Сочинение: Моральні принципи і моральні мотиви

Моральні принципи і моральні мотиви.

Зміст

Вступ. 3

1. Поняття«Моральної діяльності» в етиці 4

2.Структура вчинку в етичному аналізі 5

3.Залежність мотивів від потреб в моральній діяльності 6

4.Проблема можливості автономного існування моральних мотивів. 7

5.Прагнення до позитивних емоцій і уникнення негативних емоцій як дві можливіпідстави етичної мотивації 8

6.«Уявне благодіяння», або способи раціонального пояснення моральноїповедінки  9

Висновок. 12

Список використаноїлітератури. 13

Вступ

Багатьма авторами відзнається, що сучаснапсихологія і філософія безпідставно віддалилися один від одного, стали дужевузько спеціалізованими і багато в чому навіть протиборчими науками. А могли бзбагачувати один одного: психологія філософію – практичними дослідженнями,результатами експериментів і тому подібне, а філософія психологію – ціннимиметодичними рекомендаціями, теоретичними питаннями, дилемами, — з тим, щобкраще розібратися, що таке людина.

Проблема моральних мотивів поведінки – одна зтаких суміжних проблемних областей, які могли б значно прояснитися, якщофілософія (в даному випадку етика) і психологія об'єднали б свої зусилля.

Мета даної роботи – перерахувати проблеми,пов'язані з моральними мотивами, і освітити що існують в етиці і психологіїточки зору на них.

1. Поняття «Моральної діяльності»в етиці

Мораль в історії філософії розглядуваласяголовним чином як моральна свідомість. Але її можна розглядувати і як сторону,характеристику, властивість практичної діяльності людини в суспільстві. А С.Ф.Анісимов говорить про мораль навіть як про вид суспільної поведінки людей. Цедосить спірна думка. Так, А.В. Разін вважає, що «вона (мораль) не здатнаіснувати як незалежний від інших засобів соціальної регуляції феномен».

Залежно від уявлення про ступінь приматуморалі в регуляції поведінки особи поняття «Моральна діяльність»можна вживати в двох сенсах: вузькому і широкому.

У першому сенсі моральну діяльністьрозглядував І. Кант – як особливий рід людської діяльності, мотивований чистоморальними, і ніякими іншими, спонуками, імперативами. Якщо людина говорить, щопоступає так, а не інакше, тому що вчинити інакше йому не дозволяє совість, тов цьому випадку, по Канту, ми маємо справу з чистою моральною мотивацієюповедінки.

Що стосується широкого сенсу моральноїдіяльності, то мораль в нім розуміється як специфічна властивість всякоїлюдської діяльності, поведінки людей, якими б іншими безпосередніми мотивамивони не стимулювалися. Тут слід сказати, що поведінкою в етиці називають невсяку діяльність людини, а лише «свідому, в умовах свободи вибору… іпритому ще в більш специфічному і вузькому сенсі – під кутом зору моральноїякості дій».

Іншими словами, поведінка в етиці складаєтьсяне з дій-операцій, а з дій-вчинків. Перша категорія включає позаморальні, непідлягаючі моральній оцінці дії. Коли людина приймає їжу або спить, — все цедії-операції, оскільки вони природні для всіх і ніяк не співвідносяться зкатегоріями добра і зла. «Студент п'є». У цій пропозиції немаєінформації про моральні якості дії або самого студента, оскільки у будь-якоїлюдини періодично виникає спрага. Якщо ж «студент п'є пиво», та ще«на лекції», то таке додавання додає дії негативний відтінок,оскільки розпивання пива молоддю взагалі досить сумнівно з моральної точкизору, а вже в учбовий час – тим більше аморально. В центрі розгляду такої діївиявляється не факт або спосіб його здійснення, а його моральна якість. Томустудент в описаній ситуації зробив не просто операцію, а вчинок. «Вчинок єдію, що має ціннісне значення і тому збуджуюче до себе те або інше, позитивнеабо негативне відношення, реакцію схвалення або засудження». До цьоговизначення треба додати, що вчинок може і не бути дією-операцією, він може бутивідсутністю дії. Наприклад, бездіяльність людини, коли в його силах допомогтиіншому, — це теж вчинок, причому негативний з погляду етики.

2. Структура вчинку в етичномуаналізі

У приватних науках, які цікавляться людськоюповедінкою, (педагогіці, соціології, кримінології і ін.) воно розглядується невзагалі, повністю (як в етології, або – ширше – в психології), а тільки в тійчастці, поняття про яку може допомогти вирішити конкретні завдання, що стоятьперед цими науками. Тому і засоби аналізу в різних науках розрізнятимуться, іструктура одного і того ж об'єкту (людської поведінки) представлятиметьсяпо-різному. У зв'язку з цим в структурі вчинку різні дисципліни можуть виділятизовнішні стимули, внутрішні спонуки, мету, боротьбу мотивів, ухвалення рішення,дію, результат, оцінку. У етичному ж аналізі досить взяти до уваги лише триелементи вчинку: мотив, результат і умови здійснення вчинку, — а такожвзаємозв'язки між цими трьома елементами. «Вчинок з рівною підставою можназрозуміти як суб'єктивно мотивований результат і як об'єктивно реалізованиймотив». Інакше кажучи, мотив суб'єктивний, результат об'єктивний. Умови жможуть бути і суб'єктивними, і об'єктивними.

Що стосується об'єктивності результату, тодеякі дослідники (наприклад, Б.О. Николаїчев) розводять поняття результатунаочного і результату морального. Останній є моральною цінністю вчинку вцілому. Наприклад, коли селянин дарма допоміг сусідові розпиляти дрова –наочний результат безумовно позитивний. А якщо з'ясовується, що ця людинанадала «безвідплатну» допомогу, в таємниці сподіваючись отримати заце пляшку горілки, то можна говорити про невисоку цінність отриманогоморального результату.

3. Залежність мотивів від потреб вморальній діяльності

Мотив (від лат. movere – приводити в рух,штовхати) – гіпотетичний конструкт, і ця його невизначеність, недоказовністьдає можливість для усіляких спекуляцій з використанням терміну. У різних наукахйого значення можуть значно розрізнятися. «Подібно до того, як немає і неможе бути філософського, фізичного або біологічного визначення матерії, — пишеА.Г. Спіркин в своїй роботі „Свідомість і самосвідомість“, — так самоне може бути філософсько-психологічного і разом з цим, наприклад,психіатричного або юридичного визначення свідомості» Н.Г. Іванов поширюєце порівняння і на мотив: "… Мотив як двигун поведінки має єдиний змістстосовно тієї, що будь-якій вивчає це явище науці". Якщо прийняти цю точкузору, то моральний мотив, як і мотив утамувати жагу, мотив подивитися цікавийфільм, є різновидом мотиву як психічного феномену і підкоряється тим жезаконам, по яких формуються і інші мотиви.

Загальновизнано, що мотив як спонука – цеджерело дії, що його породжує. Полеміка йде про те, де знаходиться той витік, зякого виходить спонука.

Класичне визначення мотиву: мотив є предметпотреби. Деякі психологи визначають його також як опредмечену потребу.

Потреба – це полягання потреби в об'єктивнихумовах, предметах, об'єктах, без яких неможливі розвиток і існування жвавихорганізмів, їх життєдіяльність. Потреба – джерело активності людини.

4. Проблема можливості автономногоіснування моральних мотивів

Чи можна розглядувати моральний мотив позазв'язком з іншими мотивами в мотивації вчинку? Чи може моральний мотивфункціонувати окремо від інших мотивів?

Як відзначає Ю.Б. Гіппенрейтер, зазвичай діїлюдини спонукають відразу декількома мотивами: «Полімотівованість людськихдій – типове явище». Дослідник наводить приклад: людина може працюватиради високої якості результату, але попутно задовольняти і інші мотиви:соціального визнання, матеріальної винагороди і ін. Правда, не всі мотивиоднієї діяльності рівнозначні. Як правило, один з них головний, інші –другорядні. Головний мотив називається таким, що веде, або домінуючим (уфілософській літературі) мотивом, другорядні – мотивами-стимулами: вони нестільки ініціюють, скільки додатково стимулюють дану діяльність.

Як вважає Ю.А. Шрейдер, «етика – церозділ філософії, що вивчає феномен моралі. Цей феномен грає важливу роль влюдській поведінці, співвідносивши його з орієнтирами, що виходять за межібезпосередніх мотивів і цілей здійснюваних вчинків». З цього визначенняетики можна зробити вивід про невідповідність «безпосередніх мотивів»вчинків їх моральним «орієнтирам», ідеалам. Іншими словами, належні,істинно моральні, мотиви – щось позамежне по відношенню до буденних мотивів,тим, якими управляються дії людей в повсякденному житті.

С.Ф. Анісимов вважає, що «діяльність,мотивована виключно моральними уявленнями, нормами, відчуттями, — рідкевиключення». Люди керуються в своїй поведінці неморальними цілями,інтересами, помислами і критеріями оцінки: вигодою, правомірністю, модою,розсудливістю і так далі

А може бути, «діяльності, мотивованійвиключно моральними уявленнями, нормами, відчуттями» взагалі не буває вприроді? Психологія не дає відповіді на це питання. Відповісти на нього можна,лише прийнявши певну філософську точку зору. Розгледимо дві основні позиції ізцього приводу, що існують в етиці.

5. Прагнення до позитивних емоцій іуникнення негативних емоцій як дві можливі підстави етичної мотивації

Функціонування норм в моральній діяльностізабезпечується двома типами моральної мотивації.

По-перше, як це представлено в етиці довга,розпорядження моралі здійснюються на основі негативних емоцій (розкаянь совісті),яких особа прагне уникнути. На стадії боротьби мотивів чоловік думає:«Якщо я не зроблю цього (не скажу правду, не допоможу тому, що маєпотребу), то я не зможу жити, це буде мукою для мене». У класифікаціїуявного милосердя за Апресяном це другий вид моральної мотивації; вінпов'язаний з розумно-егоїстичною позицією в моральності.

По-друге, згідно етиці чеснот, моральнаповедінка може бути викликана прагненням до позитивних емоцій. Це позитивнамотивація. Допустимо, людині приємно робити людям добро, вона не замислюєтьсяпро те, як би він себе відчував, якби не зробив цього добра. Просто черезздійснення добродійних вчинків відбувається затвердження гідності, самоповагаособи, а це не може не спричинити радість. Це третій вид уявного милосердя в класифікаціїР.Г. Апресяна, названий їм егоїстичним благодіянням. Психолог Петражіцкийрозділяв всі емоції на емоції-стимули і емоції-контроллери. Багато учених нерозділяють такої диференціації (Анохин, Симонов), вважаючи за цінність тількипотреби і закріплюючи за емоціями лише контролюючі поведінку функції.

Як указує А.В. Разін, в поведінці другого типа«позитивна мотивація… вноситься до етично схвалюваної дії не з бокуякихось особливих етичних, а з боку всіх вищих соціальних потреб особи».Іншими словами, етичний мотив сам по собі розглядувати не можна, оскількибезпосередні мотиви вчинку (і в їх числі етичний) тісно переплетені між собою.Але яким чином відбувається об'єднання мотивів, діалектична методологіявідповісти не в змозі, — вважає А.В. Разін. Він пропонує альтернативний принцип– принцип додаткової, який «передбачає… взаємодію якоїсь локальноїсистемної освіти з двома або великим числом систем, що принципово не зводятьсяодин до одного, тобто дає приклад того, що можна назвати несистемною взаємодією».

Згідно цьому принципу, в моральній діяльностіодні мотиви не просто діють разом з іншими, а взаємозбагачують, підсилюють одинодного. Так, наприклад, в чемпіонаті світу по якому-небудь виду спорту воля доперемоги спортсмена посилюється від свідомості того, що він відстоює честьсвоєї країни.

У зв'язку з різним розумінням функціонуванняморалі в практичному житті в етиці обов’язку і етиці чеснот використовуютьсярізні принципи оцінки вчинків. Так, перший тип етики передбачає однакові вимогидо всіх людей, не дивлячись на їх характер, «послужний список»(колишні заслуги і провині) і так далі Етика чеснот в цьому сенсі ближче дожиття. Вона оцінює вчинки, виходячи з конкретних рис вдачі людей і їх досягненьв суспільному житті, історичних умов.

 

6. «Уявне благодіяння», абоспособи раціонального пояснення моральної поведінки

Р.Г. Апресян виділяє 5 видів «уявногомилосердя». По-перше, це милосердя сподіваючись на схвалення і подякуінших. Визнання з боку громадської думки є єдиним мотивом такого благодіяння.

По-друге, одна з форм «уявного»благодіяння пов'язана з розумно-егоїстичною позицією в моральності. Фактичноздійснення блага іншому в цьому випадку є засобом досягнення власного блага,оскільки виправдувальними мотивами тут виступають думки типа: страждання іншихлюдей викликає страждання в моїй душі; я співчуваю страждаючим не лише зсимпатії до них, але і з антипатії до страждання, з бажання не страждати, збажання бути щасливим.

По-третє, це егоїстичне (корисливе) благодіяння,головна мета якого – задоволення потреб самого «благодійника». Єдиноюкористю такого милосердя може бути моральне задоволення від почуття виконаногообов'язку.

По-четверте, це "ідеалістичне"благодіяння. Воно може здійснюватися з метою виконати борг (ради боргу), ідеал(ради ідеалу). Спонукою до нього може бути благородний порив. «Але там, депорив, — пише Р.Г. Апресян, — там – випадковість, можливість сильнішого пориву.Той, кому виявляється допомога, при цьому вже як би і не приймається благодійникомв розрахунок».

По-п'яте – патерналістське благодіяння, щоздійснюється з метою завоювати серце і волю того, кому воно виявляється.

По Апресяну, це все помилкові чесноти. Але,думається, інших, «дійсних» чеснот і не може бути, оскільки будь-якийморальний вчинок можна зрештою підвести під другу або третю категорію. Логікапроста: поведінка прямує мотивами, а мотив – це предмет потреби, потребі, якунеобхідно задовольнити. У словнику С.І. Ожегова задоволення визначене яквідчуття радості, а задоволення – як задоволення від виконання бажань.Ймовірно, що задоволення від задоволення власних потреб не випробовують якісьгрупи психічнохворих, людей із значними психічними відхиленнями. Будь-яка жпсихічно здорова людина принаймні підсвідомо отримує задоволення відзадоволення власних потреб. «У основі мотиву лежить потреба, орієнтованана отримання людиною задоволення (синоніми – задоволення, щастя), яке слідрозуміти як корисний результат...». Якщо так, то яку потребу задовольняєморальний мотив? Дійсно, чого не вистачає людині, чого вона потребує, колиподає жебракові гроша, коли закриває собою тіло друга на війні, коли виручаєлюдину, яка до цього зробила йому багато зла, і т.д.? Як – очевидно, вірно –відзначає А.В. Разін, «зображення моральної поведінки за типом задоволенняпотреб, навіть вищих, з'явилося б неймовірним спрощенням теорії». Непрямимдоказом цього є той факт, що в моральній поведінці не відбувається такихперепадів настрою, які характерні для процесу задоволення звичайних потреб.

Висновок

У даній роботі перед автором стояло завданняосвітити основні погляди, представлені в сучасній етичній і психологічнійлітературі, на проблеми, пов'язані з моральними мотивами поведінки. Була такожзроблена спроба аналізу тих причин, по яких різні автори не можуть прийти дозгоди в дискусіях по мотивах, особливо моральних.

С.Ф. Анісимов пише, що «на відміну відпсихолога етика не має можливості ставити експерименти для отримання відповідейна свої питання». Думається, це некоректне формулювання проблеми. Не навсі питання моральної поведінки можна отримати відповіді за допомогоюексперименту, але не варто протиставляти психологію і етику. Здається цілкомдоречним і навіть необхідним використовувати результати психологічних дослідів ветиці. Ці досліди такі ж етичні, як психологічні. Так, для етики будуть дужецікаві наступні результати експериментів в психології.

Потреба допомагати іншим є навіть у трилітніхдітей. Частіше надають допомогу тих, хто сам її раніше отримував, і тих, хтоволодіє емпатією, тобто здібністю до співпереживання.

Що стосується прикладного значення висвітленихв роботі проблем, то, очевидно, знання в області моральної мотивації можутьзначно допомогти педагогам знайти способи формування у дітей (або навіть у деякихдорослих) установок на моральну поведінку. Тому тема, винесена в заголовокроботи, здається актуальною і вимагає ретельної розробки.

Список використаної літератури

1.      Анисимов С.Ф. Мораль и поведение. М., 1979.

2.      Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляцияповедения. М., 1978.

3.      Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. М.,2000.

4.      Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. М.,2000.

5.      Иванов Н.Г. Аномальный субъект преступления. М.,1998.

6.      Немов Р.С. Психология. Учебник: в 3 кн. Кн.1. М.,1997.

7.      Психология. Учебник. / Под редакцией А. А. Крылова.М., 2001.

8.      Разин А.В. Основания комплементарной этики//Философия и общество, 2000, № 4.

9.      Разин А.В. От моральных абсолютов к конкретнойдействительности. М., 199.

10.    Шрейдер Ю.А. Этика. М., 1998.

11.    Этика. Учебник. / Под общей редакцией А. А. Гусейнова и Е. Л. Дубко.М., 2000.Публикация с Filosofia.Ru — электронной библиотеки философии и религии