Реферат: Міністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

філософський факультет

кафедра теорії та історії політичної науки


О.М. Сорба


РИТОРИКА


Навчально-методичний посібник

для студентів філософського факультету та

факультету культури і мистецтва

Львівського національного університету імені Івана Франка


Львів – 2010


Рекомендовано до друку


кафедрою теорії та історії політичної науки

філософського факультету

Львівського національного університету

імені Івана Франка


Протокол № ___ від ___ ___________ 2010 р.


Вченою радою філософського факультету

Львівського національного університету

імені Івана Франка


Протокол № ___ від ___ ___________ 2010 р.


Уклав:


к.політ.н.,

асистент кафедри

теорії та історії політичної науки Сорба О.М.


Рецензенти:


Денисенко В.М. доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки

Угрин Л.Я. кандидат політичних наук, доцент кафедри теорії та історії політичної науки


Програма з курсу «Риторика» / Укл. О.М. Сорба. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2010, – 50 с.


© О.М. Сорба, укладання

© Львівський національний університет імені Івана Франка

© Філософський факультет

© Кафедра теорії та історії політичної науки

Передмова


У соціально-педагогічному аспекті актуальність запровадження курсу «Риторика» у вищі навчальні заклади обумовлена дефіцитом ораторської культури, низької культурою мовлення. Освітня цінність курсу «Риторика» висока, бо в наш час зростає попит на спеціалістів з ефективним мисленням, які мають хист до слова. Дар слова, як найкращий спосіб вираження будь-яких процесів внутрішнього життя людини, як могутнє знаряддя підкорення своєї волі інших, як засіб живого спілкування стає за своєю суттю наріжним каменем в утвердженні могутності людини.

Дистанційний курс «Риторика», обумовлений прагматичною затребуваністю, покликаний внести свій вклад у розвиток культури спілкування, мислення і, зрозуміло, мовлення студентів; навчити їх вільно використовувати різноманітні мовні засоби у різних комунікативно-мовленнєвих умовах (ситуаціях), насамперед у безпосередній професійній діяльності, сформувати правильну, термінологічно точну та виразну мову.

З найдавніших часів люди намагалися зрозуміти: у чому полягає таємниця впливу живого слова, природжений це хист, чи результат довготривалого наполегливого навчання і самоосвіти. Відповідь на ці та інші питання і дає риторика – наука про закони підготовки і виразного вимовляння публічної промови з метою здійснення бажаного впливу на аудиторію.


^ Пояснювальна записка


Як свідчить історія розвитку людського суспільства, пристрасне слово в усі часи маю великий вплив на людей, їхні погляди й переконання, справи та дії.

Сьогодні перед кожним майбутнім фахівцем стоїть мета оволодіти ефективним мовленнєвим впливом, практичними риторичними навичками, які будуть допомагати їм краще володіти власною мовою та досягти успіху у професійній діяльності.

Спостереження засвідчують, що далеко не кожний студент володіє уміннями й навичками праці з текстом, чітко і логічно висловлювати свої думки, формулювати тези, надавати докази, задавати питання і відповідати на них, брати участь у дискусії, композиційно оформляти свою промову, сприймати й аналізувати виступи інших, виробляти власний ораторський стиль.

Запропонований спецкурс буде сприяти риторичний компетенції студентів, навчить прийомів підготовки й виголошення публічної промови. У структурі процесу навчання з риторики, окрім цільового й змістовного компонентів, увага приділяється опануванню понять, термінів правил риторики, їх розвитку в різні історичні епохи; вільній творчості студентів.

Конспектив6ний вигляд основ риторики доповнюється методичними рекомендаціями, порадами пам’ятками, завданнями й вправами. Саме вони допоможуть студентам виробити й закріпити необхідні риторичні вміння й навички. Майбутній спеціаліст, який володіє риторичними знаннями, навичками й вміннями, почуває себе впевнено у різних ситуаціях ділового, соціального й професійного спілкування. Доброго настрою, наполегливої праці! Успіх Вам забезпечений!

Мета курсу «Риторика»: допомогти студенту в оволодінні культурою мовлення як найважливішим засобом навчання, виховання, розвитку молоді, основним інструментом професійної діяльності педагога, яка носить комунікативний характер.

Відведений на риторичну підготовку час дозволяє вирішити наступні завдання:
1) дати систематичні знання у галузі теорії стародавньої та сучасної риторики;

2) сформувати практичні риторичні вміння:

студент повинен засвоїти основи мовленнєвої майстерності у професійно значущих риторичних ситуаціях;

сформувати навички ефективної мовленнєвої поведінки в актуальних ситуаціяхспілкування;

оволодіти методикою риторичного аналізу.


Після опанування курсу студенти будуть знати:

історію виникнення та становлення античної риторики;

сучасну концепцію риторики, яка пов’язана з формуванням свідомої світоглядної позиції та компонентним володінням предметом аргументації;

основні поняття загальної риторики;

прийоми словесної наочності;

етапи підготовки усної промови;

критерії оцінки промови;

жанри красномовства;

види промов;

невербальні засоби спілкування.

Уміти:

вести розгорнутий монолог (лекцію) з фахової проблематики;

вести ефективну, конструктивну бесіду на будь-яку тему з кола зацікавлень культурної, високоосвіченої людини;

володіти етикою оратора;

виробити індивідуальний образ оратора, власний ораторський стиль;

організувати взаємодію з аудиторією, налагодити контакт, зворотній зв’язок, спілкування;

підготувати публічний виступ;

давати загально риторичну оцінку ефективності продукта мисленнєво-мовленнєвої діяльності;

вдосконалювати техніку мовлення (дикції, якостей голосу, інтонації тощо);

знаходити можливі засоби переконання відносно предмета мовлення та правильної побудови аргументу, який складається з ідеї, її обґрунтування та розташування.

Здобудуть практичні навички:

техніка мовлення (дихання, голос, ритм, тон, темп, наголос, дикція);

спілкування з аудиторією;

аналіз усних виступів.

При вивченні курсу слухачі ознайомляться з працями видатних вчений, майстрів усного слова, пізнають цікаві відомості з історії вітчизняної і зарубіжної риторики. Особлива увага приділяється мовленнєвій культурі, методиці підготовки й проголошення різних видів публічних виступів, формуванню вмінь і навичок ораторського мистецтва, умінь вести конструктивний діалог.

Кожне заняття присвячене певній проблемі з риторики. Спочатку подаються теоретичні відомості, тексти для аналізу, потім – блок питань і практичних завдань та вправ для самоконтролю, правильність і слушність яких перевіряються на консультаціях. Саме вони допоможуть слухачам виробити і закріпити необхідні вміння і навички. Конспективний виклад основ риторики буде доповнюватися методичними рекомендаціями, порадами, тестами, завданнями з аналізу фрагментів промов відомих ораторів, настановами на уважне сприйняття публічних промов і складання особистісних виступів, списком використаної літератури.

Такий підхід дозволить слухачам вже з першого заняття усунути помилки в усній мові, зробити її більш привабливою, а з часом і більш досконалою.


^ ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ:


ТЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ПРОГРАМИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ


^ Розділ і тема курсу

К-сть

годин

Розділ 1. Соціальне значення красномовства

Тема 1. Риторика як мистецтво, наука і навчальна дисципліна

2

Розділ 2. Промова як публічний виступ

Тема 2. Інвенція

2

Тема 3. Диспозиція

2

Тема 4. Елокуція (елоквенція). Тропи та фігури мови

2

Тема 5. Стилістична виразність мовлення

2

Тема 6. Акція

2

Тема 7. Робота промовця з технічними засобами

2

Розділ 3. Діалогічне мовлення

Тема 8. Принципи ведення словесної суперечки. «Оксфордські» дебати

2

Тема 9. Прийоми протидії словесній маніпуляції

2

УСЬОГО

18



^ ТЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ПРОГРАМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


Розділ і тема курсу

К-сть

годин

Розділ 1. Історія красномовства

Тема 1. Історія становлення теорії красномовства від міфологічного періоду до епохи Відродження

2

Тема 2. Українські традиції теорії красномовства

2

Розділ 2. Промова як публічний виступ

Тема 3. Практикум з планування задуму промови

2

Тема 4. Виголошення промови. Тренування стилістичної довершеності (варіативності) промови

2

Тема 5. Розмітка тексту та читання промови за знаками партитури

2

Тема 6. Культура оратора та невербальні засоби спілкування

2

Тема 7. Робота з технічними засобами (відео- та аудіоапаратурою)

2

Розділ 3. Діалогічне мовлення

Тема 8. Проведення «Оксфордських» дебатів

2

Тема 9. Прийоми протидії словесній маніпуляції

2

УСЬОГО

18


^ СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ:


КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ


З метою перевірки рівня розуміння студентами визначеного програмою курсу теоретичного матеріалу, визначення міри його засвоєння, успішності оволодіння навчально-дослідницькими та прикладними навичками, уміння самостійного вивчення та розв’язання проблем курсу, а також вироблення навичок письмової та усної самопрезентації використовуємо поточний, проміжну та підсумкову форми контролю.


Поточний контроль успішності студентів

здійснюється за двома напрямами:

контроль за систематичністю та активністю роботи студента на семінарських та інших практичних заняттях;

контроль за виконанням завдань самостійного опрацювання та засвоєння матеріалу;

оцінювання відбувається протягом семестру з метою контролю за рівнем засвоювання і творчого застосування знань у вигляді усного опитування, контрольних тематичних завдань та термінологічних диктантів, написання творчої роботи (есе) з проблем курсу. Передбачено проведення одного модуля у вигляді письмових тестових завдань.

Всі заплановані форми поточного контролю (крім модульного тесту) оцінюються від 0 до 5 балів, де 5 - найвища, а 0 – найнижча оцінка. З усіх отриманих оцінок (включно із найнижчою – 0 балів) вираховуються середнє арифметичне, отриманий результат множиться на коефіцієнт – 10. До отриманого цілого числа додається результат модуля який оцінюється від 0 до 10 балів. Так формується підсумкова оцінка за семестр, яка не перевищує 50 балів.


Підсумковий контроль рівня знань студентів

Здійснюється раз на рік у формі іспиту. Студент допускається до підсумкового контролю за наступних умов:

відвідання більше половини семінарських занять;

виконання модульних завдань із позитивною оцінкою;

здобуття у підсумку роботи за семестр не менше 25 балів за результатами поточної та проміжної форм контролю разом.


Іспит проводиться в усній формі, і покриває собою навчальний матеріал семестру. При виведенні загальної оцінки студента викладач бере до уваги результати як поточного так і підсумкового контролю знань. При цьому частка сумарної оцінки, яку студент може отримати за результатами поточної та проміжної форм контролю разом, становить 50 % (тобто не більше 50 балів), та частка підсумкової форми контролю (іспит) – 50 % (також не більше 50 балів) від загальної оцінки (яка становить 100 балів максимум).


^ ШКАЛА ЯКОСТІ ПІДСУМКОВОЇ ОЦІНКИ


5

А

ВІДМІННО

відмінні знання з предмету

90-100

4

B

^ ДУЖЕ ДОБРЕ

рівень знань з предмету вище середнього, однак допущено кілька незначних помилок

81-89

C

ДОБРЕ

загалом добра робота, але є ряд помилок

71-80

3

D

ЗАДОВІЛЬНО

задовільний рівень знань з предмету, однак є серйозні недоліки

61-70

E

ДОСТАТНЬО

знання з предмету відповідають мінімальним вимогам

51-60

2

FX

НЕЗАДОВІЛЬНО

для отримання позитивної оцінки необхідна додаткова робота з предмету (право перездачі іспиту зберігається за студентом)

25-50

F

НЕЗАДОВІЛЬНО

потрібна велика додаткова робота з предмету (для перездачі іспиту студент повинен здати проміжні форми контролю)

0-25



^ СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО КУРСУ

„РИТОРИКА”


Література

Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика: Навч. пос. – Львів, 2001.

Азбука делового общения. Встречи. Переговоры. – М., 1991.

Александров Д.Н. Риторика. М., 1999.

Алексеев Н.С., Макарова З.В. Ораторское искусство в суде. – Л., 1989.

Анисимова Т.В., Гимпельсон Е.Г. Современная деловая риторика. – М., Воронеж, 2002.

Античные риторики. – М., 1978.

Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978.

Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

Бельчиков Ю.А. Говори ясно и просто. – М., 1980.

Беркли-Ален М. Забытое искусство слушать. – С.-Петербург, 1997.

Бєзменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. – М., 1991.

Бондаренко П.С. Судова промова. – Львів, 1972.

Вагакова Д.Х. Риторика в интеллектуальных играх и тренингах. – М., 1999.

Вандашев В.М. Риторика: екскурс в історію вчень і понять: Навч. посібник. – К., 2003.

Васильев А.К. Основы культуры речи. – М., 1990.

Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. – М., 1995.

Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія, укладена Я.Ф. Головецьким. – К., 1991.

Волков А.А. Основы риторики. – М., 2003.

Вомперский В.П. Русские риторики ХУІІ-ХУІІІ вв. – М., 1988.

Гиндин С.И. Риторика и проблемы структуры текста // Общая риторика. – М., 1986.

Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. – М., 1997.

Голуб И.Б., Розенталь Д.Э. Секреты хорошей речи. – М., 1993.

Горелов И.Н. Умеете ли вы общаться. – М., 1991.

Граудина Л.К., Миськевич Р.И. Теория и практика русского красноречия. – М., 1989.

Гурвич С.С., Погоріло В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. – К., 1988.

Гуревич С.С. Основы риторики. – К., 1988.

Далецкий Ч. Практикум по риторике. – М., 1996.

Демосфен. Речи. – М., 1994.

Дерябо С., Ясвин Б. Гроссмейстер общения. – Луганськ, 1998.

Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ векав. – М., 1990.

Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988.

Иванова С.Ф. Искусство диалога или беседы о риторике. – Пермь, 1992.

Иванова С.Ф. Путь к современной риторики. – М., 1990. – Ч. 1, 2.

Иванова С.Ф. Специфика публичной речи. – М., 1978.

Ивин А.А. Искусство правильно мыслить. – М., 1986.

Ивин А.А. Риторика. – М., 2000.

Карнеги Д. Как выробатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публічно. – М., 1994.

Києво-Печерський патерик. – К., 1991.

Клюев Е.В. Риторика: Учеб. пособие для вузов. – М., 2001.

Кони А.Ф. Советы лекторам. Искусство речи на суде // Избр. соч. в 2 т. – М., 1959.

Корж Н.Г., Луцька Ф.Й. Із скарбниці античної мудрості. – К., 1988.

Кохтев Н.Н. Риторика. – М., 1994.

Кошанский Н. Специфика публичной речи. – М., 1978.

Кошачевськйй С.С. Техніка мови. – К., 1963.

Кушнер М. Умение выступать на публике для „чайников”: Пер. с англ.. – М., 2006.

Лабунская В.А. Невербальное общение: соціально-перцептивный поход. – Ростов н/Д, 1986.

Леви В. Искусство быть другим. – М., 1986.

Лезер Ф. Тренировка памяти. – М., 1979.

Леммерман X. Учебник риторики. Тренировка речи с упражнениями. – М., 1997.

Лисовский В.Т. Диспуты на морально-этические темы. – М., 1988.

Логика и риторика. Хрестоматия. – Минск, 1997.

Львов М.Р. Риторика. – М., 1995.

Льюис Д. Язык эффективного общения. – М., 2005.

Макарова С.К. Техника речи. – М., 1993.

Максимов В.И. Точность и выразительность слова. – Л., 1968.

Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посібник. – К., 2003.

Минеева С.А. Полеміка – диспут – дискуссия. – М., 1990.

Михайличенко Н.А. Основы риторики. – М., 1994.

Михайловская М.Г., Одинцов В.В. Искусство судебного оратора. – М., 1981.

Мовчан П. Ключ розуміння. – К., 1990.

Мороз О., Омеляненко Б. Перші кроки до майстерності. – К., 1982.

Мудрик А.В. Время поисков и решений, или старшеклассникам о них. – М., 1990.

Мурашов А.А. Основы педагогической риторики. – М., 1996.

Мурашов А.А. Риторика. Хрестоматія-практикум. – М., 1999.

Найдорожчі скарб. Слово про рідну мову. Поезії, вислови. – К., 1990.

Об ораторском искусстве. – М., 1980.

Одинцов В.В. Стилистика текста. – М., 1980.

Ораторы Греции. – М., 1985.

Основы ораторского майстерства. – М., 1980.

Павлова Л.Г. Спор, дискуссия, полемика. – М., 1991.

Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический трени нг. – М., 1989.

Петровский А.В. Что мы знаем и чего не знаем о себе? – М., 1988.

Пиз А. Язык жестов. Что могут расказать о характере и мыслях человека его жесты. – Воронеж, 1992.

Плутарх. Порівняльні життєписи. – К., 1991.

Прокопович Феофан. Філософські твори. – Т. 1. – К., 1979.

Прошунин Н.Ф. Что такое полемика? – М., 1985.

Рождественский И.В. теорія риторики. – М., 1997.

Рувинский Л.И. Самовоспитание личности. – М., 1984.

Савкова З.В. Лектор и его голос. – М., 1972.

Савкова З.В. Техника звучащего слова. – М., 1988.

Сагач Г.М. Живе слово полеміста. – К., 1991.

Сагач Г.М. Золото слів. – К., 1993.

Сагач Г.М. Риторика. – К., 2000.

Сковорода Григорій. Сад пісень. – К., 1983.

Слемнев М.А., Васильков В.К. Диалектика спора. – Минск, 1990.

Сопер П. Основы искусства речи. – М., 1992.

Таранов П.С. Искусство риторики. – М., 2001.

Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1989.

Українські прислів'я та приказки. – К., 1984.

Утченко С.Л. Цицерон и его время. – М., 1972.

Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения. – М., 1989.

Хазагеров Г.Г., Лобанов И.Б. Риторика. – Ростов н/Дону, 2004.

Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. – М., 1988.

Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. – М., 1972.

Шведов И.А. Искусство убеждать: Беседы о современном красноречии. – К., 1986.

Шейнов В.П. Искусство убеждать. – М., 2001.

Шепель В.П. Секреты личного общения. – М., 1994.