подано їх визначення та обгрунтовано напрями вдосконалення їх обліку. Для вирішення завдань фінансового й управлінського обліку запасів і дослідження питань методики та організації їх аудиту та аналізу на підприємствах текстильної промисловості застосовано методи порівняння, конкретизації, моделювання, аналогії, абстрагування, групування, аналізу бухгалтерських рахунків, спостереження, вибірки.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України, міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку, постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, міжнародні стандарти аудиту, положення класиків економічної теорії, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з питань обліку, аудиту та аналізу, матеріали науково-практичних конференцій, а також облікові й звітні дані підприємств текстильної галузі промисловості.

^ Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні дисертантом теоретичних положень і розробці практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення методики й організації обліку і аудиту та аналізу ефективності використання запасів підприємств текстильної галузі промисловості. Основні результати, які були отримані в процесі вирішення поставлених завдань і становлять наукову новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

– розроблено нові форми облікових регістрів для відображення господарських операцій із запасами та обґрунтовано рекомендації щодо їх ведення: накопичувальні відомості «Використання сировини в прядильному виробництві», «Надходження пряжі в ткацьке виробництво», «Використання пряжі в ткацькому виробництві», а також «Паспорт на вироблену пряжу» із урахуванням специфіки діяльності підприємств текстильної галузі. Їх використання сприятиме посиленню контролю за рухом, витрачанням запасів сировини та виробничими відходами;

удосконалено:

– класифікацію запасів текстильних підприємств шляхом її деталізації за низкою ознак (складом сировини, технологічним призначенням, галузевою належністю, способом оздоблення), що забезпечить підвищення аналітичності обліку, повноту контролю та ефективність управління запасами;

– методику фінансового обліку запасів через запровадження субрахунків третього та четвертого порядків, що дасть змогу формувати необхідні дані про склад запасів за місцями зберігання та їх видами, статтями витрат і відповідальними працівниками. А також запропоновано субрахунки для обліку транспортно-заготівельних витрат, використання яких дасть можливість здійснювати контроль за формуванням їх величини по всіх виробництвах текстильного підприємства та здійснювати аналіз і контроль за рівнем цих витрат;

– форми первинних документів (Прибуткового ордера та Картки складського обліку основної сировини у текстильній промисловості) і облікових регістрів (накопичувальної відомості «Надходження вовни зі складу в прядильне виробництво») через введення в них додаткових даних, що усуне необхідність у складанні низки накопичувально-групувальних документів та забезпечить мінімізацію системи документообороту в частині обліку запасів;

– звітні форми управлінського обліку за етапами технологічного циклу текстильних підприємств: Звіт про витрачання сировини в прядильному виробництві, Звіт про вихід пряжі із суміші в прядильному виробництві, Звіт про витрачання пряжі на виготовлення сирової тканини в ткацькому виробництві, Звіт про витрачання сирових тканин на виготовлення готової тканини в оздоблювальному виробництві, застосування яких забезпечить керівництво підприємства необхідною інформацією щодо запасів для прийняття оптимальних управлінських рішень;

– підходи до організації обліку запасів в умовах застосування інформаційних систем і комп’ютерних технологій шляхом використання запропонованих моделей руху інформації та спрощення техніки її обробки, що уможливлює складання нових облікових регістрів, створення модуля контролю наявності запасів на складах відповідно до виробничих потреб чи мінімальних залишків;

– методичні та організаційні засади аудиту запасів через уточнення завдань та об’єктів, визначення ризику контролю, а також процедур планування й етапів аудиту, методики документальної перевірки запасів, що сприяє забезпеченню якості перевірки;

– робочі документи аудитора за результатами перевірки запасів із урахуванням галузевих особливостей текстильних підприємств, що дасть змогу поліпшити організацію й техніку збору інформації про запаси за кожним виробничим переділом підприємств текстильної промисловості;

отримали подальший розвиток:

– пропозиції стосовно формування інформаційних потоків щодо руху запасів у суконному виробництві, що уможливлює врахування їх впливу на побудову управлінського обліку запасів за технологічними переділами (прядильним, ткацьким, оздоблювальним) та на документооборот;

– рекомендації щодо впровадження «паспортної системи» обліку виробленої пряжі для виготовлення кожного артикула тканини замість «талонної системи». Перевагами такого підходу є можливість одночасного ведення обліку за типовими традиційними показниками (артикулом і номером пряжі, кондиційною та фізичною вагою, сортом, видом та кольором пряжі, номером партії суміші, табельним номером прядильниць, укладальниць, номером прядильної машини та ін.) і фіксувати процеси обробки виробленої пряжі за місцями виникнення витрат у ткацькому виробництві (мотальному, снувальному, шліхтувальному, пробірному, шпульному, запарювальному та інших цехах);

– методичні й організаційні підходи до застосування попередільного методу обліку витрат із урахуванням норм виходу продукції на текстильних підприємствах, що забезпечує отримання достовірної інформації про фактичне використання сировини, кількість одержаних відходів виробництва та їх подальше використання. Визначено центри відповідальності за стадіями виробництва для потреб побудови управлінського обліку та накопичення інформації по зберіганню, використанню запасів, формуванню матеріальних витрат;

– методика та етапи внутрішнього аудиту запасів на підприємствах текстильної промисловості з огляду на особливості їх діяльності та організацію виробничих процесів, що дає змогу здійснювати постійне спостереження за надходженням, зберіганням і рухом запасів, доцільністю матеріальних витрат, а отже, впливати на підвищення ефективності діяльності підприємства і його підрозділів;

– методика аналізу основних показників ефективності використання запасів. Запропоновано крім загального показника – вихід пряжі із суміші в апаратно-прядильному виробництві – розраховувати такі показники: вихід рівниці з суміші, вихід пряжі з рівниці, вихід основної пряжі з рівниці, вихід утокової пряжі з рівниці, вихід відходів у прядильному виробництві, вихід зворотних відходів, вихід безповоротних відходів, вихід сирової тканини з пряжі, вихід відходів у ткацькому виробництві, вихід готової тканини із сирової тканини, вихід відходів в оздоблювальному виробництві, які якнайповніше відображують ступінь використання сировини в суконному виробництві.

^ Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження спрямовані на вдосконалення методики і практики системи обліку, аудиту та аналізу запасів підприємств текстильної галузі промисловості, а також на підвищення достовірності, оперативності та аналітичності обліку запасів на виробництві, дають змогу повніше використовувати внутрішньовиробничі резерви підприємства. На основі проведеного дослідження виробництва готової тканини розроблено пропозиції з удосконалення обліку, аудиту та управління запасами.

Основні положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути застосовані при викладанні відповідних економічних дисциплін і слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем обліку, аудиту та аналізу ефективності використання запасів на підприємствах України.

Отримані результати й окремі розділи дисертаційного дослідження мають практичне значення і підтверджуються відповідними довідками: ТОВ «Чернігіввовна-пряжа» (довідка № 13 від 20.06.2007 р.); ПП «Н-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика» (довідка № 10 від 12.10.2007 р.); ВАТ «Прилуцька панчішна фабрика імені 8 Березня» (довідка № 6 від 26.02.2007 р.); ЗАТ «КСК «Чексіл» (довідка № 02/02-179 від 13.10.2007 р.).

Окремі положення дисертаційної роботи застосовують у навчальному процесі Чернігівського державного інституту економіки і управління при викладанні та створенні методичного забезпечення з дисциплін «Бухгалтерський облік», «Аудит», «Управлінський облік» (довідка № 602-10/367 від 22.06.07 р.), а також у навчальному процесі Українсько-Російського інституту (філії) Московського державного відкритого університету при викладанні та методичному забезпеченні таких дисциплін, як «Аудит» і «Бухгалтерський облік» (довідка № 118 від 15.10.07 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Теоретичні узагальнення, положення, висновки, рекомендації та пропозиції отримані автором самостійно на основі проведених досліджень фінансово-господарської діяльності підприємств текстильної промисловості.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації оприлюднені та доповідалися на науково-практичних конференціях: «Проблемы теории и практики учета, аудита, анализа и пути их решения»
(м. Севастополь, 6-8 травня 2003 р.); «Управління організацією: регіональні аспекти» (м. Київ, 12-13 квітня 2002 р.); «Трансформація курсу «Економічний аналіз діяльності підприємства” (м. Київ, 16-17 травня 2002р.); „Історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку суспільства» (м. Чернігів, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 10 наукових працях, серед яких 6 у наукових фахових виданнях (2,76 друк. арк.), 4 – в інших виданнях (0,52 друк. арк.). Загальний обсяг публікацій – 3,28 друк. арк.

^ Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 168 сторінок друкованого тексту. Робота містить 11 рисунків на 8 сторінках, 13 таблиць на 6 сторінках, 18 додатків на 53 сторінках. Список використаних джерел налічує 149 найменувань.


^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено мету й завдання, предмет, об’єкт і методи дослідження, викладено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів і їх апробацію.

У розділі 1 «Сутність запасів як обліково-економічної категорії в сучасних умовах господарювання» досліджено суть виробничих запасів як основної складової оборотних активів на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних економічних теорій; викладено теоретичні аспекти формування запасів, необхідність їх раціонального використання, організації їх фінансового, управлінського обліку, аудиту на підприємствах текстильної промисловості, а також аналізу ефективності використання.

Доведено, що виробничі запаси є речовинною основою готової продукції, одним із найважливіших елементів виробничого процесу, придбаваються для подальшого використання як предмета праці, проходять багато стадій обробки та повністю переносять свою вартість на вироблену продукцію.

Аналіз існуючої класифікації запасів дав змогу дійти висновку, що вона має загальне значення і не враховує особливості діяльності підприємств текстильної галузі та не відображує всі види запасів. Натомість у роботі запропоновано деталізовану класифікацію запасів текстильної промисловості, яка дає можливість оптимізувати організацію їх обліку і аудиту, а також необхідна для ефективного управління ними. Запаси запропоновано класифікувати за: 1) видовими ознаками (складом сировини); 2) технологічними ознаками (призначенням для подальшої переробки); 3) галузевими ознаками (призначенням для споживання).

Ефективне управління запасами передбачає визначення основних цілей за етапами управління ними: а) основна мета управління запасами – ефективне забезпечення та використання запасів (перший етап); б) цілі управління за функціональною роллю запасів, тобто за процесами кругообігу (другий етап);
в) цілі управління за економічним змістом запасів, тобто за окремими складовими виробничого процесу, що здійснюється на підприємстві (третій етап). Така диференціація цілей дає змогу досліджувати взаємозв’язок між різними функціями управління запасами та обліковими даними у сучасних умовах господарювання.

На основі аналізу стану запасів та напрямів розвитку підприємств текстильної промисловості виділено головні проблеми підприємств текстильної промисловості, до яких віднесено: тривалий розвиток галузі в неконкурентному середовищі; суттєве зменшення обсягів продаж, що пов’язано, з одного боку, із зниженням платоспроможності населення та інших промислових підприємств, а з іншого – із перенасиченням внутрішнього ринку дешевою імпортною продукцією; втрату джерел сировини (скорочення виробництва шерсті за останні кілька років); високу вартість енергоносіїв; громіздку організаційну структуру підприємства.

Важливою особливістю, що має суттєвий вплив на побудову обліку й аудиту запасів у текстильній промисловості, є фізичні властивості основної сировини. У підприємств текстильної галузі основою кількісного й вартісного обліку є кондиційна, а не фізична вага. Тому система бухгалтерського обліку запасів на текстильних підприємствах суконного виробництва має будуватися з урахуванням цієї особливості, оскільки специфічні властивості сировини і матеріалів визначають порядок їх оприбуткування й подальшого обліку та контролю.

Виробнича структура підприємств суконного профілю складається із трьох основних виробництв: прядильне, ткацьке і оздоблювальне, у кожному з яких є свої організаційно-технологічні особливості, що мають значний вплив на побудову системи обліку. Виходячи з цього в дисертації розроблено схеми руху інформації щодо запасів у розрізі зазначених виробництв і визначено основні аспекти, які слід враховувати при організації фінансового та управлінського обліку, а також аудиторської перевірки і аналізу запасів на підприємствах текстильної галузі.

У розділі 2 «Методика та організація обліку запасів на підприємствах текстильної промисловості» проаналізовано законодавчо-нормативну базу щодо обліку запасів, спеціальну літературу, а також технологічні особливості суконного виробництва та обґрунтовано основні теоретичні, методичні й організаційні основи обліку запасів, розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації документообороту на підприємствах текстильної галузі, визначено напрями організації управлінського обліку запасів та його автоматизації.

Вивчення й аналіз окремих статей П(С)БУ 9 «Запаси» дали змогу встановити, що існує низка проблем, які пов’язані насамперед із невизначеністю, неузгодженістю між різними нормативними документами в частині обліку запасів. Порівняння окремих статей П(С)БО 9 «Запаси» із Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку дало змогу довести, що витрати на позики доцільно включати до собівартості придбаних запасів.

Аналіз методів оцінки запасів при їх вибутті дав змогу визначити метод, якому слід віддавати перевагу на підприємствах текстильної промисловості при списанні запасів. Врахування специфічних особливостей діяльності підприємств текстильної галузі дало можливість рекомендувати до використання метод ФІФО, що забезпечить належний контроль за собівартістю запасів.

Для упорядкування взаємозв'язків між аналітичними рахунками з об'єднуючим їх субрахунком та врахування номенклатури запасів запропоновано систему кодування рахунків відповідно до їх функціональної ролі та призначення, а також технічної характеристики матеріальних ресурсів, що на них відображують. Запаси запропоновано обліковувати на рахунках шести рівнів, а саме: 1) клас (рахунок); 2) група (субрахунок); 3) підгрупа (номенклатура субрахунків); 4) вид, найменування (аналітичні рахунки); 5) сорт, марка, профіль (належність аналітичного рахунку до виду запасу); 6) місце перебування – матеріально відповідальна особа (аналітичний рахунок для управлінського обліку). Відповідно, запропоновано використовувати такі субрахунки: 2011 “Сировина” (20111 «Вовна», 20112 «Хімволокна», 20113 «Нитки», 20114 «Льоноволокна», 20115 «Відходи», 20116 «Пряжа») та 2012 “Матеріали” (20121 «Барвники», 20122 «Хімікати», 20123 «Допоміжні матеріали»). Така побудова рахунків викликана необхідністю чіткої класифікації запасів при автоматизації їх обліку, потребою контролю за рухом запасів на внутрішньогосподарському рівні з метою поточного планування і прогнозування даних та побудовою кодованого робочого плану рахунків (у частині запасів) при використанні сучасної комп’ютерної техніки і програмних продуктів, що дасть змогу на основі даних аналітичного обліку оцінювати стан і зберігання запасів у розрізі окремих їх видів (найменувань).

Для того щоб проконтролювати величину транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) за всіма виробництвами текстильного підприємства, пропонуємо виділити такі субрахунки для їх обліку: 2091 «ТЗВ в прядильному виробництві»; 2092 «ТЗВ у ткацькому виробництві»; 2093 «ТЗВ у оздоблювальному виробництві»; 2094 «ТЗВ по інших запасах».

На основі дослідження практичної діяльності текстильних підприємств суконного профілю, для яких характерний комбінований характер виробництва, доведено, що форми первинного обліку запасів у текстильній промисловості не повною мірою враховують галузеві особливості. В дисертації розроблені практичні рекомендації щодо оптимізації документообороту в сфері обліку запасів через впровадження нових форм первинної документації та зведених регістрів і удосконалення існуючих, спрямовані на оптимізацію обліку руху й використання запасів. Зокрема, вдосконалено такі документи та облікові регістри: прибутковий ордер, картку складського обліку; накопичувальні відомості «Надходження вовни зі складу в прядильне виробництво», «Використання сировини в прядильному виробництві», «Надходження пряжі в ткацьке виробництво», «Використання пряжі в ткацькому виробництві».

У ткацькому виробництві існує проблема з використанням залишків різних видів пряжі, спостерігається їх накопичення. Виходячи з цього в роботі обґрунтовано необхідність впровадження «паспортної системи» обліку виробленої пряжі для виготовлення кожного артикула тканини замість «талонної системи» її обліку та розроблено форму паспорта і модель «паспортної системи». Це дасть змогу фіксувати процеси обробки виробленої пряжі за місцями виникнення витрат у ткацькому виробництві.

У дисертації обґрунтовано необхідність впровадження підсистеми управлінського обліку запасів на підприємствах текстильної галузі. Правильна побудова управлінського обліку сировинних ресурсів у суконному виробництві дає можливість виявити і мобілізувати резерви скорочення втрат сировини на виготовлення готової продукції з метою зниження її собівартості, для підвищення рентабельності виробництва й зменшення потреб в обігових коштах. На підприємствах текстильної галузі застосовують попередільний або нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Проте нормативний метод списання витрат сировини на готову продукцію не дає достатньої інформації про фактичне використання сировини, кількість отриманих відходів виробництва і їх подальше використання. Нами обґрунтовано доцільність застосування на підприємствах текстильної галузі промисловості попередільного методу з урахуванням нормативів виходу пряжі із суміші, сирових тканин з пряжі, готових тканин із сирових тканин з метою контролю за рухом сировини від суміші до готової продукції за переділами суконного виробництва. Доведено доцільність виділення центрів відповідальності в системі управлінського обліку запасів за кожною стадією виробництва на підприємствах текстильної промисловості.

Важливим напрямом дослідження стала розробка пропозицій щодо застосування форм звітності в системі управлінського обліку та методика їх заповнення. Запропоновано для використання такі форми звітності: Звіт про витрачання сировини в прядильному виробництві; Звіт про вихід пряжі із суміші в прядильному виробництві; Звіт про витрачання пряжі на виготовлення сирової тканини в ткацькому виробництві; Звіт про витрачання сирових тканин на виготовлення готової тканини в оздоблювальному виробництві.

У роботі здійснено критичний аналіз програмних продуктів, які використовують для автоматизації обліку запасів, щодо їх технічних і функціональних можливостей. Практика свідчить, що тривалий час не враховувалися такі важливі питання, пов’язані з автоматизованою обробкою облікових даних, як галузеві особливості при впровадженні програмного забезпечення для формування даних щодо руху і збереження запасів в кількісних і якісних показниках. На основі визначених у дисертації рівнів управління запасами на підприємствах текстильної галузі промисловості встановлено послідовність взаємодії підрозділів підприємства в умовах функціонування АРМБ. З огляду на велику кількість первинних документів, складну організацію документообороту на підприємстві, численні облікові регістри фінансового й управлінського обліку запасів, а також для посилення контролю за їх використанням зазначені вище документи, відомості та звіти рекомендовано формувати в системі автоматизованої обробки інформації. Один із запропонованих звітів щодо управлінського обліку запасів при автоматизації обліку наведено в табл. 1.

Таблиця1

Звіт про вихід пряжі із суміші в прядильному виробництві

за жовтень 2007 р.


Показник

Артикул пряжі 5016

Вихід пряжі із суміші, %

фізична вага, кг

кондиційна вага, кг

Залишок суміші (сировини) на початок місяця

3 425

3 432




Надійшло сировини (змішано)

50 168

50 212




Всього

53 593

53 644




Вироблено пряжі:










основа

2 1400

22 100

41,3

уток

24 100

24 700

46

^ Всього пряжі

45 500

46 850

87,3

Виробничі відходи:










рівничний лом

1 800

1 840

3,43

зчіс апаратний

542

548

1,02

здир

830

780

1,45

кінці круті

120

98

0,18

підміт

78

62

0,12

^ Разом відходів

3 370

3 328

6,2

Втрати (відходи)

221

48

0,1

Залишок суміші (сировини ) на кінець місяця

4502

3 418

6,4


У розділі 3 «Методика аудиту та аналізу запасів на підприємствах текстильної промисловості» визначено, що для підприємств текстильної промисловості важливе значення для потреб управління має аудит та економічний аналіз облікової інформації, пов’язаної з надходженням, зберіганням і використанням запасів, які становлять значну частину активів.

У дисертації уточнено мету та завдання аудиторської перевірки запасів підприємств текстильної галузі промисловості, а також виокремлено основні об’єкти аудиту та його етапи. Доведено, що метою аудиторської перевірки запасів підприємств текстильної промисловості є висловлення аудитором об’єктивної думки щодо достовірності відображення й правильності оцінки запасів у фінансовій звітності згідно з обраною підприємством концептуальною основою фінансової звітності, а також щодо належності, законності та повноти відображення операцій із запасами в облікових регістрах, підтвердження відповідними первинними документами.

До основних об’єктів аудиту запасів підприємств текстильної галузі промисловості слід віднести: види запасів відповідно до їх класифікації; оцінку первісної вартості запасів, що надійшли на підприємство з різних джерел; методи оцінки вибуття запасів; віднесення вартості запасів до собівартості продукції; відображення інформації щодо запасів у звітності; господарські операції з запасами (надходження запасів на підприємство, їх використання на виробництво продукції за всіма виробничими переділами, передавання на склад готової продукції).

Обґрунтовано, що аудит запасів доцільно здійснювати за такими етапами:
1) загальне ознайомлення із об’єктом аудиту, вибір джерел інформації і оцінка їх достовірності; 2) оцінка ефективності системи внутрішнього контролю запасів;
3) вибір підходу до проведення аудиту і підготовка плану та програми аудиту запасів; 4) проведення аудиторських процедур; 5) узагальнення результатів перевірки запасів і формування проміжного аудиторського висновку.

З урахуванням особливостей організації та функціонування підприємств текстильної промисловості, наявності й установленого порядку використання запасів на виробництво продукції, побудови системи їх обліку та контролю розроблено аудиторську програму запасів із визначенням комплексу аудиторських процедур і джерел отримання аудиторських доказів. Важливим аспектом аудиту запасів є вдосконалення методики їх документальної перевірки з огляду на галузеву специфіку. Системне й комплексне дослідження дало змогу автору вдосконалити методику проведення аудиторської перевірки запасів для підприємств текстильної промисловості, яка складається з етапів перевірки, аудиторських процедур, що визначені програмою та джерел інформації, які використовують для отримання необхідної інформації щодо запасів.

Ефективна організація перевірки запасів на підприємствах текстильної промисловості передбачає необхідність удосконалення форм робочих документів аудитора, які б враховували особливості отримання інформації щодо руху запасів у розрізі виробництв. Зокрема, запропоновано такі робочі документи: «Вибірка даних щодо руху сировини в прядильному виробництві»; «Вибірка даних щодо руху пряжі в ткацькому виробництві»; «Вибірка даних щодо руху сирової тканини в оздоблювальному виробництві»; «Вибірка результатів інвентаризації запасів»; «Перевірка договорів про повну матеріальну відповідальність з особами, які мають доступ до запасів»; «Вибіркова перевірка списання запасів на випуск готової продукції в прядильному виробництві»; «Вибіркова перевірка списання запасів на випуск готової продукції в ткацьке виробництво»; «Вибіркова перевірка списання запасів на випуск готової продукції в оздоблювальне виробництво»; «Відомість руху готової продукції на складі за номенклатурою продукції».

Потреби менеджменту підприємств текстильної галузі зумовлюють зростання ролі й значення внутрішнього аудиту та здійснення заходів, спрямованих на його запровадження господарюючими суб’єктами. Разом із тим проведене дослідження доводить, що не існує єдиного підходу до визначення поняття, об’єктів і суб’єктів внутрішнього аудиту. Це обґрунтовує необхідність їх уточнення, в тому числі в частині внутрішнього аудиту запасів. У дисертації визначено, що об’єкти внутрішнього аудиту запасів пов’язані не тільки із системою їх бухгалтерського обліку, а й із системою управління ними. Отже, суб’єктами внутрішнього аудиту на підприємствах текстильної промисловості є працівники не лише бухгалтерії, а й інших структурних підрозділів і виробничих переділів.

У дисертації запропоновано методику та етапи проведення внутрішнього аудиту запасів. Кількість етапів внутрішнього аудиту запасів залежить насамперед від реальної потреби керівництва в певних видах інформації, яка необхід