Реферат: Людмила Степанова

Людмила Степанова,

кандидат педагогічних наук, доцент Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника


Ludmila Stepanova,

Candidate of Pedagogics, senior lecturer, Chair

of Theory and Methods of Elementary
Education, the Precarpathian National
University named after Vasyl Stefanyk


Навчання молодших школярів елементів проектно-технологічної
діяльності на уроках праці в гірській школі


Elements of project-technologic activity in labour training of pupils
of the primary school in conditions of the mountain region


^ The theoretic-methodical approaches for teaching in the primary school the elements of project-technology activity are defined in this article.

Key words: education, theoretic-methodical approaches.


На межі ХХ та ХХІ сторіч у світовому освітньому просторі відбуваються глобальні процеси, які знаходять свій вияв у розвитку ідей технологічної освіти, формуванні концепцій школи життєвої компетентності, створенні засад продуктивної педагогіки, впровадженні інноваційних освітніх технологій тощо. Вони покликані до життя об’єктивними реаліями та потребами сучасного суспільного буття, що зумовлені неперервними, стійкими та стрімкими змінами практично у всіх сферах діяльності людини.

Сучасні освітні парадигми визначають метою не передачу знань, як раніше, а розвиток дитини, досягнення певного рівня компетентностей: соціальних, комунікативних, дослідницьких, професійних, інформаційних, загальнокультурних тощо. Під компетентністю розуміють такий рівень освіченості, який дозволяє людині самостійно і творчо вирішувати завдання теоретичного і практичного характеру в певній сфері життєдіяльності. Вона включає

знання про світ, існуючі в ньому найважливіші зв’язки і залежності; про природу знань, способи їх отримання, передачі в усній і письмовій формах; про методологію дослідницької діяльності, етапи творчої діяльності;

уміння використовувати методи дослідження;

готовність до дослідницької взаємодії з дійсністю.

Вважається, що для успішної побудови кар’єри в умовах ринку праці важливо володіти компетентністю в таких галузях:

використання ресурсів: уміти знаходити, організовувати, планувати, розподіляти матеріальні та людські засоби для досягнення поставлених цілей;

співпраця з іншими людьми: уміти налагоджувати ділове співробітництво;

володіння інформацією: уміти знаходити і використовувати дані, мати системний погляд на речі, розуміти їх комплектний взаємозв’язок;

володіння технологіями: уміти використовувати якомога більше різноманітних способів діяльності.

Наприкінці ХХ століття провідні українські вчені, що займалися проблемами трудової підготовки молоді, очолювані академіком АПН України Д.О.Тхоржевським, розпочали пошуки нових моделей і змісту освіти в цій сфері. У результаті їх досліджень до Базового навчального плану середньої загальноосвітньої школи була включена освітня галузь “Технології”, обґрунтований зміст та розроблений її стандарт [1; 8; 9]. Метою галузі є забезпечення розвитку особистості через ознайомлення учнів із загальними основами сучасного виробництва у процесі залучення школярів до посильної творчої трудової діяльності, конструювання, художньої, сільськогосподарської праці тощо, оволодіння загальнотрудовими уміннями, початковими навичками користування комп’ютером, вивчення елементів технічного креслення, дизайну. Це рішення знаходиться у руслі провідних тенденцій світового освітнього процесу, адже технології визнані вагомою складовою частиною змісту освіти у багатьох країнах світу, зокрема у Великобританії, Німеччині, США, Росії, Ізраїлі, ПАР тощо. Під егідою ЮНЕСКО реалізується “Проект+” за напрямом “Наукова і технологічна грамотність для всіх”, який отримав позитивний резонанс у всьому світі і сприяє виробленню єдиних концептуальних підходів до технологічної освіти назагал [7]. У цьому зв’язку „Технології” слід розглядати як освітню галузь, в основі якої лежить опанування процесом перетворювальної діяльності, спрямованої на вирішення проблем, і використання різних ресурсів для реалізації власних рішень.

Принципова відмінність навчання “Технологіям” від традиційного трудового навчання полягає у новій ціннісно-смисловій спрямованості його освітніх і виховних цілей, в орієнтації на формування технологічної культури особистості. Метою предмета стає розвиток учня як

людини, що вміє приймати обґрунтовані рішення і обирати потрібну стратегію для вирішення проблем, що виникають;

людини, відкритої до змін, що безпосередньо взаємодіє зі світом і відчуває відповідальність за прийняті рішення;

творчої особистості, що володіє і когнітивними навичками, і уміннями практичної роботи з різними матеріалами та інструментами для розробки і виготовлення об’єктів з метою найповнішого задоволення потреб людей.

Всі зазначені якості та уміння найефективніше формуються у процесі здійснення проектної діяльності, однак цьому виду активної взаємодії з дійсністю на уроках праці не приділяється належної уваги, особливо у віддалених сільських та гірських школах.

Аналіз уроків та анкетування учителів початкових класів гірських шкіл Карпатського регіону переконують, що у школі продовжує застосовуватися традиційна методика уроку трудового навчання, відома в дидактиці під назвою пояснювально-ілюстративної. Вона характеризується тим, що вчитель детально роз’яснює учням призначення виробів, порядок їх виготовлення, демонструє всі етапи роботи, а учні копіюють його дії, чітко дотримуючись вказівок, інструкцій.

Невідповідність стану справ у трудовому навчанні школярів запитам соціально-економічного розвитку нашої держави нагально вимагає фундаментальних змін у змісті предмета і способах його реалізації, зокрема у початковій школі, де закладається фундамент для розвитку особистості.

Реалізація задекларованої мети та поставлених для її досягнення завдань безпосередньо залежатиме від дослідження, вибору і впровадження найефективніших підходів та методів, технологій та інструментарію, якими буде озброєний вчитель.

Мета даної публікації – розглянути теоретико-методичні засади використання елементів проектно-технологічної діяльності у трудовому навчанні молодших школярів.

Сьогодні усе більше вчених і практиків вважають за необхідне здійснити перехід від предметно-операційної та конструкторсько-технологічної систем трудового навчання у загальноосвітній школі до проектно-технологічної [2; 3; 4; 5; 6]. Під проектно-технологічною діяльністю розуміють цілеспрямовану „творчу навчально-трудову діяльність, яка передбачає обґрунтування, планування, розроблення конструкції, технології, виготовлення й реалізацію об’єктів проектування. Вона спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних та предметно-перетворювальних знань і вмінь”[2, 11].

Провідним дидактичним засобом у формуванні технологічної культури особистості вчені вважають метод проектів (Коберник О., Сидоренко В., Симоненко В. та ін.). Метод проектів (від грец. – шлях дослідження) – це система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості учня, розвиток його інтелектуальних і фізичних можливостей, вольових якостей і творчих здібностей у процесі створення (від ідеї до втілення її) нових товарів і послуг, що мають суб’єктивну і об’єктивну новизну та практичну значимість, під керівництвом і контролем учителя. Учні навчаються в процесі планування і виконання практичних завдань – проектів, що поступово ускладнюються.

Дидактичні основи впровадження методу проектів були вперше розроблені в кінці ХІХ століття американськими вченими (Д.Снезден, Д.Дьюї, У.Кілпатрік, Е.Коллінгс). Їх ідеї знайшли своїх прихильників та впроваджені у багатьох країнах: Великобританії та Росії, Німеччині та ПАР тощо. Нині в умовах реформування шкільної освіти постала потреба у відродженні методу проектів, адже основні його положення, розроблені зарубіжними і вітчизняними вченими, дозволяють реалізувати діяльнісний підхід у трудовому навчанні учнів та інтеграцію знань і умінь, отримуваних ними під час вивчення різних шкільних дисциплін. Однак теоретичні аспекти застосування методу проектів для початкової ланки освіти спеціально не досліджувались.

Впровадженням свого оригінального бачення методу проектів у практику початкових класів українських шкіл на сучасному етапі займається В.П.Тименко, автор програм, підручників та посібників для вчителів з художньої праці. В художньому проектуванні молодших школярів учений передбачає три взаємопов’язані структурні складові: формування творчого задуму в художній словесній формі; графічне зображення проектного зразка; виготовлення пошукового макета з різних матеріалів. Однак проведений аналіз засвідчує, що ці етапи співвідносяться з етапами прояву творчої уяви у художньому конструюванні і відображають логіку образотворення, а не створення (проектування) матеріального продукту в цілому. Тому даний методичний підхід цілком виправданий в іншій освітній галузі – «Мистецтво».

Метою залучення молодших школярів до проектно-технологічної діяльності є сприяння розвитку творчих рис особистості: допитливості, гнучкості мислення, здібності до оцінки, бачення проблеми, здатності до передбачення, до глибокого розуміння причинно-наслідкових зв’язків тощо.

Головним завданням включення учнів початкових класів у проектно-технологічну діяльність є пропедевтична робота з практичного опанування ними алгоритмом перетворювальної діяльності, який включає в себе два основні компоненти – процес проектування і процес виготовлення виробу. Акцент із навчання виконанню конкретних технологічних операцій ручної праці переноситься на опанування способами проектування, прийомами створення потрібних дитині чи найближчому оточенню предметів. На прикладі доступних для вивчення базових технологій і способів праці учні засвоюють узагальнені підходи до її організації у всіх ланках проектно-технологічного ланцюга – від ідеї до її реалізації у моделі, виробі (продукті праці).

Процес пошуку рішення стає більш важливим, ніж сам результат. На передній план виходять комплекси умінь розумової праці: виявляти потреби, висувати ідеї, відстоювати їх, знаходити інформацію, ресурси, планувати роботу, розподіляти доручення у товаристві співробітників тощо. Однак при цьому дуже важливо домагатись якісного виконання задуманого, не ставитись зневажливо до виконання конкретних технологічних операцій, не гребувати трудовими традиціями, секретами майстерності, здобутими попередніми поколіннями.

Інтегративною основою для розробки змісту проектно-технологічної діяльності молодших школярів є інваріантна структура такої діяльності, яка включає наступні етапи:

Виявлення потреби (обслідується конкретна ситуація, з’ясовується певна суперечність, актуалізуються відчуття необхідності у продуктах, послугах, діях).

Коротке формулювання завдання (учні стисло і просто описують ситуацію і мету проекту).

Дослідження і аналіз (метою дослідження є глибоке усвідомлення потреби клієнта, пошук аналогів на ринку, розуміння технологічних процесів у промисловості, пошук можливих способів виробництва у шкільних умовах, виявлення доступних матеріалів та обладнання).

Створення специфікації (учні визначають детальний перелік критеріїв, яким повинен відповідати виріб, щоб бути якісним, які вимоги має задовольняти).

Вироблення ідей (учні висувають найрізноманітніші ідеї щодо різних варіантів реалізації задуму, подають якомога більше ескізів з коментарями, не витрачаючи багато часу на їх критичний аналіз).

Вибір кращої ідеї (представлені ідеї мають бути оцінені з точки зору критеріїв, визначених у специфікації виробу і обрана найбільш відповідна).

Опрацювання обраної ідеї і розробка технологічної документації (шляхом міркувань, досліджень, експериментування приймаються рішення і оформляються креслення, рецепти, ескізи, плани, моделюються результати).

Виготовлення виробу (учні набувають необхідних умінь і навичок для виготовлення того, що розроблено в ідеальній формі).

Перевірка і оцінювання (вироби учнів випробовуються і оцінюються ними у відповідності з дизайн-специфікацією, залучаються експертні оцінки ззовні, виробляються пропозиції з удосконалення виробу; оцінюючи процес проектування і виготовлення виробу, учні мають виявити, наскільки ефективно вони використовували свій час, чому були успішними на конкретних етапах, як вдосконалити свою працю).

Виготовлення виробу є одним з найважливіших етапів технологічної діяльності. На нього відводиться до 50% навчального часу. Але саме в комплексі з усіма іншими етапами він дозволяє формувати творчу особистість, здатну відповідати запитам сучасного суспільства.

За логікою розгортання вказаних етапів розробляються спеціальні вправи і завдання для молодших школярів, а згодом і будується вся навчальна діяльність учнів.

Застосовуючи в навчально-виховному процесі уроків праці елементи проектно-технологічної системи в умовах гірського регіону, треба поступово відмовлятися від того, щоб пропонувати дітям трудові завдання в готовому вигляді, нав’язувати зразки виробів з програм, календарних планів, підручників, які не перебувають у сфері актуальних потреб учнів. Слід домагатися пошуку, усвідомлення і висунення мети майбутньої трудової діяльності самими учнями, а для цього можна запропонувати поспостерігати за навколишнім світом, оточуючими людьми, діями найближчої рідні, традиційними господарськими справами, виявити суперечності, недоліки, які учні могли б власними зусиллями подолати, з’ясувати потреби у певних виробах чи справах, послугах, які могли б задовольнити.

Будуючи урок трудового навчання на засадах проектно-технологічного підходу, ні в якому разі не можна починати його з обладнання робочих місць учнів, бо необхідні для виготовлення проектованого виробу ресурси (матеріали, інструменти, пристрої, кількість працівників, тощо) учні мають усвідомлено обрати в результаті обдумування, пошуку рішення, дослідження властивостей матеріалу, експериментування тощо. Якщо вчитель замість школярів виконує цю аналітичну роботу, втрачається важливий розвивальний потенціал перетворювальної діяльності, її інтелектуальний компонент залишається не освоєний дітьми.

Загалом діяльність молодших школярів при виконанні проектів має відповідати загальній структурі проектування і повинна включати його основні етапи: організаційно-дослідницький, конструкторський, технологічний, презентаційно-оцінний.

На організаційно-дослідницькому етапі формується мотивація і з’ясовується орієнтувальна основа дій:

визначається потреба,

формулюється тема завдання,

усвідомлюються і обґрунтовуються можливі способи виробництва,

виявляються доступні ресурси,

обслідується ринок послуг, інформаційні джерела,

формулюються вимоги до майбутнього виробу.

На конструкторському етапі йде

активний пошук ідей для оптимального вирішення завдання на основі відомих методів і прийомів творчої діяльності,

проведення експериментів,

вибір найбільш раціональної ідеї,

її документальна розробка.

На технологічному етапі відбувається реалізація проекту в матеріальній формі – створюється реальний об’єкт.

На презентаційно-оцінному етапі проходить

аналіз виконаної роботи,

самооцінка якості і процесу проектування,

розрахунок економічних затрат,

захист-презентація,

реклама продукту.

Впровадження методу проектів змінює роль учителя. Для нього стають важливими:

уміння відчути потреби дітей, вибрати і запропонувати учням найцікавіші і практично значущі теми для проектів;

володіння достатнім арсеналом дослідницьких, пошукових методів, уміння організовувати самостійну роботу учнів;

орієнтація на пріоритет різноманітних форм організації діяльності учнів (пари, групи, бригади, конвеєр).

Учитель займає позицію лідера, але не домінуючу, грає роль учасника навчального процесу, який будується як діалог, як збагачення особистісного досвіду. Тому важливо володіти мистецтвом комунікації, ведення дискусії, не нав’язувати свою точку зору, уміти встановлювати і підтримувати позитивний емоційний настрій.

Ще дуже важливо орієнтуватися в джерелах інформації, аудіовізуальних засобах, володіти комп’ютерною технологією. В умовах гірського регіону слід сформувати банк навчально-пізнавальних джерел (довідники, енциклопедії, дидактичні матеріали, технологічні картки, профільні періодичні видання тощо) для самостійної пошукової діяльності учнів.

Особливістю залучення дітей молодшого шкільного віку до проектно-технологічної діяльності є зміна позицій учасників освітнього процесу, можливість інтеграції з іншими навчальними предметами та застосування ігрових форм організації діяльності. І вчителі, і молодші школярі при проектуванні повинні будуть вийти зі звичного дидактичного середовища, в якому були пояснення-інструкції, показ зразка дії, робота за зразком на рівні простого відтворення. Разом з тим вони стикаються з завданнями, в яких відсутнє єдине правильне рішення, а це ламає стереотипи, заставляє думати, творити, а вчителя – набувати методичної компетентності вищого порядку. Проектна діяльність є тією якісною основою, яка реалізує гуманістичний підхід до навчання, оскільки сприяє формуванню творчої особистості, діяльність якої вже в цьому віці спрямована на впровадження власних ідей, перетворення навколишнього середовища, виходячи з усвідомлених потреб на основі своїх можливостей.

В опануванні елементами проектно-технологічної діяльності велике значення мають знання і уміння, які формуються в учнів молодшого шкільного віку в процесі виконання ними спеціальних пропедевтичних вправ, тренувальних завдань і їх використання під час виконання творчих проектів.

Залучення молодших школярів до проектно-технологічної діяльності дозволяє реалізувати особистісно орієнтований підхід у навчанні, формувати креативні, загальнотрудові, комунікативні компетентності, удосконалювати в цілому підготовку до реалій сучасного життя.

Література
1. Дідух В., Левченко Г., Сидоренко В., Терещук Б., Тхоржевський Д. Тезаурус стандарту “Трудового навчання”//Трудова підготовка в закладах освіти. - 1998. - № 1.- С.2-7.

2. Коберник О. Проектно-технологічна система трудового навчання // Трудова підготов­ка в закладах освіти. - 2003. - №4. - С. 8-12.

3. Котелянець Н.В. Проектний метод навчання молодших школярів//Рідна школа.-2001.-№10.-С. 47-48.

4. Павлова М.Б., Питт Д. Образовательная область Технология: Теоретические подходы и методические рекомендации.-Йорк.-1997.-86 с.

5. Сидоренко В. Нові орієнтири реформування трудового навчання в загальноосвітній школі//Трудова підготовка в закладах освіти.-2003.-№1.-С.7-11.

6. Сидоренко В. Проектно-технологічний підхід як основа оновлення змісту трудового навчання школярів//Трудова підготовка в закладах освіти.-2004.-№1.- С. 2-4.

7. Технологическое образование и ХХІ век // Контакт: Международный бюллетень ЮНЕСКО по научно-техническому и экологическому образованию.- Том ХХIV, №4, 1999.-С.1-11.

8. Тименко В.П. Освітня галузь “Технології”: стан і перспективи розвитку// Школа першого ступеня: теорія і практика: Зб. наук. праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Випуск 7. – Переяслав-Хмельницький, 2003.-С. 99-104.

9. Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. 4-е вид., переробл. і доповн. Ч.1. Теорія трудового навчання.- К.:РННЦ “ДІНІТ”, 2000.- 248 с.