Реферат: Загальна характеристика роботи

загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Розвиток в Україні ринкової економіки викликав докорінні зміни в управлінні інвестиційним процесом на підприємствах. Головним у цих змінах є те, що від централізованого директивного планування необхідно перейти до децентралізованого ринкового, коли кожний інвестор повинен сам приймати рішення про ефективність і доцільність тих чи інших інвестицій. А для цього він повинен бути озброєний системою різноманітних методів і прийомів для вибору найкращого рішення.

Проблем управління інвестиційною діяльністю стосуються дослідження багатьох відомих зарубіжних вчених-економістів. Це, зокрема, Д.М. Кейнс, Д..Сейнер, Р. Бранденбург, С. Бір, П. Самуельсон, І. Форестер, польські економетристи О. Ланге і М. Калецкий та інші. У радянський період найбільший внесок у розвиток теорії ефективності, управління інвестиційною діяльністю зробили такі вчені, як А.А. Лур’є, В.В. Новожилов, Т.С. Хачатуров, В.А..Трапезніков. Вагомий внесок у розвиток теорії інвестиційної діяльності в Україні, створення механізмів залучення інвестицій та їхню реалізацію зробили такі провідні вітчизняні науковці, як О.М. Алимов, О.І. Амоша, Ю.М. Бажал, Є.Р..Бершеда, В.М. Геєць, М.І. Долішній, О.Є. Кузьмін, О.В..Кухленко, І.І..Лукінов, О.В. Мертенс, В.П. Мікловда, М.П. Педан, А.А..Пересада, П.С..Рогожин, В.Г. Федоренко, В.М. Хобта, М.Г. Чумаченко, В.Я..Шевчук. Значний внесок у теорію інноваційно-інвестиційного розвитку діяльності підприємств належить вченим С.Й. Вовканичу, С.О. Іщук, Є.В..Крикавському, А.Я. Кузнєцовій, Л.Г. Ліпич, Й.М. Петровичу, Ю.І..Стадницькому, І.О..Тивончуку, Н.І. Чухрай. Теорію фінансово-кредитних відносин і загалом фінансових інвестицій плідно розвивають вчені І.В. Алєксєєв, М.В. Римар, Н.А..Хрущ, Р.Б. Тян, А.І. Яковлєв.

Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць названих авторів, необхідно відзначити, що певне коло завдань щодо концептуального та методичного обґрунтування інвестиційної діяльності підприємств, тим більше з урахуванням галузевих особливостей, є недостатньо розвинутими. Це пояснюється тим, що в Україні, у якій формуються ринкові відносини і якій притаманні істотні специфічні особливості, ці проблеми недостатньо вирішені. Так, потребують подальшого дослідження методологія управління інвестиційною діяльністю підприємств, що повинна передбачати урахування циклічного розвитку економічних процесів; зміни форм власності, джерел фінансування, урахування інфляційних чинників і прогресуючої глобалізації. Особливої актуальності набувають завдання розроблення та удосконалення інструментальних заходів управління розвитком інвестиційної діяльності підприємства, які ґрунтуються на системі оцінних показників, комплексі механізмів, управлінських алгоритмів і моделей, які дають змогу на практиці вирішувати проблеми, що виникають. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, а також зміст завдань для її досягнення.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені у дисертації положення є складовою частиною комплексних досліджень, виконаних в 1993 – 1998 рр. у межах планів науково-дослідних робіт і договірної тематики Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема: “Державної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону” (розробленої згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1993 р. № 368), де дисертантом обґрунтовано концепцію планування капітальних вкладень у розвиток окремих регіонів.

Матеріали дисертаційних досліджень автора використані під час виконання науково-дослідної держбюджетної теми "Інвестиційна привабливість регіонів" (2000–2001 рр., № ДР 0100U003581), де дисертантом розроблено теоретико-методологічні основи інвестиційної привабливості регіонів і галузей.

Відповідно до міжвідомчого координаційного плану наукових досліджень з екологічних та соціально-економічних проблем розвитку продуктивних сил України на 2007–2010 рр., який координує Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, матеріали дисертаційного дослідження використано у науковій держбюджетній темі “Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади”, яка виконується у Національному університеті “Львівська політехніка” (20072008 рр., ДР № 0107U000837), у якій дисертантом запропоновано методологічні основи економічного оцінювання інвестиційної діяльності підприємств, а також систему константних показників для обґрунтування ефективності розвитку інвестиційного процесу на машинобудівних підприємствах.

Виконане дослідження тісно пов’язане з науково-дослідними роботами, що ведуться у Національному університеті “Львівська політехніка” МОН України за темами:

“Інноваційна та інвестиційна діяльність підприємства” (ДР 0107U001113), у якій здобувачем запропоновано методичні засади фінансово-кредитного регулювання інвестиційного та інноваційного розвитку машинобудівних підприємств і вибору оптимальних джерел їх фінансування;

“Економічна оцінка проектів, майна та нерухомості” (ДР 0107U001114), у якій здобувач розробив методичні засади економічного оцінювання проектів з використанням запропонованої системи константних показників;

“Формування та розробка інноваційно-інвестиційних стратегій, програм та проектів розвитку виробничо-господарських систем, галузей та регіону” (ДР 0107U002183), у якій здобувач розробив методичні засади формування та розробки інвестиційних стратегій підприємств та галузей з врахуванням НТП.

Здобувач є керівником госпрозрахункової теми “Розробка системи управління видатками на ВАТ “Конвеєр”, яка виконуватиметься протягом 2008 р.

^ Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методологічних та методичних засад оцінки ефективності, планування і регулювання розвитку інвестиційного процесу на рівні окремого машинобудівного підприємства.

Для досягнення визначеної мети у дисертаційній роботі поставлено такі основні завдання:

розвинути і поглибити теоретико-методологічні основи створення кількісного категорійного апарату та економетричних просторів для дослідження інвестиційного процесу;

виконати критичний аналіз наявних нормативної та методичної баз для визначення тривалості інвестиційного циклу;

обґрунтувати нові підходи до визначення узагальнювального показника інвестиційної діяльності – нормативного коефіцієнта ефективності капітальних вкладень і маргінальної рентабельності основних фондів;

узагальнити світовий досвід та розвинути концептуальні засади застосування виробничих функцій і планування розвитку НТП за Хіксом, Харродом і Солоу для встановлення узагальнювальної залежності та константного показника;

удосконалити концептуальні підходи та методи оцінювання живої та уречевленої праці й умови їхнього заміщення;

розробити формалізовані моделі для описання інвестиційного процесу, які давали б можливість дослідити основні його особливості;

запропонувати нові теоретико-методологічні засади встановлення узагальнювального константного показника для визначення ефективності інвестиційних проектів;

поглибити теоретичні засади розпізнавання видів і типів розвитку виробничого процесу та удосконалити їхню класифікацію;

розробити механізм управління ефективністю інвестиційної діяльності, що забезпечуватиме обґрунтований вибір цінової політики підприємств, ураховувати вплив морального зношення;

запропонувати теоретичну модель розрахунку додаткових інвестицій, які необхідні на період освоєння потужності підприємств;

розробити моделі інвестиційного циклу живої праці і кінцевого циклу праці, які утворювали б методологічну основу теорій заробітної плати та оподаткування;

запропонувати визначення потужності підприємства з позицій економіки, а не менеджменту;

удосконалити концептуальні підходи та моделі дослідження позикової вартості та обґрунтувати ефективність різних варіантів фінансування інвестиційних проектів;

виробити рекомендації щодо підвищення ефективності інвестиційного процесу на підприємствах.

^ Об’єкт дослідження – інвестиційна діяльність машинобудівного підприємства.

Предметом дослідження є методи оцінювання та управління ефективністю розвитку інвестиційних процесів на підприємстві.

^ Методи дослідження. Методологічною основою виконаного дослідження стали класичні положення сучасної економічної теорії, економіки інвестицій, регіональної економіки, теорії управління, економічна теорія сталого розвитку. Для досягнення поставленої у дисертаційній роботі мети застосовувалися переважно такі методичні засоби і прийоми: причинно-наслідкових зв’язків – для дослідження суті та змісту поняття економічної ефективності інвестицій; комплексного аналізу – для удосконалення концептуальних підходів та моделей формування варіантів розвитку інвестиційного процесу і вибору їхніх джерел фінансування; факторного аналізу та економіко-математичного моделювання – для розроблення методологічних засад визначення функції інвестиційного циклу та основних залежностей інвестиційного процесу; системного підходу – для розроблення та обґрунтування системи критеріїв і моделей для оцінки ефективності механізмів управління розвитком інвестиційного процесу; методи наукової абстракції та узагальнень – для утворення формалізованого економетричного категорійного апарату; порівняння – для аналізу ефективності різних моделей розвитку інвестиційного процесу тощо.

Інформаційну базу дослідження становлять закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, економічні огляди, статистичні публікації міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані у періодичних виданнях.

^ Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дослідження вирішують важливу науково-прикладну проблему розроблення теоретико-методологічних засад управління ефективністю інвестиційного процесу. Наукова новизна результатів виконаного дослідження полягає у такому:

вперше:

запропоновано теоретико-методологічні засади встановлення узагальнювального константного показника для визначення ефективності інвестиційних процесів “інвестиційна норма прибутку”, який є єдиним показником, що не змінює свого значення при всіх видах розвитку НТП (виробничого процесу) за Хіксом, Харродом і Солоу;

розроблено механізми планування, контролювання і регулювання розвитку інвестиційних процесів на мікрорівні, які ґрунтуються на використанні константного показника “інвестиційна норма прибутку”, оскільки його застосування дає можливість встановлювати нормативні значення таких показників для окремого машинобудівного підприємства: коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (рентабельність основних засобів), рентабельність продукції, рентабельність маргінального прибутку, а також контролювати моральне зношення основних засобів, регулювати розмір наднормативного (економічного) прибутку, який отримують на підприємстві або у галузі;

удосконалено:

використання чисел із розмірністю (векторних і координатних), точкових функцій, функціоналів, елементів афінної геометрії тощо, які застосовуються для обґрунтування “економічної потужності підприємства”, розроблення системи константних показників, моделювання попиту та пропозиції;

методологічні підходи щодо використання гносеологічних методів дослідження економічних явищ і на цій підставі створення формалізованого економічного категорійного апарату, який, на відміну від наявного, де застосовують тільки першу похідну від вартості (тобто “запас” і “потік”), використовує другу (“економічне прискорення”) та більші похідні, а також формування феноменологічного та ноуменологічного просторів і дослідження в них інвестиційного процесу;

методологію кількісного аналізу інвестиційного процесу, яка усуває недоліки застосування виробничих функцій, що ґрунтуються на використанні агрегованих показників – основні засоби К, робоча сила L і кількість продукції Y, оскільки відокремлено досліджує або основні засоби ОЗ, або робочу силу (інший елемент тимчасово вилучається із дослідження як нейтральний), що дає змогу перейти до деталізованіших економічних показників – первісна вартість ОЗ Ко, граничний річний прибуток По, створений ОЗ, і розрахунковий період експлуатації ОЗ  Тр (подібні показники є і для живої праці), дослідження яких свідчить про існування “основних співвідношень інвестиційного циклу”, що є базою для створення системи локальних константних показників, якими можна перевіряти ефективність інвестиційного процесу;

методологічні підходи до визначення енергоінформаційного потенціалу живої та уречевленої праці, який є основою для визначення затрат праці, розцінок на виготовлення товару, моделювання і розрахунку еквівалентності розвитку інвестиційного процесу, які відрізняються від наявних тим, що комплексно ураховують дію трьох ендогенних чинників: кількість працівників або механізмів, інтенсивність праці та її тривалість;

метод визначення значення коефіцієнта загальної ефективності капітальних вкладень, який, на відміну від наявних, дає змогу не встановлювати, а визначати його нормативне значення для окремої галузі і підприємства, оскільки його розрахунок ґрунтується на урахуванні структури основних засобів окремого підприємства (галузі) і застосуванні системи загальних та локальних константних показників;

набули подальшого розвитку:

визначення функцій інвестиційного та амортизаційного циклів, який ґрунтується на використанні формалізованого категорійного апарату аналітичної економетрії, що дало змогу встановити всі їхні характерні точки, які є основою для обґрунтування “відносних константних економічних показників”;

встановлення оптимального терміну експлуатації основних засобів, оскільки традиційне визначення цього терміна за критерієм оптимальності “мінімум видатків виробництва” недоцільне, більший ефект інвестиційного процесу досягається, коли цей термін розраховується за критерієм оптимальності – “максимум одержаного прибутку”, який можна визначати, використовуючи запропоновану функцію інвестиційного циклу;

визначення потужності підприємства з позицій економіки (“економічна потужність”) як значення продуктивності, за якої на підприємстві отримуватимуть “нормативний прибуток”, що відповідає “рентабельності”, закладеній у ціну; оскільки традиційне визначення виконують з позицій менеджменту – максимум виготовленої продукції;

методи дослідження показників позикової вартості відповідно до показників виробничої вартості (на яку, здебільшого, кредит і надається), а також ефективність різних варіантів надання і повернення позики з використанням економетричних методів;

класифікація видів і типів розвитку виробничого процесу, яка відрізняється від наявних тим, що спрямована на здійснення не якісного аналізу, а кількісного, поділом на процеси, які на нього не впливають (нейтральні), і ті, які впливають на ціноутворення (ненейтральні), а це дає можливість обґрунтувати величину морального зношення основних засобів, планувати заміщення живої праці уречевленою тощо;

методи підвищення ефективності інвестиційного процесу на підприємствах, які стосуються визначення цінової політики, планування оптимальних термінів експлуатації основних засобів, регулювання значення отриманого прибутку та амортизаційних відрахувань, що запобігатиме виникненню інфляційного процесу і сприятиме створенню системи управління інвестиційною діяльністю підприємств.

^ Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у розробленні методології кількісного аналізу з використанням константного показника – інвестиційна норма прибутку, що дає змогу оцінювати ефективність інвестиційного проекту на мікрорівні, а також планувати, контролювати і регулювати його розвиток на макрорівні. Це має важливе значення, оскільки в умовах ринкової економіки застосування директивних і нормативних методів управління значно обмежене, а використання запропонованих методик дає змогу самостійно приймати рішення на будь-якому рівні.

Методи прогнозування та планування розвитку інвестиційного процесу з урахуванням НТП використані Міністерством економіки України (довідка №4/914 – 95 від 16.07.2007 р.). Сформульовані у дисертації пропозиції використано під час розроблення основних положень концепції соціально-економічного розвитку Карпатського регіону, що розроблялась в Інституті регіональних досліджень НАН України (довідка №3/206 від 23.05.2002 р.), а також під час виконання держбюджетних тем "Інвестиційна привабливість регіонів" для Львівської обласної державної адміністрації (довідки № 1-1/1-1254 від 12.09.2002 р. і №1-1/1217-4 від 24.12.2007 р.) і які виконувались на кафедрі економіки підприємства та інвестицій “Інноваційна та інвестиційна діяльність підприємства” (акт впровадження від 10.12.2007 р.), “Формування та розробка. інноваційно-інвестиційних стратегій, програм та проектів розвитку виробничо-господарських систем, галузей та регіону” (акт впровадження від 18.12.2007 р.), “Економічна оцінка проектів, майна та нерухомості” (акт впровадження від 18.12.2007 р.). Метод економічного оцінювання та управління інвестиційної діяльності впроваджено на таких машинобудівних підприємствах: ВАТ “Стрий Авто” (довідка № 493 від 11.12.2007 р.), ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (довідка № 32379 від 17.12.2007 р.), ВАТ “Конвеєр” (довідка № 692 від 21.12.2007 р.), ВАТ “Самбірський завод металооснастки” (довідка № 254 від 18.06.2005 р.), а також підприємствах інших галузей ТзОВ “АЙПІЄ-Л” (довідка № 348 від 23.05.2002 р.), в об’єднанні “Львівоблагропромбуд” (довідка № 01/336 від 27.12.2007 р.).

З проблем, досліджених у дисертації, автором розроблено курси "Інвестування", "Планування діяльності підприємств", "Стратегічне управління підприємством". Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес у Національному університеті “Львівська політехніка” (акт впровадження від 19.02.2008 р.) та інших вищих навчальних закладах.

^ Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний в переліку основних публікацій за темою дисертації.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались автором на 18 міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема на: міжнародній науково-практичній конференції “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту” (м. Львів, 2007 р); VI міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг і логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2006 р.); ІІ міжнародній економетричній конференції “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (м. Львів, 2001 р.); міжнародній науково-прикладній конференції “Менеджмент і міжнародне підприємництво” (м. Львів, 2001 р.); Х міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (м. Чернівці, 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Маркетинг та логістика в системі менеджменту" (м. Львів, 1998 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Інвестиційна діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання" (м. Чернівці, 1997 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні проблеми видавничо-поліграфічного комплексу та його інфраструктур" (м. Львів, 1996 р.); Всеукраїнській конференції "Становлення національної економіки України" (м..Львів, 1995 р.); обласній науково-практичній конференції “Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах переходу на ринкові відносини” (м. Львів, 1991 р.); третій всесоюзній науково-практичній конференції “Экономические проблемы ускорения НТП в промышленном производстве” (м..Одеса, 1990 р.); республіканській науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю утворення КПІ ім. Лазо (м. Кишинів, 1989 р.); науково-практичній конференції “Совершенствование хозяйственного механизма строительного комплекса” (м. Волгоград, 1989 р.); обласній науково-практичній конференції “Экономическая реформа в строительстве (результаты и проблемы)” (м. Львів, 1989 р.); обласній науково-практичній конференції “Совершенствование экономических методов управления строительством и транспортом” (м. Омськ, 1988 р.); обласній науково-практичній конференції “Совершенствование экономических методов управления строительным производством” (м. Львів, 1988 р.); щорічних звітних наукових конференціях Національного університету “Львівська політехніка” та науково-методичних семінарах кафедри економіки підприємств та інвестицій.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 56 наукових праць, з яких: 3 одноосібні монографії; 29 статей у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій – 76,32 д.а., з яких 71.21 д.а. належить особисто автору.

^ Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел літератури із 375 найменувань і займає 468 сторінок. Основний текст викладений на 425 сторінках комп’ютерного тексту, містить 57 таблиць та 97 рисунків. До основного тексту додаються 14 додатків на 14 сторінках. Список використаних джерел складається із 375 найменувань і займає 30 сторінок.
^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета і задачі дослідження, наукова та практична цінність результатів, які отримано під час дослідження, описано форми їхньої апробації та використання.

^ У першому розділі "Теоретичні та прикладні засади економічного оцінювання та управління інвестиційною діяльністю підприємства" проаналізовано підходи до визначення понять "інвестиційна діяльність підприємства", "інвестиційний процес", "економічна система", "елемент економічної системи"; сутність та значення оцінювання інвестиційної діяльності підприємства; наведено показники (категорії), які застосовуватимуться для дослідження і моделювання інвестиційної діяльності підприємства.

Виконаний аналіз наявних методів дослідження інвестиційного процесу показав, що їм притаманні такі основні недоліки: у них здебільшого досліджують фінансові інвестиції і значно менше реальні, що не відповідає сучасному стану економіки України; здійснюють якісний аналіз інвестиційного процесу і моделюють його у порядкових шкалах вимірювання, тоді як необхідно перейти до кількісного аналізу із використанням кількісних шкал вимірювання; застосовано методи визначення ефективності інвестиційних проектів, які не враховують чинника часу (приведені витрати, коефіцієнт ефективності) і ті, що його враховують (чиста теперішня вартість ЧТВ, внутрішня норма дохідності тощо), мають той недолік, що не дають теоретичного обґрунтування кількісного значення їхніх основних показників  “нормативного коефіцієнта ефективності” для приведених витрат і “ставки та терміну дисконтування” для методики ЧТВ, а це значною мірою перешкоджає прийняттю обґрунтованого рішення. Необхідно розвинути кількісні методи дослідження інвестиційного процесу, щоб встановити узагальнювальні закономірності його розвитку і розробити систему константних показників для його дослідження.

О
сновна логічна схема виконаного дослідження показана на рис. 1.

Сутність запропонованого підходу полягає у тому, що на першому етапі застосовується метод аналізу, результатом якого є виділення у “діяльності підприємства” і “процесі виробництва” їхніх складових елементів. На другому етапі використовується метод синтезу, що дає змогу встановити зв’язок між “інвестиційним процесом” та “інвестиційною діяльністю підприємства”.

Показано, що основною причиною ускладнень, які виникають під час описання економічних явищ і процесів є те, що традиційний економічний категорійний апарат, який формувався із застосуванням вербальних засобів і використовувався переважно для виконання якісного аналізу, практично непридатний для формалізованого кількісного дослідження. Вирішити цю проблему можна тільки створенням нового формалізованого економічного категорійного апарату, яким можна моделювати та досліджувати кількісні параметри інвестиційного процесу і планувати хід його розвитку.

Окремо постає проблема необхідності управління ефективністю інвестиційного процесу. Існує і така думка, що ефективністю будь-якого процесу не треба управляти – її треба просто підвищувати. Хибність цього твердження полягає в тому, що ефективність умовно замкненої економічної системи (підприємство, галузь, національна економіка) не повинна змінюватись у разі зростання ефективності її складових. Правильність цього твердження давно підтверджено в умовах ринкової економіки: коли ефективність галузі підвищується, то, внаслідок переливу капіталу, зростає і обсяг виготовленої продукції, що приводить до зниження цін і, в кінцевому результаті, ефективність галузі повертається на попередній рівень. Недоліком такого автоматизованого управління ефективністю є: по-перше, наявність лагу запізнення, внаслідок чого спад виробництва може перерости у кризу; по-друге, ця модель не поширюється на монопольний ринок, а для умов України і особливо машинобудівних підприємств це є актуальною проблемою. Тому створення механізму управління ефективністю інвестиційного процесу є нагальною проблемою.

Управління ефективністю інвестиційного процесу розглядається для окремого підприємства і тільки в окремих випадках для галузі. На мікрорівні під управлінням ефективністю інвестиційного процесу розумітимемо прийняття системи управлінських рішень з метою досягнення збалансованості між окремими показниками інвестиційної діяльності за умов забезпечення нормативного значення прибутковості або її максимізації. Основним засобом для досягнення цих значень є використання запропонованого показника “економічна потужність підприємства”, який визначає, за якої продуктивності виробництва на підприємстві отримуватимуть нормативний прибуток, що відповідає значенню рентабельності продукції для машинобудівного виробництва, закладеному у ціну. Порівняння економічної потужності з технічною (максимальним випуском продукції) дає змогу визначити, в якій зоні перебуває підприємство – на ньому отримуватимуть додатковий економічний прибуток, нормативне значення чи бухгалтерський прибуток буде меншим від нормативного значення.

На макрорівні під управлінням ефективністю інвестиційного процесу розумітимемо створення механізму планування, контролю та регулювання ходу розвитку інвестиційного процесу у межах окремої галузі. Одним із основних елементів цього механізму є використання константного показника “інвестиційна норма прибутку”, який можна застосовувати для різних галузей. Основні елементи запропонованої концепції управління ефективністю інвестиційного процесу показано на рис. 2.

Д
ля кількісного аналізу інвестиційного процесу розроблено три складові елементи, без яких виконувати його дослідження практично неможливо: запропоновано формалізований економетричний категорійний апарат (показує, що досліджується); створено економетричні простори (де досліджується) і виокремлюється енергоінформаційний потенціал праці, який є основним елементом для застосування кількісних шкал вимірювання до економічних явищ, а також для утворення системи константних показників, без яких не може існувати будь-яка теоретична кількісна наука.

Пропонується такий категорійний апарат, який використовуватиметься в аналітичній економіці. Аксіоматично задаються три первинні категорії: грошова вартість К (або маса грошової вартості к), уречевлена вартість (кількість товару) N i час Т. На підставі первинних категорій утворюються всі вторинні. Оскільки застосовуються категорії з однаковими назвами, відрізнятимуться вони формою запису та одиницями вимірювання.

Основні вторинні категорії, які описують вартісний простір,  продуктивність вартісна П; прискорення економічне (рентабельність економетрична) R; оборотність Е. Аксіоматично задається такий зв’язок між названими категоріями:

П = ( 0) ; R = ( 0); Е = . ( 0)

Основні вторинні категорії, які описують простір натуральних показників, продуктивність натуральна П; прискорення R; оборотність Е. Відзначається такий зв’язок між названими категоріями:

( 0); ( 0); , ( 0)

де T – позначення часу у натуральному просторі.

За наведеними формулами (1) – (6) можна знайти середні і константні значення названих показників (категорій). Для визначення їхніх миттєвих (граничних) значень використовуватимуться диференціальні залежності, а сумарних – інтегральні. Первинні категорії “вартість” і “кількість продукції” відповідають традиційному поняттю “запас”, а “продуктивності” вартісна і натуральна  поняттю “потік”. “Прискорення економічне” – друга похідна від вартості – є новою категорією, використання якої дає можливість досліджувати нелінійні економічні процеси – зношеність основних фондів, їхнє моральне зношення, амортизаційний та інвестиційний цикли тощо.

В основному тривимірному економетричному просторі осями координат є: вартість, продуктивність і час. Більшість економічних процесів на рівні феноменологічного дослідження, в якому моделюється дія екзогенних чинників, розглядається у цьому просторі. Окрім основного економетричного простору, розглядаються простори натуральних вимірів і змішані – грошово-натуральні (цінові).

Енергоінформаційний потенціал живої та уречевленої праці, який є основою для визначення затрат праці, розцінок на виготовлення товару, моделювання і розрахунку еквівалентності розвитку інвестиційного процесу, комплексно враховує дію трьох чинників: кількість працівників і механізмів, інтенсивність праці та її тривалість. Завдяки такому комплексному розгляду виникають умови для створення кількісних шкал вимірювання і встановлення константних показників.

^ У другому розділі “Аналізування основних показників інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств” запропоновано методичні засади аналізування інвестиційної діяльності підприємства; проаналізовано показники ефективності інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств; досліджено досвід зарубіжних країн з розвитку інвестиційної діяльності підприємств.

Недоліком традиційного розгляду інвестиційної діяльності підприємств є те, що отримання прибутку і розрахунок амортизаційних відрахувань – тобто інвестиційні та амортизаційні процеси – розглядають відокремлено. Але ж величина амортизаційних відрахувань безпосередньо впливає на собівартість виготовленої продукції, а тому опосередковано і на розмір прибутку. Внаслідок цього застосування різних методів розрахунку амортизаційних відрахувань (суб’єктивний чинник) впливатиме на розмір отриманого прибутку, а відповідно і на інші показники  “рентабельність” продукції, основних засобів тощо. Щоб подолати цей недолік, пропонується для аналізу інвестиційної діяльності використовувати показник “маргінальна рентабельність основних засобів”

, ( 0)

де Пм – маргінальний прибуток, який визначається як сума річного прибутку та амортизаційних відрахувань;

Коз – первісна вартість основних засобів (ОЗ).

Аналізування інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств України показало, що простежуються такі основні тенденції. На більшості підприємств залишкова вартість основних засобів незначна порівняно з первісною, що свідчить про значне їхнє зношення (табл. 1).

Таблиця 1

Показники зношення основних засобів машинобудівних підприємств України

Назва підприємства

Зношення ОЗ, %

2 004 р.

2 005 р.

2 006 р.

ВАТ “Дрогобицький долотний завод”

46,8

51,4

55,3

ВАТ “Завод “Львівсільмаш”

59,3

60,0

70,8

ВАТ “Ковельсільмаш”

69,5

70,7

71,3

ЗАТ “Завод комунального транспорту”

3,0

8,0

13,5

ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”

52,7

59,2

62,1

ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів”

60,4

56,7

54,2

ВАТ “Конвеєр”

51,0

51,3

52,2

ВАТ “Алмазінструмент”

75,1

75,1

75,0

ВАТ “Стрий  Авто”

50,6

47,0

49,7

ВАТ “Городоцький механічний завод”

59,5

72,8

61,2

І
з табл. 1 видно, що на більшості підприємств зношення ОЗ перевищує 50%, що загалом є негативною тенденцією. Тільки на ЗАТ “Завод комунального транспорту” цей показник є найкращим. Але він не є об’єктивним значенням цього підприємства, оскільки воно є правонаступником “Львівського автобусного заводу” (ЛАЗ). Просто під час зміни власника у 2003 р. зношення фактично звели до нуля. Це також негативна тенденція, оскільки необ’єктивно відтворює фактичний стан ОЗ підприємства.

Позитивною тенденцією є те, що значення маргінальної рентабельності ОЗ на більшості розглянутих підприємств зростає (табл. 2). Зменшується цей показник тільки на двох: ВАТ “Завод “Львівсільмаш” і ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”. Це свідчить про незадовільний стан інвестиційної діяльності, а значною мірою і операційної, оскільки тільки на цих підприємствах спостерігається збиткова робота (прибуток від операційної діяльності від’ємний). Основною причиною їхньої збитковості є те, що обсяги виробництва не досягають значення точки беззбитковості.

Таблиця 2

Зміна маргінальної рентабельності ОЗ підприємств за 2004 – 2006 рр., %

Назва підприємства

2 004 р.

2 005 р.

2 006 р.

ВАТ “Дрогобицький долотний завод”

7,6

10,9

11,7

ВАТ “Завод “Львівсільмаш”

-3,2

-4,1

-6,7

ВАТ “Ковельсільмаш”

2,6

4,5

2,7

ЗАТ “Завод комунального транспорту”

-13,0

13,9

19,1

ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова”

-0,1

0,0

-2,1

ВАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів”

6,1

7,9

8,6

ВАТ “Конвеєр”

0,7

-0,3

3,9

ВАТ “Алмазінструмент”

15,8

16,7

28,1

ВАТ “Стрий  Авто”

-8,2

4,6

0,9

ВАТ “Городоцький механічний завод”

-4,6

-15,6

14,1

Середнє значення

0,4

3,8

8,0

Дослідження основних тенденцій розвитку інвестиційної діяльності підприємств у зарубіжних країнах виявило такі тенденції:

рентабельність основних засобів постійно знижується;

середня норма амортизації зростає;

маргінальна рентабельність ОЗ підприємств також зростає.

Це свідчить про те, що питома величина “амортизації” у складі “інвестиційних коштів” постійно збільшується, а частка, яка припадає на “прибуток”, навпаки, постійно зменшується.

В економічно розвинутих країнах ці тенденції були типовими для 1980-х років минулого століття. Тепер вони характерні для більшості підприємств різних галузей в Україні. Основна причина такого стану – пі