Реферат: Юридическая платформа ОУН

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Прикарпатський Університет ім. В.Стефаника

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

НА ТЕМУ:

«ЮРИДИЧНА ПЛАТФОРМА ОУН»


ВИКОНАВ:

студент 1-ого курсу

юридичного факультету


ПЕРЕВІРИВ:


м. Івано-Франківськ

2000 рік    

 

Доба, в якій живемо, безмірно велика. Це одна з тих революційних епох, які простягаються на цілі десятиліття і в яких кується новий світ і нова людина.У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями,або жертвами історії.

Євген Коновалець

 

Диявольський терор московсько-большевицького режиму непідірвав сил і прагнень українськогонароду до самостійницького державного життя. Боротьбу за відновленняУкраїнської Соборної Держави очолила створена у лютому 1929 р. ОрганізаціяУкраїнських Націоналістів на чолі з Євгеном Коновальцем.

Навколо ОУН об'єдналися люди, що хотіли бути творцямиукраїнської історії, яких окриляла українська національна ідея. Вони булиготові за неї віддати своє життя. З ОУНтісно співпрацювали або ж були її членами талановиті письменники, публіцисти,поети. Основними друкованими органами ОУН були часописи «Розбудова нації»,«Сурма» та ін.

Хоч визначити кількість членів ОУН надзвичайно важко,за приблизними підрахунками напередодні другої світової війни вона налічувалавід 20 до ЗО тисяч чоловік. Число симпатиків визначалося сотнями тисяч.Перевага в її рядах молодих, самовідданих людей зробила ОУН головним рушіємнаціонально-визвольної політики.

 Великим політичнимекзаменом для ОУН стали події у 1938-39 рр. на Закарпатті. 26 жовтня прем'єромавтономної Карпатської України став о.Августин Волошин. Тоді ж з ініціативи ОУНсформовано військову організацію — Карпатську Січ, яка у грудні 1938 р. налічувала10 тисяч вояків.

Вся поневолена Українастежила за подіями на клаптику незалежної української землі — КарпатськійУкраїні. Незалежність Карпатської України було проголошено 15 березня 1939 р.на Першому Соймі. Президентом її став о.Августин Волошин.  

 23 травня 1938 р.українські національно-визвольні сили напередодні вирішних для України подійзазнали непоправної втрати: від рук кремлівського вбивці П. Судоплатова загинувполковник Євген Коновалець. Цей удар викликав глибоке стрясення та спричинив різнівнутрішні ускладнення в ОУН, але сили Організації не знищив і не послабив.Провід ОУН видав відозву, в якій під­креслював: «Нас не злякає терор Кремля! Якдовго житиме останній український націона­ліст, останній українець, так довгойтиме останній бій за Суверенну Соборну Українську Державу».

Головою Проводу ОУН ставполковник Андрій Мельник. Однак нерішучість йо­го під час подій 1938-39 рр. вКарпатській Україні, орієнтація на гітлерівську Німеччи­ну, а не на власні силипривели до конфлікту з молодими діячами ОУН, а також Крайовим Проводом ОУН,який підтримував Степана Бандеру.

10 лютого 1940 р. С.Бандера скликав у Кракові конференцію, на якій стався розкол в ОУН. Ті, щостали на бік С. Бандери, а це була молодіжна більшість організації, почали на­зиватисяОУН (революційна), або просто бандерівцями; прихильників А. Мельника, щоскладалися переважно з представників старої генерації, називали ОУН-м, абомельниківцями. Тоді ж був сформований новий Революційний Провід ОУН на чолі зС. Бандерою.

Маніфест ОрганізаціїУкраїнських Націоналістів

грудень1940 р.

Існуючийполітичний уклад сил в світі, що насильно здавлює вартісні та життє­здатнінароди, валиться від їх визвольних ударів.

Московська імперія — СРСР — сьогодні складова частинатого укладу.

Ми, українці, підносимо прапор нашої боротьби засвободу народів та людини.

Розвалюючії назавжди жахливу тюрму народів —московську імперію — творимо новий справедливий лад і кладемо основу новогополітичного укладу в світі.

І

Боремося за визволення українського народу та всіхнародів поневолених Москвою.

Боремося проти всіх видівмосковського імперіялізму, а зокрема проти большевизму, що довівнаціонально-політичний, релігійний, культурний, соціальний і госпо­дарськийгніт до крайніх меж.

ІІ

Несемо новий лад СхіднійЄвропі й підмосковській Азії.

Несемо всім поневоленимМосквою народам свободу творити власне життя на рідній землі по своїй вольнійволі.

ІІІ

Кличемо всі народи,поневолені Москвою, повстати до боротьби за свою волю і самостійність.

Лише повне відділення відМоскви й повне державне усамостійнення поневолених Москвою народів Європи таАзії і свобідна співпраця між ними доведе їх до все­бічного розвитку.

Кличемо революціонерів усіх народів, поневоленихМосквою, до одного спільного визвольного фронту, до спільної боротьби та додружної співпраці з українськими ре­волюціонерами-націоналістами.

Кличемо всіх українців, що живуть на землях іншихнародів, поневолених Москвою — будити серед тих народів змагання до власноїсамостійности, помагати їм всіми силами у визвольній боротьбі та організувативсюди один спільний рево­люційний фронт проти Москви — за волю і самостійністьнародів та свободу люди­ни.                                             

Україна є правдивим союзником усіх поневолених ізагрожених Москвою народів та допоможе їм визволитися і збудувати своїсамостійні держави.

ІУ

Кличемо всіх українців, де вони не жили б, ставати убойові лави фронту Україн­ської Національної Революції, яку ведеОрганізаціяУкраїнських Націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери.

Кличемо вояків усіх бувших українських армій,

Кличемо усіх козаків, стрільців, запорожців ігайдамаків,

Кличемо усіх українських повстанців,

Кличемо усіх українських політв'язнів і засланців,

Кличемо членів іприхильників усіх українських підпільних організацій, бувших і теперпшиіх —Центрального Повстаньчого Комітету, Центрального Повстаньчого Ко­зацькогоКомітету, Вільного Козацтва, Спілки Визволення України (СВУ), СпілкиУкраїнської Молоді (СУМ), Українського Національного Центру, УкраїнськоїВійськової Організації (УВО), Української Воєнної організації (УВО) та всіхінших організацій і гуртів.

Кличемо всіх Шумськістів, Хвильовистів, УКАПістів,

Кличемо всіх українськихкомуністів, членів і прихильників націоналістичної опо­зиції,

Кличемо всіх українських комсомольців — націоналістів,

Кличемо членів і прихильників усіх бувших українськихпартій,

Кличемо всіхукраїнців-самостійників станути в одному революційному фронті до боротьби засамостійність і соборність України та за самостійність усіх народів, по­неволенихМосквою, — яку організує й веде ОУН під проводом Степана Бандери.

У

Творимо в Україні одинспільний фронт боротьби всіх селян, робітників і трудової інтелігенції протимосковсько-більшовицького гніту й визиску.

За свою владу, за землю, за людське життя, за своюСамостійну Державу.

УІ

Боремося:

проти крайнього пониження людини в її праці та в їїхаті,

проти ограблення її з усякої радості життя,

проти поголовного ожебрачування громадян,

проти колгоспів і проти повороту поміщиків,

проти обтяжування жінокнайтяжчими обов'язками під брехливою заслоною «урівноправлення»,

проти злочинногооглуплювання дітей і молоді брехливою більшовицькою «наукою», газетою, радіом,театром, мітингами та всією безтолоковою агіткою сталінсько­го режиму.

Боремося:

за гідність і свободу людини,

за право визнавати явно свої переконання,

за свободу всіх віросповідань,

за повну свободу совісті.

УІІ

Боремося:

проти тиранії і терору більшовицькоїкліки,

протижахливого режиму НКВД у колгоспах, фабриках, заводах, армії, флоті, партії,комсомолі, школі і хаті.

Боремося:

за правопрацюючих виявляти відкрито свої політичні переконання словом і друком,відбувати прилюдні збори та творити свої політичні, громадські та професійніорганізації.

УІІІ

Боремося:

проти економічного визискування України та всіхпоневолених Москвою народів,

Боремося проти колгоспів, котрі є найстрашнішоюсистемою кольоніяльного визиску,

Боремося проти невільництва у фабриках ізаводах,

проти ограблювання громадян із злиденнихздобутків важкої праці,

проти насильного виселювання з рідноїземлі.

Боремося за те, щоб кожний поневолений Москвою нарідміг вповні користуватися багацтвами своєї землі та здобутками щоденної праці.

Боремосяпід кличем: уся земля селянам, без колгоспів і без поміщиків.

Боремосяза те, щоб у Самостійній Українській Державі кожний селянин був самостійним заможним господарем,кожний робітник власником своєї праці, кожний громадянин вільноюлюдиною.

ІХ

Боремося за те, щоб Український народ став повним, незалежним господарем своєїземлі і щоб увійшов у велику сім'ю вільних, державних народів світу.

Встане Україна і розвіє тьму неволі!

Черезповний розвал московської імперії, шляхом Української НаціоналістичноїРеволюції та збройних повстань усіх поневолених народів здобудемо УкраїнськуДержаву та визволимо поневолені Москвою народи.

Валіть московську тюрму народів!

Свобода всім поневоленим!

Воля і Самостійність України — смертьМоскві.

Постій, 1940 р.

Провід Організації Українських Націоналістів.

У квітні 1941 р. у Краковівідбувся II Великий Збір ОУН, який розробив програму боротьби з російською імперією- СРСР:

Із постанови Другого Великого Збору

Організації Українських Націоналістів

квітень1941 р.

Ідея СуверенноїСоборної Української Держави стала в нашому столітті основою українськогосвітогляду та нового політичного руху, руху націоналістичного, що в вогніборотьби проти наїзників, оформився в окрему політичну організацію — вОрганізацію Українських Націоналістів.

II Великий Збір в 1941 р.являється на шляху нашої боротьби започаткуванням нового етапу дороги до тих жесамих найвищих і незмінних ідей українського націоналізму, що за них боролисьми ввесь час. Другий етап боротьби не значить за­перечення й перекресленняпершого. Це дальший конечний ступінь вперед. Без досвіду минулої боротьби вінне був би можливий. Нове політичне положення, відмінності умовин революційноїпраці й далекосяглі наслідки нашої роботи вимага­ють політичного дозброєння йнайдоцільнішої тактики боротьби. Під кутом тих вимог II Великий Збір ОУНвиносить свої постанови.

Програмові постанови

1. ОрганізаціяУкраїнських Націоналістів визнає, що боротьба за силу й добро ук­раїнськоїнації є основою нашого світогляду; всесторонній розріст, сила, здоров'я йдобробут українського народу — це наша найвища ціль.

2. Тільки вповні СувереннаУкраїнська Держава може забезпечити українсько­му народові свобідне життя йповний всесторонній розвиток усіх його сил.

3. Тільки шляхомреволюційної боротьби з наїздниками здобуде український народ свою державу.

4. Тільки справедливий,націоналістичний суспільний лад буде основою сили Ук­раїнської Держави йосновою вільного життя всього народу.

 

Тому ОрганізаціяУкраїнських Націоналістів бореться:

1. За Суверенну СоборнуУкраїнську Державу, за владу українського народу на українській землі.

2. За ОрганізаціюУкраїнської Держави на основах сильної влади, сильної національ­ної армії йфльоти та одної політичної організації провідного національного активу.

3. За плянову організаціюцілого господарського й суспільного життя на таких ос­новах:

а) рівність усіх українців у правах і обов'язкахсупроти нації й держави;

б) поділ на рівні заняття йфахи та відповідно до цього виробничі й професійні організації, побудовані назасаді продукційного солідаризму й рівноправності всіх працюючих;

в) власником усієї землі йвод, підземних і надземних багатств, промислу й шляхів комунікації — є самУкраїнський Народ і його держава;

г) українська земляукраїнським селянам, фабрики й заводи українським робітни­кам, український хліб— українському народові, вільна ініціятива вільних людей;

загальне й повне правовласности на продукти своєї праці; обмежене приватне, ко­оперативне й спілковеправо власності на господарювання землею й верстатами для тих, які в нихпрацюють;

державна власність важкого промислу й транспорту;вільна торгівля нижчих ступ­нів;

законне обмеження зисків, усунення всякої спекуляціїта самоволі й недбальства в господарці;

інтенсивна розбудова всіх галузей народногогосподарства, щоб воно стало осно­вою могутності Української Держави;

пов'язання в цілому життівільної творчої ініціятиви праці й власності громадян — ініціятивою, власністю,організованістю її контролею держави — в одну нерозривну цілість;

д) законна участь робітників у кермі й зискахпідприємств, — за кращу працю — краща платня; забезпечення законом найменшоїплатні за працю, вистарчальної на по­вне удержання робітника та його рідні;забезпечення здорових умовин праці в ко­пальнях, фабриках, верстатах та всіхмісцях праці; забезпечення платних відпусток і заспокоєння всіх потреб здоров'яй культури;

е)загальне й повне забезпечення на старість та в випадках каліцтва й нездібностидо праці всіх громадян є основою багатства народу й у першу чергу здібности йпра­ця всіх членів національної спільноти. Тільки праця й її видайність ємірилом вартості кожної одиниці та основою її суспільного становища.

4. Заплянову організацію українською державною владою народного здоров'я, розросту йтугості української раси шляхом:

а) загальної, обов'язкової,безплатної лікарської опіки й використання всіх здо­бутків лікарських наук талікувальних заведень для цілого народу;

б) допомоги багатодітним родинам;

в) опіки й охорони матерів і дітей;

г) піднесення стану народного відживлення, мешкання йрівня цілого життя;

д) плекання фізичного здоров'я народу.

5. За організаціюшкільництва на основі загального, безплатної освіти для всієї українськоїмолоді й особливого виховання здібної дітвори;

за перевиховання цілогоукраїнського народу в дусі власних традицій української історії;

за усунення чужих розкладових впливів;

за новий героїчний зміст української культури.

6. За свободу сумління йрелігійних культів не противних моральній силі нації й інетересам УкраїнськоїДержави.

7. ОУН бореться протикомуністичного світогляду, проти інтернаціоналізму й ка­піталізму та проти всіхпоглядів і струй, що несуть ослаблення животних сил народу;

ОУН бореться за знищенняневолі, за розвал московської тюрми народів, за зни­щення цілої комуністичноїсистеми, за знищення всіх привілеїв, поділів і різниць на класи та всіх іншихпережитків і пересудів.

8. ОУН бореться за свободувсіх народів, поневолених Москвою та їхнє право на своє власне державне життя.

9. ОУН змагає до з'єднаннявсіх українців у одному визвольному фронті Ук­раїнської Національної Революціїта організовує й творить політпчно-мілітарну й виз­вольну силу, здібнуперевести збройний зрив, здобути Українську Державу та керу­вати нею.

10. ОУН іде в боротьбі заздійснення заповіту Великого Пророка України — Тара­са Шевченка, революційнимшляхом Коновальця, шляхом Святослава, Володимира Ве­ликого, Хмельницького,Міхновського й Петлюри, шляхом боротьби за славу й велич Золотого Тризуба...

Пропагандивні напрямні

І. Загальні означення

1. Основним завданням нашоїпропаганди є поширити серед найширших мас Ук­раїнського Народу ідеї таполітичну програму Українського Націоналізму, змобілізувати їх до боротьби заідеї Української Революції, дати відпір ворожій пропаганді, яв­ному йзамаскованому наступові ворожої політики, та приєднати до протимосковськоїборотьби також позаукраїнські сили.

2. Розгорнення інтенсивноїпропагандивної роботи є одним із найважливіших за­вдань Організації в сучасномустані її боротьби. Цілість пропагандивної роботи му­сить бути зцентралізована йузалежнена від політичної тактики Організації.

3. Наша пропаганда, її зміст, методи,тактика й організація ділиться на відділи:

а) пропаганда протибольшевицька дляукраїнців в Україні й цілому СРСР;

б) пропаганда для українців позамосковською займанщиною;

в) пропаганда для поневолених ізагрожених Москвою народів;

г) закордонна пропаганда для чужинців.

4.Зосереджувати головну увагу пропаганди на справах для визвольної боротьбинайважніших, а не розпорошувати її надмірно на різнородних середовищах, що длясправ визвольної боротьби мають значення другорядне.

ІІ. Протимосковськапропаганда

А. Дляукраїнців.

1. Основним завданнямукраїнської революційної пропаганди є поширити ідеї українського націоналізмусеред найширших мас українського народу на Україні й усюди, де живуть українці,та зібрати довкола політичної програми Української Національної Революції ввесьактив.

2. Негативне наставленняукраїнських мас проти большевицького режиму змінити моментом ворожогонаставлення проти Москви та дати їм позитивну програму національноговизволення. Розкладова, протирежимна пропаганда має для справи нашої революціїповну вартість, оскільки вона йде в парі з нашими позитивними гаслами.

3. Протидіючи всім місцевимпартикуляризмам і загумінковості, скріпляти свідомість, що тільки від доліКиєва залежить доля всіх українських земель.

4. Виказати найширшим колам населення слабістькремлівського режиму й можливість його повалення та визволити їх від психозистраху, розбуджуючи віру у власну силу народу.

5. Опановуючи всіукраїнські середовища, наша пропаганда мусить звернути особливу увагу на молодьв Червоній Армії й робітництво з огляду на їх ролю й вагу в революційнійборотьбі.

Б. Для поневолених Москвоюнародів.

Наша пропаганда дляпоневолених Москвою народів, крім протирежимного фронту, мусить рівнож дужесильно звертатись проти панування Москви, взагалі за національну свідомістькожного народу бути суверенним власником своєї землі й керівником своєї долі,виказуючи спільність інтересів поневолених Москвою народів з Україною в одномуфронті боротьби.

В. Для всього населеннямосковської тюрми народів.

Тереном діяння українськоїпропаганди є дальше ціла московська імперія в кожночасних її межах. Серед усіхмоскалів, обмосковлених елементів поневолених народів та комуністичних низівнаша пропаганда звертається передусім проти режиму, виказуючи брак політичної йособистої свободи, економічний та соціальний гніт, переслідування релігії,шкідливість імперіалізму, облуду інтернаціоналізму, забріханість цілого режимута панування кремлівської кліки над партією й її прихвостнів над мільйонамигромадян. У загальному звертати особливу увагу на Червону Армію й більшіпромислові осередки.

ІІІ. Пропаганда позамосковською займанщиною.

1. Пропаганда ОУН позамосковською займанщиною мусить бути тісно і нерозривно зв'язана з цілістювизвольної боротьби, яку веде ОУН на українських землях під московськоюзайманщиною.

2. Мобілізувати всі здоровіелементи української суспільности довкола боротьбинаїздником і довсесторонньої допомоги нашій революційній боротьбі в Україні під ворожимизайманщинами. Пропагувати, як одиноку визвольну концепцію у противагунереальним надіям, на самочинний розвал большевизму — творення українськоїполітичної й мілітарної сили передусім на Українських Землях.

3. Мобілізувати еміграційні елементи інших поневоленихМосквою народів до спільної боротьби зі спільним ворогом — Москвою.

4. Здобути в громадянській опінії народів загроженихмосковським імперіалізмом та в опінії чужинецьких кіл взагалі прихильність дляукраїнської революції, вказуючи спільність інтересів з нашою боротьбою.

5. Протидіючипротибольшевицькій пропаганді, демаскувати насильницький експлу­ататорський,антикультурний, протипоступовий, реакційний характер московського імперіалізмувзагалі, а большевизму, як його сучасного воплочення, зокрема, між ук­раїнцями,еміграцією інших поневолених Москвою народів і чужинцями.

6. Демаскувати невірну йтенденційну пропаганду польську, мадярську й іншу, во­рожу українській справі.

7. Поборювати українськінереволюційні, опортуністичні, масонські організації, гру­пи й течії,розкривати їх шкідницьку роботу та демаскувати їх всюди, де вони появ­ляться.

8. Демаскувати всі ті групий течії, які хоч виступають проти сьогоднішнього большевицького режиму, але є вдійсності замаскованими московськими імперіялістами й як такі є ворогамивизволення України та поневолених Москвою народів.

9. Головну увагу муситьзвернути наша пропаганда на опанування молоді й робітничих осередків.

10. Завданням пропаганди вЗакарпатській Україні є: загально-освідомлююча пра­ця, політична пропагандапроти мадярського й московського окупанта та ширення ідей та гасел (зокремасоборницьких).

 

IV. Окремі постанови

Зовнішні форми, вживані вОрганізації, не були до цього часу узгіднені в однородний й обов'язуючийспосіб. Вводиться в цьому напрямі деякі точніші устійнення й зміни відноснозовнішніх символів та організаційного привіту.

1. Організацію обов'язуєтільки загально-національний Тризуб Володимира Велико­го в формі, введенійЦентральною Радою. Касується-звичай вживати Тризуба з ме­чем, як відзнакиОрганізації.

2. ОУН уживає свойогоокремого організаційного прапору чорної й червоної крас­ки. Уклад і обов'язуючіпрапорці будуть ухвалені окремою комісією.

3. Обов'язуючіорганізаційні свята є: Свято Соборності 22 січня, Свято Героїв Ре­волюції дня23-го травня і день боротьби 31 серпня. Всі інші річниці подій, обход­женічленами Організації, є пам'ятковими днями, що не мають загально-обов'язуючогозначення на всіх теренах і для всіх членів.

Відозва Повітового проводу ОУН

10липня 1941 р.

Український народе!Сповнилась Твоя віковічна мрія!

Червоний наїзник в соромнийспосіб вивтікав із загарбаної ним країни. Сотками і тисячами трупів вкриласяземля, всякаючії в себе неповинне пролиту кров її синів.

Над українською землею сходить сонце правди і волі.

Правда побідила!

Сьогодні сам українськийнарод заговорив про своє майбутнє, сам став господарем своєї землі, сампостроїв вільне нове життя.

Волею українського народу,на прадідній його землі, в княжому городі Льва, проголошена самостійна інезалежна Українська Держава.

На визволених українськихземлях Організація Українських Націоналістів (ОУН) будує Українську Державу підпроводом Степана Бандери.

В нашому місті і повіті всявлада перейшла б руки Повітового Проводу

 Організа­ції УкраїнськихНаціоналістів.

Повітовийпровід взиває все населення міста і повіту до підпорядкування його зарядженням,до задержання спокою і порядку.

Органамибезпеки являється Повітова Охорона, підпорядкована Повітовому Проводові, якоїзарядження є обов'язуючнм.

Всі ступаємо на ясний шлях будівництванового життя.

Слава народові-страдникові, що незупиняється в своїй визвольній боротьбі!

Славанародові, що самотужки визволюється спід гніту і рабства московської темряви!

Слава Героям-Мученикам большевицькихкатівень!

Слава Героям-Воїнам!

Провідникові Степанові Бандері — слава!

Слава Україні!

Повітовий ПровідОрганізації Українських Націоналістів

Стратегічну і тактичнуконцепцію боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу і план дій навипадок війни розробив Провід ОУН у травні 1941 р. у політичних вказівках«Боротьба й діяльність ОУН під час війни». Згідно з цим документом ставилосязавдання: «на звільнених від московсько-большевицької окупації частинахукраїнської землі, не ждучи на ніщо», проголосити відбудову Української Державита відновити владу, яка повинна «зорганізувати державне життя в усіх ділянкахта керувати ним». Відзначалося, що при «будуванні Української Держави мусятьбути сконцентровані усі українські сили, мусять в ній взяти участь всіукраїнці, що щиро й чесно з відданням будуть працювати для неї та обороняти йзаступати її інтереси».

Хоч ОУН розділилась на двіфракції, все ж таки як політична формація вона залишилася багато в чомуцілісною. Це, мабуть, пов'язано з тим, що ОУН мала велику організаційну мережуна всій території Західної України, яка володіла значним досвідом політичноїпраці ще з довоєнних часів. В меморандумах, надісланих Гітлеру на початкувійни, ОУН(б) і ОУН(м) відстоювали ідею відновлення суверенної українськоїдержави на всіх етнічних кордонах.

Звичайно, плани гітлерівцівніяк не співпадали з політичними прагненями ОУН, проте фашистські верховоди невиявляли поки що свого ставлення до цих намірів. Вони дозволили Проводу ОУН(б)в рамках вермахту сформувати на території Польщі Дружину Українськихнаціоналістів, яка нараховувала 700 солдатів і офіцерів. У травні 1941 р. цювійськову одиницю було розділено на два батальйони — «Нахтігаль» («Соловей»)під командуванням сотника Романа Шухевича та «Роланд» під командуванням майораЄвгена Побігущого. Німці розраховували, що оунівські батальйони будуть сприятив успішному наступі вермахту на схід большевицької імперії. Провід ОУН(б) бачиву цих батальйонах серцевину майбутньої української армії. Крім того, угода звермахтом була для оунівців прикриттям від гестапо, що давало можливістьздійснювати певну політичну діяльність. ОУН (б), як і ОУН(м), мала намірякнайшвидше після початку війни проникнути на територію України, політично неюоволодіти після того, як пройде фронт. Через большевицький терор на ВеликійУкраїні не вдалось налагодити роботу підпілля, тому ОУН конспіративним шляхоммобілізувала близько п'яти тисяч своїх членів, щоб посилати їх з початком війнина східно-українські землі для здійснення культурно-освітницької інаціонально-державницької діяльності.

Було сформовано і вишколенотри похідні групи. Похідні групи вже 22 червня 1941 р. вирушили у нелегкудорогу. 30 червня у Львів прибув батальйон «Нахтігаль», тоді ж до містапрорвався ряд провідних діячів ОУН. Того ж дня у будинку «Просвіти» відбулисяНаціональні Збори, в яких взяли участь сотні видатних осіб Львова — професорів,науковців, господарників, політиків. Через брак місця в залі багато львів'янрозташувалося перед будинком «Просвіти». Ярослав Стецько зачитав Акт провідновлення незалежної Української Держави, який одностайно схвалили присутні.Тут же було сформовано Державне Правління на чолі з Я. Стецьком. До складууряду ввійшли представники різних політичних течій.

Скориставшись певною незорієнтованістю німців на щойнозахопленій території, похідні групи ОУН(б) досягли Дніпра і взяли під контрольбагато місцевих адміністрацій, почали творення своєї нелегальної організаційноїсітки.

Відновлення незалежностіУкраїнської Держави викликало незадоволення фашистсь­ких правителів Німеччини.Спочатку гітлерівці намагалися примусити Провід ОУН(б) від­кликати Акт ЗОчервня. Однак, коли він відмовився це зробити, нацисти вдалися до масо­вихрепресій. Вони заарештували і кинули у концтабори Степана Бандеру, ЯрославаСтецька, усіх обраних у Державне Правління та понад 300 членів ОУН(б).

Післямасових арештів бандерівців, проведених нацистами у серпні — вересні 1941 р.,припинили існування Північна і Середня похідні групи, а також спецгрупа, яка начолі з Василем Куком прямувала до Києва, щоб проголосити там Українськудержаву.

Організація УкраїнськихНаціоналістів, яку очолив Микола Лебедь («Микола Рубан») вступила у нову фазувизвольної боротьби, цього разу також проти гітлерівської Німеччи­ни. У вересні1941 р. відбулася 1 конференція ОУН(б) в Україні, яка намітила основні на­прямидіяльності у воєнних умовах: пропагандивно-роз'яснювальна підготовка доактивної боротьби з німецькими окупантами, розкриття німецьких планівпоневолення і колонізації України, знешкодження большевицької агентури ідиверсійних чекістських партизанських загонів, збір та магазинування зброї,вишкіл нових провідних кадрів для визвольної бо­ротьби. Намічалося організуватикомандирські школи, військові курси.

          Звересня 1941 р., після своєї Першої конференції, ОУН(б) веде підпільнупідготовку до активної боротьби з гітлерівською окупацією. Зі свого боку, німціпроводили нову хвилю арештів після розкриття у листопаді 1941 р. планованогоОУН(б) повстання. Попри жорстокий терор окупантів, діяльність ОУН (б) набираєдедалі ширшого розмаху. З березня 1942 р. в німецьких таємних повідомленняхфігурує рубрика «Український рух опору», де основну увагу приділеносаме рухові Бандери, як найбільш сильному і небезпечному для нацистськогопанування.

Політика геноциду, якугітлерівці проводили на Україні, змусила ОУНівські осередки піти у глибокепідпілля, розгорнути активну роботу з мобілізації патріотичних сил на бо­ротьбуз окупантами. У квітні 1942 р. відбулася II конференція ОУН(б), на якійвирішено зосередити увагу на «творенні і розбудові власнихреволюційно-політичних і військових сил», прийнято концепцію двофронтовоїборотьби. Підкреслювалось, що московсько-большевицькому інтернаціоналізму йнімецько-фашистській т. зв. «Новій Європі» ОУН протис­тавляє «міжнароднюконцепцію справедливої політично господарської перебудови Європи на засадівільних національних держав під гаслом «Свобода народам і людині!» ОУН(б) щераз заперечила будь-які орієнтації на чужі сили і пасивне вичікування. Наконференції під­тверджено намір боротися за незалежність України в усіх їїкуточках.

Три окремі національно-патріотичніугрупування почали майже одночасно організовувати повстанські військовіформування. Ними керували від ОУН(б) Микола Лебедь («Максим Рубан»), від ОУН(м)— Олег Ольжич, третьою групою — Тарас Боровець («отаман Тарас Бульба»), якиймав зв'язок з урядом УНР в екзилі.

ОУН(б), враховуючи сумнийдосвід національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., бо­ролася проти всякогоотаманства. Одночасно вона вела переговори з метою об'єднання всіх повстанськихвідділів в одну армію під єдиним командуванням. Коли ж не вдалося дійти допорозуміння, військові відділи УПА оточили і роззброїли у липні 1943 р.повстанські заго­ни Олега Ольжича, а в серпні 1943 р. — роззброїли основнівідділи Української Народної Революційної Армії Тараса Боровця («ТарасаБульби»). Ці акції вдалися без пролиття крові, і більшість старшин і воїніввлилися в Українську Повстанську Армію.

До Другої світової війни ОУН протидіяла польській тарумунській репресивній владі, і її ідеологія мала тоталітаристські риси. Тігасла ОУН(б), які містили тенденції до українського тоталітаризму івиключності, не сприймалися більшістю «східняків». Тому самі реаліїжиття у центральних і східних областях вимагали демократизаціїсоціально-політичних засад бандерівського руху. Почавшись у 1942 р. у Дніпропетровську,де діяв Василь Кук, процес соціально-політичної еволюції поступово піднявся доПроводу організації і знайшов своє втілення на Третьому надзвичайному великомузборі ОУН(б) у серпні 1943 р.

У постановах збору вперше було приділено багато увагисоціально-економічним питанням; це мало першорядне значення. Було проголошено,що ОУН(б) виступає за політичний плюралізм, загальнодемократичні свободи іповну рівність у правах усіх громадян України, незалежно від їх національності.

Ще у 1943 р. УПА пересталабути лише оунівським військом, а перетворилася у за­гальнонаціональну збройнусилу. В ній боролися всі, хто відстоював Самостійну Українську Державу, незважаючи на політичні погляди, політичні переконання і партійну приналеж­ність.Тому життя висунуло потребу зміни в організаційній структурі та в програміОУН(б). 21-25 серпня 1943 р. у Бережанському районі Тернопільської областівідбувся III Надзви­чайний Великий Збір ОУН — його головна мета — це створенняСамостійної Української Соборної Держави.

На III НадзвичайномуВеликому Зборі ОУН(б) реорганізовано структуру Проводу ОУН. Створено бюроПроводу у складі трьох чоловік: голова — Роман Шухевич, заступники ДмитроМаївський і Ростислав Волошин. До складу Проводу ввійшли: Василь Кук («Леміш»),Дмитро Грицай («Перебийніс»), Яків Бусел («Дніпровий»), Микола Арсенич(«Михайло»), Михайло Степаняк («Лекі»), Роман Кравчук («Петро») та ін. IIIНадзвичайний Великий Збір ОУН(б) провів демократизацію ОУН і її керівництва,зняв лозунг «Україна для українців».

Постанови III Надзвичайного Великого Збору ОрганізаціїУкраїнських Націоналістів

21 — 25 серпня 1943 р.

Слава Україні! Героям слава!

Свобода народам і людині!

За Українську Самостійну СоборнуДержаву!

За вільні національні державипоневолених народів!

Поневолені народи, єднайтеся вборотьбі проти імперіялістів!

Весною 1941 р., незадовгопісля закінчення нарад ІІ-го Великого Збору ОУН на­ступили різкі зміни в ходіімперіялістичних воєнних дій. Німецькі та російські імперіалісти, відкинувшивсі дипломатичні ходи і замасковані маневри, вступили у від­критий воєннийконфлікт. З моментом вибуху німецько-большевицької війни точка тяжіння світовихподій пересунулась на терени Східної Європи. Таким чином Україна стала нетільки предметом імперіалістичних зазіхань, але й ареною найбільших інайжорстокіших в історії воєн. В результаті воєнних успіхів німецької армії в1941-42 роках вся українська територія опинилася на деякий час під німецькоюокупацією.

У ці важкі роки ОУНвідстояла не тільки моральні позиції української національ­ної революції — ОУНстворила в цей час всі практичні передумови для того, щоб перейти у наступ іздобути остаточну перемогу. Поруч пропагандивної роботи, багато уваги, часу йенергії приділено поширенню організаційного апарату. В результаті ор­ганізаторськоїроботи ціла українська територія покрита сьогодні всеціло організацій­ноюмережею. Таким чином політичний провід має в своїх руках міцний виконавчийапарат, який дає можливість переводити політичні дії та реалізувати політичніплани на території цілої України.

Поширюючи організаційнумережу, залучаючи активний елемент в організовані ла­ви, ОУН постійно трималаруку на пульсі світових політичних подій. Час відносної стабілізації на фронтахвикористано не лише для розбудови організації. Будуючії ор­ганізовану політичнусилу на всіх землях України, Провід ОУН приглядався пильно до життя в Україні іреагував на кожну подію так, як цього вимагало добро найширших мас українськогонароду. Інакше бути не могло, бо ж ОУН стала з гущі народу поповнюватись найкращимий найактивнішими його представниками. Тому й Провід Організації, не зважаючи нажертви своїх кадрів, тримав її постійно в стані боротьби з ворогом занайелементарніші життєві права народу.

Віссю оборони народу передокупантським терором були дві справи — вивіз до Німеччини на каторжну роботу іграбунок хліба. Оцінюючи обидві ці справи як свідому і планову акцію ворога,розраховану на фізичне винищування народу, ОУН виступила зразу з гостроюпротидією. Натуга і форма організованого опору стояла в залежності від силиорганізаційної мережі в даному терені, від того, наскільки насе­лення розумілозагрозу ворожої акції та було психічно підготовлене підняти боротьбу, вкінці,від вимог тактики нашої боротьби на поодиноких теренах України. Тому йпрактичні результати акції були в окремих теренах різні. Найбільші успіхи вцьому відношенні мали північно-західні області Волині й Полісся, де булоповністю зірвано вивіз робочої сили в самих її печатках, тобто весною 1942 р.Селянство тих теренів також не допустило ограбити себе з харчових продуктів.Крім названих двох справ, актуальних для цілої України, в програму самообороний боротьби включались також інші справи, більш чи менш пекучі для окремихтеренів.

Так в постійному русі іборотьбі активізувався народ, росла й міцніла його ор­ганізована політична сила— ОУН. Жертви ОУН не пішли на марне. На місце поляглих у боротьбі приходилинові численні загони.

Провід ОУН на ІІІ-ійКонференції в лютому 1943 р. зважив стан внутрішніх сил та сил ворога,розглянув зовнішні політичні обставини і ствердив, що наступили сприятливіобставини для військової дії. Після цього на терені Полісся і Волині вис­тупилиперші збройні відділи Української Повстанчої Армії (УПА). З того часу обо­ронуукраїнського населення Полісся й Волині взяла на себе українська військова си­ла.УПА, крім завдань самооборони, прийняла зразу також завдання кадрової ор­ганізаціїмайбутньої Української Народньої Армії.

Крім радикальної зміни втактиці, життя висунуло потребу зміни в самій організаційній структурі та впрограмі ОУН. Тому що потрібні зміни йдуть дальше урядових компетенцій Проводу,скликав Провід в серпні 1943 р. Надзвичайний Великий Збір ОУН. Таким чином бувзавершений дволітній період політичної боротьби, який своїм змістом іхарактером творить в історії ОУН окрему епоху.

Рівночасно ІІІ-ійНадзвичайний Збір ОУН займався цілим рядом питань сучасної політичноїдійсності. Тут згадаємо справу приходу большевиків, справу збройної сили ісправу об'єднання. Вирішення Великого Збору знайшли частинне свій вислів у на­веденихтут постановах, частинно у напрямних праці і конкретних вказівках для Проводу іОрганізації. Прийняті напрямні й інструкції вже реалізуються й будуть ре­алізуватисяв міру розвитку внутрішніх і зовнішніх подій.

Одним з головних питань, дояких мусів Великий Збір зайняти становище, є нова большевицька окупаціяукраїнських земель. Тут не місце говорити про цілий план дальшої нашоїборотьби, тут треба тільки ствердити, що по думці Великого Збору, єдинополітично і мілітарно зорганізований народ зможе зберегти себе перед вини­щеннямбольшевиками та продовжувати свою боротьбу за власну державу. Практикабольшевицького наступу з весною ц. р. й до теперішнього наступу показує, щобольшевики йдуть на свідоме знищення українського народу. Не важно, чи цедіється шляхом нещадних розстрілів, чи насильним гоненням невишколених мужчин іжінок на першу лінію фронту під німецькі кулемети. Для нас важно, що большевикипродовжують в цей спосіб методи насильної мобілізації українців до ЧервоноїАрмії та наслідують тактику німців забирати з України воєнно здібний елемент.

В зв'язку з сучасноюполітичною ситуацією й нашими завданнями стоїть справа участи цілого народу уборотьбі. Це питання також основне розглянув Великий Збір. Українська держава —це добро всіх громадян України, тому за неї мусять всі боро­тися. З другогобоку, сьогодні небезпека грозить всьому народові, тому всі його сини мусятьстати до боротьби. Навіть тисячі найбільш відданих борців не здобудуть Ук­раїни,коли ввесь нарід не прийме участи у боротьбі. Хто цього не розумів, або хто,розуміючи, відтягається від боротьби, — той дезертир і народний шкідник, і такйого нарід буде трактувати.

Тому ОУН як керівникреволюційно-визвольної боротьби взиває до безпосередньої участи в боротьбі всіхгромадян. ОУН не бореться за Україну для себе, вона не бо­реться за владу аніза форму влади. Про владу і її форму буде рішати сам нарід і його найкращіпредставники.                              

ОУН вва­жає, що обов'язкомкожного українського громадянина є служити українській виз­вольній справі і цювимогу буде консенктентно здійсняти. Завдяки цьому в цей спосіб будуть також,по думці Великого Збору, створені передумови для об'єднання всього народу, якедоконається єдино у боротьбі. Тому розбудовуючи поодинокі фор­ми визвольноїборотьби та притягаючи до неї якнайширші маси, ОУН рівночасно визнає, щоліквідація партійних спорів і всеукраїнське об'єднання є одним з основнихзавдань в сучасний момент.

Серпень1943 р.

І. Програмові постанови

ОрганізаціяУкраїнських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Соборну Державу іза те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній самостійній державі.Знищення національного поневолення та експлуатації нації, система вільнихнародів у власних самостійних державах — це єдиний лад, який дасть справедливурозв'язку національного і соціального питання в цілому світі.

ОУН бореться протиімперіялістів і імперій, бо в них один пануючий народ поне­волює культурно іполітично та визискує економічно інші народи. Тому ОУН бореть­ся проти СРСР іпроти німецької „Нової Європи".

ОУН з усією рішучістюбореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціялістичнпхпрограм і політичних концепцій, бо вони є інструментом за­войовницької політикиімперіялістів. Тому ми проти російського-комуно-большевизму і проти німецькогонаціонал-соціалізму.

ОУН проти того, щоб одиннарод, здійснював імперіялістпчні цілі, „визволяв", „брав підохорону", „під опіку" інші народи, бо за цими лукавими словамикриється огидний зміст — поневолення, насильство, грабунок. Тому ОУН боретьсяпроти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить Українивід усіх „опікунів" і „визволителів", поки не здобуде УкраїнськоїСамостійної Соборної Держа­ви (УССД), в якій селянин, робітник і інтелігентмогтиме вільно, заможньо і куль­турно жити та розвиватися.

ОУН за повне визволенняукраїнського народу спід московсько-більшовнцького та німецького ярма, побудовуУССД без поміщиків, капіталістів, та без большевицьких комісарів, енкаведистівіпартійних паразитів.

В українській державі владавважатиме за найвищий свій обов'язок інтереси наро­ду. Не маючи загарбницькихцілей та поневолених країн і пригноблених народів в своїй державі, народнавлада України не витрачатиме часу, енергії та коштів на тво­рення апаратугноблення. Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людськуенергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливогосо-ціяльного ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесеннянароду.

У лавах ОУН борятьсяукраїнські селяни, робітники та інтелігенти проти гноби­телів, за УССД — занаціональне й соціяльне визволення, за новий державний поря­док та новийсоціяльний лад:

1. а) За знищенябольшевицької й німецької експлуататорсько-кріпацької системи в організаціїсільського господарства. Виходячії з того, що земля є власністю народу,українська державна влада не накидуватиме селянам однієї форми користування зем­лею.Тому в Українській Державі допускатиметься індивідуальне та колективне корис­туванняземлею, в залежності від волі селян.

б) За безплатну передачуселянам західніх областей всіх поміщицьких, монас­тирських та церковних земель.

2. а) За те, щоб великапромисловість була національно-державною власністю, а дрібнакооперативно-громадською.

б) За участь робітників укерівництві заводами, за фаховий, а не комісарсько-партійний принцип укерівництві.

3. а) За загальнийвосьмигодинний робочий день. Понаднормова праця може бути тільки вільною, як ікожна праця взагалі, і робітник отримує за неї окрему плату.

б) За справедливу оплатупраці, за участь робітників у прибутках підприємства. Робітник отримуватиметаку зарплату, якої потрібно для забезпечення матеріяльних і духовних потребцілої його сім'ї. При річних підсумках господарського стану підпри­ємства,кожний робітник одержуватиме: у господарсько-кооперативних підприємствахдивіденд (належна йому частка річного прибутку), а в національно-державних —премію.

в) За вільну працю, вільний вибір професії, вільнийвибір місця праці.

г) За свободу профспілок.За знищення стахановщини, соцзмагань, підвищування норм та інших способівексплуатації працюючих.

4. За вільне ремесло, задобровільне об'єднування ремісників у артілі, за право ре­місників вийти зартілі та індивідуально виконувати працю й вільно розпоряджатися своїмзаробітком.

5. За національно-державнуорганізацію великої торгівлі, за громадсько-кооператив­ну дрібну торгівлю та задрібну приватну торгівлю, за вільні базари.

6. За повну рівність жінкиз чоловіком в усіх громадських правах і обов'язках, за вільний доступ жінки довсіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легшупрацю, щоб жінка не шукала заробітку на праці в шахтах, рудни­ках та іншихтяжких промислах і в наслідок цього не руйнувала свого здовров'я. За державнуохорону материнства. Батько сім'ї одержуватиме, крім плати за свою працю,додаткову платню на утримання жінки й неповнолітніх дітей. Лише в таких умовахжінка матиме змогу виконувати свій важливий, почесний і відповідальнийобов'язок матері й виховательки молодого покоління.

7. а) За обов'язковесереднє навчання. За піднесення освіти і культури широкої народньої маси шляхомпоширення мережі шкіл, видавництв, бібліотек, музеїв, кіно, те­атрів тощо.

б) За поширення вищого йфахового шкільництва, за невпинний ріст висококвалі­фікованих кадрів фахівцівна всіх ділянках життя.

в) За вільний доступ молодідо всіх вищих навчальних закладів. За забезпечення студентства стипендіями,харчами, мешканнями та навчальними приладдями.

г) За всебічний гармонійнийрозвиток молодого покоління — моральний, розумо­вий та фізичний. За вільнийдоступ до всіх наукових і культурних надбань людства.

8. За пошану до праціінтелігенції. За створення таких моральних основ праці, щоб інтелігент, будучицілком спокійний про завтрашній день та про долю сім'ї, міг віддатисякультурно-творчій праці, мав потрібні умовини для праці над собою, постій­нозбагачував свої знання та підвищував свій розумово-культурний рівень.

9. а) За повне забезпеченнявсіх працюючих на старість та на випадок хвороби чи каліцтва.          

б) За широке запровадженняохорони народнього здоров'я, за поширення сітки лікарень, санаторій, курортівта будинків відпочинку, за збільшення лікарських кадрів. За право працюючих набезплатне користування всіма закладами охорони здоров'я.

в) Заособливу державну опіку над дітьми й молоддю, за поширення сітки дитя­чих яселта садків, санаторій, таборів відпочинку та спортивних організацій. За охоп­леннявсієї дітвори та молоді державними закладами опіки та виховання.

10. а).За свободу друку, слова, думки, переконань, віри й світогляду. Проти офіційногонакидання суспільності світоглядних доктрин і догм.

б) Завільне визнавання і виконування культів, які не суперечать громадській мо­ралі.

в) За відокремлення церковнихорганізацій від держави.

г) Закультурні взаємини з другими народами, за право виїзду громадян за кор­дон длянавчання, лікування та пізнавання життя й культурних надбань других на­родів.

11. Заповне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змістунаціональну культуру.

12. Зарівність всіх громадян України, незалежно від їх національности, в держав­нихта громадських правах та обов'язках, за рівне право на працю, заробіток і відпо­чинок.

13. Завільну, українську по формі й по змісту культуру, за героїчну духовість, високумораль, за громадську солідарність, дружбу та дисципліну.

 

II. Політичні постанови.

А.До міжнародньої ситуації.

І. Сучасна війна — цетипова війна між конкуруючими імперіялізмами за пануван­ня над світом, за новийподіл матеріальних багатств, за здобуття нових сировинних баз і ринків збуту таза експлуатацію робочої сили.

2. Воюючі імперіалізми ненесуть світові жодних прогресивних політичних або соціяльних ідей. Зокрема, т.зв. німецька „нова Європа" й московський „совєтський со­юз" являютьсязапереченням права народів на свобідний політичний і культурний розвиток увласних державах та несуть всім народам політичне й соціяльне понево­лення.Тому перемога імперіялізмів у сучасній війні й побудова світа наімперіялістичних принципах, була б тільки хвилевою передишкою у війні та скородовела б до нових ударів між імперіялізмами на тлі поділу воєнної добичі танових суперечок. З другого боку, визвольні рухи поневолених імперіялізмаминародів стали б зародком нових конфліктів та революцій. Таким чином перемогаімперіялізмів у сучасній війні довела б до хаосу й до дальших стражданьмільйонових мас поневолених народів.

3. В теперішній моментсучасна імперіялістична війна вступила у вирішальну стадію, якахарактеризується:

а) вичерпанням сил імперіялізмів,

б) зростом суперечностей між імперіялізмами,

в) зростом боротьби поневолених народів.

Рівночасно сучасна війнаявляється зовнішнім допоміжним чинником, що зближає національні й соціяльніреволюції поневолених народів.

4. Реакційні й протинародніплани німецькоого расистського імперіялізму понево­лити інші народи,терористичні німецькі методи на окупованих теренах і боротьба по­неволенихнародів проти т. зв. Нової Європи приспішили повний політичний крах німецькогоімперіялізму. Тепер, під ударами своїх імперіялістичних противників та увисліді визвольної боротьби поневолених народів, зближається Німеччина також ідо неминучої мілітарної поразки.

5. Большевицька Москва,ідейно-політично скомпрометована й матеріяльно ослаб­лена, використовує длясебе терористичну політику німців на окупованих теренах та достави аліянтів напродовжування війни.

Тільки страх переднімецькою окупацією й внутрішній сталінський терор заставля­ють бійців ЧервоноїАрмії далі воювати. Величезні втрати людського й воєнного зна­ряддя поглиблюютьвнутрішню кризу московського імперіялістичного режиму. Скрут­на харчоваситуація в нутрі країни й висадка аліянтів в Європі та загроза большевицькимпланам з того боку заставляють большевиків приспішити власний наступ.

Ціллю большевиків є, підширмою т. зв. оборони батьківщини, відігрітого слов'я­нофільства йпсевдореволюційної фразеології, здійснити напрямні московського імпе­ріялізму,а саме: опанувати Європу, а в дальшу чергу весь світ. Вихідною базою дляздійснення московських імперіялістичних планів є Україна, з її природнімибагатства­ми. Дальшими базами в планах московського імперіялізму являютьсяБалкани, При­балтика й Скандінавія.

6. Незалежно відрозбіжностей, які існують між аліянтами, ведуть вони війну за знищення своїхконкуренційних противників в першу чергу німецького імперіялізму. Черговимзавданням аліянтів являється знищення японського імперіялізму. Для зни­щенняотих противників аліянти використовують і будуть старатися якнайдовше ви­користовуватимосковський імперіялізм. Рівночасно в інтересі аліянтів не є опануван­ня Європибольшевиками, й вони змагають у сучасній війні до послаблення, а в да­льшучергу й до заломання московського імперіялізму. Продовжування війни на схід­номуфронті й взаємне винищування німецького й московського імперіялізмів іде полінії інтересів аліянтів. Ціллю аліянтів, а зокрема Англії, на європейськомусуходолі являється розгромлення або принаймні істотне послаблення всіхвеликодержав Євро­пи та побудова такого ладу, що забезпечував би їм вирішальнийголос в Європі й повну свободу англо-саксонських політичних і економічнихвпливів. Для здійснення цих цілей аліянти опановують або змагають до опануваннянайважливіших баз до­вкруги Європи або в самій Європі (Сіцілія, Апенінський іБалканський півострів, Скандінавія, Кавказ).

7. Поневолені народи і їхвизвольна боротба — це один із найважливіших еле­ментів у дальшому розвоюсучасної політичної ситуації. Мілітарна перевага імперіялізмів у сучасниймомент ще гамує повний вияв сил поневолених народів. Але в міру поглиблюваннякризи війни, міцніють сили поневолених народів і зближається момент національнихі соціяльних революцій, а поневолені народи стають новим вирішальним політичнимчинником. Єдино на платформі нової політичної концепції поневолених народів, —що — в противенстві до імперіялізмів — гарантує кожному народові право навласну національну державу, забезпечує йому соціяльну справед­ливість, можебути побудований справедливий лад та вдержаний тривалий мир між народами.

8. Близький мілітарний крахНімеччини на Сході та повна ідейно-політична ком­прометація московськогоімперіялізму, ставить перед поневоленими народами Сходу завдання боротися протиімперіялістичних гнобителів в ім'я перебудови Сходу на нових принципах свободинародам та їх самоозначення у вільних незалежних держа­вах та звільненнянародів і людини від політичного гніту й економічної експлутації. Тільки шляхомнаціональних і соціяльних революцій поневолених народів Сходу, що проходитимутьпід прапором нових прогресивних ідей і боротьби народів проти імперіялістів,може бути знищений московсько-большевицький імперіялізм.

9. Україна стоїть в центрісучасної імперіялістичної війни. За панування над Ук­раїною й її експлуатаціюборються московські і німецької імперіялісти. Рівночасно Україна як носійпрогресивних ідей серед поневолених народів стає вирішальним чин­ником упідготовці революцій на Сході. Україна є першою, яка піднесла на Сході прапоррішучої боротьби поневолених народів протії імперіалістів, і вона почне періоднаціональних і соціяльних революцій. Тільки у спільній боротьбі українськогонароду з іншми поневоленими народами Сходу може бути розбитий большевизм.Відбудова Української Самостійної Соборної Держави забезпечить відбудову ітривале існування національних держав інших народів Східньої, Південно-Східньоїта Північної Європи та поневолених народів Азії. Тільки при існуванніУкраїнської Держави може бути за­безпечене тривале існування тих народів, що увзаємному порозумінні й співпраці на принципах права кожного народу на власнудержаву, на справедливий соціяльнии лад та економічну незалежність зможутьставити опір всім зазіханням ворожих імперіялізмів. Таким чином будезабезпечений тривалий і мирний національний, соціяльний та культурний розвитоктих народів.

 

Б. Довнутрішньої ситуації на українських землях.

І. Зовнішні чинники.

10. Незалежно від ударів,які досі одержала Німеччина на всіх фронтах, її політи­ка на окупованихукраїнських землях іде далі по лінії повного політичного понево­лення йнещадного колоніяльно-економічного грабунку українського народу.

11. Большевицькі агентимосковського імперіялізму на українських землях (большевицька партизанка, т.зв. Народна Гвардія) шляхом поширення розкладу між ук­раїнським народом,провокуванням німецьких ударів та винищуванням українського самостійницькогоелементу, готують окупацію всіх українських земель большевиками.

12. Недобитки білогоросійського імперіялізму (Власов, Союз Русских Офицеров) не творять самостійноїполітичної сили. Вислуговуючись чужим імперіялізмам та прагнучи до відбудовиреакційного поміщицько-капіталістичного ладу, вони не мають серед українськогонароду жодного політичного впливу, а російський елемент штовха­ють добольшевизму.

13. Польськаімперіялістична верхівка є вислужником чужих імперіялістів та воро­гом свободинародів. Вона намагається запрягти польські меншини на українсь­ких землях іпольські народні маси до боротьби з українським народом та помагає німецькому ймосковському імперіялізмові винищувати український нарід.

14. Національні меншиниУкраїни, свідомі спільної долі з українським народом, борються разом з ним заУкраїнську Державу!

II. Внутрішньо-українськийстан

15.Сучасний період визвольної боротьби українського народу позначається вели­кимзростом національної свідомости й політичної активності на всіх землях, що ви­являєтьсяу:

а)зв'язанні народніх мас з революційно-визвольною програмою й тактикою Ор­ганізаціїУкраїнських Націоналістів,

б) вбезпосередній участі мас у боротьбі, зокрема у її нових самооборонних тавійськових формах.

16. Усіспроби опортуністичного табору скерувати визвольну боротьбу українсько­гонароду за УССД на манівці співпраці з окупантськими імперіялізмами та дочепитиукраїнську визвольну справу до планів отих імперіялізмів, розбивалися обрішучий спротив українських народніх мас.

17.Організація Українських Націоналістів є одиноким, вповні незалежним са­мостійницькимкерівником революційно-визвольної боротьби українського народу за УкраїнськуСамостійну Соборну Державу.

 

В.Наші цілі.

18.Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Самостійну Со­борнуДержаву, за право кожного народу на самостійне державне існування, за визво­ленняпоневолених народів від імперіялізмів, за побудову справедливого політичного йсоціяльного ладу.

 

Г.Методи й форми нашої боротьби

19.Єдиний шлях для здійснення наших цілей — це революційна боротьба ук­раїнськогонароду і всіх інших поневолених народів проти імперіялізмів Берліна й Москви,яка приспішить поразку обох імперіалізмів та через національні революціїпоневолених народів доведе до відбудови їх національних держав.

20.Тільки одностайною боротьбою український народ здобуде Українську Са­мостійнуСоборну Державу. Тому нашим завданням є залучити якнайширші народні маси допланової, активної боротьби. В сучасний передреволюційний період залучу­ваннянародніх мас до боротьби проходить у формі їх активної участи:

а) в політичних діях,

б) самооборонних діях,

в) у військових діях.

21. Об'єднання українськогонароду буде здійснене єдино в боротьбі. Прагнучи до об'єднання українськогонароду, орієнтуємось сьогодні на елементи, здібні до революційної боротьби.

22. Збройна силаукраїнського народу — це основна передумова перемоги в його боротьбі за УССД.

23. Наші цілі здобудемо,вийшовши поза межі України та зв'язавши нашу бороть­бу за УССД з боротьбоюінших поневолених або загрожених імперіялізмами народів, зокрема народів Сходу,Прибалтики й Балканів, пропагуючи й реалізуючи наше гасло волі народам і людиній права кожного народу на самостійницькі національні держа­ви та протиставитисьреакційним концепціям і планам імперіялістів.

24. Організаційна збройна йполітична сила українського народу — це єдина га­рантія успіхів на зовнішньомувідтинку нашої боротьби.

25.Ведучи боротьбу проти імперіялістичних гнобителів України, ми стоїмо за ви­лученнявсіх другорядних фронтів. У наших зносинах з сусідніми народами розрахо­вуємона співпрацю з їхніми народніми масами та з їхніми революційниминеімперіялістичними елементами й поборюємо всіх попутчиків імперіялізмів.

Політична програма ОУН(б)стала програмою УПА. Вона була надрукована і поширена на Україні у виглядівідозви „За що бореться визвольна революційна Українська ПовстанськаАрмія".

ОУН(б) і УПА розуміли, щопотрібний надпартійний політичний орган, який об`єднав би всі національно-визвольні сили українського народу.Внаслідок кропіткої консолідаційної підготовки у липні 1944 р. біля селаНедільна на Самбірщині під охороною загонів УПА за участю представників усіхчастин України відбулися збори, на яких був створений тимчасовий підпільнийукраїнський парламент — Українська Головна Визвольна Рада (УГВР).

Провід ОУН, керівництвоУГВР великого значення надавали роз'яснювально-пропагандивній роботі середнаселення. До цього було залучено ряд видатних українських публіцис­тів, які у40-х роках підготували для тиражування у підпільних друкарнях ОУН і УПА на­уково-популярніпраці, де висвітлювалися ідейно-політичні основи національно-визвольноїборотьби, викривалася московська політика кривавого колоніального гніту івизиску поне­воленої України.

Для консолідації широких народних мас навколодержавницької ідеї ОУН(б) потрібен був час. Проте швидкий наступ радянськоїармії у другій половині 1943 р. не дав змоги українському рухові опору,очоленому ОУН(б), перетворитись на значну третю силу, реальну альтернативунацистам і більшовикам.

На старорадянській території України місцевий рухопору залишився слабшим від Західної України, бо на Заході організованадіяльність націоналістів тривала два десятиліття, а на Сході — здебільшого лише2 роки. Звісно, страх «східняків» перед владою, вирощенийдесятиліттями нелюдської практики комуністичних каральних органів, не міг бутиподоланий за такий короткий період. Широкі прошарки населення ще не повірили усвої сили, хоч як це не намагались довести бандерівці, та й активістів ОУН(б)на старорадянській території України було непропорційно мало до загальноїкількості населення.

У суворих умовах підпіллясклалася відповідна організаційна структура ОУН. На 1 січня 1946 р. діялоробоче бюро з трьох осіб Центрального проводу ОУН, 5 краєвих („Мос­ква",„Одеса", „Буг-2", „Карпати", „Поділля"), 14 окружнихпроводів, 41 надрайонний, 200 районних, кущових, станичних організацій ОУН.Організації ОУН існували в багатьох вузах, технікумах, училищах, середніхшколах.

Ще 12 листопада 1945 р.Провід ОУН надіслав інструкцію, в якій визначався ряд найважливіших завданьукраїнського підпілля. Акцентувалася увага на підготовці кадрів підпільників,вихованні їх на героїзмі українських патріотів, які загинули у боротьбі за відновленнядержавності (Євген Коновалець, Ольга Басараб, Дмитро Білас, Василь Данилишин,Іван Климів-Легенда, Дмитро Мирон-Орлик та ін.). Вказувалось на необхідністьпосилення національно-роз'яснювальної роботи серед вояків УПА, молоді, особливоуродженців східних областей України: «Ми, щоб здобути Схід у 1942 році, вислалитуди людей, які, пробиваючи цей рухомий кордон, платили життям. Сьогодні цихукраїнців маємо тут. Ми мусимо пам'ятати, що, здобуваючи Схід, робимо більш якполовину революційної роботи. Без Сходу української держави нам не здобути.Тому «Лицем до Сходу!» Агітувати робітників, інтелігентів, партійців, москалів,грузинів і всіх інших навіть енкаведистів. Останніх словом і кулею».

Важливою структурою упідпільній боротьбі була Служба Безпеки (СБ). В інструкції зазначалося: «Колими хочемо боротися з такою сильною і вишколеною поліційною інституцією, як НКВД— мусимо створювати такий самий сильний апарат із своєї сторони».

          Збройна боротьбаукраїнського підпілля тривала до середини 50-их років. Така боротьба буламожлива завдяки постійній допомозі повстанцям з боку населення, що засвідченочисленними документами і матеріалами.

Сьогодні ОУН діє в Україніяк громадська організація, зареєстрована Міністерством юстиції України 24вересня 1993 року і налічує біля 1500 членів.

Вона видає газету-тижневик«Українське Слово», журнали -«Український засів»,«Розбудова держави», «Самостійна Україна»,«Смолоскипи» (молодіжний).

 

Із програми партії:

            Націоналізмє свідомим і підсвідомим прагненням нації до самореалізації, до повногорозвитку власних духовних і фізичних сил, що виявляється в зростаннінаціоналістичної свідомості народу і в тій жертовності та самопосвяті, з якоїнаціоналістично свідомі одиниці і групи боролися у визвольних змаганнях іутверджують нині самостійну державу.

ОУН обстоює належне Конституційне забезпечення влади вУкраїні з метою запобігання непорозумінь і конфліктів між різними владнимиструктурами вгорі і на місцях.

Сильна президентська влада у даному випадку є найбільшдемократичною, тобто реально відповідає інтересам переважної більшості народу.ОУН вважає, що парламент повинен законодавче закріпити за Україною статуспрезидентської республіки.

Вищі владні структури України повинні виробити глибокупродуману концепцію національної безпеки України, завданням якої була б якнейтралізація агресивних намірів суміжних з Україною держав, так і заходи щодоподолання байдужого ставлення до України важливих міжнародних організацій таокремих великих країн.

Україна мусить залишатися нейтральною державою, неповинна дозволити втягнути себе у військові структури СНД, що практичнопозбавило б Україну власної армії, а тим самим державної незалежності.
Україна в перспективі повинна бути без'ядерною державою, однак її ядернероззброєння повинно вестися паралельно із ядерним роззброєнням інших ядернихдержав.

Кінцевою метою економічниих реформ, що впроваджуютьсяв Україні, має стати створення потужного промислового комплексу з високоюпродуктивністю праці і закладеними в нього можливостями подальшого економічногозростання, який забезпечив би європейські стандарти життя і підніс би Українуна рівень високорозвинених цивілізованих країн світу.

Остаточним наслідком приватизаційних процесів на селімає бути новий переділ земель. Права власності на землю повинні мати виключногромадяни України.

Освіта в Україні має розвиватися на грунтіукраїнознавства, обов'язкового знання державної мови, історії, духовних надбаньта народнх традицій України. Суть націоналізму — самовіддане служіння ісамопосвята Батьківщині — повинні стати концептуальною основою українськогоосвітянства.

 Змістом і головною метою виховання та навчанняповинна бути гуманістична орієнтація на окрему людину, на розвиток всебічногармонійної особистості. Самореалізація індивіда, вибір ним власної життєвоїдороги повинні починатися зі школи, з пізнання світу і Божих законів.

 Духовне відродження нації неможливе без відновленнядоброчинної, виховної, миротворчої ролі Церкви.

 Програма ОУН не ставить на меті перетворенняорганізації на партію і жодним своїм положенням не спрямована проти іншихполітичних угруповань, які теж визначають своїм програмовим завданням розбудовуУкраїнської держави.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Науково-дослідний центр історії національно-визвольнихзмагань України  «Літопис Нескореної України» — Львів-1997

Ольжич О.  «Незнаному Воякові»------------------------------------- Київ-1994

Баган Олег  «Націоналізм інаціоналістичний рух» — Дрогобич-1994

Содоль Петро  «Довідник УПА 1943-53»-------------------- Нью-Йорк-1994

«Здалека про близьке»---------------------------------------------------- Львів-1992

Лебедь Микола  «УПА»-------------------------------------------- Дрогобич-1993

«Літопис УПА»------------------------------------------------------ Торонто-1989

Прокоп Мирослав  «Напередоднінезалежності України» — Львів 1993

Кричевський Роман  «ОУН в Україні»------------------ Львів-Меморіал 1991

Яценко О.  «ОУН(б)в Центральній та Східній Україні в період нацистської окупації (1941-1943р.р.)» — Київ

еще рефераты
Еще работы по юриспруденции