Реферат: Р. С. Балакірєва конституційне право україни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Р.С. Балакірєва

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ





Київ 2003

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник оля студентів вищих навчальних закладів

0-1174

Р.С. Палакірєва

Конституційне право України


ПЕРЕДМОВА

Потреба вивчення курсу конституційного права України в сис­темі освіти обумовлена доленосними подіями в хні 11 нашої країни в останнє десятиріччя.

Проголошення 16 квітня 1990 р. Верховною Радою УРСР Дек­ларації про державний сувсрсніїсі країни, схвалення всенародним юлосуваиням І і рудня 1991 р. Акту проголошення неза.тсжносіі започаткували радикальні перетворення в житті нашого народу. Цими докумсиїами було покладено краіі монополії комуністичної партії на владу не інше юри пічно, але й фактично. Сьогодні ре­алізується принцип розподілу державної влади, формуються засали нової конституційної юрисдикції, закла лаіоіься правові основи но­вих соніально-скоиомічних відносин. Йде процес кодифікації за­конів, створених па новій правовій основі.

За роки незалежності України було внесено кардинальні зміни в конституційне законодавство країни, скасовано більшість союз­них законів і підзаконнпх актів, прийнять нову Конституцію. Цей величезний правовий масив потребує ілибокою вивчення його спеціалістами та ознайомлення з його основними положеннями широкого загал) і перш за все студентської та учнівської молоді.

Систематичне вивчення курсу конституційного права України не лише дасть можливість оріситуваіись в с\часному правовому полі, воно сприятиме форм>ванню політичної і правової свідо­мості, розумінню особою свою місця в полппчиом\ житті країни, усвідомлення своїх конституційних прав, свобод, обов'язків держа­ви перед особою і обов'язків особи перед державою і суспільством. Але життя вимагає подальшою розвитку і вдосконалення усього правовою масив) і нерпі за все конституційного законодавства. Виходячи з цього, 6 березня 2003 року Президент вніс до Верховної Ради дія обговорення законопроект про внесення змін до Констн-іуцп і а видав указ про всенародне його обговорення.

Оскільки цим документом передбачаються суттєві зміни Кой-спггуцп, мсад державною лад) і пі зміни зачіпають інтереси всіх верств суспільства, важливо кожному зробити свідомий вибір мо­делі республіканського правління.

^ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЯК НАУКА

Конституційне право, предметі метод, зв'язок з іншими іа.іузя-
чи права.

Конституція Основний іакои держави.

Соціально-полггнчиї передумови утвердження суверени сі \
України і створення пової Конституції.

^ Конституційне право специфічна іалузь національною пра­на України. Воно мас особливий предмет і негод правового реї \ -нокання, виконує особливі функції, передбачає специфічні види коистіпуцінио-правової відповідальносїї.

Предметом правового регулювання констіпуційного права с суспільні ВІДНОСИНИ, що виникають в процесі організації топе ми політичної влади та її функціонування.

Оскільки в кожній окремій країні існую 11. в іасш юридичні нор­ми, що регулюю і ь основні засади економічної і політичної оріа-иізації суспільства, кожна країна мас власне конституційне право.

Конституційне право України цс сукупнісіь юридичних норм, що визначають державний устрій країни, прерогативи пев-ии.х інститутів влади, шляхи їх формування, принципи взасмозв'яз-к> центральних органів влади з органами місцевою самоврядуван­ня, принципи організації держави.

Конституційне право України визначає економічні основи політичної системи суспільства через юридичні норми про право власності і його державні гарантії.

Кожна система політичного владарювання мас історично-кон-кретне економічне підгруигтя. Тому найбільш счггеві економічні відносини, пов'язані з існуючими формами власності, також с слемсн-гом предмету конституційного права. Саме конституційним правом визначаюіься панівні с\спі.п,но-екоиомічиі відносини, існуючії фор­ми власності, способи і осподарської діяльності, соціальний пічне і

піни і а джерела його фінансування і ма і еріальиого забезпечення.

Конституційне право регулює відносини між людиною, грома­дянином і державою, визначає конкретні форми зв'язку людніш і громадянина з органами державної влади, визначає межі своОоои людини іа її обов'язки перед державою і с\спі.тьсівом

Конституційне прано впливає на суспільно-скоиомічш і полі-пічиі відносини шляхом застосування специфічною методу коїіс-і її і \ цшно-правовоі о регулювання.

Р.С. Балакірєва

^ Копституцінні' право України



Метод коїісііичіиімо-правовоіо регулювання передбачає ш-стосування засобів правового впливу на суспільні відносини, що становлять прсдмсі конституційного права. Оскільки поїш мають характер найбі гьш с\ п< них і кардинальних лля розвіпку держави і суспільства, конституційне регулювання шкрішпое найголовніші напрями цьою розвіпку і мас загальну природу. Максимально ви­сокий юридичний рівень методу конституційно-правового реї клю­вання визначається гем, що суспільні відносини закріплюються Конституцією на иайвищом) іахонодавчому рівні.

Мсгод конституційного права мас імперативний харакіср, пове­дінка суб'єктів конституційного права чітко регламентується. Віа-повідппмп розділами Конституції України визначаються межі ком­петенції кожного з іяс гитутів в. іа. пі. іч с\ бординація іа прерої а і нвп.

^ Установчий характер метод) конституційно-правового реї \-повання виявляється в гому, що Конституцією встановлюються принципи формування органів державної влади, принципи відно­син особи і держави, процедура прийняття нормативно-правових актів держави.

.\ ^ НІверса імти характер методу коне і п і х цпїио-правового реї \ -лювання вняв.іж п.ся втому, що ііоіо дія поширюється на всі сфе­ри жппя суспільства і йому підпорядковане конкретне правове ре-і V повання.

( кладовою конституційного права с конституційна «іотті-
дальність суб'екпв конституційних відноснії. Проблема котли-
гуційної відповідальності особливо гостро постас в сучасних \мо-
вах затяжної системної кризи в суспільстві, коли значно зроекн
політична відповідальність органів державної влади, політичних
організацій і окремих осіб. Конституційна відповідальна!і. іноді
поєднується з іншими видами відповідальності. Так. порушення
народним леп\ гатом сі.78 Конституції про несумісність деп\ іаісь-
кою мандата < іншими видами дія ості передбачаї не піше кон­
ституційну, але п кримінальна відповідальність.

Па практиці конституційна відповідальність поеднуї гься з кон-ституціЙНИМП санкціями, ілкіїмн як досірокове припинення повно­важень органів державної в гади, леп\ гатів, посадових осіб, скасу­вання норматпвно-правових актів органів державної влади га інше.

Основні функції конституційного права охоронна і регуля­тивна.

Охоронна функція конституційного права України реалізується шляхом леї і нічийнії (узаконення) певних повноважень органів дер-

жнвної влади, процедурі ЇХ формування, взаємозв'язку між ними. легалізації існуючих економічних і соціальних нюад суспільства.

Регулятивна функція конституційного права реалізується в за­лежності від пою предмету. Конституційним правом регулюються перш за все політичні, владні відносини в суспільстві, суб'єктом яких с держава. Але ж по.иіичиа ДІЯЛЬНІСТЬ держанії ірансфорчу-сться через ставлення п до особа і цс ставлення іакож регулюється конституційним правом.

Норми конституційного права мають іеорсіично-конкрепп зовнішні форми, які прийнято називати джерелами конституційно­го права. Розрізняють дві сфери гахих джерел: природне право і по-шпінне право. Природне, або звичаєве право відобража< загальио* нодські уявлення про соціальну справедливість, свободу, про не­від'ємність природних прав полини (право на життя, рівність з пішими подьмн, достаток, шасія). В багатьох норматнвно-ораво-влх документах нашої епохи відтворено загальнодемократичні при­писи природною права («Зага 0>на Декларація з прав людини») Джерелами позитивного конституційного права України є:

Конституція України 1996 р.;

конституційні (або органічні) закони України.

\казн Президента України:

иормаїивио-правові акти Кабінет) Міністрів України. - рішення конституційного Суду України, що встановлюю 11. КОНСТИТуціЙНІСТЬ законів га ІНШИХ правових акин Верховної Ради України, указів президента Україна, акіів Кабінеіу Міністрів, пра­вових акпв Верховної Ради Автономної республіки Крим, що офіційно тлумачам. Конституцію га закони України;

конституційні моди укладені в 1995, І(Ш рр. між Президен­том і Верховною Радою про розполіл в ладних повноважень, хоча вони мали суло політичний характер. До цьою переліку слід додані:

міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України;

нормативно-правові акти органів місцевою самоврядування. якщо вони регулюють відносини в сфері конституційного права.

И деяких країнах світ) формальним джерелом конституційного прана вважаються іакож судові прецеденти, коли рішення вищих судових інстанцій мають обов'зковс юридичне значення для судів нижчої інстанції при розгляді аналогічних справ по с) 11

В КОЯСТНТуЦІЙНОМ) ПІКШІ України СУДОВИЙ Прецедент ЯК ДЖере і"

практично відсутній. Це пояснюється специфічними історичними і

Р.С. Балакірсва

coma и,ними j мовами формування правового поля держави в посг-соціа.пс пічному просторі. В юридичнії! науці радянських часів бу­ло відсутнє саме поняття конституційного права, а ного проблема-піка була змістом так званого державного права.

Тому, звісно, конституційне право сучасної України не може мати правових прецедентів радянської епохи.

Особливе місце в структурі конституційного права посіданні. конституційні икот!. Вони доповнюють Конституцію України, визначають проіісдурио-пронссуальні умови реалізації матеріаль­них норм Коне і и і у ції. Конституційним законам властива ком­плекс ніс і ь. в ішч синтезовано норми багатьох галузей права (Закон «Про громадянство» 1 березня 2001 p.. Закон «Про власність» 7 лю-іого 1991 p.).

Нормагивно-правові акти Президента України. Кабінете Мініст­рів України га інші правові документи, реї \.поіочи найбільш суттєві економічні, соціальні, політичні га культурні відносини, іакож висту* пають як суттєва час піна і джерело консі її і j цінної о права.

Однак, крім конституційного права, вся багатоманітність суспільних відносин регулюється різноманітними галузями права, іакнмн як цивільне, кримінальне, міжнародне, адміністративне, трудове, фінансове прано га інше. Між ними і конституційним пра­вом існує ієрархічна залежність. По відношенню до всіх конкр. г-них галузей права конституційне право відпрас роль загальної ме­тодології і визначає концептуальну природу конкретних правових норм. Так конституційна норма про право приватної власності (ст.41 Конституції України) визначає концептуальне спрямування законів про підпрінмінші.кх діяльність, про податкову систему, про власність і а піше.

Основою конституційного права України г Конституція Украї­ни 1996 року. До 1996 р. Україна жила за нормами Конституції УРСР прийняті 1978 року, який доктринально започаткував зни­щення соціалістичної системи. Створенню нової конституції перс-дувшш певні сощалміо-політнчш події, початок яких було покла­дено Квітневим 1985 р. Пленумом ЦК КПРС.

Оголошений Квітневим Пленумом ЦК КПРС курс на перебудо­ву спочатк) мав цілком помірковану мету - «поліпшення» соціалізму без зміни ііоіо сопіально-скономічпої і полі пічної сут­ності. Цей курс було ініційовано «зверху, ііоіо було задумано як політичний паліатив, без будь-яких радикальних змін соціалістич­ної системи.

^ Конституційне право України

Вважалось за необхідне подолання «застійних» явищ в еко­номіці шляхом інтенсифікації виробництва, запровадження прин­ципу госпрозрахунку і самофінансування в роботі підпригчств промисловості і в аграрному секторі. В політичному жити вважа­лось за потрібне віднови пі повиовла.тдя Рад, ленінські принципи партійного життя, гласність і плюралізм думок та пептичних орієнтацій, розширити межі демократ, надати прнорпет загаль­нолюдським, а не класово обмеженим цінностям.

Нові сота лміо-полпичні реалії доби «перебудови» вимаїаш нових законодавчих актів, які б ці реалії відіворювали і захищали. Перегляд законодавства набував конституційного характеру, по­чався «косметичний ремонт» спочатку союзної, а потім і рес­публіканських конституцій.

Заклик до плюралізме багатоманітності думок, масності було почуто в республіках і в центрі Відкрн то починає внетупаз пані нуря-дова опозиція, яка оформляється організаційно. В Україні організа­ційно оформився «Народний руд за перебудову» (1988 p.), ооліти-іується діяльність «Зеленого cbiiv». акіивио включаються в полі-гнчне життя українські організації Гельсінської Спілки, з поліпім-ними заявами виступає «Український kvii.i урологічний клуб».

М умовах пожвавлення політичного життя га ішлпичної бага-і омані і нос и відбулися вибори 1990 р. до Верховної Ради УРСР. Вперше за роки радянської влади вибори були багатомандатним! і а [ьтернатнвними. Заміси, одного кандидата, перевіреною і реко­мендованого парі апаратом, до виборчих бю лепив було внесено по кілька кандидатів па один депутатській мандат.

За результатами виборів до складу Верховної Ради потрапило чи­мало десиденпв та колишніх політв'язнів. Демократичні, опозиційні сили одержали на виборах 25% місць в парламент! України. Склад парламенту був чітко іюлиичпо структурованнй. Опозиційні сили в парламенті утворили Народну Раду, ліві депутати иа чолі з ко-■іііісіами та неформалами «групу 239». Таке співвідношення ні і \ парламенті відображало вастрої населення республіки иа юй час.

В політичному ЖИТТІ Радянського Союзу йшов глибокий супе­речливий процес боротьби двох тенденцій: сувсрснізації республік, перетворення і\ у незалежні держави і намагання центру вря ту ваш союз республік будь-якою ціною або знайти йому якісь нові форми. Серпневий путч 1991 року став факпічно кінцем перебудови, показан неспроможність центр) керувати республіками, зберегти союз.

PC. Палакірєва

Почшкк и.ся «парад суверенітетів)» колишніх республік.

16 липня І99()р. Верховна Рада Україна прийняла Декларацію про державний сувсрсніісі України, а 24 серпня 1991 р. схвалила Дкі проіолоіііспня незалежності України.

Спеціальною постановою Верховної Ради України було забо­ронено діяльність КПУ як складової частіш КПРС, депутати від України пришит ні свою роботу в союзному парламенті і були відкликані в Україну.

У відповідності з Законом «Про заснування посади Президента Української РСР» віл 5 липня 1991 року почалася піді оговка до ви­борів Президента України. На посад) Президент тло ввсунуто 6 кандидатур (В Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лукьаневко, Л. Табурян-ський, 15. Чориовіл. І. Юхновськнй). Президеятом України було обрано Л. Кравчука, за якого проюлосувало понад 60 відсотків громадян, то брали участь у виборах.

Процес формування Української суверенної держава йшов па­ралельно з процесом сіворення пової Конституції

У жовті 1990 року Верховна Рада України прийняла постанову про утворення спеціальної комісії з розробки нової Конституції. Перш за всспоірібнобуло визначитись відносно спальної концепції Основного закону. У створенні її було враховано світовий досвід конституційного процес) іа вітчизняний досвід державоіворення.

У травні 1991 року Верховна Рада розглянула концепцію нової Коне і німці, в якій було окреслено загальнометодолої ічиї принци­пи та структур) Конституції. Загадьнометодологічною основою майбутньої Конституції визначалась перш м все:

Леї і нічиїй і. (законність) ш.оіо правовою документу. Всі
його основні положения мають визначатись Декларацією про дер­
жавний суверенітет України. Утворення незалежної держави обу­
мовило необхідність і леї 11 кмини, її основною Закону.

Конституція мала забезпечити утворення правової держави,
де визнається пріориіеі права. Всі загальнодержавні і особисті
проблеми і колізії розвязчоп.ся і ПОЗИЦІЇ права.

Основним пріоритетом в застосуванні права мас б) пі людина.
Загальнолюдські цінності мають домінувати на і класовими га гру­
повими. Звідси принцип соціальної справедливості, як основини
пришит взаємовідносин людини і держави, людини і суспільства.

4 Всі норми Конституцй мають оми нормами прямої дії. їх за­стосування не вимагає обов'язкової конкретизації через інші закони або підзаконні акти. Вони можуть бути застосовані безпосередньо.

10

^ Конституційне право України

Концепція Конституції України визначала, що Основний Ча-
кон мас бути жорстким, тобто зміст Конституції мас бути стабіль­
ним і не передбачати імін і доповнень.

Концепція Конституцй передбачала, про і є, створення систе­
ми конституційних законів, посилання на які містяться в гексті са­
мої концепції Конституції.

Виходячи з піп концепції, комісією було розроблено проект Кон­ституції і І липня 1992 р. почалося йото обговорення иа засіданнях Верховної Ради. Паралельно йшов процес всенародною обговорення j іVIІ. До тексту проект\ Конституцй було надіслано майже 50 інсяч пропозицій і зауважень громадян України, що об'скіивно свідчи ю про надзвичайн) полпнчн) активність різних верств суешльспа га їх тирс сподівання на МОЖЛИВІСТЬ нн.іпваїп на процес закоіюпіорчоі і1

Крім проекту, розробленою Конституційною комісією. Вер­ховині Раді було ^пропоновано проект від Конституційно-демо­кратичної парні України (КДПУ). від Парні кмених (ПЗУ) га пер­сонально розроблений харківським юрнеюм Речпцькпм проекі нової Конституції.

Об'єктом парламентських дебатів стала перш за все проблеми форми правління в незалежній Украпи, форми власності, які мас конституювати Основини Закон, чнйирча система України, терн-торіальний устрій держави, мовна пиитика держави і навіть питан­ия процедури прийняття Конституції. Було неясно, хто мас прийма­ні Конституцію: депутати Верховної Ради, спеціальні Конститу­ційні toopii. чи Всеукраїнський референдум.

Так \ 1994 р. завершився перший сіап роботи над проекі ом

Конституції.

Мере) склади) соціа.іьно-полііпчп\ ситуацію, економічну, фінансов) кризу на оорядк) денном) истин. Верховної Ради домінують питання державної політичної гактнжж.

В и часи країна переживала перманент) \рядову кризу, ирогя-іом 1990 1994 pp. змінилося 5 нремЧр-чписірів, пішло у відставк) ч урядів. Депутати Верховної Ради щоразу обюворіовалн і заівср-джувалн нову особ> па посад) Прем'єр-міністра, обговорювані черюв\ урядову програм) ввход) і кризи. Все це відволікало увагу Верховної Ради від роботи пал проектом Конституцй. 1 інше після виборів 1994 рок\ до Верховної Ради поновилася робоїа над Кон-сіятуцією України почався II етап цього процесу. До раніше розроблених проектів Конституції долучено було проект, підююв-іений Президентом Л. Кучмою та ііою адміністрацією.

11

Р.С. Балакірєва

^ Конституційне право України


Знову в центрі увага Верховної Ради постали питання:

форм власності в Украпи в умовах переходу до ринкової еко­
номіки:

проблема соціального захисту населення (право на працю,
на страйк, на повернення вп\ ірпшп.ого боргу населенню);

і арап і п дотримання конституційних норм;

мовна полиика держави.

Завершенню роботи над конституцією сприяло укладення в червні 1995 р. конституційної угоди між Президенти і Верхов­ною Радою про розподіл н.іадшіх повноважень.

Після дворічного обюворіоваиня 28 червня 1996 року Коне і п-і\ цію було прийнято на V сесії Верховної Ради України.

Таким чином, можна констатувати, то Конституція України бу­ла викликана до жигія утворенням суверенної і незалежної України, п розробка пройшла лові иіі і складний шлях дискусій і а парламент­ських компромісів. Текст Конституції мас консенсуалышй чаракіср. с рез\ п.іаіом узгодженості позицій різних політичних сил в парла­менті і в суспільстві Сіворения нової Конституції України дало по­штовх до активної роботи по створенню новою законоданеіва. яке б відображало економічні і соціатьио-нолішчпі реалії сьої одення.

В роботі над Консгіпуцісіо України Інститутом законодавства Верховної Ради, фахівцями - юристами, дел) іаіами Верховної Ра­ди було використано світовий досвід консініупіііпого процесу і а досвід вітчизняною державотворення.

Продовж століть еіалоиом б\ржуазнпх Конституцій була Кон-сипунія США. прийнята Конвсшом у 1787 році, коли об'єднались мам держави, колишні англійські колони, і уїворплн єдину федера-швиу республіку з повною міжнародною правосуб'ектністю. Це бу­ла перша писана буржуазна Конституція, яка функціонує і сьогодні як Основини Закон США. (Доречно приї вдати, то на українському грунті було сіворсно 1710 року відому Конституцію ісїьмана-впі-нанця П. Орлика, яка. однак, ис була школи втілена в жштя).

Хоча безпосередніх посилань па світову конституційну гра-пінію в Основному законі України немає, законодавець викорис­тав світовий досвід конституційного пронесу.

Як вже зазначалось раніше, Конституція цс основа коисіи-гуційного права і Основний закон держави.

Які ж особливості Конституції України 1996 p.?

12

Поняття «конституція» походить від латинського «constitu­tion», іцо означає «устрій», «установа». В будь-якій державі Кон-CTHTj цім Основним закон, що маг найвищу юридичну сажу.

Конституція обумовлює ПрННЛИПЯ формування, opt анпашїі фун­кціонування органів державної влади, принципи управління суспіль­ством, основні права, свободи і обов'язки грома;іян. Вона охоплює своїм регулюванням практично усі сфери громадського життя, почи­наючи ВІД ПОЛІТИЧНИХ, економічних і соціальних шдносни і кінчаючи особистими, родинними стосунками. Всі ці сторони громадського життя с об'єктом конституційного регулювання. Суб'єктом цього правового процесу с держава і а його громадяни, бо власне їх волю закріплено в основному законі країни Гарантом реалізації коисти-іуційних норм є лише держава в особі глави держави Президента. Конституція обумовлює зміст та соціальну спрямованість кон­кретних законів і а ІНШИХ нормагнвно-правових акив, що прийма­ються на основі Конституції.

Конституція с правовим актом прямої дії. тобто громадяни для захисту своїх конституційних прав і свобод можуть безпосередньо звертатися до суду, не апелюючи до інших законів або нормативно-правових акин, а посилаючись на конституційну норму.

Маючи широкий об'єкт регулювання, Конституція, однак, не підміняє спеціальні розділи права (цивільною, кримінального, господарчого та інше). Відносно них вона виступає як методологічна основа. Не розв'язуючи конкретних правових колізій, коне і и і чия регламентує найбільш фундаментальні явища суспільного життя. Це перш за все - економічна система суспільства. Через відповідні стат-іі про форму власності Конституція фіксує пануючі в суспільстві фор­ми економічних відносин, виголошує їх законність, їх легітимність. Захищаючи певну економічну систему, конституція відкриває право­вий простір для й ствердження і розвитку. По-друге, Конституція легітимізує, проголошує законність існуючої політичної системи сус-пільсіва. Співвідношення соціальних сил суспільства відтворюється в сталях про органи влади. їх компетенцію і прерогативи, про вибор­че право, як метод формування представницьких органів влади.

По-третє, Конституція фіксує історично-конкретну міру аободи людний через відповідні стані про права і свободи громадян. Ма­гістральним напрямком цього процесу є розширення загальноде­мократичного змісту цих статей та відтворення в них заіальпо-

дюдських цінностей.

Але не можна розглядати Конституцію України, Основний за-

13

Р.С. Балакірєва

^ Конституційне право України


кои держави, ляше як фіксуючий документ, то відображає і ствер­джує ііоніі\ социі.іі.но-ісіоріїчііу реальність.

Конституції мас прогностичний, програмний характер. її нор­ма інвіїо-правовс регулювання громадського житія не ляше легітимізує існуючі соціально-іюлннчні явища, воно створює умо­ви для реалізації певних суспільних тенденцій. Так, проголошуючи приватну ілаеніеть приори і стною формою власності і в Украпи, Коне і її і чия пракшчио видала правові гарантії приватному підприємництву і утвердженню приватної власності як панівної форми власності в суспільстві ринкової економіки визначила за-га іі.іи напрямки формування середнього класу, шляхи досягнення світових стандартів якості жнт ія широких верств суспільства.

Він олосившн широкий спектр особистих і соціально обумовле­них прав і свобод людини і громадянина Конституція в багатьох випадках спроектувала і\ реалізацію на майбутнє, анзначи ш за-гальні орієнтири соціальної, економічної, правової і культурної полапки держави.

Характеризуюча конституцію як Основний Закон держави, слід підкреслиш, що на різних етапах суспільною розвіпку коисгитуцй мали рІЗНИЙ конкрсніо-к горіїчнпй ЗМІСТ.

Сама поява консініуин пов'язана з переходом від феодального суспі н.11 на, заснованою па пануванні монархи і а ГСОЛОІ ічііііх догм, до буржуазних республік. їх правовою базою були коне і ні унії. >а-енонапі на зі оді громадян делегувати свої повноваження представ­ницьким органам влади, ш<> комплектувались шляхом виборів.

Зміст конституційних норм змінювався навіть тоді, коли шорні конституцій намагались палаш їм певну стабільність. Американсь­ка Конституція існує понад 2(H) років, відома як зразок «жорсткої», стабільної Конституції, а іе зміст й з часом змінювався, бо змінюва­лись соиіальио-полііпчні реали американського суспільства.

Через систему численних поправок в Конституції США ві,ггво-реио сучасне політичне і економічне жни я. реалізовано ідею стати* запії конституційних норм, що легітимізус втручання держави в економіку крапці іа в політичне життя.

Таким чином, можна зробити висновок, шо:

Конституція "е система правових норм, які захищають
політичну систему та систему економічних відносин:

це інструмент захист) прав поший, громадянина;

не правовий документ, що відкриває історичн) перспективу
розвіпку суспільства

14

Всі пі осооліівосі і при і амашп і а кож і Коне і ні \ ції України 1996 р. Але вона мас і свої історично, соціально і національно обумовлені ознаки. Особливості перехідною періоду дсісрмінували і природу Консгіпуни, як «і иучкоі» а не «жорсткої», хоча більшість науковців кваліфікують Конституцію 1996 р. як «жорстку». Полемізуючи з ни­ми, можна перш за все послатись на наявність в текси Конституції розділ) XIII. який сіапямн І54, 155, 156. 157, 158, 159 реїламсніус порядок внесення змін до Конституції України, визначає суб'єкт законодавчої ініціативи щодо внесення змін до Конституції. Зшщійований Президентом України Л. Кучмою квпневий референ­дум 2(><ш р. мав на мен внесшая е\ і и них змш до Конституції і перш u все до питання про статус депутата, як представника народу, про повноваження Президента, про структуру і кількісний склад ЄДИНОГО законодавчого органу країни Верховної Ради України.

Сьою;ин активізувались ініціативи Президент і парившиц щодо внесення змін ДО Копсіншш з метою проведення політичної реформи.

Указом Президента «Про винесення на всенародне обюворен-ня проекі\ Закон) України «Про внесення змін до Конституції Ук­раїни», передбачається організація всенародною обговорення, соціологічних досліджень ставлення громадян України до питань перерозподілу конституційних повноважень між Президеапом Ук­раїни. Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України, переходу від президентсько-парламеїпської форми правління до парла-чснісі.ко-прежденіеької республіки.

Оскільки пропоновані Президентом зміни горкаються р.І, III. IV, \. VI і означають суттєві зміни в прерогативах основних гілок влади і Президента, іо скоріш за все Конституцію України можна вважаш ■<і пучкою», розрахованою на подальші зміна і трансформації.

Ча структурою і змістом основних правових норм Конституція України відповідає еталон) сучасинх конституцій і міжнародним правовим документам. Вона у відповідності до коне і и і мийної і ра­ниш мас «Преамбулу» і п'ятнадцять розділів.

У преамбулі (вступній частиш) визначено:

правову основу Конституції, якою с Акт проголошення неза-яежності N країни під 24 серпня 1991 p.. схвалений І ірудня 1991 р. всенародним голосуванням;

історичні засади Конституції багатовікову історію боро і ь-би українською народ) іа державний суверенітет;

визначено с\б'екі права, джерело влади, яким < український народ. Від ііоіо імені Верховна Рада, як представницький оріаи

15

Р.С. Балакірєва

^ Конституційне право України


влади, приймає Конституцію, яка две визначення і тлумачення соціологічної категорії ■-- український народ.

Українській народ це сукупність всіх громадян України, неза­лежно від ііашоїіалі.ііосп або расових ознак, всіх людей, що маюп. через громадяни во. правовая зв'язок з українською державою.

В Преамбулі визначено моральну і правову мету прийняття Конституції — «забезпечення прав і свобод людини га і і.іііпх умов її життя», «зміцнення громадянської злагода на землі України», розвиток і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави.

В Преамбулі законодавець декларує конституційну відпові­дальність за реалізацію і запровадження в життя нової Коне і и і \ ци. відповідальності «перед Бої ом, власною совістю, попередніми, піннішими і прийдешніми поколіннями».

Крім Преамбули, Конституція складається з 15 розділів, з яких 11 присвячено визначенню природи держави, форми правління, політичного режиму, викладено і легітимізовано конституційний принцип розподілу влади, прсроіаінвн всіх плок влади. їх взаємодію, механізми і принципи формування оріанів влади, ха­рактер державного територіального устрою.

Другий розділ Конституції визначає правовий статус особи, регламентує взаємовідносини людини і держави, людини і суспільства. Порівняно з конституціями радянських часів значно ширшим сіав перелік прав і свобод громадян, більш конкретним сі ало визначення їх обов'язків перед державою. В цьом) переліку з'явились іакі новації як право приватної власності, підприємниць­кої ДІЯЛЬНОСТІ, право на страйк, на уїворенпя політичних партій, право на життя, на здорове і безпечне довкілля та інше.

Суттєва проблема сьогодення — посилення державних і арап і пі реалізації проголошених Конституцією прав і свобод громадян.

Три останні розділи Конституції с новацією в цьому документі Так, розділ XIII передбачає можливість внесення змін до Коисти-іуції, що обумовлено характером перехідного періоду, періоду пе­реходу до ринкової економіки, до суспільства економічної і політичної багатоманітності

Зміст Коне тіуни України багатоплановий, бо вона має не ли­ше констатуючий, але іі програмний характер. Виходячи з загаль­нолюдських цінностей і світових правових стандартів вона відгво-рюс загальні тенденції суспільного розвшк) сьогодення, втілює певні конституційні ідеали: рівіїіеп. всіх людей, достатній соціаль­ний захист, гідний людини рівень життя, здорове екологічне

16

довкілля, працю, то відповідає здібностям людини і виваї ороду за працю, користування всіма надбаннями цивілізації в сфері ма-геріальної і духовної культури.

Конституція України мас політичний і правовий зміст, бо вона не лише легітимізує політичну систему країни, але й регулює на рівні права економічні, політичні, соціальні і особнем відносний.

Таким чином, можна зробиш висновок, що Конституція це основа конституційного права, яка регламентує найбільш суттєві сіороии економічною, соціальною, полі пічної о га духовного життя країни.

Процес створення нової Конституції України органічно пов'я­заний > розбудовою суверенної, незалежної держави Він протікав шляхом вивчення і аналіз) світового досвіду конституціоналізм) і йшов шляхом парламентських дискусій, внаслідок чого Копсін-гуція України має деякою мірою консеисуальний, компромісний, компілятивний (бо враховано різні проекти) характер.

Основна проблема сьогодні цс проблема конституційних га­рантій ) здійсненні основних положень Конституції України. Запо­рука нього — стабілізація економічною, соціальною і політично­го жиі ія країни.

^ Питання для самоконтролю

Що становить предмет конституційного прана як науки і галузі
права?

Чим була обумовлена необхідність прийняття нової Конституції
після проголошення незалежності України1

Які суттєві відмінності Конституції України 1996 р. від Консти-
гуціїУРСР 1978 р.?

Чому Конституцією 1996 р. передбачено можливість внесення
змін до Конституції?

С 'писок рекомендованої. іітершнури

Конституція України: Прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості
Верховної Ради України. 1996. •№ ЗО.

Коментар до Конституції України. • К.:Ін-і >ак-ва ВРУ, 1996.

Грабовський С, Ставрояні С Шкляр Л. Нариси з історії укра­
їнського державотворення. - К., 1995.

Посілії незалежності: 1991 рік // Голос України. 2001.
22.1Ю1. С. 4.

Поступ незалежності: 1994 рік // Голос України. 2001.
25 травня. — С 5.

2» 17

Р.С. Балакирева

Конституційне право України


^ ІСТОРИЧНІ ІІКРКДУМОВИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

І РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

В УКРАЇНІ

Немаючії па мсп дсіа іьншї ром іч.і коик)ні ного персону істо-рнчиих полім \ XX сі., зосередимо уваг) П аналізі історичних правових доклмсіїпн, що започаткувала українську кояституцівн) і раднцио і роя ВПЄМО і акі ми і аиия:

Київська Русь і «Руська Прав іа»

Переяславська мода Б. \мс.іі.іиіці.кого. «Березневі сіаі гі».

Копсіиіуція І Іи піна Орлика.

Ідеї консінтіїа изм\ в Украпи XIX ПОЧатК} XX сіоппя.

Люшсва 1917 р. революція. Універсали Центра іміоі Ради. Геїь-
манаї і Дирсклорія.

Коисіііімш ра.чянського періо і\ 1919, 1929 1937. 1978 pp.

Київська Русь і «Руська правда»

Мапсмра іі.ниіі ні ія\ poJBVlK) української лсржавіюсп почи­най ься з Кіішсі.коі Русі, мворення якої проходило в умовах роз-к.іад\ родоплемінного суспільства, виникнення класів, об'єднання моден не .nunc за стічними, а іе н \л ісріїїоріа.п.ііііми ознаками. В VI-IX ст. йде процес створення давньоруської народное 11. яка пиніпіс переросла \ російську, украшськ) і білоруська народное 11. Проіодсржавною формою організації шеї пародносіі були кия пне і на окремих племен (полян, древлян, кривичів, вяпічи». во-лппян). Пожвавлення іорювпх відносин, шмчасові потреби за.хпе-і\ свой кріїїорііі пд норопв. військові походя князів призводи пі до об'єднаная східнослов'янських племен у союзи. Злиття кількох східнослов'янських племен стало вирішальним кроком у сівореніи наприкінці V11I на поч. IX сі Київського князівства. Першим князем, який об'єднав північні і південні слов'янські землі, був князь Олег. Він \ Х82 р. проголосив Київське городище столицею новомворсіюі держави. Ола підкорив владі Києва племена кри­вичів, словенів, древлян, сіверян радимичів і неслов'янські племе­на чудь і мер (угро-фіяська група). Починаючи з ХХ2 р. Ола зміцнював Киюськ) державу, послідовно проводив політику інкор­порації (входження) слов'янських і неслов'янських народів східної Європи до Давньоруської держави Київської Русі. Київські князі Ігор, Святослав, Яроію.ік. княгиня Ольга вели послідовій попш-

18

ку розширення іеріпорп держави шляхом військових походів. ШІЦНСННЯ іоріовс.іьних зв'язків з ІНШИМИ державами, зокрема з Иізанппо. шляхом заміс і \ власних земель від кочових п кмен пс-ченсі їв і половцев.

На кінець X ст. Київська Русь була найбільшою державою се­редньовічної ("кропи Вона мала міцні зв'язки з Візаніісю. що підтримувались я княжіння великою Київського