Реферат: Понятие прав и свобод человека
ДИПЛОМАТИЧЕСКАЯ АКАДЕМИЯ ПРИ
МИНИСТЕРСТВЕ ИНОСТРАННЫХ ДЕЛ УКРАИНЫ
/>/>Реферат
Понятие прав и свобод человека
Слушателя 1го курсафакультета международного права Хара Александра Васильевича
Киев 1998
/>/>/>СодержаниеСодержание… 2
История идеи прав и свобод человека… 3
Концепции основных прав… 4
Поколения прав человека… 4
Характеристика основных прав… 5
Источники основных прав… 5
Системы регулирования основных прав… 6
Система основных прав в Украине… 6
Личные права… 7
Политические права… 9
Социальные права… 11
Гарантии основных прав… 12
Система защиты основных прав… 13
Список литературы… 14
/>/>/>История идеи прав и свободчеловека
Зарождение идеи прав человека возникает в V — IV вв. до н.э. в древних полисах (Афинах, Риме), проявление принципа гражданства былокрупным шагом на пути движения к прогрессу и свободе. Неравномерностьраспределения прав между различными классовыми структурами было неизбежнойчастью для тех этапов развития общества. Каждая новая ступень добавляла новыекачества правам человека, распространяла их на все более широкий кругсубъектов. Происходило это не стихийно, а в результате постоянной борьбы и втечении долгого периода времени. Права человека — сложное, многомерное явление,в значительной мере зависящее от генезиса правовых норм (в которых онисформулированы). Появившись сначала, как мононорма, позднее трансформировалосьв норму права. Большой вклад в развитие гражданских прав и свобод, черезсовершенствование норм права, внесли римляне.
В период средневековья свобода была крайне ограничена т.к.феодальное общество — общество всеобщей зависимости. Но уже были попыткиограничения прав монархов н.п. в Англии в 1215 г. была принята “ВеликаяХартия Вольностей”. Согласно хартии ограничивался произвол королевскихчиновников, судьями выбирались знающие законы люди, наказание применялось ксвободному человеку только по закону и по законному приговору равных. Уже в1628 г. “Петиция о праве” возлагала на короля определенные обязанностипо защите прав поданных. Дальнейшим шагом на пути обеспечения прав человекаявился “Хабеас корпус акт” 1679 г., который ввел понятие “надлежащейпроцедуры”, установил гарантии неприкосновенности личности, презумпциюневиновности. “Биль о правах” (1689 г.) — как компромисс междубуржуазией и правящими кругами, установил значительную роль парламенту,запрещал без его согласия отменять законы .
Дальнейшее развитие идеи прав человека происходило в США.Большое влияние имела теория естественного права Томаса Пейна и Джефферсона. “Декларацияправ Вирджинии” 1776г. провозгласила: ”Все люди по природе являются вравной степени свободными и независимыми и обладают определенным врожденнымиправами, коих они — при вступлении в общественное состояние — не могут лишитьсебя и своих потомков каким- либо соглашением, а именно: правом на жизнь исвободу на стремление к счастью и безопасности и их приобретение.” В 1789г. были предложены 10 первых поправок к Конституции США, в которых закреплялсяперечень прав и свобод.
Идеи Руссо, Гроция, Локка, Монтескье стали мощным факторомВеликой Французской Революции, а так же дальнейшее развитие идей прав человека,яркий тому пример — “Декларация прав человека и гражданина” 1789 г.
Современное воплощение идей прав человека представлено в “Всеобщейдекларации прав человека” (1948 г.), “Международном пакте о гражданскихи политических правах” (1976 г.), “Международном пакте об экономических,социальных и культурных правах” (1976 г.).
/>/>/>/>/>Концепции основных правСуществует две противоположные концепции:
I. Теория природных (неотъемлемых) праврассматривает публичные свободы как природные и неотъемные, даже тогдакогда действуют в отношениях с властью.
Аргументы:
q Основные права приобретаются человеком фактично, по фактулюдского существа (при рождении),
q Таким образом эти права являются природными и не зависят отгосударства (и даже противостоят ему); выступают как фактор, которыйгосударство должно признавать и уважать,
q Основные права — праваавтономии индивида в государственно- организованном обществе. Автономияиндивида в отношениях с властью.
II. Теория предоставленных прав. Основные правасуществуют всегда в юридической форме, а право — форма выполнения власти, дажеосновные права сами по себе являются аспектами воплощения государственнойвласти. Эти права наделяются государством индивиду, а поскольку это так, то иограничиваются государством, т.к. нет абсолютных прав. Государство наделяетиндивида правами в соответствии со своими реальными возможностями, поэтому вразличных государствах основные права не повторные (специфические).
/>/>/>Поколения прав человекаОсновные фундаментальные права и вытекающие из нихиные права и свободы обеспечивают различные сферы жизни человека: личную,политическую, социальную, экономическую, кулбтурную. Эти права различаются нетолько по структуре, но и по времени возникновения.
Первое поколение прав человека— либеральные ценности, которые были сформулированы в процессе буржуазнойреволюции, а позже закреплены и расширены в демократических государствах. Этотакие права как: право на свободу мысли, совести и религии, право каждогогражданина участвовать в управлении государством, право на равенство передзаконом, право на жизнь, свободу и безопасность личности, право на свободу отпроизвольного ареста, задержания или изгнания, право на гласное и законноерассмотрение дела судом. Эти права реализуют негативную свободу и обязываютгосударство не вмешиваться в сферы, регулируемые данными правами.
Второе поколение прав человека— права сформулированные в процессе борьбы человека за улучшение своегоэкономического положения, за повышение культурного статуса (позитивные права).К данным правам относятся: право на труд и свободный выбор работы, насоциальное обеспечение, на отдых и досуг, на защиту материнства и детства, наобразование.
Третье поколение прав человека— право сформулированное после Второй мировой войны и включает в себя: право намир, на здоровую окружающую среду и социальное и экономическое развитиепринадлежит каждому человеку и каждому народу.
/>/>/>/>/>Характеристика основных правОсновные права как публичные свободы противостоят частнымправам, всегда имеют публично- правовой характер. Выполняются в прямыхотношениях с государством (выборы) или опосредованно (право на труд).
Любая свобода индивида в системе публичной властипроявляется юридически как его право, как право на определенную свободу. Этаюридическая сторона не всегда отвечает бытующей традиции. Свобода понимаетсяисключительно как право. По смыслу такие индивидуальные свободы выступаютдвойственно:
1. Праваиндивида (физической неприкосновенности),
2. Как правона определенную свободу (свобода слова).
Основные права как и публичные свободы неограничиваемые. Способами ограничения публичных свобод выступают выступает самаюридическая форма их существования. Публичные свободы являются объектомправовой регламентации. Субъектом основных прав и свобод является индивид,однако в определенном качестве (гражданин, иностранец, лицо без гражданства).
К вопросу об коллективных правах. В общем подходе есть двааспекта:
Гражданин выступает как индивид, но это право он можетреализовывать коллективно (право на манифестацию). Право реализуют коллективноно оно являются индивидуальным правом.
Гражданин выступает субъектом основных прав и свобод врамках определенных конституционным правом социальных групп (меньшинства).
Практика государств не определяет за меньшинствами качествсубъекта соответствующих прав меньшинств (юридический термин — носитель).
/>/>/>/>/>/>/>Источникиосновных правСовременное положение международного и национальногоправопорядка предусматривает законодательное регулирование основных прав каксуверенное право отдельных государств. Каждое государство через национальноезаконодательство регулирует признание, закрепление, объемы и порядок реализацииосновных прав. На уровне национального законодательства это:
1. Национальныедекларации про права человека и гражданина (национальный стандартмеждународного законодательства).
2. Конституциягосударства.
В Украине в 1993 г. был разработан проект, но так как он былне лучше “Декларации прав человека” (1948 г.), то он не был принят. ВРоссии такая декларация существует как отдельная норма.
Закрепление прав в Конституции имеет не слишком большоезначение, важнее каким актом является Конституция. Если Конституция нормативнаят.е. прямого действия, то для защиты этих прав можно непосредственно ееиспользовать.
В тех государствах, в которых Конституция является непрямого действия Законом, основные права закреплены в законодательных таподзаконных актах.
Среди источников основных прав и международные документы:
1. УставООН (ряд принципиальных положений),
2. Общаядекларация прав человека (1948г. Рассматривается как трактовка положенийУстава ООН),
3. Пакты “проправа человека”, “про политические и гражданские права” (1946г.), “проэкономические и социально- культурные права” (1946 г.) — как международныйстандарт (Украина ратифицировала оба).
4. Европейскаяконвенция прав человека (1956г.) (как основная для Европейскогосодружества).
/>/>/>/>/>/>/>/>Системы регулирования основныхправВ современных условиях существует две системы регулированияосновных прав:
1. Англо- американская система, которая базируетсяна принципе ultravires — запретительный тип (все что не запрещенозаконом — разрешено). Конституционное право в этих государствах все вниманиеуделяет не каталогу основных прав и их выполнению, а гарантиям основных прав.Особенно организационным и процессуальным, которые являются основным способом вКонституционном регулировании основных прав, но эта система не идеальна, отсюдав некоторых государствах отмечена формализация (запись в каталог) основных прав(Канада приняла Конституцию в 1982 г.).
2. Система используемая в Европе и другихгосударствах. Предполагается Конституционное определение основных прав.Основная идея в том, что основное право нельзя доказать ссылаясь только назапрет, необходимо найти доказательство позитивного признания права. Основноеправо существует в двух ипостасях:
q Норма права (источник),
q Субъективное право, вытекающее из нормы права.
/>/>/>/>/>/>/>Системаосновных прав в УкраинеКонституция 1996 г. написана в традицииконтинентальной европейской традиции (записаны все категории основных прав,которыми пользуются граждане). В основе Конституции Украины лежат обе теорииосновных прав (теория естественного права, теория наданных прав). Конституциязакрепляет такие принципы:
1. Свобода и равенство людей (ст.21), “Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності таправах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними”.
2. Неотъемлемость и неприкосновенность прав (ст.21),
3. Взаимосвязь прав и обязанностей (ст.23), “Кожна людина має право на вільний розвитоксвоєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей,та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічнийрозвиток її особистості.”
4. Равенство основных прав граждан исамих граждан (ст.24), “Громадяни мають рівні конституційні права ісвободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень заознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання,за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній ікультурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці тавинагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок,встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливістьпоєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральноюпідтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток таінших пільг вагітним жінкам і матерям”.
Основные права не являются исключительными и не могут бытьотменены (ст.22) или ограничены (кроме предусмотренных ст.64).
Статья 22. “Права і свободилюдини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційніправа і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Приприйнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаєтьсязвуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод”.
Статья 64. “Конституційні права і свободи людини ігромадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених КонституцієюУкраїни.
В умовах воєнногоабо надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свободіз зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права ісвободи, передбаченіСтаттями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57,58, 9, 60, 61, 62, 63 Конституції”.
Система основных прав отображает международную практику. Всеправа закрепленные в Конституции Украины делятся на личные, политические,социально- экономические.
/>/>/>Личные праваЛичные права — этовозможности человека, ограждающие от незаконного и нежелательного вмешательствав его личную жизнь и внутренний мир, признанные обеспечить существование,своеобразие и автономию личности.
q право на жизнь (ст.27) “Кожна людина маєневід'ємне право на життя.
Ніхто не може бути свавільно позбавленийжиття. Обов'язок держави — захищати життя людини.
Кожен має право захищати своє життя іздоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань”.
q право чести и достоинства(ст.28) “Кожен має право на повагу дойого гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню,жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чипокаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бутипіддана медичним, науковим чи іншим дослідам”.
q право на личную безопасность(ст.29) “Кожна людина має право на свободу та особистунедоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматисяпід вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та впорядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігтизлочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можутьзастосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід,обгрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин змоменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання підвартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бутиневідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його правата надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто такористуватися правовою допомогою захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який часоскаржити в суді своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бутинегайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого”.
q неприкосновенность жилища(ст.30) “Кожному гарантуєтьсянедоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншоговолодіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованимрішенням суду.
Уневідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи збезпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину,можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншоговолодіння особи, проведення в них огляду і обшуку ”.
q тайна переписки, телефонныхразговоров (ст.31) “Кожномугарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншоїкореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках,передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під часрозслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформаціюнеможливо”.
q право неприкосновенности семейнойжизни (ст.32) “Ніхто неможе зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків,передбачених Конституцією України.
Недопускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційноїінформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише вінтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Кожний громадянин має право знайомитися ворганах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах іорганізаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеноюзаконом таємницею.
Кожному гарантується судовий захист праваспростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та прававимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодуванняматеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використаннямта поширенням такої недостовірної інформації ”.
q свобода передвижения(ст.33)“Кожному, хто на законних підставах перебуває натериторії України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місцяпроживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, яківстановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права вбудь-який час повернутися в Україну ”.
q право на труд (ст.43) “Кожен має право на працю, що включаєможливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на якувільно погоджується.
Державастворює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівніможливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програмипрофесійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповіднодо суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється.Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова)служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншимрішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Кожен має право на належні, безпечні і здоровіумови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Використання праці жінок і неповнолітніх нанебезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
Громадянам гарантується захист від незаконногозвільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди запрацю захищається законом”.
q право отказа от показаний на членовсемьи (ст.63) “Особа не несе відповідальності за відмову даватипоказання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло якихвизначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право назахист.
Засудженийкористується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, яківизначені законом і встановлені вироком суду”.
/>/>/>Политические праваПолитические права— это возможности человека в государственной и общественно- политической жизни,обеспечивающее его политическое самоопределение и свободу, участие в управлениегосударством и обществом.
q свобода передвижения(ст.33) “Кожному,хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свободапересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територіюУкраїни, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин Українине може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну”.
q свобода мысли, слова(ст.34) “Кожномугарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядіві переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати,використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — насвій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене закономв інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадськогопорядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'янаселення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобіганнярозголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтриманняавторитету і неупередженості правосуддя”.
q свобода мировоззрения ивероисповедания (ст.35) “Кожен має право на свободу світогляду івіросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або несповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективнорелігійні культи і ритуальні обряди, вести релігій у діяльність.
Здійснення цього права може бути обмеженезаконом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральностінаселення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремленівід держави, а школа — від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державоюяк обов'язкова.
Ніхто не може бути увільнений від своїхобов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивамирелігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечитьрелігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бутизамінене альтернативною (невійськовою) службою”.
q свобода политических объединений(ст.36) “ГромадяниУкраїни мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадськіорганізації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволенняполітичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за виняткомобмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадськогопорядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Політичні партії в Україні сприяють формуваннюі вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членамиполітичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства уполітичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законамиУкраїни.
Громадяни мають право на участь у професійнихспілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав таінтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднуютьгромадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності.Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільноговибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодочленства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією ізаконами України.
Ніхто не може бути примушений до вступу вбудь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чиненалежність до політичних партій або громадських організацій.
Усі об'єднання громадян рівні перед законом”.
q разрешение деятельности партий(ст.37) “Утворенняі діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі абодії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційноголаду насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісностідержави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропагандувійни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі,посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються.
Політичні партії та громадські організації неможуть мати воєнізованих формувань.
Не допускається створення і діяльністьорганізаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової владиі виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а такожна державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установахі організаціях.
Заборона діяльності об'єднань громадянздійснюється лише в судовому порядку”.
q право принятия участия в управлениигосударством (ст.38) “Громадяни мають право брати участь в управліннідержавними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обиратиі бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Громадяни користуються рівним правом доступудо державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування”.
q право митингов, собраний(ст.39) “Громадянимають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи ідемонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої владичи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права можевстановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національноїбезпеки та громадського порядку — з метою запобігання заворушенням чи злочинам,для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей”.
q право обращений в органы власти(ст.40) “Усімають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особистозвертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування тапосадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення ідати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк”.
/>/>/>/>/>/>/>/>/>Социальные праваСоциальные права —это возможности личности в сфере производства и распределения материальныхблаг.
q право на отдых (ст.45) “Кожен, хто працює,має право на відпочинок.
Це право забезпечується наданням днівщотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленнямскороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченоїтривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу,мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні тасвяткові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом”.
q социальную защиту (ст.46) “Громадяни маютьправо на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної,часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттяз незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках,передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковимдержавним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян,підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерелсоціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватнихзакладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат тадопомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, ненижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом”.
q жилплощадь (ст.47) “Кожен має право нажитло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудуватижитло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціальногозахисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядуваннябезоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Ніхто не може бути примусово позбавлений житлаінакше як на підставі закону за рішенням суду”.
q достойный жизненный уровень(ст.48) “Коженмає право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включаєдостатнє харчування, одяг, житло”.
q охрану здоровья, медицинскую помощь истрахование (ст.49,50) “Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогута медичне страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державнимфінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних іоздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного ідоступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних ікомунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно;існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Держава сприяє розвиткові лікувальних закладівусіх форм власності.
Держава дбає про розвиток фізичної культури іспорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Кожен має право на безпечне для життя іздоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу доінформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту,а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена”.
q на семейную жизнь (ст.51,52) “Шлюбгрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Кожен із подружжя має рівні права і обов'язкиу шлюбі та сім'ї.
Батьки зобов'язані утримувати дітей до їхповноліття.
Повнолітні діти зобов'язані піклуватися просвоїх непрацездатних батьків.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківствоохороняються державою.
Діти рівні у своїх правах незалежно відпоходження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Будь-яке насильство над дитиною та їїексплуатація переслідуються за законом.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей,позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочуєі підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей”.
/>/>/>Гарантии основных прав1. Институциональные. Конституционные основы такиекак принцип социального государства (ст.1), суверенитет (ст.2), гуманистическоеоснование государства (ст.3), разделение ветвей власти (ст.6), местноесамоуправление (ст.7), ограничение государственного вмешательства (политическоемногообразие отсутствие идеологии и цензуры (ст.15), сохранение генофонда(ст.16), защита суверенитета и целостности, экономической и информационнойбезопасности, вооруженные силы не могут быть использованы для ограничения прави свобод граждан (ст.17).
2. Организационные. Судовая система (ст.124),орган конституционной юрисдикции (ст.147), омбудсман[1](ст.101), прокуратура (ст.121), система правоохранительных органов, президент(ст.102).
3. Процессуальные. Верховенство закона Украины,публичность законодательных актов (ст. 57), закон обратной силы не имеет(ст.58), судовое рассмотрение жалоб (ст.8, 55, 124), правовая помощь (ст.59),свобода от выполнения явно преступных приказов (ст.60, 61), презумпцияневиновности (ст.62), свобода от дачи показаний против родственников (ст.63),возмещение ущерба (ст.56).
4. Стандарты жизни. (ст.48), пенсия (ст.46),социальная защита (ст.47), медицинская помощь (ст.49), информационноеобеспечение (ст.50), образование (ст.53), право на труд (ст.36, 42, 43, 46).
/>/>/>/>/>Система защиты основных прав1. Судовая защита. Общая юрисдикция (ст.8, 124),конституционный суд (ст.150, ст.43 “Закона оКонституционном суде”), парламентская защита черезомбудсмана и комитеты, прокурорская защита (ст.121, §9 переходного положенияКонституции Украины), международно- правовая защита (ст.55) в соответствии сст. 26 Европейской конвенции прав человека.
2. Политико- правовая защита. Защита прав черезобращение в суды, Верховную Раду, международные суды или любым другим законнымспособом (ст.55).
/>/>/>Список литературы
1. Конспектлекций по “Теории Сравнительного Конституционного Права”, П.Ф. Мартыненко, 1998.
2. Общаятеория прав. Е.А. Лукашева, М., 1996.
3. Теориягосударства и права. М.Н. Марченко, М., 1997.
4. Европейскаяконвенция о правах человека и Европейская социальная хартия. Д. Гомьен, Д.Харрис, Л. Зевак, М., 1998.
Copyright © by Alexander Khara
2:465/164@FidoNet
niten@xoommail.com